«Український диктатор не має надмети» – експерт

Гості «Вашої Свободи»: Костянтин Матвієнко, політолог; Ігор Когут, директор Української школи політичних судій.

Віталій Портников: Панове, чи дійсно може цей рік бути щасливим? Чи все ж таки він буде важливим?

Ваша Свобода

Ігор Когут

Ігор Когут: Щасливим він завжди повинен бути у приватному житті. Я думаю, що для багатьох – це народження дітей, способи їх виростити, нагодувати, навчити.

А в державному плані, звичайно, ми, на жаль, мусимо завжди посилатися на такі банальні речі, як криза, як наша інтеграція, країни, як уряд, бюджет. І тут насправді наступний рік можна по-різному розглядати. Переважно ми його оцінюємо з конотаціями негативними. Україна так чи інакше у глобалізованому процесі перебуває, і тренди основні не минають її.

Як у 2007 році нас завіряли, що криза нас мине, то це така справа, що це буде, напевне, домінантою всього політичного процесу. Принаймні перших півроку ми будемо дуже серйозно відчувати турбулентності кризи нової влади.

Але, з іншого боку, є одне таке сподівання, що Україна, як європейська країна, європейська держава, себе в цьому році зможе реалізувати. Принаймні, на рівні політико-правового контексту. Угода про асоціацію має бути підписана.

– Те, що нам описав пан Ігор, пане Костянтине, навело мене на думку про лист, який свого часу чеський дисидент Вацлав Гавел написав до Генерального секретаря ЦК Компартії Чехословаччини Густава Гусака.

Тому що він описував ситуацію в країні так, як її описує пан Ігор, що люди закопалися у своє приватне життя, вони думають, як їм виростити дітей, як їм краще прибрати свою дачу, як їм купити ще якусь таку. Просто в соціалістичній Чехословаччині було більше можливостей, ніж в СРСР, якось облаштуватися. А держава фактично перетворилася в те, що пан Ігор описав про Україну.

Але ніхто цьому не дивувався, бо це була держава, окупована радянськими військами, – раз, соціалістична держава – два. І ніхто, до речі, не думав, що така диктаторська, авторитарна держава може щось підписати з ЄС уже відразу наступного року.

Костянтин Матвієнко

Костянтин Матвієнко: Як тільки був утворений новий-старий уряд Миколи Азарова, в експертному колі почали давати йому оцінку, епітети, якими визначали, що ж являє собою цей уряд. І варіанти були такі: «уряд оптимізаторів», «ліквідаційна комісія», «окупаційна адміністрація».

Отже, в цьому розумінні, звісно, це дуже подібне до того, що відбувалося у Чехословаччині з точки зору і термінів, і явищ. Тобто, відокремлення все-таки країни від держави. Цей процес почався не цього року, він почався набагато раніше. І ми розуміємо, що держава у своїх оптимізаторських настроях, так би мовити, працює одним чином, суспільство живе інакшим чином.

Давайте, про оптимізаторські настрої. От знову повертаються до питання податку на продаж валюти. З цього року, Ви вже знаєте, знову громадянам доведеться пред’являти паспорти в обмінних пунктах, коли вони навіть здають валюту. Тобто було невеличке послаблення НБУ, знов-таки вони повертаються до цих фіскально-адміністративних заходів, фактично заходів залякування громадян.

– Мені здається, що і зараз громадяни пред’являють паспорти, коли здають валюту.

Костянтин Матвієнко: Ні. Пане Віталію, з 1 січня 2013 року знов-таки повертаються до паспорта. Раніше Ви могли за паспортом валюту купувати, але здавати Ви її могли за будь-яким документом, наприклад, за Вашим журналістським посвідченням. Отже, мова саме про це. Але Бог з нею, з цією валютою.

Насправді на 25 лютого призначена зустріч глави держави з очільниками ЄС. І ймовірно, що ми зможемо рухатися у напрямку підписання угоди про асоціацію. Але ми розуміємо, що виробництво буде скорочуватися, ми бачимо, що бюджет, особливо бюджети територіальних громад і не лише Києва, наприклад, і Дніпропетровська – мінус 150 мільйонів цього року, а рівень вилучень до державного бюджету з територіального бюджету Дніпропетровська у 4 рази зріс у порівнянні з 2012 роком.

