Всесвітня економічна криза особливо болісно вражає саме молоде покоління працівників. Ця тенденція 2012 року підриває перспективи і молоді, і самої світової економіки – а можливо, й створює ґрунт для соціальних заворушень.
За даними Міжнародної організації праці, нині у світі не мають роботи понад 75 мільйонів молодих людей віком від 15 до 24 років. Це майже на 4 мільйони більше, ніж було на початку економічної кризи у 2007 році. Понад 6 мільйонів із цього числа вже й перестали шукати роботу.
Тож виникають побоювання, що може з’явитися ціле «втрачене покоління» молоді, яке стикається в розвинених країнах із нестабільністю й дедалі меншими можливостями знайти працю, а в країнах, що розвиваються, зі все більшим зубожінням навіть тих, хто має роботу.
Ці труднощі, що постають перед молоддю, є відображенням загального слабкого стану ринків праці, каже Радіо Свобода фахівець із працевлаштування молоді Матьє Коньяк, який працює у відділенні Міжнародної організації праці в Бангкоку в Таїланді.
Сумні перспективи молоді на ринку праці
За його словами, молодь нині має втричі більший шанс не знайти роботу, ніж дорослі.
«Молодь більше від інших потерпає від дискримінації. У часи економічного зростання молодих людей беруть на працю останніми, а в часи кризи їх звільняють першими», – зауважує Матьє Коньяк.
У Європейському Союзі кожен п’ятий охочий знайти роботу у віці до 25 років не може її знайти. Дедалі більше молоді змушені працювати неповний робочий день чи йти в тіньовий ринок праці.
Особливо гостра проблема з безробіттям нині в Іспанії і Греції – там половина шукачів роботи серед випускників шкіл і вишів не знаходить її.
Так само погане становище і в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Скажімо, у Тайвані чи Філіппінах не має роботи кожен шостий представник молоді, в Індонезії – кожен п’ятий.
Найгірше становище на Близькому Сході і в Північній Африці – там серед молоді без роботи приблизно кожен четвертий.
У світі, що розвивається, великим викликом є не тільки саме створення робочих місць, а й те, що це за місця, каже Матьє Коньяк. «У Європі головний момент – створення робочих місць, їх там бракує. У країнах Азії, що розвиваються, теж ідеться про створення робочих місць, але там найголовніше – якість цих робочих місць через брак соціального захисту і систем соціального забезпечення. Молодь там просто не має іншого вибору, крім працювати в умовах зубожіння», – каже фахівець.
Безробіття молоді – соціальна бомба
Щороку на ринок праці вступає ще 40 мільйонів молодих людей.Експерти й працедавці однаково кажуть, що світ сидить на економічній і соціальній бомбі з заведеним годинниковим механізмом.
Працевлаштування молоді критично важливе для тих країн, де населення старішає. Чим менше молоді стає до праці, тим менше лишається податкових надходжень у бюджетах, щоб оплачувати дедалі вищі видатки на соціальні потреби.
Крім того, ті, хто не має праці тривалий час, мають менше шансів знайти її і за своє робоче життя заробляють менше, що призводить до зростання бідності.
Дедалі гостріше відчуття образи й обурення та недовіри серед молоді може вилитися і в соціальні заворушення. Саме це було однією з головних причин протестів Арабської весни, яка від минулого року пройшла низкою країн Північної Африки і Близького Сходу.
Останнім часом суворі заходи бюджетних заощаджень разом із уповільненням економічного зростання вже викликали такі неспокої у країнах Південної Європи.
Політики починають думати про проблему, та не всі
І політики вже звертають увагу на це, каже фахівець із працевлаштування молоді Міжнародної організації праці Матьє Коньяк.
«Пріоритет, якого надають проблемі працевлаштування молоді, ще ніколи не був такий високий, як нині. Все більше країн ухвалюють чи розробляють плани дій чи стратегії щодо працевлаштування молоді», – каже він.
Але так роблять іще не всі. У столиці Таджикистану Душанбе 23-річний Акмаль Ділдорбек не має роботи і через два роки після того, як він отримав вищу освіту. Так само, розповів він Радіо Свобода, і більшість його однокурсників.
«Я безробітний і сиджу вдома. Я комп’ютерний програміст і звертався по працю скрізь, де може бути потрібен такий фахівець – до банків, державних і приватних компаній. Я продовжу шукати роботу. Але, якщо нічого не знайду, доведеться їхати на заробітки до Москви», – каже молодий таджик.
Звичайно, у столиці Росії роботи програмістом він теж не знайде. Вихідці з Таджикистану там – найдешевша некваліфікована наймана робоча сила на будівництві. Чи не найбільша межа – знайти постійну роботу двірником.
