Катерина Лівінська
Для проекту «Сандармох», рубрика: «Пишуть студенти»
Кому потрібна правда про те, що було? Чи зацікавлені ті, хто при владі, зробити усе можливе для того, щоб правда про минуле стала загальнодоступною? Чи, може, й досі, як у часи СРСР, історичну пам’ять затирають, руйнують, знищують?!
Наприкінці 20-х років сталінський тоталітарний режим удався до широкого й систематичного терору проти власного народу. Терор був викликаний передусім прагненням Сталіна захистити й зміцнити свою владу. У розгулі терору велику роль відіграли масова звичка до насильства, що культивувалася з років громадянської війни, каталізувалася в період колективізації та досягла апогею у 1937-му. Використав сталінізм і цілковите безсилля окремої особи перед державою, психологію бездумних «гвинтиків», відчуженість людей.
Цілий прошарок суспільства зробив собі кар’єру на репресіях
У тоталітарній системі сформувалася своєрідна підсистема каральних органів, для яких репресії стали самоціллю, оскільки давали змогу зробити кар’єру. На розгортання репресій особливий вплив мав сам Сталін – його підступність, жорстокість, злопам’ятність, його комплекси та мізантропія.
Для виправдання репресій, Сталін висунув тезу про загострення класової боротьби у процесі будівництва соціалізму. Для України додали «повзучі націоналістичні ухили». Створювалась атмосфера загальної підозри, пошуку «ворогів народу» та замаскованих «троцькістів», «буржуазних націоналістів», фабрикування справ і розгортання політичних процесів, здебільшого проти інтелігенції.
Історія України періоду СРСР характеризується тотальним терором проти української нації, «виховуванням» зручних для комуністичного режиму людей – заангажованих, аморфних, привчених мислити нав’язаними стереотипами. І зараз, коли вже минули 75 роковини від розпаду великого сталінського терору, хіба ми все знаємо про той жахливий час?
Мої краяни з Соловецького етапу
На початку листопада 1937 року в Карелії серед лісів, боліт і пагорбів урочища Сандармох упродовж декількох днів було розстріляно понад тисячу невинних людей, сотні громадських діячів, цвіт української інтелігенції. Серед них Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Лесь Курбас. Серед відомих багатьом українцям імен є й ті, які, на перший погляд, нічого не значать. Але мене найбільше зачепили імена моїх земляків, людей, які народилися і жили на Київщині, а закінчили своє життя в Карелії від кулі Матвеєва.
1. Бистрий Яків Єремійович, 1897 року народження, народився і жив у селі Потоки Богуславського району Київської області, українець, колишній офіцер петлюрівської армії, хлібороб. Засуджений Колегією ОГПУ 13 березня 1932 року за статтями 58-2-11 КК РСФРР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний: 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
2. Вайсберг Йосип Абрамович, 1899 року народження, народився у місті Васильків Київської губернії, єврей, з купецтва, кандидат у члени ВКП(б) в 1932-1936 роках, закінчив Інститут народної освіти, історик-філософ, професор, старший викладач Військово-медичної академії, батальйонний комісар, проживав у місті Ленінграді, вул.. Достоєвського, буд. 30, кв. 24.
