Марсоходу Curiosity вдалося видобути зразки породи Червоної планети. Для цього Curiosity пробурив свердловину. Донині всі зразки марсохід брав із поверхні Червоної планети. Наука цього тижня обговорює також космічні амбіції Ірану та новації Microsoft у Кенії.
«Це перший і єдиний раз, коли хто-небудь заглиблювався у марсіанський ґрунт», – каже Луїз Джандура з NASA, коментуючи досягнення марсоходу, який видобув зразки породи Червоної планети. «Буріння дозволить нам збагнути, яким був Марс 3-4 мільярди років тому», – додає вона.
Скелясту породу марсохід добував у кратері Ґейла, що на екваторі Марса. Curiosity намагається з’ясувати, чи існували тут коли-небудь бактерії, тобто фактично – чи було на Марсі життя.
Свердловина вийшла глибиною у понад 6 сантиметрів, шириною 1,6 сантиметра. Спочатку свердло просто длубало землю, не обертаючись, пише BBC Science. Однак трохи пізніше NASA вдалося налагодити його справну роботу, і пробна свердловина вийшла глибиною у 2 сантиметри.
Пил, зібраний Curiosity під час буріння, розсортують і відправлять на аналіз у бортові лабораторії марсоходу – «Чемін» і «Сем». Там дослідять хімічний склад зразків: вчених особливо цікавлять будь-які сліди вуглецю.
Curiosity бурив свердловину біля каменю, на якому вчені під час попередніх розвідок марсоходу помітили жили схожого на гіпс матеріалу: тут, як підозрюють науковці, колись міг протікати струмок.
«Що ми намагаємося зробити, так це зрозуміти, чим Марс такий особливий. І що робить особливою Землю, на якій всі ми з вами живемо», – зазначив, коментуючи місію Curiosity, інженер NASA Бобак Фердовзі.
Чи літала іранська мавпочка у космос?
Іранське керівництво розраховує на співпрацю з Росією у космічній сфері. Про це в Москві заявив іранський міністр закордонних справ Алі Акбар Салехі. Сторони навіть підписали угоду про посилення кооперації.
«Іран – єдина країна ісламського світу, яка своїми силами створює і запускає супутники, проводить клонування та дослідження у сфері генної інженерії», – сказав Салехі.
Тижнем раніше президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад заявив, що готовий стати першою людиною, яка полетить у космос за іранською програмою. Ця заява навіть спричинила скандал, щоправда зовсім не через Ахмадінеджада.
Коментуючи слова іранського президента, американський сенатор Джон МакКейн написав у своєму Twitter: «Отже, Ахмадінеджад хоче бути першим іранцем, який полетить у космос. Але хіба це не сталося вже минулого тижня?». І додав посилання на новину про те, що Іран наприкінці січня здійснив успішний запуск у космос мавпочки.
Незабаром, щоправда, МакКейну довелося виправдовуватися – через критику його підписників у Twitter. Щоб розібратися, чому космічні амбіції Ірану роблять у світі стільки шуму, повернімося до тієї-таки мавпочки.
Запуск ракети «Пішгам» із капсулою, в яку помістили мавпу, викликав у наукового світу чимало запитань. В Ірані повідомили, що випробування було успішним і що «астронавт» повернувся на Землю у нормальному стані. Водночас ЗМІ звернули увагу на те, що зображення мавпочки до і після польоту відрізняються: мовляв, якщо на одному знімку на мордочці є родимка над правим оком, то на іншому її немає.
Виникло логічне запитання: чи таким вже успішним був запуск і чи був він взагалі? Або не так: чи дійсно ракету запускали у рамках саме космічної програми?
На Заході, де постійно висловлюють неабияку стурбованість таємничою ядерною програмою Ірану, відразу вказали на те, що ракетні технології, які Тегеран використав для запуску у космос мавпочки, так само можна використовувати, наприклад, для балістичних випробувань. Загалом критики іранської науки вказали на те, що одна з резолюцій Ради безпеки ООН в принципі забороняє Ірану проводити будь-які дослідження, так чи інакше пов’язані з балістичними технологіями.
В Ірані натомість із року в рік запевняють, що ядерна програма має мету винятково наукову. Водночас доказів мирного характеру своєї ядерної програми Тегеран не надає. У МАГАТЕ цього тижня вкотре марно намагалися добитися від іранської влади доступу на військову базу Парчин, де, як підозрюють, Іран працює над своєю ядерною програмою.
Тож поки що всі наукові досягнення Ірану – чи то запуск мавпочки, чи то чергової ракети (чи все вкупі) – викликають у світі лише стурбованість.
