В Естонії з набуттям незалежності повністю змінилася політична еліта. Комуністична символіка, яка і раніше не була популярна серед естонців, нині є нагадуванням про роки національного приниження і поневолення. У країні триває просвітницька робота, яку проводять різні установи, зокрема Інститут історичної пам’яті, дослідники якого вивчають, а потім доносять до громадськості дані про злочини проти естонського народу, здійснені тоталітарними режимами.
Процес «десовєтизації» відбувається в Естонії в три етапи: політичний, тобто люстрація, економічний – реституція, тобто повернення майна, конфіскованого радянським режимом, і судовий та моральний – засудження комуністичних злочинів, зазначив Радіо Свобода директор Центру з прав людини Талліннської школи права Талліннського технічного університету Євген Цибуленко.
«Мені здається, що другий і третій етапи в Естонії виконані майже повністю. Реституція тут була здійснена майже у повному обсязі, засудження комунізму і окремих комуністичних злочинів теж відбувалося дуже активно, зокрема понад 10 осіб засуджені за злочини проти людяності. Що стосується люстрації, то вона в Естонії не була такою, як, зокрема, у Чехії, Польщі, Латвії чи Литві, бо в суспільстві був консенсус, що цього й не потрібно робити», – зазначив Євген Цибуленко.
Нове покоління привнесло нові цінності
Директор Балтійського центру дослідження Росії Володимир Юшкін вважає, що «десовєтизація» в Естонії розпочалася після того, як до влади прийшла нова еліта.
«В Естонії повністю змінилася еліта, це було переливання крові. Нове покоління одразу ж привнесло нові цінності, а далі все відбувалося автоматично, без усякого плану «десовєтизації». Люди були готові, що до радянських цінностей слід ставитися, як до історії минулого», – зазначив Радіо Свобода Володимир Юшкін.
За словами фахівця, Естонія багато робить у плані просвітницької роботи. У країні є Інститут історичної пам’яті, Музей окупації, Центр дослідження новітньої історії, інші громадські організації, які за допомогою проведення конференцій, семінарів, видання книг розповідають про радянський час.
Науково-просвітницька робота Інституту історичної пам’яті
Естонський історик, який координує роботу дослідників Інституту історичної пам’яті Тоомас Хійо повідомив Радіо Свобода, що ініціатором створення цього інституту був президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес у 2008 році.
Мета діяльності – надати естонцям детальний і об’єктивний огляд стану справ у сфері прав людини в Естонії під час радянської окупації. Роботу інституту координує міжнародна експертна комісія, члени якої мають багатий досвід вивчення історії Європи, а також історії розвитку прав людини і політичних репресій.
«Ми не громадська організація. Інститут займається історичними дослідженнями, як це відбувалося в радянський час. Радянська система була майже однаковою на теренах усього союзу. Тому, можливо, наші дослідження допоможуть іншим народам і країнам колишнього СРСР проводити свої дослідження, якщо вони цього ще не робили, або робили не так глобально», – каже історик.
Тоомас Хійо також відзначає просвітницьку місію Інституту історичної пам’яті. За його словами, історики систематично проводять семінари для вчителів шкіл, на яких інформують про свої дослідження.
Історик розповів про «Білу книгу», видану в Естонії. За його словами, у 1992 році парламент створив Державну комісію з розслідування репресивної політики окупаційних сил. Кінцевою метою цих розслідувань стало видання «Білої книги» – наукового огляду збитків, завданих естонському народові у період радянської й нацистської окупації.
Тоомас Хійо зазначає, що існує багато причин, чому в Естонії процес «десовєтизації» відбувається досить успішно. Це пов’язано, зокрема, з тим, що період радянської окупації Естонії був коротшим, ніж, зокрема, радянський період України. Естонці пам’ятали про першу Естонську Республіку у 1920–1940 роках. Близькість Фінляндії і можливість бачити фінське телебачення давали їм можливість отримувати достовірну інформацію про життя за межами СРСР.
«В Естонії до кінця не була проведена «совєтизація»
Політолог Володимир Юшкін взагалі вважає, що в Естонії не була до кінця проведена «совєтизація», оскільки тут домашня освіта склала конкуренцію радянській школі, коли в школах учням насаджувалася комуністична ідеологія, а вдома їм розповідали про репресії, відібрані радянською владою землі та оселі.
«Те, що робиться для збереження пам’яті про той страшний період, це, безумовно, естонці молодці… Вони це роблять систематично, дуже ретельно, видаються книги, пишуться мемуари репресованих людей. Це для того, щоб нікому з майбутнього покоління не спало на думку розпочати будь-який соціальний експеримент, щоб зробити усіх людей одночасно багатими й щасливими», – зазначив політолог.
Директор правозахисного центру Євген Цибуленко повідомив, що в Естонії немає кримінальної відповідальності за застосування комуністичної символіки, як, зокрема, у Литві. За публічне використання символів окупаційних режимів в Естонії передбачений штраф.
Наразі в естонському суспільстві ця символіка і не популярна, якщо не враховувати окремих, за словами правознавця, «маргінальних груп», які інколи використовують «георгіївські стрічки», до кінця не усвідомлюючи, що це навіть не радянський символ.