Це просто приклад того, що 2013 рік буде для України вкрай важким. Він буде важким для України, але не для української влади. І він не буде важким для опозиції. Опозиція цілком комфортно почуває себе у теплій такій «ванні» взаємодії зі владою, вони поділили комітети, вони не збираються якимсь чином боротися за те, щоб все ж таки влада повернулася обличчям до України. І таким чином опозиція разом зі владою окремо, суспільство – окремо. Ось, що очікує нас у цьому році.

– Мені важливо зрозуміти, чому ви обидва впевнені, що може бути підписання угоди про асоціацію з ЄС, коли всі європейські очільники говорять про те, що це підписання може відбутися, якщо Україна виконає певні політичні умови. Вони чітко визначені.

Серед цих політичних умов ті, на які Віктор Янукович, мені здається, не збирається йти – звільнення колишнього Прем’єр-міністра України, лідера опозиції Юлії Тимошенко, колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

До речі, цього року, 2013-го, може бути рішення Європейського суду по справі Тимошенко. І ми прекрасно розуміємо, що Україна, яка, як і Росія, зневажає рішення міжнародних інститутів, навряд чи його виконає. Де підстави сподіватися на такий хід подій?

Ігор Когут: По-перше, позиція справи Тимошенко і Луценка вже не є пріоритетом. Вони трошечки…

– Пріоритетом вона є.

Ігор Когут: Вона залишається, умова. Але це вже не стало першим пріоритетом, котрий висувається ЄС до уряду. І це так само символічний, але знак, символ.

Наступна річ. Говоряться різні епітети уряду, владі. Насправді ми будемо жити не тільки в контексті кризи, але й виборів. Уряд, який був створений нещодавно, то це уряд забезпечення виборів Януковича.

У якому форматі? У форматі поборів, насправді у форматі контролю регіонів – новий віце-прем’єр-міністр, створення максимального адміністративного ресурсу, принаймні, в цій частині України, котра традиційно підтримує Януковича, не дати іншій думці туди проникати. І насправді оцей фіскальний тиск, а уряд створився, котрий буде вижимати останні соки з малого, середнього бізнесу, дійде час і до великого бізнесу.

Рано чи пізно це буде проблема виживання того ж самого уряду, тієї ж самої влади. Якщо насправді за найближчої перспективи їм не вдасться перегнути палиці. Що я маю на увазі? Коли створиться дуже серйозна протидія. І в тій системі, системі кризи, в системі пошуку партнерів, в тому числі фінансування, в системі ось такого перегинання палиці і можливості спротиву серйозного Януковичу так само не буде куди діватися.

Звичайно, Тимошенко він не випустить. Але можливість рішення Європейського суду з прав людини, можливо, якимось чином допоможе, в тому числі і Януковичу, його режиму, з цієї ситуації вийти. Ми мусимо вийти на листопад за будь-яких обставин до підписання угоди про асоціацію.

– Я не розумію завжди фрази «за будь-яких обставин». Якщо ми європейці, ми маємо чітко звернутися до ЄС з проханням не підписувати ніяких документів, якщо у нас буде авторитарний режим.

Ігор Когут: Так. Ця проблема сьогодні є. Але чи ми сьогодні спроможні як суспільство, про опозицію було сказано доволі певно, бути зі владою, з урядом в «системі айкідо» політичного? Бо насправді сьогодні робляться величезні зусилля для того, щоб максимально поборами накрити все, що ще рухається.

– Я не розумію все рівно. Я не розумію логіки. Мені завжди важливо її зрозуміти.

Ми не можемо бути в «системі айкідо». І для того, щоб ми були в «системі айкідо», європейці мають зрадити власні принципи, на яких базується ЄС. Так я розумію чи ні?

Костянтин Матвієнко: Я думаю, що європейці не раз зраджували власні принципи, на яких базується ЄС, тоді, коли європейцям це було вигідно.

Віталію, дозвольте з Вами не погодитися з точки зору підписання угоди про асоціацію. Я тут, радше, погоджуся з колегою на той предмет, що за будь-яких обставин. Тобто, для України, для нас, для суспільства, не для цієї влади, саме для нас з вами критично важливе підписання угоди про асоціацію.

– Поясніть чому «за будь-яких умов»?

Костянтин Матвієнко: Україна мусить рухатися якомога далі від самодержавного інтернаціоналу Митного союзу. От самодержці, такі як Назарбаєв, Путін і Лукашенко показали вже, наскільки їхні режими є не ефективними щодо їхніх суспільств.Ці режими справді становлять загрозу для суспільств цих країн.

