У 2012 році Україна різко знизила транзит газу до країн Європи – на 20 відсотків. Якщо 2011 року Євросоюз отримав через українські терени 101 мільярд кубометрів, то минулого лише 81 мільярд кубометрів газу. Але при цьому рівень заробітку на транзиті газу зріс із 3,2 мільярда до 3,5 мільярдів доларів. То сумувати чи тішитися від таких суперечливих транзитних новин?
У цій ситуації точно буде тішитися Росія разом із «Газпромом». Тим паче, що від часу першої газової війни у 2006 році риторика нашого північного сусіда не змінилася і зводиться до того, що з часом через Україну будуть транзитувати все менше і менше газу. І нинішні результати лише грають на руку Росії, де точно скажуть: «От бачите! А ми ж попереджали, що збудуємо обхідні газопроводи і зменшимо транзит Україною!»
Україні ж не звикати до таких погроз. Та й поки що не слід боятися зменшення транзиту. Адже практика свідчить, що наразі обсяги транзиту російського газу до ЄС залежать лише від бажання європейських компаній. Хочуть – візьмуть. Принаймні за останні чотири роки саме фінансові можливості європейців і є визначальними для того, скільки газу буде протранзитовано через Україну, Білорусь або ж першу гілку «Північного потоку».
Хоча у «Газпромі» вперто розігрують комедію і вже прив’язали зменшення транзиту газу через Україну до початку роботи «Північного потоку». При цьому газ, що йде через Україну, йде далі до Словаччини, Угорщини, Чехії, Австрії, Італії, Румунії, Болгарії, Балканських країн і Туреччини. А «Північний потік» постачає газ до Німеччини, Нідерландів, Данії, Великобританії.
Тому Україні робити трагедію із невтішних транзитних новин поки не варто. Але вже зараз слід працювати над тим, щоб убезпечити себе від подальшої втрати обсягів газу. Насамперед це стосується Чехії. «Газпромові» вдалося домовитися із Єврокомісією про поставки газу до Чехії через «Північний потік». Із 2013 року Росія зможе транспортувати через газопровід OPAL (Ostsee-Pipeline-Anbindungsleitung) до 3 мільярдів кубометрів газу.
OPAL – це фактично сухопутне продовження «Північного потоку» у напрямку до Чехії. В кінці минулого року чехи оперативно добудували свій газопровід GAZELLE, який з’єднався із OPAL. Наразі це єдиний серйозний момент у транзитній комедії «Газпрому».
Як наслідок, у 2013 році Україна може не дорахуватися у своєму транзиті 3 мільярдів кубометрів. А це приблизно «мінус» 300 мільйонів доларів для бюджету «Укртрансгазу».
Репутація «труби» і потреби Європи
Зрештою, минуле десятиліття, а то й навіть п’ятнадцятиріччя не можна назвати простим для української ГТС, оскільки «труба» вже тричі зазнавала репутаційних втрат через атаки Росії. Останнім успішним періодом для ГТС України став передкризовий 2008 рік. Тоді «Укртрансгаз» прокачав до Європи 116 мільярдів кубічних метрів. Вже посткризовий 2009-й продемонстрував негативну динаміку. ЄС отримав через Україну лише 92 мільярди кубометрів. Глибину падіння того року можна зрозуміти лише тоді, коли буде сказано, що фактично з 1991 року такого низького рівня транзиту не було.
Проте це не було наслідком цілеспрямованих дій «Газпрому». Просто Європа різко скоротила закупівлі газу, що і відобразилося на транзиті через Україну. Адже у 2009 році ще не було ні «Північного потоку», ані німецького OPAL, ані чеського GAZELLE.
Схоже відбувається і зараз. У 2012 році економіка єврозони переживала спад, промисловість скорочувала виробництво, і до того ж європейські енергоконцерни накопичили значні запаси газу у підземних сховищах.
Усе це стало наслідком того, що «Газпром» у 2012 році продав споживачам ЄС лише 138 мільярдів кубічних метрів газу. Точніше, лише стільки палива купили у Росії. За рік до того, у 2011 році, Європа придбала у «Газпрому» 150 мільярдів кубометрів газу.
Тому Україна поки що надалі транспортує 2/3 від усього обсягу російського газу до ЄС. Чому поки що? Тому що сьогодні Росія активно переконує ЄС підтримати будівництво «Південного потоку». І якщо Європа погодиться, то в такому випадку вже через 10 років для України може настати дійсно транзитна трагедія.
Щоправда, трагедія буде мати вияв лише у грошовому еквіваленті. Адже, наприклад, у 2012 році Україна скоротила транзит газу до 81 мільярда кубометрів, але заробила 3,5 мільярди доларів. У 2011 році Україна збільшила транзит газу до 101 мільярда кубометрів, але отримала за прокачування лише 3,2 мільярда доларів.