Матеріал підготували: Antoine Blua, Farangis Najibullah і Сергій Драчук
За даними Міжнародної організації праці, нині у світі не мають роботи понад 75 мільйонів молодих людей віком від 15 до 24 років. Це майже на 4 мільйони більше, ніж було на початку економічної кризи у 2007 році. Понад 6 мільйонів із цього числа вже й перестали шукати роботу.
Тож виникають побоювання, що може з’явитися ціле «втрачене покоління» молоді, яке стикається в розвинених країнах із нестабільністю й дедалі меншими можливостями знайти працю, а в країнах, що розвиваються, зі все більшим зубожінням навіть тих, хто має роботу.
Ці труднощі, що постають перед молоддю, є відображенням загального слабкого стану ринків праці, каже Радіо Свобода фахівець із працевлаштування молоді Матьє Коньяк, який працює у відділенні Міжнародної організації праці в Бангкоку в Таїланді.
Сумні перспективи молоді на ринку праці
За його словами, молодь нині має втричі більший шанс не знайти роботу, ніж дорослі.
«Молодь більше від інших потерпає від дискримінації. У часи економічного зростання молодих людей беруть на працю останніми, а в часи кризи їх звільняють першими», – зауважує Матьє Коньяк.
У Європейському Союзі кожен п’ятий охочий знайти роботу у віці до 25 років не може її знайти. Дедалі більше молоді змушені працювати неповний робочий день чи йти в тіньовий ринок праці.
Особливо гостра проблема з безробіттям нині в Іспанії і Греції – там половина шукачів роботи серед випускників шкіл і вишів не знаходить її.
Так само погане становище і в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Скажімо, у Тайвані чи Філіппінах не має роботи кожен шостий представник молоді, в Індонезії – кожен п’ятий.
Найгірше становище на Близькому Сході і в Північній Африці – там серед молоді без роботи приблизно кожен четвертий.
У світі, що розвивається, великим викликом є не тільки саме створення робочих місць, а й те, що це за місця, каже Матьє Коньяк. «У Європі головний момент – створення робочих місць, їх там бракує. У країнах Азії, що розвиваються, теж ідеться про створення робочих місць, але там найголовніше – якість цих робочих місць через брак соціального захисту і систем соціального забезпечення. Молодь там просто не має іншого вибору, крім працювати в умовах зубожіння», – каже фахівець.
Безробіття молоді – соціальна бомба
Щороку на ринок праці вступає ще 40 мільйонів молодих людей.Експерти й працедавці однаково кажуть, що світ сидить на економічній і соціальній бомбі з заведеним годинниковим механізмом.
Працевлаштування молоді критично важливе для тих країн, де населення старішає. Чим менше молоді стає до праці, тим менше лишається податкових надходжень у бюджетах, щоб оплачувати дедалі вищі видатки на соціальні потреби.
Крім того, ті, хто не має праці тривалий час, мають менше шансів знайти її і за своє робоче життя заробляють менше, що призводить до зростання бідності.
Дедалі гостріше відчуття образи й обурення та недовіри серед молоді може вилитися і в соціальні заворушення. Саме це було однією з головних причин протестів Арабської весни, яка від минулого року пройшла низкою країн Північної Африки і Близького Сходу.
Останнім часом суворі заходи бюджетних заощаджень разом із уповільненням економічного зростання вже викликали такі неспокої у країнах Південної Європи.
Політики починають думати про проблему, та не всі
І політики вже звертають увагу на це, каже фахівець із працевлаштування молоді Міжнародної організації праці Матьє Коньяк.
«Пріоритет, якого надають проблемі працевлаштування молоді, ще ніколи не був такий високий, як нині. Все більше країн ухвалюють чи розробляють плани дій чи стратегії щодо працевлаштування молоді», – каже він.
Але так роблять іще не всі. У столиці Таджикистану Душанбе 23-річний Акмаль Ділдорбек не має роботи і через два роки після того, як він отримав вищу освіту. Так само, розповів він Радіо Свобода, і більшість його однокурсників.
«Я безробітний і сиджу вдома. Я комп’ютерний програміст і звертався по працю скрізь, де може бути потрібен такий фахівець – до банків, державних і приватних компаній. Я продовжу шукати роботу. Але, якщо нічого не знайду, доведеться їхати на заробітки до Москви», – каже молодий таджик.
Звичайно, у столиці Росії роботи програмістом він теж не знайде. Вихідці з Таджикистану там – найдешевша некваліфікована наймана робоча сила на будівництві. Чи не найбільша межа – знайти постійну роботу двірником.
Матеріал підготували: Antoine Blua, Farangis Najibullah і Сергій Драчук