Рівне – Рівняни важкі на підйом, але, коли втягуються, здатні творити дива самоорганізації. Так вважають місцеві активісти, котрі час від часу закидають ідеї щодо вирішення нагальних проблем і проведення цікавих справ.
Снігова гора на центральному майдані Рівного стала функціональною – минулої суботи зусиллями молодих людей вона перетворилася на дитячу гірку зі сходинками і ковзанками. Рівнянин Зураб Кантарія першим кинув клич через соціальні мережі. Своє бажання попрацювати у мороз пояснює тим, що вже кілька років поспіль на майдані Незалежності у Рівному височіє величезна купа снігу, яку комунальники не прибирають до весни.
«Цього року, проходячи повз таку купу снігу, я дивився і не міг зрозуміти, чому ж воно постійно так відбувається. Невже з цього не можна зробити чогось нормального, навіть без витрачання бюджетних коштів?» – каже він.
Так з’явилася ініціатива «Сніговий замок». На прохання Зураба відгукнулися лише кілька ровесників. У їхньому арсеналі були лише одна пилка, дві лопати і відро. Поки що зробили кілька дитячих гірок і сходинки. До ентузіастів приєднувались батьки, але частіше – самі діти. «Зараз потепління, але як насипле новий сніг, будемо продовжувати», – каже Зураб, який таки мріє створити зі снігу фортецю. Він упевнений, що саме такі, на перший погляд, дрібні ініціативи з боку кожного у підсумку можуть зробити місто охайнішим, а його мешканців спонукають оберігати те, до чого доклали власні руки.
А тим часом саме самоорганізація рівнян, котрі в останні роки спочатку поодинці, а потім за сприяння медіа почали вимагати розкладання тарифу за обслуговування житла комунальними підприємствами, сприяла тому, що відтепер за ненадану послугу вони можуть не платити.
Самоорганізація у Воронках розпочалася зі школи
Мешканці сіл області також лише навчаються вирішувати спільні соціальні проблеми гуртом. У селі Воронки Володимирецького району, де мешкає понад триста школярів, самоорганізація розпочалася з ремонту холодного класу у старенькій деревяній школі, розповідає директор школи Аркадій Тарасюк.
Доти всі ремонти намагалися робити силами працівників школи, але коли в класі стало надто холодно, довелося звернутися до батьків. Селяни хоча й сподіваються, що збудують нову школу, але розуміють, що учні, котрі сьогодні навчаються у Воронках, ростуть швидко, і згадуватимуть свою школу такою, якою вона є зараз. Тож вирішили зробити все, щоб у старенькому приміщенні було тепло, світло, сухо і затишно.
Із тієї ініціативи народилася шкільна громадська організація, котра вирішила зайнятися поліпшенням умов навчання. Зокрема, шукати кошти для ремонту даху. На перших зборах сільської громади вона виглядала дещо пасивно, розповідає Аркадій Тарасюк. Люди не вірили в те, що зібраними невеликими коштами можна щось зробити. Однак ініціативні педагоги звернулися за підтримкою до проекту розвитку громад ЄС ПРООН.
На заклик відгукнулися всі мешканці села, розповідає Аркадій Тарасюк, хоча здавали, хто скільки міг, – із тих міркувань, що якщо не син, то онук за який час піде до школи. Упродовж листопада зібрали майже 15 тисяч гривень. А тоді провели тендер, за допомогою ремонтників замінили й утеплили дах, привели до ладу комини. «Головне, що дах не тече, сніг не замітає. Головний біль відпав уже», – каже директор.
Загальний бюджет проекту, до якого доклалися місцева районна рада та Програма розвитку громад, склав 300 тисяч гривень. Нині воронківці, котрі побачили ефект від власної активності, планують оновити шкільний фасад і навести лад із сільським сміттєзвалищем.
Снігова гора на центральному майдані Рівного стала функціональною – минулої суботи зусиллями молодих людей вона перетворилася на дитячу гірку зі сходинками і ковзанками. Рівнянин Зураб Кантарія першим кинув клич через соціальні мережі. Своє бажання попрацювати у мороз пояснює тим, що вже кілька років поспіль на майдані Незалежності у Рівному височіє величезна купа снігу, яку комунальники не прибирають до весни.
«Цього року, проходячи повз таку купу снігу, я дивився і не міг зрозуміти, чому ж воно постійно так відбувається. Невже з цього не можна зробити чогось нормального, навіть без витрачання бюджетних коштів?» – каже він.
Так з’явилася ініціатива «Сніговий замок». На прохання Зураба відгукнулися лише кілька ровесників. У їхньому арсеналі були лише одна пилка, дві лопати і відро. Поки що зробили кілька дитячих гірок і сходинки. До ентузіастів приєднувались батьки, але частіше – самі діти. «Зараз потепління, але як насипле новий сніг, будемо продовжувати», – каже Зураб, який таки мріє створити зі снігу фортецю. Він упевнений, що саме такі, на перший погляд, дрібні ініціативи з боку кожного у підсумку можуть зробити місто охайнішим, а його мешканців спонукають оберігати те, до чого доклали власні руки.
А тим часом саме самоорганізація рівнян, котрі в останні роки спочатку поодинці, а потім за сприяння медіа почали вимагати розкладання тарифу за обслуговування житла комунальними підприємствами, сприяла тому, що відтепер за ненадану послугу вони можуть не платити.
У Воронках старенька школа, але про неї дбають
Самоорганізація у Воронках розпочалася зі школи
Мешканці сіл області також лише навчаються вирішувати спільні соціальні проблеми гуртом. У селі Воронки Володимирецького району, де мешкає понад триста школярів, самоорганізація розпочалася з ремонту холодного класу у старенькій деревяній школі, розповідає директор школи Аркадій Тарасюк.
Доти всі ремонти намагалися робити силами працівників школи, але коли в класі стало надто холодно, довелося звернутися до батьків. Селяни хоча й сподіваються, що збудують нову школу, але розуміють, що учні, котрі сьогодні навчаються у Воронках, ростуть швидко, і згадуватимуть свою школу такою, якою вона є зараз. Тож вирішили зробити все, щоб у старенькому приміщенні було тепло, світло, сухо і затишно.
Із тієї ініціативи народилася шкільна громадська організація, котра вирішила зайнятися поліпшенням умов навчання. Зокрема, шукати кошти для ремонту даху. На перших зборах сільської громади вона виглядала дещо пасивно, розповідає Аркадій Тарасюк. Люди не вірили в те, що зібраними невеликими коштами можна щось зробити. Однак ініціативні педагоги звернулися за підтримкою до проекту розвитку громад ЄС ПРООН.
На заклик відгукнулися всі мешканці села, розповідає Аркадій Тарасюк, хоча здавали, хто скільки міг, – із тих міркувань, що якщо не син, то онук за який час піде до школи. Упродовж листопада зібрали майже 15 тисяч гривень. А тоді провели тендер, за допомогою ремонтників замінили й утеплили дах, привели до ладу комини. «Головне, що дах не тече, сніг не замітає. Головний біль відпав уже», – каже директор.
Загальний бюджет проекту, до якого доклалися місцева районна рада та Програма розвитку громад, склав 300 тисяч гривень. Нині воронківці, котрі побачили ефект від власної активності, планують оновити шкільний фасад і навести лад із сільським сміттєзвалищем.