Український режим також становить загрозу. Але, на відміну від цього самодержавного інтернаціоналу, український диктатор не має надмети. Диктатор без надмети…

– Мені здається, що білоруський теж.

Костянтин Матвієнко: Ви знаєте, ні.

– Немає ніякої надмети. І у казахстанського немає.

Костянтин Матвієнко: У казахстанського? «Тюркський світ» – 200 мільйонів!

– Костю, це тому, що ми не казахські політологи. Якби ми зараз сиділи у студії в Алма-Аті, ми чітко знали б, що Назарбаєв не має надмети.

Костянтин Матвієнко: Якби ми сиділи б у студії у Стамбулі… Я нещодавно був в Астані і мушу Вам сказати, що, звичайно, холодно там неймовірно. Столицю вони перенесли далеко на північ. І це, може, помилка. Але все ж таки там декларується позиція «тюркського світу». У це вкладаються величезні ресурси в Казахстані.

У Білорусі мета така: зберегтися якомога довше. Це зрозуміло.

– Наша рідна мета!

Костянтин Матвієнко: Чекайте, у Білорусі кріпацтво запроваджується вже. Ви знаєте про це.

– І в нас може запровадитися кріпацтво.

Костянтин Матвієнко: Можна, але я думаю, що цього не відбудеться.

Ігор Когут: У частині України.

– У частині України – легко. Сказати: не можна звільнятися з шахт! І ніяка угода з Європою цьому не завадить.

Костянтин Матвієнко: Завадить, завадить.

– Чому?
Костянтин Матвієнко: Та тому, що розбіжаться. Для того, щоб можна було виконати цю умову «не можна звільнятися з шахт», для цього треба мати поліцейський режим. А в нас проблема цього року – інституційна неспроможність влади. Тобто, влада просто втрачає механізми реалізації цієї самої влади.

– Я вас закликає до реалізму. Те, що Ви говорите, абсолютно ніякого стосунку до угоди з ЄС не має. Якщо влада не може утримати режим з точки зору інституціонального, вона його і не може утримати. А якщо може утримати, то ніякі підписи Януковича поруч з підписом Баррозу нічого не змінять.

Костянтин Матвієнко: Я ще раз Вам нагадую, що це в інтересах суспільства. Безвізовий режим. От Хорватія продовжила…

– Режим не має ніякого стосунку до угоди про асоціацію.

Костянтин Матвієнко: Даруйте, має.

Хорватія зараз погодилася не продовжувати візи для українців. Позитивна річ? Абсолютно позитивна. І таких країн в Європі має більшати. Я сподіваюся, що їх справді буде більше.

– Хорватія нам не подовжує візовий режим до свого вступу до ЄС. Це просто оперативне рішення.

Костянтин Матвієнко: Правильне рішення, тому що ми туди гроші возимо, коли їдемо на відпочинок. Навіщо їм від цих грошей, які ми туди возимо, відмовлятися?

Тепер я Вам нагадаю, що цей рік – це 9 мільярдів мінус із золовалютних резервів, тому що це пік виплат по зовнішніх боргах. Знов-таки, де брати ці гроші? Незрозуміло. Янукович сподівався на гроші від Росії. Він не поїхав до Росії минулого місяця 18 числа, розуміючи, що у Митний союз ніяким чином йому вступати не можна.

– Йому сказали, щоб не їхав, він і не поїхав. Він поїхав би, якби прийняли.

Костянтин Матвієнко: Я думаю, що тут було інакше. Я думаю, що це все-таки було рішення української сторони.

– Ні, це було рішення російської сторони, Костю. Я це кажу Вам про те, що я знаю достеменно. Ніякого рішення української сторони не існувало!

Костянтин Матвієнко: Добре. Якщо Ви тримали свічку, ні, не свічку, веб-камеру при розмові.

– Ні, я не тримав. Я просто був у Москві.

Костянтин Матвієнко: І Вам там сказали.

– За 4 дні до приїзду Януковича. У п’ятницю було відомо, що він не приїде, а група українських журналістів поїхала до Москви у вівторок.

Ну, що тут говорити? У Києві не знали про відміну візиту до вівторка.

Костянтин Матвієнко: Отже, Віталію, Ви знали і не попередили своїх колег, що вони туди можуть не летіти?