Заарештований 11 липня 1936 року. Засуджений Виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у Ленінграді 28 грудня 1936 року за статтями 17-58-8, 58-11 КК РРФСР на 10 років. Відбував покарання у Соловках (Савватіївський спецізолятор). Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
3.Вовкотруб Семен Петрович, 1907 року народження, народився у селі Марійка Жашківського району Київської області, українець, із селян, кандидат в члени ВКП(б), помічник машиніста заводу «Більшовик». Проживав у місті Ленінграді. У 1928 році виїхав до Канади, звідки в 1931-му повернувся через Лондон в УСРР. Затриманий прикордонним загоном на станції Кривин і висланий до міста Балашова. У 1932 році втік на батьківщину, потім у Ленінград, де мешкав без прописки за документами брата. Засуджений Колегією ОГПУ 27 квітня 1933 року за статтями 58-6 КК РСФРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках, зокрема 9 місяців на посиленому режимі. Особливою трійкою УНКВС ЛО 14 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 1 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
4. Вольфсон Ной Бенціанович, 1898 року народження, народився у місті Біла Церква Київської губернії, єврей, колишній член ВКП(б), культпрацівник (за іншими даними – економіст-плановик). Засуджений15 квітня 1930 року Особливою нарадою при КОДПУ УСРР за статтею 54-10 КК УСРР, висилка на 3 роки за межі УСРР; 15 червня 1935 року Особливою нарадою при НКВС СРСР за поширення контрреволюційних провокаційних чуток засуджений на 3 роки ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 10 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 4 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
5. Гончаренко Федір Максимович, 1882 року народження, народився і жив у селі Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, українець, колишній жандарм, колишній есер, колишній член КП(б)У, тесля. Засуджений Колегією ОГПУ 13 лютого 1932 року за статтями 58-2-11 КК РСФРР до розстрілу із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
6. Гройсман Леонід (Авраам) Ісаакович, 1907 року народження, народився у Таращанському районі Київської області, єврей, колишній член ВКП(б), мельник. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 21 грудня 1935 року на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
7. Грушевський Сергій Григорович, 1888 року народження, народився у місті Чигирин Київської губернії, українець, закінчив Київський університет, кандидат в члени першої Державної думи й Установчих зборів, професор, історик. Повернувся з еміграції в 1931 році, проживав у місті Краснодар (небіж історика Михайла Грушевського). Засуджений Колегією ОГПУ 28 серпня 1933 року за статтями 58-2-11-13 КК РСФРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у таборі «Дмитлаг» і в Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 році засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
8. Запорований Степан Гаврилович, 1909 року народження, народився у селі Верхнянка Київської губернії, українець, агроном, студент Лінгвістичного інституту, проживав у Києві. Заарештований у справі «Української революційно-демократичної спілки». Засуджений судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 28 січня 1933 року за статтями 54-2-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання у таборі «Карлаг» та в Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
9. Кереказо Костянтин Іванович (Юрченко Андрій Григорович), 1905 року народження, народився у місті Київ, українець (за іншими даними – росіянин), колишній член ВКП(б), машиніст, старшина ВМФ, Севастополь. Засуджений до ув’язнення в концтабір, у 1934 році втік і проживав у Ленінграді «за підробленими документами». Особливою нарадою при НКВС СРСР 20 квітня 1935 року вдруге засуджений на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
10. Клюковський Рафаїл Петрович, 1893 року народження, народився у Київській губернії, українець, селянин. Засуджений 9 січня 1932 року судовою трійкою при КООДПУ СРСР за статтею 54-6, 80 КК УСРР до розстрілу; на засіданні 7 березня 1932 року КООДПУ СРСР, ст. 58-6 КК РСФРР розстріл замінено на 10 років ВТТ. Особливою трійкою УНКВС ЛО 14 жовтня 1937 року засуджений до вищої кари. Розстріляний 1 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
11. Кухаренко Микола Олександрович, 1885 року народження, народився в місті Київ, українець, колишній член РСДРП (меншовик), службовець.
Заарештований як «член керівного центру контрреволюційної повстанської підривної організації в сільгосппромисловості». Колегією ОГПУ 11 березня 1933 року засуджений за «вчинення ряду шкідницьких нальотів з руйнування радгоспів» до 8 років в’язниці. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
12. Ландман Ісаак Якович, 1906 року народження, народився в селі Черняхів Київської губернії, єврей, з ремісників, безпартійний, начальник відділу обліку і статистики Управління Південно-західної залізниці. Засуджений Особливою нарадою при НКВД СРСР 7 липня 1935 року за «контрреволюційну троцькістську агітацію» на 3 роки ВТТ. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