Така цікава газова математика має свою причину. Ціна на транзит залежить від ціни на газ. Чим більша ціна газу для України, тим більшою буде ставка транзиту.
Тому навіть якщо побудують «Південний потік», то Україна не залишиться без газу і доходів. Транзит може знизитися до рівня 50–60 мільярдів кубометрів. А прибутки скоротяться як мінімум удвічі – до 1,5–2 мільярдів доларів. Звичайно, це за умови, що Росії буде вдаватися знаходити спільну мову із ЄС.
Також негативним для України фактором буде стабілізація або зменшення рівня споживання газу в ЄС. Якщо ж економіка ЄС вийде із рецесії, то, згідно з прогнозами і Міжнародного енергетичного агентства, і британської BP, споживання газу в Євросоюзі зросте із нинішніх 470 мільярдів кубічних метрів до оптимістичних 600 мільярдів кубометрів. Тоді місця під сонцем вистачить усім.
Ціна на газ має бути знижена
А в іншому випадку слід випереджати Європу і домовлятися із «Газпромом». Звичайно, без втрати контролю над ГТС, і з гарантіями щодо завантаження української труби. І те, що ціна на газ має бути знижена – це навіть не підлягає сумніву.
І надихати Україну має приклад європейських енергетичних компаній. Не встиг іще завершитися 2012 рік і підсохнути чорнило на документах про знижки на газ для більшості країн ЄС, як французька GDF Suez, австрійська Econgas, німецькі Wingas і Wintershall прислали «Газпромові» нові вимоги про знижки у 2013 році.
Найсмішніше, що ці компанії вже отримали свою знижку на газ у минулому році. Взагалі, протягом 2011–2012 років російський газовий монополіст поступився практично всім компаніям: знижки отримали компанії з Італії – PremiumGas, Edison, Sinergie Italiane, зі Швейцарії – EGL, із Франції – GDF Suez, із Німеччини – Wingas, E.ON, Wintershall, зі Словаччини – SPP, із Туреччини – Botaş, із Польщі – PGNiG, Болгарія, Румунія, Естонія і Латвія.
Для України важливо, щоб за сміхом над транзитною комедію «Газпрому» держава не проґавила момент, коли на сцені буде розгортатися вже газова трагікомедія, де сльози буде проливати «Нафтогаз».
Юрій Корольчук – член спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
У цій ситуації точно буде тішитися Росія разом із «Газпромом». Тим паче, що від часу першої газової війни у 2006 році риторика нашого північного сусіда не змінилася і зводиться до того, що з часом через Україну будуть транзитувати все менше і менше газу. І нинішні результати лише грають на руку Росії, де точно скажуть: «От бачите! А ми ж попереджали, що збудуємо обхідні газопроводи і зменшимо транзит Україною!»
Україні ж не звикати до таких погроз. Та й поки що не слід боятися зменшення транзиту. Адже практика свідчить, що наразі обсяги транзиту російського газу до ЄС залежать лише від бажання європейських компаній. Хочуть – візьмуть. Принаймні за останні чотири роки саме фінансові можливості європейців і є визначальними для того, скільки газу буде протранзитовано через Україну, Білорусь або ж першу гілку «Північного потоку».
Хоча у «Газпромі» вперто розігрують комедію і вже прив’язали зменшення транзиту газу через Україну до початку роботи «Північного потоку». При цьому газ, що йде через Україну, йде далі до Словаччини, Угорщини, Чехії, Австрії, Італії, Румунії, Болгарії, Балканських країн і Туреччини. А «Північний потік» постачає газ до Німеччини, Нідерландів, Данії, Великобританії.
Тому Україні робити трагедію із невтішних транзитних новин поки не варто. Але вже зараз слід працювати над тим, щоб убезпечити себе від подальшої втрати обсягів газу. Насамперед це стосується Чехії. «Газпромові» вдалося домовитися із Єврокомісією про поставки газу до Чехії через «Північний потік». Із 2013 року Росія зможе транспортувати через газопровід OPAL (Ostsee-Pipeline-Anbindungsleitung) до 3 мільярдів кубометрів газу.
OPAL – це фактично сухопутне продовження «Північного потоку» у напрямку до Чехії. В кінці минулого року чехи оперативно добудували свій газопровід GAZELLE, який з’єднався із OPAL. Наразі це єдиний серйозний момент у транзитній комедії «Газпрому».