– Люди, які працюють на Президента України, не зовсім наші колеги.

Ігор Когут: Сьогодні є пауза, котру треба використати просто. От і все.

– Так. Хоча я відразу компетентно кажу, що ніяких угод про приєднання до Митного союзу не готувалося під час московського візиту Януковича. Це міф, який поширюється певним колом людей. Я думаю, що ми знаємо, яких. Близьких до колишнього віце-прем’єра Валерія Хорошковського.

Під час перебування Віктора Януковича у Москві, коли він мав поїхати в Москву, мали бути узгоджені угоди про створення робочої групи по приєднанню України до Євразійської економічної спільноти, а замість цього Володимир Путін мав погодитися зі зниженням Україні ціни на газ. Це нерівноцінна домовленість, тому вона не відбулася.

Але, пане Ігорю, я все-таки хочу повернутися до Вашої тези. Чому? Тому що, з моєї точки зору, логічно вважати, що послаблення авторитарного режиму не тоді, коли підписуються пусті папери, тому що я вважаю, що в ситуації, коли не виконуються політичні умови, а український режим підписує угоду з Європою, то це пустий папір.

Це означає, що Європа капітулює, таким чином авторитарний режим посилюється. А Ви кажете, і пан Костянтин каже, що суспільство від цього виграє.

Мені не дивна ця самогубча ідея, тому що вона в українській історії простежується 200 років. Але мені хочеться тепер, коли я бачу це в реальності, зрозуміти, чим люди керуються?

Ігор Когут: Тому що не треба сприймати угоду про асоціацію, по-перше, як якийсь абсолют. Це документ.

– Звичайно.

Ігор Когут: Це певні правила і зобов’язання, які треба виконувати. А, очевидно, щоб їх виконувати, їх треба встановити, їх треба легітимізувати. І тут, власне, найбільший нюанс, котрий сьогодні треба пережити в першу чергу європейській стороні. Вони чудово розуміють, що Україна – тягар, а з іншої сторони, їм не можна втрачати Україну і створювати зону нестабільності у себе…

– Чому не можна? Буде зона стабільності, контрольована Росією! Прекрасна зона для європейців!

Ігор Когут: Але інше. І от, власне, нюанс полягає у тому, чи це нагорода, чи це тягар?

– Україна для Європи?

Ігор Когут: Ні, угода. Чи це нагорода для режиму, чи це….

– Нагорода для режиму, тому що це легітимізує можливість репресій політичних, знищення бізнесу, нечесних виборів. Це означає, що Європа все це може проковтнути і вважати Україну європейською. Для мене це нагорода.

Ігор Когут: В принципі, я думаю, якщо суспільство сьогодні в перспективі цього ж саміту, про який згадувалося, 25 лютого, між іншим у день третьої річниці інавгурації Януковича, якщо зможемо виступити з якимось певним списком хоча б мінімальних заходів, у тому числі київські вибори, довибори до парламенту, всі ці процедури, багато інших речей, зміна закону про референдум і тому подібне, якщо в перспективі наступного півроку якісь подвижки в цьому плані відбудуться, я думаю, що на листопад на саміт Східного партнерства ми можемо виходити. Тим більше, що це станеться.

Для Європи це може бути трошки зниженням градусу через те, що вони можуть вивести Молдову і, можливо, навіть Грузію, хоча зараз Грузію,очевидно, на підписання певних документів.

– З Молдовою спочатку підписують угоду про безвізовий режим і не можуть підписати.

Ігор Когут: І це не буде виключно подарунок Україні. Це вже буде пакет країн пострадянських, котрі вони намагаються зав’язати.

– Пане Ігорю, у Молдови навіть не почалася робота над угодою про асоціацію.

Ігор Когут: Подивіться, може бути все дуже швидко. Там же ж лідер. І Молдова насправді сьогодні може бути такою зіркою. ЄС кажуть: подивіться, от вони – ваш дороговказ.

– Ну, ми вже були дороговказом і для Молдови, і для Грузії. Результати, мені здається, очевидні.

Костянтин Матвієнко: Дожилися.

Ігор Когут: Ну, а що ви думаєте? Дожилися чи не дожилися. У нас і Грузія була зразком реформ. Сталося так, як сталося зараз, після виборів парламентських. Молдова сьогодні по всіх параметрах...

– Молдова – лідер європейського процесу, звичайно, у цьому регіоні. Це факт.

