Законодавчі органи суб’єктів Російської Федерації один за одним стали погоджуватися із вже схваленими у першому читанні Державною думою поправками в закон «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб’єктів Російської Федерації». За новою редакцією закону регіони самі зможуть вирішувати, відмовитися їм від прямих виборів губернатора або залишити їх.
Формально нижня палата російського парламенту пішла назустріч ініціативі керівників північнокавказьких республік, які попередили, що вибори лідерів регіону можуть призвести до дестабілізації. Але на практиці тільки нещодавно запроваджені вибори можуть бути скасовані майже всюди – і першим кандидатом на таке скасування стануть зовсім не північнокавказькі республіки, а Москва і Петербург.
Скасування прямих виборів керівників російських регіонів були однією з прикмет путінської епохи. З точки зору «вбивства політики» і перетворення країни на авторитарну вотчину Путін мав абсолютну рацію: політичні процеси в регіонах були практично зупинені, а регіональні лідери перетворилися просто на клерків-феодалів, які отримують «на годування» величезні території і при цьому абсолютно незалежні від підданих. Чи варто пояснювати, що влада в Кремлі зміцнювалася, а ситуація в регіонах погіршувалася – що, втім, мало кого в російському керівництві хвилює.
Повернення до прямих виборів відбулося на хвилі розмов про демократизацію – влада, явно налякана опозиційними настроями, вирішила кинути кістку вулиці. «Деякі будуть говорити, що пропозиції з’явилися під натиском Болотної площі. Частина з пропозицій обговорювалася і раніше», – заявив тоді спікер Держдуми Сергій Наришкін. Але те, що зміни відбулися буквально наприкінці президентства Дмитра Медведєва, коли глава держави готувався до передачі повноважень Володимирові Путіну, свідчило скоріше про зворотне.
Прямі вибори поверталися, але так, щоб Путін не ніс ніякої відповідальності за це повернення і міг у будь-який момент повернути кермо в інший бік. Що і сталося буквально через рік. Кремль продовжує до нестями боятися будь-якої конкуренції, будь-якої політики, будь-якого свіжого вітерцю, здатного змінити сперте повітря путінського застою. Ну, і найголовніше – у Кремлі зараз не бояться опозиції і не бачать нікого, з ким можна було б пограти в поступки і вибори.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Формально нижня палата російського парламенту пішла назустріч ініціативі керівників північнокавказьких республік, які попередили, що вибори лідерів регіону можуть призвести до дестабілізації. Але на практиці тільки нещодавно запроваджені вибори можуть бути скасовані майже всюди – і першим кандидатом на таке скасування стануть зовсім не північнокавказькі республіки, а Москва і Петербург.
Скасування прямих виборів керівників російських регіонів були однією з прикмет путінської епохи. З точки зору «вбивства політики» і перетворення країни на авторитарну вотчину Путін мав абсолютну рацію: політичні процеси в регіонах були практично зупинені, а регіональні лідери перетворилися просто на клерків-феодалів, які отримують «на годування» величезні території і при цьому абсолютно незалежні від підданих. Чи варто пояснювати, що влада в Кремлі зміцнювалася, а ситуація в регіонах погіршувалася – що, втім, мало кого в російському керівництві хвилює.
Повернення до прямих виборів відбулося на хвилі розмов про демократизацію – влада, явно налякана опозиційними настроями, вирішила кинути кістку вулиці. «Деякі будуть говорити, що пропозиції з’явилися під натиском Болотної площі. Частина з пропозицій обговорювалася і раніше», – заявив тоді спікер Держдуми Сергій Наришкін. Але те, що зміни відбулися буквально наприкінці президентства Дмитра Медведєва, коли глава держави готувався до передачі повноважень Володимирові Путіну, свідчило скоріше про зворотне.
Прямі вибори поверталися, але так, щоб Путін не ніс ніякої відповідальності за це повернення і міг у будь-який момент повернути кермо в інший бік. Що і сталося буквально через рік. Кремль продовжує до нестями боятися будь-якої конкуренції, будь-якої політики, будь-якого свіжого вітерцю, здатного змінити сперте повітря путінського застою. Ну, і найголовніше – у Кремлі зараз не бояться опозиції і не бачать нікого, з ким можна було б пограти в поступки і вибори.
Віталій Портников – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода