Київ – Усиновлення українських сиріт іноземцями – це торгівля українським генофондом, переконані у Всеукраїнському об’єднанні «Свобода». Водночас Президент Віктор Янукович вніс на розгляд Верховної Ради проект закону «Про приєднання України до Гаазької конвенції про захист дітей та співробітництво з питань міждержавного усиновлення». Закон має на меті спрощення й уніфікацію процедури міжнаціонального усиновлення, яка вже діє у 89 країнах. Таку ініціативу Президента вже підтримав Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ). Там нагадують: приєднатись Україні до конвенції потрібно було вже давно, адже це вже п’яте подання проекту закону на розгляд у парламент.
Українських дітей повинні усиновлювати українці, тому хай іноземці шукають сиріт деінде, озвучує позицію партії «Свобода» депутат Верховної Ради Ігор Мірошниченко. Він посилається на статистику, за якою протягом року в Україні більше дітей знаходять нові родини, аніж стають сиротами. Відтак найближчим часом потреба в усиновленні відпаде взагалі, прогнозує він.
«На сьогодні українські діти є предметом бізнесу, коли ними торгують. Це український генофонд. Ми не хочемо розбазарювати його на весь світ, бо це найцінніше, що у нас є», – каже Мірошниченко.
Головне – контроль за долями усиновлених
Надаючи можливість усиновлення іноземцям, Україна не може відповідно контролювати подальшу їхню долю, додає Мірошниченко. Лише один раз на рік консульський відділ має право приїхати в сім’ю, де живе усиновлена українська дитина, і перевірити її умови проживання, а при досягненні нею 9 років такий контроль здійснюється раз на три роки. Такий контроль недостатній, стверджує парламентар.
Всім, хто проводить аналогії законопроекту «Свободи» про заборону всиновлення українських дітей іноземцями і російського закону, який стосується заборони усиновлення російських дітей американцями, Мірошниченко радить почитати «Програму захисту українців».
«Пункт про заборону усиновлення українських дітей іноземцями був в нашій програмі вже давно. Щонайменше 5 років він уже є. І це було значно раніше, ніж Росія вирішила не давати своїх дітей американцям. Нам байдуже, чи це американці, чи британці, чи австралійці. У нас свої позиції, які ми озвучуємо, і очевидно, що ми не узгоджуємо їх із Кремлем, бо це повний ідіотизм», – говорить він.
Щоб уніфікувати процедуру міжнаціонального усиновлення згідно з міжнародними стандартами, Україні потрібно обов’язково приєднатися до Гаазької конвенції про захист дітей і співпрацю з питань міжнародного усиновлення, запевняє уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко. У 89 країнах, що вже приєднались до конвенції, така процедура однакова, і працює вона успішно.
«Основна мета конвенції – створення такої системи співробітництва між державами, а це 89 держав світу, яка дасть можливість запобігати викраденню, продажу або торгівлі дітьми. Приєднання до конвенції дасть можливість змінити процедуру таким чином, щоб батьки підбиралися для дитини, а не так, як це, на жаль, є сьогодні, що батьки вибирають дитину», – пояснює Павленко.
Після приєднання України до Гаазької конвенції пріоритетом й надалі залишатиметься національне усиновлення, додав Юрій Павленко.
Ми не маємо права чинити перешкоди міжнаціональному усиновленню – експерт
Міжнаціональне усиновлення в Україні дуже корумповане і не врегульоване згідно з міжнародними стандартами, говорить президент альянсу «Україна без сиріт» Руслан Малюта, і наголошує на важливості конвенції. Адже фактично всі країни, що практикують міждержавне усиновлення, є членами Гаазької конвенції, і тільки Україна і ще декілька країн дозволяють усиновлення дітей іноземцями, не ратифікувавши документ.
«Є простий спосіб зупинити міждержавне усиновлення. Це забезпечити кожну дитину сім’єю в країні, тому позиція моя і альянсу, який я представляю, проста – зробити все можливе, щоб знайти сім’ю для дітей в Україні. Поки ми цього ще не зробили, ми не маємо ніякого морального права забороняти чи чинити перепони на шляху міждержавного усиновлення, особливо враховуючи те, що за кордон усиновлюються діти, старші від 5 років, або діти з важкими захворюваннями», – розповів Малюта.