13. Олійник Йосип Михайлович, 1906 року народження, народився в селі Яблунівка Київської області, українець, колгоспник. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ОГПУ УСРР 4 грудня (за іншими даними – 4 лютого) 1933 року засуджений за статтями 54-2-11 КК УСРР до розстрілу із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
14. Поляк Марк Самійлович, 1905 року народження, народився в місті Боярка (нині Київська область), єврей, освіта незакінчена вища, член ВКП(б) в 1921-1927 роках, начальник навчально-методичного сектору Хіміко-технологічного інституту, проживав у Харкові за адресою вул. Артема, буд. 27. Засуджений в 1928 році за «контрреволюційну троцькістську діяльність» на 3 роки політізолятора, достроково звільнений у 1929 році. Знову заарештований у Харкові 7 лютого 1935 року. Засуджений Особливою нарадою при НКВД СРСР 28 вересня 1935 року за статтями 58-10-11 КК РСФРР на 3 роки ВТТ. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
15. Самборський Юрій Якович, 1883 року народження, народився в місті Звенигородка Київської губернії, українець, безпартійний, консультант Постійного представництва УСРР, проживав у Москві за адресою вул. Каретний Ряд, буд. 14, кв. 10. Засуджений Колегією ОГПУ 28 вересня 1933 року за статтями 58-4-11 КК РСФРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках (на командировці Філімоново й табірному пункті «Кремль»). Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
16. Филипович Павло Петрович (Павло Филипович), 1891 року народження, народився в селі Кайтанівка Звенигородського повіту Київської губернії, українець, із сім’ї священика, літературознавець, поет, перекладач, викладач Інституту народної освіти, науковий співробітник ВУАН, проживав у Києві за адресою вул. Леніна, буд. 42, кв. 20. Засуджений Військовим трибуналом Київського ВО 4 лютого 1936 року за статтями 54-8-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
Зі списку моїх земляків, закатованих сталінською тоталітарною системою жорстоких знущань над людьми, є ім`я Поляка Марка Самійловича, який є уродженцем Боярки. Гадаю, що моїм обов’язком є дослідити за допомогою архівних матеріалів життєвий шлях Людини, яка ціною свого життя прагнула для наступних поколінь, для нас з вами, передусім, волі, миру та впевненості.
Закликаю усіх небайдужих до історичної спадщини людей (а особливо молоде покоління), поцікавитися історією хоча б одного героя, що зазнав мученицької смерті у лісах далекої Карелії, у Сандармоху, і донести цю правду до кожного пересічного громадянина – задля людської пам’яті та розуміння історичного минулого.
Кетерина Лівінська – студентка 1-го курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Для проекту «Сандармох», рубрика: «Пишуть студенти»
Кому потрібна правда про те, що було? Чи зацікавлені ті, хто при владі, зробити усе можливе для того, щоб правда про минуле стала загальнодоступною? Чи, може, й досі, як у часи СРСР, історичну пам’ять затирають, руйнують, знищують?!
Наприкінці 20-х років сталінський тоталітарний режим удався до широкого й систематичного терору проти власного народу. Терор був викликаний передусім прагненням Сталіна захистити й зміцнити свою владу. У розгулі терору велику роль відіграли масова звичка до насильства, що культивувалася з років громадянської війни, каталізувалася в період колективізації та досягла апогею у 1937-му. Використав сталінізм і цілковите безсилля окремої особи перед державою, психологію бездумних «гвинтиків», відчуженість людей.
Цілий прошарок суспільства зробив собі кар’єру на репресіях
У тоталітарній системі сформувалася своєрідна підсистема каральних органів, для яких репресії стали самоціллю, оскільки давали змогу зробити кар’єру. На розгортання репресій особливий вплив мав сам Сталін – його підступність, жорстокість, злопам’ятність, його комплекси та мізантропія.
Для виправдання репресій, Сталін висунув тезу про загострення класової боротьби у процесі будівництва соціалізму. Для України додали «повзучі націоналістичні ухили». Створювалась атмосфера загальної підозри, пошуку «ворогів народу» та замаскованих «троцькістів», «буржуазних націоналістів», фабрикування справ і розгортання політичних процесів, здебільшого проти інтелігенції.
Історія України періоду СРСР характеризується тотальним терором проти української нації, «виховуванням» зручних для комуністичного режиму людей – заангажованих, аморфних, привчених мислити нав’язаними стереотипами. І зараз, коли вже минули 75 роковини від розпаду великого сталінського терору, хіба ми все знаємо про той жахливий час?
Мої краяни з Соловецького етапу
На початку листопада 1937 року в Карелії серед лісів, боліт і пагорбів урочища Сандармох упродовж декількох днів було розстріляно понад тисячу невинних людей, сотні громадських діячів, цвіт української інтелігенції. Серед них Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Лесь Курбас. Серед відомих багатьом українцям імен є й ті, які, на перший погляд, нічого не значать. Але мене найбільше зачепили імена моїх земляків, людей, які народилися і жили на Київщині, а закінчили своє життя в Карелії від кулі Матвеєва.
