Львів – Львів’яни хотіли б бачити своє місто культурним, туристичним, науковим, комфортним для життя, містом поєднання між Західною Європою і Східною. Чимало городян скаржаться на те, що міська влада у гонитві за туристами забула про самих львів’ян. Але, чи самі городяни дбають про своє місто і яким його творять, чи бережуть атмосферу старого Львова?
Львів за Польщі, Австрії, «совєтів» і вже української влади. На Львів кажуть Lemberg, Lwów. І чи не найбільше історій можна почути про Львів за часів цісаря Франца Йосипа. Саме кінець ХVIII – початок ХХ століть називають періодом розквіту міста у духовному, культурному та архітектурному вимірах. За роки незалежності України місто назавжди втратило і втрачає далі десятки історичних пам’яток архітектури, не залишивши їх для майбутніх поколінь. За останні 15 років у Львові жоден новий архітектурний проект не вписався в історичний ансамбль.
І це при тім, що команда мера Львова Андрія Садового пріоритетом для розвитку міста визначила туризм. У Львові відкрились десятки креативних кав’ярень, численні туристичні атракції, на кшталт фестивалів пампуха, шоколаду, сиру, вина, відпочинку за півціни, екскурсійних трамваїв. І з кожним роком дедалі більше гостей приїжджає у Львів, переважно з України і Польщі.
Львів залежний від центральної влади
Міський голова Андрій Садовий розповів Радіо Свобода, що мріє, щоб міська громада була єдиною. Бо тоді, каже, легше було б вирішувати всі проблеми, починаючи від доріг і завершуючи пам’ятками архітектури.
«Там де живуть люди, там завжди є проблеми. Я б хотів бачити Львів на орбіті, як Прагу, Барселону, але для цього потрібно багато працювати, як в інфраструктурі, так і створюючи комфорт для мешканців, щоб залучати до життя міста пенсіонерів, працювати з інвесторами, але їхній прихід залежить від політики у державі, рівня корупції. Львів зав’язаний на державі від центральної влади, і чимало наших проблем на державному рівні не розуміють. Скажімо, Краків і Вроцлав на вихідні мають дешеві авіаперельоти, щоб прилітали туристи, а ми не маємо жодного рейсу навіть з Донецька», – каже мер Львова.
Якщо більшість молодих львів’ян говорять про те, що хотіли б бачити своє місто науковим, то старші мешканці ностальгують за промисловістю.
Переважна більшість мешканців Львова вважає себе патріотами, згідно з соціологічними опитуваннями. І при цьому майже половина мріє про те, щоб їхні діти виїхали за кордон. Відтак львів’яни не бачать перспектив ані у місті, ані у державі.
Львів, кажуть у місті, міг би стати діловим центром на перетині кордонів, але для цього місцева влада мусіла б дбати про виставковий зал для масових зібрань і використати географічне розташування міста на кордоні, закінчується Європа, а відповідно, і європейські цінності, де зустрічаються різні культури і релігії.
Львів має бути живим відкритим містом
Важливо, щоб місто не втратило шарму і своєї самобутності у гонитві за туристами. Форум видавців, фестиваль джазу, фолькфестиваль «Етновир», численні музичні заходи, на думку багатьох львів’ян, сприяють промоції міста як культурного центру, але більшість бізнес-проектів у Львові нині зосереджені на туризмі, вважає культуролог Тарас Возняк. Втім, він сподівається, що у майбутньому Львів стане містом науки і культури.
«Я б хотів, щоб Львів був як Париж, живим і водночас відкритим для усіх. Тихим, спокійним, процвітаючим і не затоптаним туристами, де б водночас розвивались ІТ- технології, містом студентів, нових технологій, великих сучасних бібліотек, а не пишних декорацій, які є мертві», – зазначає культуролог.
Більшість львів’ян хотіли б бачити своє місто культурним, забуваючи, що місто – це передусім люди, від культури яких, тобто їхньої освіти і виховання, й залежить атмосфера у місті. А саме ввічливості, поваги один до одного, відповідальності перед майбутніми поколіннями, бережливого ставлення до рідного Львова нині найбільше і бракує львів’янам, частина яких себе не ідентифікує львів’янами.