Костянтин Матвієнко: У нас насправді конфлікт розвивається за цим столом. Полягає у чому?

– І це конфлікт цього року. Чому я так про це детального говорю? Бо це конфлікт цього року світоглядний.

Костянтин Матвієнко: Правильно робите, що Ви говорите про цей конфлікт.

Отже, спочатку все-таки демократичні реформи, а потім уже асоціація з ЄС, а чи асоціація з ЄС, з країною…? Моя позиція. Що все-таки спочатку вода у басейні, а потім учитися плавати.

Я розумію Вашу позицію. І, справді, якщо стати на Вашу точку зору, тоді так зване громадянське суспільство має не ЄС, а своєму режиму пред’явити ряд вимог.

– Європейських вимог.

Костянтин Матвієнко: Безумовно, європейських.

– Бо у нас європейське суспільство, а неєвропейська влада.

Костянтин Матвієнко: Тобто цивілізаційних вимог, починаючи від вільного обігу грошей, мається на увазі ця дурнувата ситуація з валютою, і припиненням тиску на малий і середній бізнес, припиненням поборів і, звісно, вирішення всіх тих політичних питань, скасування закону про референдум, вирішення питання з політв’язнями, вирішення питання з законом про вибори як місцеві, так і вибори парламентські та визначення все-таки нового проекту Конституції. Не більше і не менше.

Тому що той проект Конституції, який ми зараз маємо, то це самодержавна Конституція. Тобто вона абсолютно не є європейською. З такою Конституцією, якщо стати на Вашу точку зору, пане Віталію….

– До Митного союзу треба вступати.

Костянтин Матвієнко: До Північної Кореї.

– А вона не створює союзів. Ми ще дочекаємося і союзу з Північною Кореєю.

Костянтин Матвієнко: Ні, з такою Конституцією дочекаємося.Ми мало звертаємо увагу, і так зване громадянське суспільство про це абсолютно не говорить, що у нас же ж іде конституційний процес, у нас створена Конституційна асамблея «імені Леоніда Кравчука». Ніхто не звертає увагу, що вони там готують. А закон про референдум становить…

У Єгипті недавно прийняли на референдумі Конституцію. Ну і що, тепер ми не будемо літати у Єгипет, тому що там, за законами шаріату, просто неможливо буде відпочивати.

– Ви ж не жінка, пане Костянтине. Не будете ходити у хустці – все буде з Вами гаразд.

Костянтин Матвієнко: Я Вам нагадаю, що, крім всього іншого, там є цілий ряд заборон, які прямо стосуються чоловіків, пане Віталію.

– …я абсолютно його сприймаю.

Костянтин Матвієнко: Ще щось. Не можна відпочивати з жінками занадто близько на пляжі, за законами шаріату.

– Вас це не турбує, пане Ігорю?

Ігор Когут: Ну, алкоголь можна якось...

Костянтин Матвієнко: Від шаріату все-таки давайте повернемося до України.

Отже, питання Конституції. І це завдання громадянського суспільства в контексті європейського процесу. На жаль, отут давайте відверто скажемо: громадянське суспільство займається чим-завгодно, тільки не засадничими речами щодо нашого контакту з Європою.

– Я просто виходжу з цієї ситуації, тому що вважаю себе європейцем. І саме з цього оцінюю своє українське громадянство. Якщо я європеєць, то я маю користуватися певними ціннісними орієнтирами. І якщо говорити про безпеку Європи, так я за безпеку Європи. ЄС ніколи не приймав до своїх лав, навіть коли був на початках своєї діяльності, диктаторські режими Іспанії, Португалії, але приймали до Північноатлантичного союзу. Це було б логічно.

Якщо б Україна зараз хотіла до НАТО, а українське суспільство – це теж, до речі, величезний, я сказав би, маркер. Воно до НАТО не бажає, а бажає до ЄС не з ціннісної, а з економічної точки зору. Тоді б я сказав так: дійсно, Тимошенко у в’язниці, Луценко у в’язниці, але Україна дуже важлива для забезпечення системи безпеки, хай вона буде в НАТО до моменту, поки політично не стабілізується.

Костянтин Матвієнко: Як з Туреччиною.

– Так, як з Туреччиною відбувається. Але ж ми не бажаємо йти у НАТО.