«Загалом, я навіть не можу собі уявити, щоб будь-яка політична сила в Естонії могла б якось офіційно використовувати радянські символи», – зазначив правознавець.
Пам’ятник радянському воїнові був перенесений, а не зруйнований
У сучасній Естонії також немає пам’ятників радянським керівникам. Що стосується розголосу навколо пам’ятника, так званого Бронзового солдата, то, як нагадав Євген Цибуленко, цей пам’ятник не був зруйнований. Його перенесли у квітні 2007 році з центру Таллінна, де він стояв майже на зупинці громадського транспорту, на Військовий цвинтар. Правознавець наголосив, що ситуація навколо перенесення цього пам’ятника була штучно загострена Росією.
Коли йшлося про засудження режиму, то в маленькій країні рівними перед законом були усі. Естонський правознавець розповів, що у злочині проти людяності був звинувачений і брат колишнього президента країни Леннарта Мері герой Радянського Союзу Арнольд Мері. У 2007 році прокуратура Естонії порушила проти нього кримінальну справу, звинувачуючи в організації та участі в депортації жителів острова Сааремаа у березні 1949 року.
За словами директора Центру з прав людини Талліннської школи права Талліннського технічного університету Євгена Цибуленка, ситуація в Естонії у плані «десовєтизації» відрізняється від того, що зараз відбувається в Україні.
«Тут не може бути такого, що зараз відбувається в Україні, коли окрема частина суспільства, досить значна кількість депутатів Верховної Ради, навіть сам Президент і міністр освіти вважають, що нічого погано в комуністичних злочинах не було. В Естонії такого бути не може. Тут у суспільстві від самого початку більш-менш був консенсус, що це «чорна» сторінка життя, що це була радянська окупація», – зазначив правознавець.
Історик Тоомас Хійо наголошує, що Естонія дуже рішуче на початку 1990-х років взяла курс на Захід. Країні вдалося уникнути окремих економічних та інших проблем, які були достатньо серйозними у Латвії та Литві, тому процес «десовєтизації» і відбувся спокійніше.
Наразі дослідження, проведене студентами факультету політології Тартуського університету, засвідчило, що не всі естонці задоволені державним устроєм Естонії, її демократією і державними інституціями. Зокрема, це окремі жителі естонської Нарви, які мають російське громадянство, та особи без громадянства.
Процес «десовєтизації» відбувається в Естонії в три етапи: політичний, тобто люстрація, економічний – реституція, тобто повернення майна, конфіскованого радянським режимом, і судовий та моральний – засудження комуністичних злочинів, зазначив Радіо Свобода директор Центру з прав людини Талліннської школи права Талліннського технічного університету Євген Цибуленко.
Реституція здійснена майже у повному обсязі, понад 10 осіб засуджено за злочини проти людстваЄвген Цибуленко
«Мені здається, що другий і третій етапи в Естонії виконані майже повністю. Реституція тут була здійснена майже у повному обсязі, засудження комунізму і окремих комуністичних злочинів теж відбувалося дуже активно, зокрема понад 10 осіб засуджені за злочини проти людяності. Що стосується люстрації, то вона в Естонії не була такою, як, зокрема, у Чехії, Польщі, Латвії чи Литві, бо в суспільстві був консенсус, що цього й не потрібно робити», – зазначив Євген Цибуленко.
Нове покоління привнесло нові цінності
Директор Балтійського центру дослідження Росії Володимир Юшкін вважає, що «десовєтизація» в Естонії розпочалася після того, як до влади прийшла нова еліта.
В Естонії повністю змінилася еліта, це було переливання кровіВолодимир Юшкін
«В Естонії повністю змінилася еліта, це було переливання крові. Нове покоління одразу ж привнесло нові цінності, а далі все відбувалося автоматично, без усякого плану «десовєтизації». Люди були готові, що до радянських цінностей слід ставитися, як до історії минулого», – зазначив Радіо Свобода Володимир Юшкін.
За словами фахівця, Естонія багато робить у плані просвітницької роботи. У країні є Інститут історичної пам’яті, Музей окупації, Центр дослідження новітньої історії, інші громадські організації, які за допомогою проведення конференцій, семінарів, видання книг розповідають про радянський час.
Науково-просвітницька робота Інституту історичної пам’яті
Естонський історик, який координує роботу дослідників Інституту історичної пам’яті Тоомас Хійо повідомив Радіо Свобода, що ініціатором створення цього інституту був президент Естонії Тоомас Хендрік Ільвес у 2008 році.
Мета діяльності – надати естонцям детальний і об’єктивний огляд стану справ у сфері прав людини в Естонії під час радянської окупації. Роботу інституту координує міжнародна експертна комісія, члени якої мають багатий досвід вивчення історії Європи, а також історії розвитку прав людини і політичних репресій.