Львів за Польщі, Австрії, «совєтів» і вже української влади. На Львів кажуть Lemberg, Lwów. І чи не найбільше історій можна почути про Львів за часів цісаря Франца Йосипа. Саме кінець ХVIII – початок ХХ століть називають періодом розквіту міста у духовному, культурному та архітектурному вимірах. За роки незалежності України місто назавжди втратило і втрачає далі десятки історичних пам’яток архітектури, не залишивши їх для майбутніх поколінь. За останні 15 років у Львові жоден новий архітектурний проект не вписався в історичний ансамбль.
І це при тім, що команда мера Львова Андрія Садового пріоритетом для розвитку міста визначила туризм. У Львові відкрились десятки креативних кав’ярень, численні туристичні атракції, на кшталт фестивалів пампуха, шоколаду, сиру, вина, відпочинку за півціни, екскурсійних трамваїв. І з кожним роком дедалі більше гостей приїжджає у Львів, переважно з України і Польщі.
Львів залежний від центральної влади
Міський голова Андрій Садовий розповів Радіо Свобода, що мріє, щоб міська громада була єдиною. Бо тоді, каже, легше було б вирішувати всі проблеми, починаючи від доріг і завершуючи пам’ятками архітектури.
«Там де живуть люди, там завжди є проблеми. Я б хотів бачити Львів на орбіті, як Прагу, Барселону, але для цього потрібно багато працювати, як в інфраструктурі, так і створюючи комфорт для мешканців, щоб залучати до життя міста пенсіонерів, працювати з інвесторами, але їхній прихід залежить від політики у державі, рівня корупції. Львів зав’язаний на державі від центральної влади, і чимало наших проблем на державному рівні не розуміють. Скажімо, Краків і Вроцлав на вихідні мають дешеві авіаперельоти, щоб прилітали туристи, а ми не маємо жодного рейсу навіть з Донецька», – каже мер Львова.
Якщо більшість молодих львів’ян говорять про те, що хотіли б бачити своє місто науковим, то старші мешканці ностальгують за промисловістю.
Переважна більшість мешканців Львова вважає себе патріотами, згідно з соціологічними опитуваннями. І при цьому майже половина мріє про те, щоб їхні діти виїхали за кордон. Відтак львів’яни не бачать перспектив ані у місті, ані у державі.
Львів, кажуть у місті, міг би стати діловим центром на перетині кордонів, але для цього місцева влада мусіла б дбати про виставковий зал для масових зібрань і використати географічне розташування міста на кордоні, закінчується Європа, а відповідно, і європейські цінності, де зустрічаються різні культури і релігії.
Львів має бути живим відкритим містом
Важливо, щоб місто не втратило шарму і своєї самобутності у гонитві за туристами. Форум видавців, фестиваль джазу, фолькфестиваль «Етновир», численні музичні заходи, на думку багатьох львів’ян, сприяють промоції міста як культурного центру, але більшість бізнес-проектів у Львові нині зосереджені на туризмі, вважає культуролог Тарас Возняк. Втім, він сподівається, що у майбутньому Львів стане містом науки і культури.
«Я б хотів, щоб Львів був як Париж, живим і водночас відкритим для усіх. Тихим, спокійним, процвітаючим і не затоптаним туристами, де б водночас розвивались ІТ- технології, містом студентів, нових технологій, великих сучасних бібліотек, а не пишних декорацій, які є мертві», – зазначає культуролог.
Більшість львів’ян хотіли б бачити своє місто культурним, забуваючи, що місто – це передусім люди, від культури яких, тобто їхньої освіти і виховання, й залежить атмосфера у місті. А саме ввічливості, поваги один до одного, відповідальності перед майбутніми поколіннями, бережливого ставлення до рідного Львова нині найбільше і бракує львів’янам, частина яких себе не ідентифікує львів’янами.