Інтернет у Кенії зроблять доступним навіть для селян
Компанія Microsoft запустила у Кенії проект із інтернетизації віддалених сільських місцевостей, причому живитиметься нова система за рахунок енергії сонця. Пілотний проект Mawingu (що в перекладі з суахілі означає «хмара») у Кенії підтримують місцеві провайдери. Якщо проект буде успішним, країна у перспективі може стати однією з небагатьох, де широкосмуговий доступ до інтернету буде загальнонаціональним.
«Школа Гакави розташована на заході Кенії, за 10 кілометрів від міста Нанюкі. Це – непросте місце для життя: тут не ростуть сільськогосподарські культури, які можна продати, немає електрики, телефонних ліній, а дощі – подія нечаста», – пише цього тижня New Scientist. Видання цитує місцеву вчительку, яка розповідає, що для того, щоб скористатися інтернетом, потрібно їхати у найближче велике місто, витрачаючи кошти і на проїзд, і на саме користування мережею.
Оскільки у більшості кенійських сіл немає енергозабезпечення, Microsoft кооперується з телекомунікаційною компанією Indigo задля встановлення систем, що живляться енергією сонця. За допомогою таких систем можна налаштувати бездротовий сигнал, який передаватиметься на великі відстані.
«Пропускна здатність такого сигналу надзвичайна: він може проходити крізь стіни, оминати пагорби та загалом мандрувати на відстані, значно більші за ті, які є звичними для звичайного Wi-Fi», – пише New Scientist. «Уявляйте собі це, як супер-Wi-Fi. Якщо діапазон звичайного Wi-Fi – максимум 120 метрів, то ми пропонуємо діапазон у 10 кілометрів», – пояснює Луі Отьєно, представник компанії Microsoft у Кенії.
Для того, щоб отримати такий сигнал, жителям кенійських сіл треба буде мати лише телевізійну антенну, до якої під’єднуватимуть смартфони і планшети, пояснюють у Microsoft (до слова, компанії на кшталт Microsoft часто займаються й оснащенням кенійських шкіл такою технікою).
Компанія почала з трьох сіл, де встановила згадані системи. Сигналу, який вони передають, достатньо для 20 локацій, як-то шкіл, лікарень, органів місцевої влади.
Населення Кенії нині – близько 38 мільйонів людей, з яких міські жителі – це лише 12 мільйонів. Всі інші живуть у сільській місцевості.
«Це перший і єдиний раз, коли хто-небудь заглиблювався у марсіанський ґрунт», – каже Луїз Джандура з NASA, коментуючи досягнення марсоходу, який видобув зразки породи Червоної планети. «Буріння дозволить нам збагнути, яким був Марс 3-4 мільярди років тому», – додає вона.
Скелясту породу марсохід добував у кратері Ґейла, що на екваторі Марса. Curiosity намагається з’ясувати, чи існували тут коли-небудь бактерії, тобто фактично – чи було на Марсі життя.
Свердловина вийшла глибиною у понад 6 сантиметрів, шириною 1,6 сантиметра. Спочатку свердло просто длубало землю, не обертаючись, пише BBC Science. Однак трохи пізніше NASA вдалося налагодити його справну роботу, і пробна свердловина вийшла глибиною у 2 сантиметри.
Пил, зібраний Curiosity під час буріння, розсортують і відправлять на аналіз у бортові лабораторії марсоходу – «Чемін» і «Сем». Там дослідять хімічний склад зразків: вчених особливо цікавлять будь-які сліди вуглецю.
Curiosity бурив свердловину біля каменю, на якому вчені під час попередніх розвідок марсоходу помітили жили схожого на гіпс матеріалу: тут, як підозрюють науковці, колись міг протікати струмок.
«Що ми намагаємося зробити, так це зрозуміти, чим Марс такий особливий. І що робить особливою Землю, на якій всі ми з вами живемо», – зазначив, коментуючи місію Curiosity, інженер NASA Бобак Фердовзі.
Чи літала іранська мавпочка у космос?
Іранське керівництво розраховує на співпрацю з Росією у космічній сфері. Про це в Москві заявив іранський міністр закордонних справ Алі Акбар Салехі. Сторони навіть підписали угоду про посилення кооперації.
«Іран – єдина країна ісламського світу, яка своїми силами створює і запускає супутники, проводить клонування та дослідження у сфері генної інженерії», – сказав Салехі.
Тижнем раніше президент Ірану Махмуд Ахмадінеджад заявив, що готовий стати першою людиною, яка полетить у космос за іранською програмою. Ця заява навіть спричинила скандал, щоправда зовсім не через Ахмадінеджада.