З 26 тисяч українських сиріт, що потребують усиновлення, за кордон можуть бути усиновлені лише 6–8 тисяч. У 2012 році за кордон було усиновлено 803 українські сироти.
Українських дітей повинні усиновлювати українці, тому хай іноземці шукають сиріт деінде, озвучує позицію партії «Свобода» депутат Верховної Ради Ігор Мірошниченко. Він посилається на статистику, за якою протягом року в Україні більше дітей знаходять нові родини, аніж стають сиротами. Відтак найближчим часом потреба в усиновленні відпаде взагалі, прогнозує він.
«На сьогодні українські діти є предметом бізнесу, коли ними торгують. Це український генофонд. Ми не хочемо розбазарювати його на весь світ, бо це найцінніше, що у нас є», – каже Мірошниченко.
Головне – контроль за долями усиновлених
Надаючи можливість усиновлення іноземцям, Україна не може відповідно контролювати подальшу їхню долю, додає Мірошниченко. Лише один раз на рік консульський відділ має право приїхати в сім’ю, де живе усиновлена українська дитина, і перевірити її умови проживання, а при досягненні нею 9 років такий контроль здійснюється раз на три роки. Такий контроль недостатній, стверджує парламентар.
Всім, хто проводить аналогії законопроекту «Свободи» про заборону всиновлення українських дітей іноземцями і російського закону, який стосується заборони усиновлення російських дітей американцями, Мірошниченко радить почитати «Програму захисту українців».
«Пункт про заборону усиновлення українських дітей іноземцями був в нашій програмі вже давно. Щонайменше 5 років він уже є. І це було значно раніше, ніж Росія вирішила не давати своїх дітей американцям. Нам байдуже, чи це американці, чи британці, чи австралійці. У нас свої позиції, які ми озвучуємо, і очевидно, що ми не узгоджуємо їх із Кремлем, бо це повний ідіотизм», – говорить він.
Щоб уніфікувати процедуру міжнаціонального усиновлення згідно з міжнародними стандартами, Україні потрібно обов’язково приєднатися до Гаазької конвенції про захист дітей і співпрацю з питань міжнародного усиновлення, запевняє уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко. У 89 країнах, що вже приєднались до конвенції, така процедура однакова, і працює вона успішно.
«Основна мета конвенції – створення такої системи співробітництва між державами, а це 89 держав світу, яка дасть можливість запобігати викраденню, продажу або торгівлі дітьми. Приєднання до конвенції дасть можливість змінити процедуру таким чином, щоб батьки підбиралися для дитини, а не так, як це, на жаль, є сьогодні, що батьки вибирають дитину», – пояснює Павленко.
Після приєднання України до Гаазької конвенції пріоритетом й надалі залишатиметься національне усиновлення, додав Юрій Павленко.
Ми не маємо права чинити перешкоди міжнаціональному усиновленню – експерт
Міжнаціональне усиновлення в Україні дуже корумповане і не врегульоване згідно з міжнародними стандартами, говорить президент альянсу «Україна без сиріт» Руслан Малюта, і наголошує на важливості конвенції. Адже фактично всі країни, що практикують міждержавне усиновлення, є членами Гаазької конвенції, і тільки Україна і ще декілька країн дозволяють усиновлення дітей іноземцями, не ратифікувавши документ.
«Є простий спосіб зупинити міждержавне усиновлення. Це забезпечити кожну дитину сім’єю в країні, тому позиція моя і альянсу, який я представляю, проста – зробити все можливе, щоб знайти сім’ю для дітей в Україні. Поки ми цього ще не зробили, ми не маємо ніякого морального права забороняти чи чинити перепони на шляху міждержавного усиновлення, особливо враховуючи те, що за кордон усиновлюються діти, старші від 5 років, або діти з важкими захворюваннями», – розповів Малюта.
З 26 тисяч українських сиріт, що потребують усиновлення, за кордон можуть бути усиновлені лише 6–8 тисяч. У 2012 році за кордон було усиновлено 803 українські сироти.