Прояви сталінської доби залишилися у Росії і сьогодні, а російська влада не зацікавлена, щоб їх викорінювати. Так вважає автор ґрунтовного дослідження про історію ГУЛАГу, оглядач газети Washington Post Енн Епплбаум. Вона розмовляла з Радіо Свобода напередодні 60-ї річниці від смерті радянського вождя Йосипа Сталіна, що минає 5 березня.
– У Вашій книзі «ГУЛАГ. Історія» (2004) Ви стверджуєте, що ГУЛАГ був не дотичним до сталінізму, а невід’ємною частиною економічної, соціальної та політичної системи. Що Ви мали на увазі?
ГУЛАГ був велетенським наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років, у розквіт свого існування. Це була величезна економічна імперія, яка контролювала заводи і цілі регіони Росії. Північний схід Росії був заселений ГУЛАГівцями – в’язнями та охоронцями. Деякі міста на Далекому Сході були фактично збудовані ГУЛАГом – Воркута, Норильск, Магадан. Він також спотворив, до певної міри, як у Радянському Союзі думали, економіку. Наприклад, коли на Далекій Півночі відкривали великі поклади вугілля, то росіяни не посилали туди, як на Алясці, кілька команд, щоб там попрацювати кілька тижнів, а потім повернутися назад, щоб відпочити, і знову поїхати. Оскільки в них була безкоштовна робоча сила, вони не рахували грошей, будували велетенські міста на Далекому Сході, що практично ніхто інший ніде не робив. Ви до сьогодні можете бачити деформації, які ГУЛАГ створив для радянської економіки.
– Ви пишете, що Росія не дуже добре долає спадщину Сталіна і сталінізму. Як цей процес виглядає у Росії сьогодні?
– Дуже мало обговорюють ГУЛАГ, індустріалізацію, чи навіть колективізацію. Натомість багато уваги приділяють перемозі Сталіна у Другій світовій війні і тому, що нинішнє російське керівництво вважає найславетнішими моментами в радянській історії. Це, звичайно, перекручення, бо оминає контекст перемоги і те, скільки вона насправді коштувала Росії та росіянам. Це дає сучасним росіянам дуже збочене бачення їхньої історії.
Небезпека забуття Сталіна полягає не в тому, що це може повторитися, бо історія ніколи не повторюється у точно той самий спосіб. Але це може залишити росіян нечутливими до деяких нинішніх недоліків суспільства, які залишилися з того часу. Іншими словами, багато з того, що в Росії неправильно чи виглядає несправедливо, – це речі, які залишилися з минулого. Як працює тюремна система , як працює юридична система, роль політичної поліції – це до певної міри не змінилися за останні 30–40 років. Їхня влада то збільшується, то зменшується, але вона завжди є. Те, що росіяни не є чутливішими до цих інститутів, те, що вони не мають глибшого бажання їх реформувати і змінити, я думаю, це частково тому, що вони не обдумали, не засвоїли уроки радянської історії. І це одна з причин, чому нинішнє російське керівництво не хоче, щоб вони це робили. Є активні спроби придушити дискусію чи тримати її зосередженою лише на позитивних аспектах минулого.
– Дехто стверджує, що Сталін був гарним керівником, що він виграв війну, що він зробив країну сильнішою за час свого правління. Але Ви з цим не погоджуєтеся.
– Ні, з цим я справді буду сперечатися. Треба дивитися на інші гіпотези – якою могла бути Росія, якби вона розвивалася іншим шляхом? Якби мільйони людських життів, талантів не було втрачено у таборах? Ці всі фізики, яких посилали копати вугілля у Магадані, могли б винайти щось швидше і краще. Люди, можливо, жили б краще. Думати про досягнення Сталіна як про тріумф – це ігнорувати те, що Росія могла б розвиватися інакше.
Навіть війна – Сталін почав війну. Він і Гітлер розділили Європу між собою у 1939 році пактом Молотова-Ріббентропа. Вони разом напали на Польщу і держави Балтії. Це було рішення Сталіна, яке призвело до того, що Гітлер через два роки напав на Західну Європу. І Радянський Союз – російський народ – за це розплачувався. Вони страждали, коли Гітлер напав на Радянський Союз, до цього Радянський Союз був практично не готовий. Багато-багато мільйонів людей, які всі померли без потреби. Якби Сталін не брав участі, якби він не мав союзу з Гітлером, то вони б, можливо, сьогодні жили.
З Енн Епплбаум розмовляв Robert Coalson
– У Вашій книзі «ГУЛАГ. Історія» (2004) Ви стверджуєте, що ГУЛАГ був не дотичним до сталінізму, а невід’ємною частиною економічної, соціальної та політичної системи. Що Ви мали на увазі?
