Київ – Третина українських жінок потрапляла у ситуації, коли їх недооцінювали під час нарахування заробітної плати та при прийомі на роботу. Серед головних причин такої нерівності експерти називають наявність у суспільстві гендерних стереотипів.
Майя Нагорняк – викладач Київського національного університету. З появою дітей її професійні кар’єра та розвиток опинилися під загрозою.
«Складно поєднувати роботу і сімейне життя, особливо коли двоє малих дітей. Треба постійно думати, що вдягти, що зготувати, слідкувати, шукати компроміси і розводити дітей. Це потребує мобілізації сил фізичних і духовних і величезного терпіння. І так виходить, що цілий день ти немов натягнута струна. Звісно, хотілося б, щоб вони були більш самостійні і в мене були більше розв’язані руки, з’явилося б більше часу на себе і на роботу. Але хотілося б більше часу, щоб приділити своїм інтересам», – підсумовує жінка.
На думку соціального психолога Віктора Пушкаря, саме з народженням та вихованням дітей і пов’язана чимала кількість відмов жінкам при прийомі на роботу. Адже роботодавці бояться, що потенційні кандидатки на посади будуть несумлінно виконувати свої посадові обов’язки.
Є посади, на які невмотивовано беруть лише чоловіка – соціопсихолог
У цілому ж психолог зауважує, що гендерна нерівність на роботі в Україні – наслідок «невдалого поєднання радянської деформації суспільства із західними запозиченнями корпоративної політики».
«У багатьох компаніях до жінок застосовується примусовий дрес-код, що не всім жінкам подобається і не всім пасує. Також є посади, на які невмотивовано хочуть брати лише чоловіка або лише жінку», – зазначає фахівець.
Окрім того, Віктор Пушкар вважає, що гендерній нерівності на роботі сприяють і недостатні зміни в антидискримінаціному законодавстві та новий трудовий кодекс, який ще більше поглибив безправність найманого працівника.
Жінка має виховувати дітей, а чоловік – працювати?
Тим часом керівник проекту «Знову до роботи» Михайло Корюкалов констатує, що про якісь системні покращення стосовно проблеми гендерної рівності на робочому місці в Україні не доводиться говорити уже тривалий час. Адже, наприклад, розрив між сумою заробітної плати чоловіка та жінки понад 10 років лишається на рівні 30 відсотків. Окрім того, чимало перешкод для жінок постійно виникають через суспільні стереотипи.
«Переважна більшість проблем, пов’язаних із нерівністю, стосується того, що є стереотипи про жіночі і чоловічі ролі. Що, наприклад, жінка має сидіти вдома, виховувати дітей, а чоловік має працювати. Ці стереотипи поділяють і чоловіки, і жінки, тому що їх так виховали і продовжують так виховувати. Найпереконливіше – запроваджувати програми або навчальні курси, або хоча б уроки, які б пояснювали, у чому переваги гендерної рівності і чому це необхідно для суспільства», – зауважує він.
До того ж у подоланні гендерної проблеми на роботі українцям, на думку Михайла Корюкалова, може допомогти і позитивний досвід скандинавських країн. Зі статевою нерівністю там почали боротися у кінці 70-х років минулого століття, впроваджуючи програми, які давали жінкам більше вільного часу для професійного розвитку.
Наразі ж статистика свідчить, що керівниками майже 75 відсотків українських компаній є чоловіки.
Майя Нагорняк – викладач Київського національного університету. З появою дітей її професійні кар’єра та розвиток опинилися під загрозою.
«Складно поєднувати роботу і сімейне життя, особливо коли двоє малих дітей. Треба постійно думати, що вдягти, що зготувати, слідкувати, шукати компроміси і розводити дітей. Це потребує мобілізації сил фізичних і духовних і величезного терпіння. І так виходить, що цілий день ти немов натягнута струна. Звісно, хотілося б, щоб вони були більш самостійні і в мене були більше розв’язані руки, з’явилося б більше часу на себе і на роботу. Але хотілося б більше часу, щоб приділити своїм інтересам», – підсумовує жінка.
На думку соціального психолога Віктора Пушкаря, саме з народженням та вихованням дітей і пов’язана чимала кількість відмов жінкам при прийомі на роботу. Адже роботодавці бояться, що потенційні кандидатки на посади будуть несумлінно виконувати свої посадові обов’язки.
Є посади, на які невмотивовано беруть лише чоловіка – соціопсихолог
У цілому ж психолог зауважує, що гендерна нерівність на роботі в Україні – наслідок «невдалого поєднання радянської деформації суспільства із західними запозиченнями корпоративної політики».
«У багатьох компаніях до жінок застосовується примусовий дрес-код, що не всім жінкам подобається і не всім пасує. Також є посади, на які невмотивовано хочуть брати лише чоловіка або лише жінку», – зазначає фахівець.
Окрім того, Віктор Пушкар вважає, що гендерній нерівності на роботі сприяють і недостатні зміни в антидискримінаціному законодавстві та новий трудовий кодекс, який ще більше поглибив безправність найманого працівника.
Жінка має виховувати дітей, а чоловік – працювати?
Тим часом керівник проекту «Знову до роботи» Михайло Корюкалов констатує, що про якісь системні покращення стосовно проблеми гендерної рівності на робочому місці в Україні не доводиться говорити уже тривалий час. Адже, наприклад, розрив між сумою заробітної плати чоловіка та жінки понад 10 років лишається на рівні 30 відсотків. Окрім того, чимало перешкод для жінок постійно виникають через суспільні стереотипи.
«Переважна більшість проблем, пов’язаних із нерівністю, стосується того, що є стереотипи про жіночі і чоловічі ролі. Що, наприклад, жінка має сидіти вдома, виховувати дітей, а чоловік має працювати. Ці стереотипи поділяють і чоловіки, і жінки, тому що їх так виховали і продовжують так виховувати. Найпереконливіше – запроваджувати програми або навчальні курси, або хоча б уроки, які б пояснювали, у чому переваги гендерної рівності і чому це необхідно для суспільства», – зауважує він.
До того ж у подоланні гендерної проблеми на роботі українцям, на думку Михайла Корюкалова, може допомогти і позитивний досвід скандинавських країн. Зі статевою нерівністю там почали боротися у кінці 70-х років минулого століття, впроваджуючи програми, які давали жінкам більше вільного часу для професійного розвитку.
Наразі ж статистика свідчить, що керівниками майже 75 відсотків українських компаній є чоловіки.