Можливо, наші дослідження допоможуть іншим народам і країнам колишнього СРСР проводити свої дослідженняТоомас Хійо
«Ми не громадська організація. Інститут займається історичними дослідженнями, як це відбувалося в радянський час. Радянська система була майже однаковою на теренах усього союзу. Тому, можливо, наші дослідження допоможуть іншим народам і країнам колишнього СРСР проводити свої дослідження, якщо вони цього ще не робили, або робили не так глобально», – каже історик.
Тоомас Хійо також відзначає просвітницьку місію Інституту історичної пам’яті. За його словами, історики систематично проводять семінари для вчителів шкіл, на яких інформують про свої дослідження.
Історик розповів про «Білу книгу», видану в Естонії. За його словами, у 1992 році парламент створив Державну комісію з розслідування репресивної політики окупаційних сил. Кінцевою метою цих розслідувань стало видання «Білої книги» – наукового огляду збитків, завданих естонському народові у період радянської й нацистської окупації.
Тоомас Хійо зазначає, що існує багато причин, чому в Естонії процес «десовєтизації» відбувається досить успішно. Це пов’язано, зокрема, з тим, що період радянської окупації Естонії був коротшим, ніж, зокрема, радянський період України. Естонці пам’ятали про першу Естонську Республіку у 1920–1940 роках. Близькість Фінляндії і можливість бачити фінське телебачення давали їм можливість отримувати достовірну інформацію про життя за межами СРСР.
«В Естонії до кінця не була проведена «совєтизація»
Політолог Володимир Юшкін взагалі вважає, що в Естонії не була до кінця проведена «совєтизація», оскільки тут домашня освіта склала конкуренцію радянській школі, коли в школах учням насаджувалася комуністична ідеологія, а вдома їм розповідали про репресії, відібрані радянською владою землі та оселі.
«Те, що робиться для збереження пам’яті про той страшний період, це, безумовно, естонці молодці… Вони це роблять систематично, дуже ретельно, видаються книги, пишуться мемуари репресованих людей. Це для того, щоб нікому з майбутнього покоління не спало на думку розпочати будь-який соціальний експеримент, щоб зробити усіх людей одночасно багатими й щасливими», – зазначив політолог.
Директор правозахисного центру Євген Цибуленко повідомив, що в Естонії немає кримінальної відповідальності за застосування комуністичної символіки, як, зокрема, у Литві. За публічне використання символів окупаційних режимів в Естонії передбачений штраф.
Наразі в естонському суспільстві ця символіка і не популярна, якщо не враховувати окремих, за словами правознавця, «маргінальних груп», які інколи використовують «георгіївські стрічки», до кінця не усвідомлюючи, що це навіть не радянський символ.
Навіть не можу собі уявити, щоб будь-яка політична сила в Естонії могла б якось офіційно використовувати радянські символиЄвген Цибуленко
«Загалом, я навіть не можу собі уявити, щоб будь-яка політична сила в Естонії могла б якось офіційно використовувати радянські символи», – зазначив правознавець.
Пам’ятник радянському воїнові був перенесений, а не зруйнований
У сучасній Естонії також немає пам’ятників радянським керівникам. Що стосується розголосу навколо пам’ятника, так званого Бронзового солдата, то, як нагадав Євген Цибуленко, цей пам’ятник не був зруйнований. Його перенесли у квітні 2007 році з центру Таллінна, де він стояв майже на зупинці громадського транспорту, на Військовий цвинтар. Правознавець наголосив, що ситуація навколо перенесення цього пам’ятника була штучно загострена Росією.
Коли йшлося про засудження режиму, то в маленькій країні рівними перед законом були усі. Естонський правознавець розповів, що у злочині проти людяності був звинувачений і брат колишнього президента країни Леннарта Мері герой Радянського Союзу Арнольд Мері. У 2007 році прокуратура Естонії порушила проти нього кримінальну справу, звинувачуючи в організації та участі в депортації жителів острова Сааремаа у березні 1949 року.
Тут не може бути такого, що зараз відбувається в УкраїніЄвген Цибуленко
За словами директора Центру з прав людини Талліннської школи права Талліннського технічного університету Євгена Цибуленка, ситуація в Естонії у плані «десовєтизації» відрізняється від того, що зараз відбувається в Україні.
«Тут не може бути такого, що зараз відбувається в Україні, коли окрема частина суспільства, досить значна кількість депутатів Верховної Ради, навіть сам Президент і міністр освіти вважають, що нічого погано в комуністичних злочинах не було. В Естонії такого бути не може. Тут у суспільстві від самого початку більш-менш був консенсус, що це «чорна» сторінка життя, що це була радянська окупація», – зазначив правознавець.
Історик Тоомас Хійо наголошує, що Естонія дуже рішуче на початку 1990-х років взяла курс на Захід. Країні вдалося уникнути окремих економічних та інших проблем, які були достатньо серйозними у Латвії та Литві, тому процес «десовєтизації» і відбувся спокійніше.
Наразі дослідження, проведене студентами факультету політології Тартуського університету, засвідчило, що не всі естонці задоволені державним устроєм Естонії, її демократією і державними інституціями. Зокрема, це окремі жителі естонської Нарви, які мають російське громадянство, та особи без громадянства.