Львів – Минулого року у Львові вдев’яте відбувся міжнародний музичний фестиваль «Золота троянда» імені відомого композитора ХХ століття Ісидора Вимера. Цей конкурс – шанс для талановитих дітей заявити про себе і отримати допомогу. Опікується фестивалем благодійний фонд Ісидора Вимера, заснований і фінансований родиною композитора. Торік журі вразив львів’янин 11-річний Олександр Герасин, а цього року він виступав у гала-концерті.
Хлопчина брав участь у фестивалі імені Ісидора Вимера з шести років як піаніст. А востаннє, в листопаді, він виступив як юний композитор і за власний марш і вальс отримав стипендію, що стало великою допомогою для нього і бабусі.
Одинадцятирічний Сашко Герасин, учень львівської спеціалізованої музичної школи імені Соломії Крушельницької, має велику колекцію різноманітних грамот і не лише за музичні успіхи, але й за гру у шахи, за відмінне навчання і перемогу в олімпіадах. Найбільше маленький музикант любить твори Баха і Моцарта.
– Моцарт написав багато і важко, і мені це подобається, а Бах, тут можна зіграти і тихіше, ніби як перепади, з настроєм.
– Як ти гадаєш, від кого у тебе талант?
– Мабуть, від мого улюбленого тата, який зараз в Іспанії, він може будь -яку музику зіграти без нот. Він мені кожного тижня дзвонить і виховує телефоном. А мама померла. Можливо, колись ми будемо спілкуватись з татом по скайпу. Я свій сум виливаю у грі на піаніно, але зараз люблю веселі композиції. Тато, може, колись приїде, я його і побачу, – сподівається хлопець.
Про дітей потрібно піклуватись щомиті
Сашко знає тата з фотографій. Виховує його бабуся Надія, яка розповіла, що її син 10 років тому змушений був поїхати за кордон до своєї сестри, щоб тій допомогти у лікуванні її тоді ще маленької важкохворої доньки Юлі. Брат і сестра працюють, щоб продовжити життя онучці пані Надії.
«Звичайно важко, але я щаслива, що внучка вже стала з колін, буде жити, що повернулась з того світу. Всі гроші йдуть на лікування, мусіли виїхати до моря і це допоміг лікар зі США. Вона, як теплична квітка. Я дуже хочу, щоб вони повернулись всі в Україну. Мушу давати собі раду, бо розумію, що маю дитину на ноги поставити. Всі фестивалі, які відбуваються у Львові, Сашко бере у них участь. Нещодавно була поїздка у Польщу, але за свій рахунок, за моїх 1070 гривень пенсії, то було неможливо», – каже жінка.
Бабуся для юного музиканта – все його життя і натхнення, а для літньої жінки онук – сенс життя і єдина втіха. Дуже багато дітей, які залишились під опікою бабусі чи дідуся, чиї батьки за кордоном, мають чимало проблем, потрапляють у не найкраще товариство. Що важливо у житті дати таким дітям? – запитую пані Надію.
«Хто дбає, той має. Треба скрізь водити, ми ходимо на концерти, слухаємо музику. Ще перед першим класом подивилась, як він сидів приворожено і слухав Чайковського. Він весь час зі мною. Може, стане музикантом, а ото почав і свою музику писати і все запитує, а як то, як то. Але з Божою поміччю», – каже вона.
Про свою мрію Сашко каже по-дитячому, навіть пригадав слова з реклами «величнішим із великих». Але щоб чогось досягти у житті, то вже знає, що потрібно багато займатись сольфеджіо, музикою, думати про музику.
Хлопчина брав участь у фестивалі імені Ісидора Вимера з шести років як піаніст. А востаннє, в листопаді, він виступив як юний композитор і за власний марш і вальс отримав стипендію, що стало великою допомогою для нього і бабусі.
Одинадцятирічний Сашко Герасин, учень львівської спеціалізованої музичної школи імені Соломії Крушельницької, має велику колекцію різноманітних грамот і не лише за музичні успіхи, але й за гру у шахи, за відмінне навчання і перемогу в олімпіадах. Найбільше маленький музикант любить твори Баха і Моцарта.
– Моцарт написав багато і важко, і мені це подобається, а Бах, тут можна зіграти і тихіше, ніби як перепади, з настроєм.
– Як ти гадаєш, від кого у тебе талант?
– Мабуть, від мого улюбленого тата, який зараз в Іспанії, він може будь -яку музику зіграти без нот. Він мені кожного тижня дзвонить і виховує телефоном. А мама померла. Можливо, колись ми будемо спілкуватись з татом по скайпу. Я свій сум виливаю у грі на піаніно, але зараз люблю веселі композиції. Тато, може, колись приїде, я його і побачу, – сподівається хлопець.
Про дітей потрібно піклуватись щомиті
Сашко знає тата з фотографій. Виховує його бабуся Надія, яка розповіла, що її син 10 років тому змушений був поїхати за кордон до своєї сестри, щоб тій допомогти у лікуванні її тоді ще маленької важкохворої доньки Юлі. Брат і сестра працюють, щоб продовжити життя онучці пані Надії.
«Звичайно важко, але я щаслива, що внучка вже стала з колін, буде жити, що повернулась з того світу. Всі гроші йдуть на лікування, мусіли виїхати до моря і це допоміг лікар зі США. Вона, як теплична квітка. Я дуже хочу, щоб вони повернулись всі в Україну. Мушу давати собі раду, бо розумію, що маю дитину на ноги поставити. Всі фестивалі, які відбуваються у Львові, Сашко бере у них участь. Нещодавно була поїздка у Польщу, але за свій рахунок, за моїх 1070 гривень пенсії, то було неможливо», – каже жінка.
Бабуся для юного музиканта – все його життя і натхнення, а для літньої жінки онук – сенс життя і єдина втіха. Дуже багато дітей, які залишились під опікою бабусі чи дідуся, чиї батьки за кордоном, мають чимало проблем, потрапляють у не найкраще товариство. Що важливо у житті дати таким дітям? – запитую пані Надію.
«Хто дбає, той має. Треба скрізь водити, ми ходимо на концерти, слухаємо музику. Ще перед першим класом подивилась, як він сидів приворожено і слухав Чайковського. Він весь час зі мною. Може, стане музикантом, а ото почав і свою музику писати і все запитує, а як то, як то. Але з Божою поміччю», – каже вона.
Про свою мрію Сашко каже по-дитячому, навіть пригадав слова з реклами «величнішим із великих». Але щоб чогось досягти у житті, то вже знає, що потрібно багато займатись сольфеджіо, музикою, думати про музику.