Коментуючи слова іранського президента, американський сенатор Джон МакКейн написав у своєму Twitter: «Отже, Ахмадінеджад хоче бути першим іранцем, який полетить у космос. Але хіба це не сталося вже минулого тижня?». І додав посилання на новину про те, що Іран наприкінці січня здійснив успішний запуск у космос мавпочки.
Незабаром, щоправда, МакКейну довелося виправдовуватися – через критику його підписників у Twitter. Щоб розібратися, чому космічні амбіції Ірану роблять у світі стільки шуму, повернімося до тієї-таки мавпочки.
Запуск ракети «Пішгам» із капсулою, в яку помістили мавпу, викликав у наукового світу чимало запитань. В Ірані повідомили, що випробування було успішним і що «астронавт» повернувся на Землю у нормальному стані. Водночас ЗМІ звернули увагу на те, що зображення мавпочки до і після польоту відрізняються: мовляв, якщо на одному знімку на мордочці є родимка над правим оком, то на іншому її немає.
Виникло логічне запитання: чи таким вже успішним був запуск і чи був він взагалі? Або не так: чи дійсно ракету запускали у рамках саме космічної програми?
На Заході, де постійно висловлюють неабияку стурбованість таємничою ядерною програмою Ірану, відразу вказали на те, що ракетні технології, які Тегеран використав для запуску у космос мавпочки, так само можна використовувати, наприклад, для балістичних випробувань. Загалом критики іранської науки вказали на те, що одна з резолюцій Ради безпеки ООН в принципі забороняє Ірану проводити будь-які дослідження, так чи інакше пов’язані з балістичними технологіями.
В Ірані натомість із року в рік запевняють, що ядерна програма має мету винятково наукову. Водночас доказів мирного характеру своєї ядерної програми Тегеран не надає. У МАГАТЕ цього тижня вкотре марно намагалися добитися від іранської влади доступу на військову базу Парчин, де, як підозрюють, Іран працює над своєю ядерною програмою.
Тож поки що всі наукові досягнення Ірану – чи то запуск мавпочки, чи то чергової ракети (чи все вкупі) – викликають у світі лише стурбованість.
Інтернет у Кенії зроблять доступним навіть для селян
Компанія Microsoft запустила у Кенії проект із інтернетизації віддалених сільських місцевостей, причому живитиметься нова система за рахунок енергії сонця. Пілотний проект Mawingu (що в перекладі з суахілі означає «хмара») у Кенії підтримують місцеві провайдери. Якщо проект буде успішним, країна у перспективі може стати однією з небагатьох, де широкосмуговий доступ до інтернету буде загальнонаціональним.
«Школа Гакави розташована на заході Кенії, за 10 кілометрів від міста Нанюкі. Це – непросте місце для життя: тут не ростуть сільськогосподарські культури, які можна продати, немає електрики, телефонних ліній, а дощі – подія нечаста», – пише цього тижня New Scientist. Видання цитує місцеву вчительку, яка розповідає, що для того, щоб скористатися інтернетом, потрібно їхати у найближче велике місто, витрачаючи кошти і на проїзд, і на саме користування мережею.
Оскільки у більшості кенійських сіл немає енергозабезпечення, Microsoft кооперується з телекомунікаційною компанією Indigo задля встановлення систем, що живляться енергією сонця. За допомогою таких систем можна налаштувати бездротовий сигнал, який передаватиметься на великі відстані.
«Пропускна здатність такого сигналу надзвичайна: він може проходити крізь стіни, оминати пагорби та загалом мандрувати на відстані, значно більші за ті, які є звичними для звичайного Wi-Fi», – пише New Scientist. «Уявляйте собі це, як супер-Wi-Fi. Якщо діапазон звичайного Wi-Fi – максимум 120 метрів, то ми пропонуємо діапазон у 10 кілометрів», – пояснює Луі Отьєно, представник компанії Microsoft у Кенії.
Для того, щоб отримати такий сигнал, жителям кенійських сіл треба буде мати лише телевізійну антенну, до якої під’єднуватимуть смартфони і планшети, пояснюють у Microsoft (до слова, компанії на кшталт Microsoft часто займаються й оснащенням кенійських шкіл такою технікою).
Компанія почала з трьох сіл, де встановила згадані системи. Сигналу, який вони передають, достатньо для 20 локацій, як-то шкіл, лікарень, органів місцевої влади.
Населення Кенії нині – близько 38 мільйонів людей, з яких міські жителі – це лише 12 мільйонів. Всі інші живуть у сільській місцевості.