1. Бистрий Яків Єремійович, 1897 року народження, народився і жив у селі Потоки Богуславського району Київської області, українець, колишній офіцер петлюрівської армії, хлібороб. Засуджений Колегією ОГПУ 13 березня 1932 року за статтями 58-2-11 КК РСФРР до розстрілу з заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний: 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
2. Вайсберг Йосип Абрамович, 1899 року народження, народився у місті Васильків Київської губернії, єврей, з купецтва, кандидат у члени ВКП(б) в 1932-1936 роках, закінчив Інститут народної освіти, історик-філософ, професор, старший викладач Військово-медичної академії, батальйонний комісар, проживав у місті Ленінграді, вул.. Достоєвського, буд. 30, кв. 24.
Заарештований 11 липня 1936 року. Засуджений Виїзною сесією Військової колегії Верховного суду СРСР у Ленінграді 28 грудня 1936 року за статтями 17-58-8, 58-11 КК РРФСР на 10 років. Відбував покарання у Соловках (Савватіївський спецізолятор). Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
3.Вовкотруб Семен Петрович, 1907 року народження, народився у селі Марійка Жашківського району Київської області, українець, із селян, кандидат в члени ВКП(б), помічник машиніста заводу «Більшовик». Проживав у місті Ленінграді. У 1928 році виїхав до Канади, звідки в 1931-му повернувся через Лондон в УСРР. Затриманий прикордонним загоном на станції Кривин і висланий до міста Балашова. У 1932 році втік на батьківщину, потім у Ленінград, де мешкав без прописки за документами брата. Засуджений Колегією ОГПУ 27 квітня 1933 року за статтями 58-6 КК РСФРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках, зокрема 9 місяців на посиленому режимі. Особливою трійкою УНКВС ЛО 14 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 1 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
4. Вольфсон Ной Бенціанович, 1898 року народження, народився у місті Біла Церква Київської губернії, єврей, колишній член ВКП(б), культпрацівник (за іншими даними – економіст-плановик). Засуджений15 квітня 1930 року Особливою нарадою при КОДПУ УСРР за статтею 54-10 КК УСРР, висилка на 3 роки за межі УСРР; 15 червня 1935 року Особливою нарадою при НКВС СРСР за поширення контрреволюційних провокаційних чуток засуджений на 3 роки ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 10 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 4 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
5. Гончаренко Федір Максимович, 1882 року народження, народився і жив у селі Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, українець, колишній жандарм, колишній есер, колишній член КП(б)У, тесля. Засуджений Колегією ОГПУ 13 лютого 1932 року за статтями 58-2-11 КК РСФРР до розстрілу із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
6. Гройсман Леонід (Авраам) Ісаакович, 1907 року народження, народився у Таращанському районі Київської області, єврей, колишній член ВКП(б), мельник. Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 21 грудня 1935 року на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
7. Грушевський Сергій Григорович, 1888 року народження, народився у місті Чигирин Київської губернії, українець, закінчив Київський університет, кандидат в члени першої Державної думи й Установчих зборів, професор, історик. Повернувся з еміграції в 1931 році, проживав у місті Краснодар (небіж історика Михайла Грушевського). Засуджений Колегією ОГПУ 28 серпня 1933 року за статтями 58-2-11-13 КК РСФРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у таборі «Дмитлаг» і в Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 році засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
8. Запорований Степан Гаврилович, 1909 року народження, народився у селі Верхнянка Київської губернії, українець, агроном, студент Лінгвістичного інституту, проживав у Києві. Заарештований у справі «Української революційно-демократичної спілки». Засуджений судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 28 січня 1933 року за статтями 54-2-11 КК УСРР на 5 років ВТТ. Відбував покарання у таборі «Карлаг» та в Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
9. Кереказо Костянтин Іванович (Юрченко Андрій Григорович), 1905 року народження, народився у місті Київ, українець (за іншими даними – росіянин), колишній член ВКП(б), машиніст, старшина ВМФ, Севастополь. Засуджений до ув’язнення в концтабір, у 1934 році втік і проживав у Ленінграді «за підробленими документами». Особливою нарадою при НКВС СРСР 20 квітня 1935 року вдруге засуджений на 5 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
10. Клюковський Рафаїл Петрович, 1893 року народження, народився у Київській губернії, українець, селянин. Засуджений 9 січня 1932 року судовою трійкою при КООДПУ СРСР за статтею 54-6, 80 КК УСРР до розстрілу; на засіданні 7 березня 1932 року КООДПУ СРСР, ст. 58-6 КК РСФРР розстріл замінено на 10 років ВТТ. Особливою трійкою УНКВС ЛО 14 жовтня 1937 року засуджений до вищої кари. Розстріляний 1 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
11. Кухаренко Микола Олександрович, 1885 року народження, народився в місті Київ, українець, колишній член РСДРП (меншовик), службовець.