У ГУЛАГу були дві функції. По-перше, каральна. Він створював страх
Енн Епплбаум
– Дуже важко відмежувати історію ГУЛАГу від історії Радянського Союзу. Це був, певним чином, логічний наслідок багатьох інших політичних рішень. У ГУЛАГу були дві функції. По-перше, каральна. Він створював страх. Він був дуже поширеним, мав відділення всюди у Радянському Союзу і кожен про нього знав. Це не була якась прихована частина суспільства. Тому він залякував людей, але також мав важливу економічну роль. У ГУЛАГу були вугільні шахти, уранові і золоті копальні.ГУЛАГ був велетенським наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років, у розквіт свого існування. Це була величезна економічна імперія, яка контролювала заводи і цілі регіони Росії. Північний схід Росії був заселений ГУЛАГівцями – в’язнями та охоронцями. Деякі міста на Далекому Сході були фактично збудовані ГУЛАГом – Воркута, Норильск, Магадан. Він також спотворив, до певної міри, як у Радянському Союзі думали, економіку. Наприклад, коли на Далекій Півночі відкривали великі поклади вугілля, то росіяни не посилали туди, як на Алясці, кілька команд, щоб там попрацювати кілька тижнів, а потім повернутися назад, щоб відпочити, і знову поїхати. Оскільки в них була безкоштовна робоча сила, вони не рахували грошей, будували велетенські міста на Далекому Сході, що практично ніхто інший ніде не робив. Ви до сьогодні можете бачити деформації, які ГУЛАГ створив для радянської економіки.
– Ви пишете, що Росія не дуже добре долає спадщину Сталіна і сталінізму. Як цей процес виглядає у Росії сьогодні?
Багато з того, що в Росії неправильно чи виглядає несправедливо, – це речі, які залишилися з минулого
– Дуже мало обговорюють ГУЛАГ, індустріалізацію, чи навіть колективізацію. Натомість багато уваги приділяють перемозі Сталіна у Другій світовій війні і тому, що нинішнє російське керівництво вважає найславетнішими моментами в радянській історії. Це, звичайно, перекручення, бо оминає контекст перемоги і те, скільки вона насправді коштувала Росії та росіянам. Це дає сучасним росіянам дуже збочене бачення їхньої історії.
Небезпека забуття Сталіна полягає не в тому, що це може повторитися, бо історія ніколи не повторюється у точно той самий спосіб. Але це може залишити росіян нечутливими до деяких нинішніх недоліків суспільства, які залишилися з того часу. Іншими словами, багато з того, що в Росії неправильно чи виглядає несправедливо, – це речі, які залишилися з минулого. Як працює тюремна система , як працює юридична система, роль політичної поліції – це до певної міри не змінилися за останні 30–40 років. Їхня влада то збільшується, то зменшується, але вона завжди є. Те, що росіяни не є чутливішими до цих інститутів, те, що вони не мають глибшого бажання їх реформувати і змінити, я думаю, це частково тому, що вони не обдумали, не засвоїли уроки радянської історії. І це одна з причин, чому нинішнє російське керівництво не хоче, щоб вони це робили. Є активні спроби придушити дискусію чи тримати її зосередженою лише на позитивних аспектах минулого.
– Дехто стверджує, що Сталін був гарним керівником, що він виграв війну, що він зробив країну сильнішою за час свого правління. Але Ви з цим не погоджуєтеся.
Якою могла бути Росія, якби вона розвивалася іншим шляхом? Якби мільйони людських життів, талантів не було втрачено у таборах?
– Ні, з цим я справді буду сперечатися. Треба дивитися на інші гіпотези – якою могла бути Росія, якби вона розвивалася іншим шляхом? Якби мільйони людських життів, талантів не було втрачено у таборах? Ці всі фізики, яких посилали копати вугілля у Магадані, могли б винайти щось швидше і краще. Люди, можливо, жили б краще. Думати про досягнення Сталіна як про тріумф – це ігнорувати те, що Росія могла б розвиватися інакше.
Навіть війна – Сталін почав війну. Він і Гітлер розділили Європу між собою у 1939 році пактом Молотова-Ріббентропа. Вони разом напали на Польщу і держави Балтії. Це було рішення Сталіна, яке призвело до того, що Гітлер через два роки напав на Західну Європу. І Радянський Союз – російський народ – за це розплачувався. Вони страждали, коли Гітлер напав на Радянський Союз, до цього Радянський Союз був практично не готовий. Багато-багато мільйонів людей, які всі померли без потреби. Якби Сталін не брав участі, якби він не мав союзу з Гітлером, то вони б, можливо, сьогодні жили.
З Енн Епплбаум розмовляв Robert Coalson