Костянтин Матвієнко: Отут, Віталію, я стану абсолютно на Вашу точку зору і нагадаю, що не було жодного випадку, щоб країна, не вступивши до НАТО, вступила до ЄС. Спочатку вступ до НАТО, у кращому разі одночасно.

– Були такі випадки з північними країнами. Фінляндія є членом ЄС.

Костянтин Матвієнко: Мається на увазі перерозширення після падіння СРСР.

– Так. Соціалістична країна колишня.

Костянтин Матвієнко: Саме так. Спочатку до НАТО, потім до ЄС. А позаяк Україна з нечленів НАТО найбільше з ним співпрацює (давайте віддамо належне нашим миротворцям у різних точках світу), все-таки це правильне, позитивне явище. Нам треба чесно говорити: шановні громадяни, ви в НАТО не хочете, тому що у вас ще й досі діє та радянська пропаганда про агресивний блок.

– Це, до речі, пане Ігорю, говорить про те, що треба працювати з суспільством із цих таких речей.

Ігор Когут: Так. Тому що все, що сказано, останні хвилі розширення, то це безпековий процес насправді.

– Так. Спочатку безпековий, а потім – політико-економічний.

Ігор Когут: У ситуації з Україною ми чудово розуміємо, що поки Німеччина на такій позиції, на якій вона сьогодні є, то нам говорити про якусь близьку перспективу членства в ЄС зарано.

Але угода про асоціацію – це, зрештою, тільки крок, це тільки правила. Це знов же ж тільки домашнє завдання і не більше. І чому не підписати це домашнє завдання?

– Тому що воно не виконане.

Костянтин Матвієнко: Наша опозиція, намагаючись потрафляти популістським абсолютно настроям більшості громадян, не говорить про НАТО. А опозиція має чесно і відверто заявити: нашою метою є вступ до НАТО.

– Так. Віктор Ющенко цього ж не боявся.

Костянтин Матвієнко: Віктор Ющенко нічого не боявся, але проблеми Віктора Ющенка зовсім не в НАТО.

– Не в НАТО, звичайно. Але все ж таки треба сказати, що коли виявилося, що можна бути Президентом України і говорити про євроатлантичний вектор.

Костянтин Матвієнко: Але Віктор Ющенко нічого не робив для розвитку армії. А зараз та ситуація, яка є з обороноздатністю України, вона є критичною. Про це треба теж відверто говорити. Стан нашої армії є дуже і дуже негативний.

– Тут все ж таки є дуже важливо зрозуміти, якщо говорити у контексті всіх цих європейських речей, наскільки дійсно опозиція буде здатна вести власний діалог з ЄС? Наскільки на неї можуть сподіватися?

Ігор Когут: В опозиції є контакти, достатньо добрі контакти. Єдине, що опозиція сьогодні так само розділилася в питанні про угоду про асоціацію, тому що питання Тимошенко – це є питання, яке ділить опозицію. Є так само люди, котрі готові за будь-яких умов шукати порозуміння і виходити на підписання, а є за єдиної умови – випустити Тимошенко і Луценка. Оце єдина умова, яку сьогодні частина опозиції розділяє в цьому аспекті.

Хоча я скажу, що після парламентських виборів 28 жовтня коридори чиновників, депутатів Європарламенту були для українців зачинені. Одна тільки особа їх відчиняла за цей період. Це був Немиря.

Костянтин Матвієнко: На мою думку, більшість лідерів опозиції зацікавлені у тому, щоб Тимошенко і Луценко перебували за ґратами. Тому що, якщо вони за гратами, можна використовувати їх світлий образ і робити все, що завгодно.

– Це, якщо погодитися з цією точкою зору, можна сказати, що інтереси суспільства є іншими, ніж інтереси політичного істеблішменту.

Костянтин Матвієнко: Безумовно, і опозиції зокрема.

– І це знову говорить про те, що нам потрібно просто написати домашнє завдання не європейцям, які мають виконувати за нас те, що ми не виконуємо, а написати домашнє завдання самим собі.

Якщо ми його виконаємо – бути нам у Європі. Якщо не виконаємо, значить, будемо або між Європою і Росією, або будемо частиною цього союзу диктаторів, який так красномовно описав пан Костянтин після свого перебування в Астані.

//www.facebook.com/plugins/likebox.php?href=http%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fvasha.svoboda&width=510&height=590&colorscheme=light&show_faces=true&border_color&stream=true&header=true