Мінськ – 21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. У світі існує понад 6 тисяч мов. За даними ЮНЕСКО, половина з них найближчим часом може зникнути, якщо не залишиться людей, які ними користуються. Серед мов, що постали під такою загрозою, білоруська.
Класик білоруської літератури Францішак Багушевич у 1891 році у передмові до свого збірника «Дудка білоруська» написав: «Багато було таких народів, що спершу втратили мову свою, як людина перед смертю, що спочатку мову віднімає, а потім вона зовсім вмирає. Не залишайте ж мови нашої білоруської, щоб не вмерли!»
Через більше ніж століття у незалежній білоруський державі слова класика залишаються актуальними – ЮНЕСКО внесло білоруську мову до міжнародного атласу «Мови світу в небезпеці» (World’s Languages in Danger).
Після ініційованого президентом Лукашенком референдуму 1995 року, який надав російській мові статус державної, вона фактично витиснула зі шкіл, вишів та державних установ білоруську мову. Ситуація для рідної мови білорусів складається катастрофічно – багато хто з молодих поколінь вже просто не розуміє її.
У 400-тисячному місті Могильові лише одна дівчинка – Яліна Соловйова – навчається у школі білоруською мовою. Мати третьокласниці Надія Соловйова не впевнена, що їх не переведуть на російську.
«Вона, як і раніше, навчається сама. Ніяких дітей не додалося і не додасться, я думаю, найближчим часом. Адже батьки не схильні віддавати в білоруський клас дітей в останні роки початкової школи. Ми будемо проводити агітацію під час початку навчання у середній школі – п’ятого класу. Можливо, що тоді там побільшає діток».
«Мене не чують ні в школі, ні в міністерстві»
За право навчати дітей білоруською в Білорусі треба боротися. На це йдуть одиниці. 21 лютого, у День рідної мови, з пікетом проти переведення на російську мову школи, де навчаються його діти, вийшов відомий білоруський скульптор Генік Лойка.
«Мене не чують ні в школі, ні в міністерстві. Я ось розмовляв з міністром освіти. Кажу йому: я пройшов всю вашу вертикаль освіти і особисто переконався, що білоруськомовної освіти в Білорусі немає. На що він, інші чиновники відповідають, причому по-російськи: «У нас два язика».
За одноосібний пікет у підтримку білоруської мови Геніка Лойка арештувала мінська міліція.
За підсумками перепису 2009 року, білоруську мову назвали рідною 53% жителів країни. За 10 років від попереднього перепису ця цифра впала на 20 пунктів. Із 37 до 23% впала кількість тих, хто заявив, що вдома говорить білоруською.
Офіційна статистика повідомляє, що на білоруський мові наразі навчається 16% школярів (переважно у селах) та лише 0,2% студентів.
Білоруська мова, позбавлена належної підтримки держави, перейшла у гетто, стала ознакою опозиційності. Президент Лукашенко на всі звернення про захист білоруської мови відповідає, що мовне питання ним вирішено остаточно і ніяких змін не буде.
На цьому тлі якоюсь фантастикою виглядає заява онучок Лукашенка, що вони люблять білоруську мову. Обидві вони, Настася та Дар’я Лукашенки, написали твори білоруською мовою та перемогли у новорічному конкурсі для школярів, організованим музеєм класика білоруської літератури Якуба Колоса.
Класик білоруської літератури Францішак Багушевич у 1891 році у передмові до свого збірника «Дудка білоруська» написав: «Багато було таких народів, що спершу втратили мову свою, як людина перед смертю, що спочатку мову віднімає, а потім вона зовсім вмирає. Не залишайте ж мови нашої білоруської, щоб не вмерли!»
Через більше ніж століття у незалежній білоруський державі слова класика залишаються актуальними – ЮНЕСКО внесло білоруську мову до міжнародного атласу «Мови світу в небезпеці» (World’s Languages in Danger).
Після ініційованого президентом Лукашенком референдуму 1995 року, який надав російській мові статус державної, вона фактично витиснула зі шкіл, вишів та державних установ білоруську мову. Ситуація для рідної мови білорусів складається катастрофічно – багато хто з молодих поколінь вже просто не розуміє її.
У 400-тисячному місті Могильові лише одна дівчинка – Яліна Соловйова – навчається у школі білоруською мовою. Мати третьокласниці Надія Соловйова не впевнена, що їх не переведуть на російську.
«Вона, як і раніше, навчається сама. Ніяких дітей не додалося і не додасться, я думаю, найближчим часом. Адже батьки не схильні віддавати в білоруський клас дітей в останні роки початкової школи. Ми будемо проводити агітацію під час початку навчання у середній школі – п’ятого класу. Можливо, що тоді там побільшає діток».
«Мене не чують ні в школі, ні в міністерстві»
За право навчати дітей білоруською в Білорусі треба боротися. На це йдуть одиниці. 21 лютого, у День рідної мови, з пікетом проти переведення на російську мову школи, де навчаються його діти, вийшов відомий білоруський скульптор Генік Лойка.
«Мене не чують ні в школі, ні в міністерстві. Я ось розмовляв з міністром освіти. Кажу йому: я пройшов всю вашу вертикаль освіти і особисто переконався, що білоруськомовної освіти в Білорусі немає. На що він, інші чиновники відповідають, причому по-російськи: «У нас два язика».
За одноосібний пікет у підтримку білоруської мови Геніка Лойка арештувала мінська міліція.
За підсумками перепису 2009 року, білоруську мову назвали рідною 53% жителів країни. За 10 років від попереднього перепису ця цифра впала на 20 пунктів. Із 37 до 23% впала кількість тих, хто заявив, що вдома говорить білоруською.
Офіційна статистика повідомляє, що на білоруський мові наразі навчається 16% школярів (переважно у селах) та лише 0,2% студентів.
Білоруська мова, позбавлена належної підтримки держави, перейшла у гетто, стала ознакою опозиційності. Президент Лукашенко на всі звернення про захист білоруської мови відповідає, що мовне питання ним вирішено остаточно і ніяких змін не буде.
На цьому тлі якоюсь фантастикою виглядає заява онучок Лукашенка, що вони люблять білоруську мову. Обидві вони, Настася та Дар’я Лукашенки, написали твори білоруською мовою та перемогли у новорічному конкурсі для школярів, організованим музеєм класика білоруської літератури Якуба Колоса.