Як наслідок, у 2013 році Україна може не дорахуватися у своєму транзиті 3 мільярдів кубометрів. А це приблизно «мінус» 300 мільйонів доларів для бюджету «Укртрансгазу».
Репутація «труби» і потреби Європи
Зрештою, минуле десятиліття, а то й навіть п’ятнадцятиріччя не можна назвати простим для української ГТС, оскільки «труба» вже тричі зазнавала репутаційних втрат через атаки Росії. Останнім успішним періодом для ГТС України став передкризовий 2008 рік. Тоді «Укртрансгаз» прокачав до Європи 116 мільярдів кубічних метрів. Вже посткризовий 2009-й продемонстрував негативну динаміку. ЄС отримав через Україну лише 92 мільярди кубометрів. Глибину падіння того року можна зрозуміти лише тоді, коли буде сказано, що фактично з 1991 року такого низького рівня транзиту не було.
Проте це не було наслідком цілеспрямованих дій «Газпрому». Просто Європа різко скоротила закупівлі газу, що і відобразилося на транзиті через Україну. Адже у 2009 році ще не було ні «Північного потоку», ані німецького OPAL, ані чеського GAZELLE.
Схоже відбувається і зараз. У 2012 році економіка єврозони переживала спад, промисловість скорочувала виробництво, і до того ж європейські енергоконцерни накопичили значні запаси газу у підземних сховищах.
Усе це стало наслідком того, що «Газпром» у 2012 році продав споживачам ЄС лише 138 мільярдів кубічних метрів газу. Точніше, лише стільки палива купили у Росії. За рік до того, у 2011 році, Європа придбала у «Газпрому» 150 мільярдів кубометрів газу.
Тому Україна поки що надалі транспортує 2/3 від усього обсягу російського газу до ЄС. Чому поки що? Тому що сьогодні Росія активно переконує ЄС підтримати будівництво «Південного потоку». І якщо Європа погодиться, то в такому випадку вже через 10 років для України може настати дійсно транзитна трагедія.
Щоправда, трагедія буде мати вияв лише у грошовому еквіваленті. Адже, наприклад, у 2012 році Україна скоротила транзит газу до 81 мільярда кубометрів, але заробила 3,5 мільярди доларів. У 2011 році Україна збільшила транзит газу до 101 мільярда кубометрів, але отримала за прокачування лише 3,2 мільярда доларів.
Така цікава газова математика має свою причину. Ціна на транзит залежить від ціни на газ. Чим більша ціна газу для України, тим більшою буде ставка транзиту.
Тому навіть якщо побудують «Південний потік», то Україна не залишиться без газу і доходів. Транзит може знизитися до рівня 50–60 мільярдів кубометрів. А прибутки скоротяться як мінімум удвічі – до 1,5–2 мільярдів доларів. Звичайно, це за умови, що Росії буде вдаватися знаходити спільну мову із ЄС.
Також негативним для України фактором буде стабілізація або зменшення рівня споживання газу в ЄС. Якщо ж економіка ЄС вийде із рецесії, то, згідно з прогнозами і Міжнародного енергетичного агентства, і британської BP, споживання газу в Євросоюзі зросте із нинішніх 470 мільярдів кубічних метрів до оптимістичних 600 мільярдів кубометрів. Тоді місця під сонцем вистачить усім.
Ціна на газ має бути знижена
А в іншому випадку слід випереджати Європу і домовлятися із «Газпромом». Звичайно, без втрати контролю над ГТС, і з гарантіями щодо завантаження української труби. І те, що ціна на газ має бути знижена – це навіть не підлягає сумніву.
І надихати Україну має приклад європейських енергетичних компаній. Не встиг іще завершитися 2012 рік і підсохнути чорнило на документах про знижки на газ для більшості країн ЄС, як французька GDF Suez, австрійська Econgas, німецькі Wingas і Wintershall прислали «Газпромові» нові вимоги про знижки у 2013 році.
Найсмішніше, що ці компанії вже отримали свою знижку на газ у минулому році. Взагалі, протягом 2011–2012 років російський газовий монополіст поступився практично всім компаніям: знижки отримали компанії з Італії – PremiumGas, Edison, Sinergie Italiane, зі Швейцарії – EGL, із Франції – GDF Suez, із Німеччини – Wingas, E.ON, Wintershall, зі Словаччини – SPP, із Туреччини – Botaş, із Польщі – PGNiG, Болгарія, Румунія, Естонія і Латвія.
Для України важливо, щоб за сміхом над транзитною комедію «Газпрому» держава не проґавила момент, коли на сцені буде розгортатися вже газова трагікомедія, де сльози буде проливати «Нафтогаз».
Юрій Корольчук – член спостережної ради Інституту енергетичних стратегій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода