Львів – 27 січня у Львові вшанували жертв Голокосту. У жалобному заході взяли участь представники єврейських організацій і посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначають 27 січня у всьому світі. У роки радянсько-німецької війни в Галичині, за різними даними, загинули близько 700 тисяч євреїв.
Щороку до пам’ятника жертвам Голокосту у Львові, який встановлений на місці колишнього гетто, приходить дедалі менше людей. Адже все більше свідків, літніх осіб, відходять у вічний світ. Цього року понад півсотні людей прийшли схилити свої голови перед жертвами цієї жахливої трагедії і покласти квіти до підніжжя пам’ятника.
Через тортури трьох львівських гетто за роки німецької окупації пройшли понад 150 тисяч євреїв, а у 1944 році їх залишилось 200–300 осіб. Цю жахливу сторінку минулого згадав німецький посол Крістоф Вайль.
«27 січня 1945 року солдати Червоної Армії звільнили концтабір Аушвіц, там було знищено, закатовано, позбавлено прав мільйони людей. Націонал-соціалістичний терор переніс жахіття і до Львова, міста з різноманітною європейською культурою, в яку великий внесок зробила єврейська частина населення. Я схиляю свою голову перед жертвами у смутку і смиренні. Хочу вас запевнити, що моя країна надалі нестиме відповідальність за жахи націонал-соціалістичного злочину. Ми плекатимемо спомин і далі», – наголосив німецький посол.
«Без минулого немає майбутнього»
Жах концтабору пережив і пам’ятає львів’янин Семен Подольський. У Голокост не вижила його мама, а батько воював і загинув у 1942 році під Сталінградом. Тоді Семенові Подольському було 8 років, а сестрі – п’ять, обоє залишились сиротами, їх виховали мамині сестри.
Семен Подольський вважає, що сучасне покоління має пам’ятати історію. Бо без минулого не буває майбутнього. Адже невинні люди загинули тільки за те, що посміли народитися євреями.
У Львові місце Янівського гетто – трагічна територія пам’яті євреїв, українців, поляків, людей інших національностей, які загинули від німецьких і радянських окупантів у роки війни. Тут міська влада планує створити музей тоталітарних режимів.
Щороку до пам’ятника жертвам Голокосту у Львові, який встановлений на місці колишнього гетто, приходить дедалі менше людей. Адже все більше свідків, літніх осіб, відходять у вічний світ. Цього року понад півсотні людей прийшли схилити свої голови перед жертвами цієї жахливої трагедії і покласти квіти до підніжжя пам’ятника.
Через тортури трьох львівських гетто за роки німецької окупації пройшли понад 150 тисяч євреїв, а у 1944 році їх залишилось 200–300 осіб. Цю жахливу сторінку минулого згадав німецький посол Крістоф Вайль.
«27 січня 1945 року солдати Червоної Армії звільнили концтабір Аушвіц, там було знищено, закатовано, позбавлено прав мільйони людей. Націонал-соціалістичний терор переніс жахіття і до Львова, міста з різноманітною європейською культурою, в яку великий внесок зробила єврейська частина населення. Я схиляю свою голову перед жертвами у смутку і смиренні. Хочу вас запевнити, що моя країна надалі нестиме відповідальність за жахи націонал-соціалістичного злочину. Ми плекатимемо спомин і далі», – наголосив німецький посол.
«Без минулого немає майбутнього»
Жах концтабору пережив і пам’ятає львів’янин Семен Подольський. У Голокост не вижила його мама, а батько воював і загинув у 1942 році під Сталінградом. Тоді Семенові Подольському було 8 років, а сестрі – п’ять, обоє залишились сиротами, їх виховали мамині сестри.
Семен Подольський вважає, що сучасне покоління має пам’ятати історію. Бо без минулого не буває майбутнього. Адже невинні люди загинули тільки за те, що посміли народитися євреями.
Від десятків тисяч львівських євреїв лишилися тільки написи мовою їдиш
У роки німецької окупації, за різними даними, загинули від 130 до 140 тисяч львівських євреїв, серед них були й ті, які втекли у 1939 році з Варшави у місто Лева. У 1941 році німці створили гетто у кварталі «Локєтки», де мешкали найбідніші городяни. Єврейські родини жили там у бараках, а вже у 1944 році тут тримали українців. Адже радянська влада збудувала на місці гетто пересильну тюрму № 25, за зразком таборів Гулагу. І через цю в’язницю протягом десяти років пройшли понад півмільйона людей, переважно українці з Західної України, яких відправляли у вагонах-телятниках у Сибір.У Львові місце Янівського гетто – трагічна територія пам’яті євреїв, українців, поляків, людей інших національностей, які загинули від німецьких і радянських окупантів у роки війни. Тут міська влада планує створити музей тоталітарних режимів.