Заарештований як «член керівного центру контрреволюційної повстанської підривної організації в сільгосппромисловості». Колегією ОГПУ 11 березня 1933 року засуджений за «вчинення ряду шкідницьких нальотів з руйнування радгоспів» до 8 років в’язниці. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
12. Ландман Ісаак Якович, 1906 року народження, народився в селі Черняхів Київської губернії, єврей, з ремісників, безпартійний, начальник відділу обліку і статистики Управління Південно-західної залізниці. Засуджений Особливою нарадою при НКВД СРСР 7 липня 1935 року за «контрреволюційну троцькістську агітацію» на 3 роки ВТТ. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
13. Олійник Йосип Михайлович, 1906 року народження, народився в селі Яблунівка Київської області, українець, колгоспник. Засуджений Судовою трійкою при Колегії ОГПУ УСРР 4 грудня (за іншими даними – 4 лютого) 1933 року засуджений за статтями 54-2-11 КК УСРР до розстрілу із заміною на 10 років ВТТ. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
14. Поляк Марк Самійлович, 1905 року народження, народився в місті Боярка (нині Київська область), єврей, освіта незакінчена вища, член ВКП(б) в 1921-1927 роках, начальник навчально-методичного сектору Хіміко-технологічного інституту, проживав у Харкові за адресою вул. Артема, буд. 27. Засуджений в 1928 році за «контрреволюційну троцькістську діяльність» на 3 роки політізолятора, достроково звільнений у 1929 році. Знову заарештований у Харкові 7 лютого 1935 року. Засуджений Особливою нарадою при НКВД СРСР 28 вересня 1935 року за статтями 58-10-11 КК РСФРР на 3 роки ВТТ. Відбував покарання в Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 2 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
15. Самборський Юрій Якович, 1883 року народження, народився в місті Звенигородка Київської губернії, українець, безпартійний, консультант Постійного представництва УСРР, проживав у Москві за адресою вул. Каретний Ряд, буд. 14, кв. 10. Засуджений Колегією ОГПУ 28 вересня 1933 року за статтями 58-4-11 КК РСФРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках (на командировці Філімоново й табірному пункті «Кремль»). Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
16. Филипович Павло Петрович (Павло Филипович), 1891 року народження, народився в селі Кайтанівка Звенигородського повіту Київської губернії, українець, із сім’ї священика, літературознавець, поет, перекладач, викладач Інституту народної освіти, науковий співробітник ВУАН, проживав у Києві за адресою вул. Леніна, буд. 42, кв. 20. Засуджений Військовим трибуналом Київського ВО 4 лютого 1936 року за статтями 54-8-11 КК УСРР на 10 років ВТТ. Відбував покарання у Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до найвищої кари. Розстріляний 3 листопада 1937 року в Карелії (Сандармох).
Зі списку моїх земляків, закатованих сталінською тоталітарною системою жорстоких знущань над людьми, є ім`я Поляка Марка Самійловича, який є уродженцем Боярки. Гадаю, що моїм обов’язком є дослідити за допомогою архівних матеріалів життєвий шлях Людини, яка ціною свого життя прагнула для наступних поколінь, для нас з вами, передусім, волі, миру та впевненості.
Закликаю усіх небайдужих до історичної спадщини людей (а особливо молоде покоління), поцікавитися історією хоча б одного героя, що зазнав мученицької смерті у лісах далекої Карелії, у Сандармоху, і донести цю правду до кожного пересічного громадянина – задля людської пам’яті та розуміння історичного минулого.
Кетерина Лівінська – студентка 1-го курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка