Львів – 24 грудня в Україні вшанували 75-річчя від дня народження багатолітнього в’язня сумління, правозахисника, публіциста, громадського і політичного діяча В’ячеслава Чорновола, який трагічно загинув за нез’ясованих обставин 25 березня 1999 року. В’ячеслав Чорновіл певний час жив і працював у Львові, де сформувався як політичний лідер. Донині львів’яни згадують, як восени 1989 року В’ячеслав Чорновіл та його побратими вивели на вулиці міста близько 250 тисяч людей.
Саме зі Львова, з багатотисячного протесту восени 1989 року Народний рух В’ячеслава Чорновола розійшовся українськими містами. У 1990 році він був обраний депутатом Верховної Ради, а невдовзі і Львівської обласної ради, яку й очолив.
Нині про В’ячеслава Чорновола у Львові згадують лише в день його народження і в день смерті, коли кладуть до підніжжя його пам’ятника квіти, як це було сьогодні – у день його 75-річчя. Але зібралось обмаль людей, лише одиниці місцевих депутатів прийшли вшанувати видатного українця.
Чорновіл був другом багатьох львів’ян
Поет, колишній політичний в’язень Ігор Калинець, котрий, як і його дружина, приятелював з В’ячеславом Чорноволом, вважає, що таку людину, як Чорновіл, в Україні не вшановують належно.
«Про нього вже мали б писати у шкільних підручниках, тоді б молодь знала, і взагалі дуже мало говориться про події середини 60-х, зокрема про українське відродження. Чорновіл у Львові з’явився у середині 60-х. Я пам’ятаю його присутність у залі суду у квітні 1966 року на процесі над першими арештованими інтелігентами у 65-му році (процес над наступною групою львівської інтелігенції відбувся 13–18 квітня 1966 року, на закритому засіданні Львівський обласний суд розглядав справу про обвинувачення Богдана Гориня, його брата Михайла, Мирослави Зваричевської та Михайла Осадчого). Чорновіл відмовився давати свідчення, це було дуже цікаво, бо ніхто на це не відважувався, а він вже знав радянські закони, в які ми не вникали. Він вже тоді був нашим порадником у цих справах», – пригадує Ігор Калинець.
У 1967 році В’ячеслав Чорновіл був вперше позбавлений волі на три роки, які відбув у таборах суворого режиму, за книжку «Лихо з розуму», в якій написав про арештованих у 1965 році шістдесятників. Після звільнення в 1969 році він працював на метеорологічній станції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції, вантажником. У 1970 році Чорновіл почав видавати підпільний журнал «Український вісник», але через два роки його вдруге арештовують і засуджують вже на 6 років таборів і три роки заслання. У 1980 році він втретє опинився в неволі – вже як член Гельсінської групи.
Експресивність лідера Руху запалювала
Лише у травні 1985 року В’ячеслав Чорновіл повернувся в Україну. Про ці факти з життя В’ячеслава Чорновола пригадували його друзі, про них промовляли і світлини, представлені на виставці у музеї визвольних змагань. Львівський фотограф Любомир Криса розповів Радіо Свобода, що любив фотографувати В’ячеслава Чорновола.
«Чорновіл був дуже експресивний. Ось подивіться на цю фотографію, який він тут веселий, потім він вже таким не був. Я тішусь, що пережив цей час», – каже фотомитець.
Власне, на всіх світлинах, зроблених у Львові наприкінці 80-х – початку 90-х, В’ячеслав Чорновіл усміхається і розмахує руками, спілкується з людьми. Він вірив, що Україна піде демократичним шляхом. А ось вже на світлинах, зроблених у Києві, незадовго до смерті, він виглядає сумний. Надто багато людей, яким він довіряв, його зрадили.
Нестор Гнатів, який працював з Чорноволом у Львові, зазначає, що він був дуже довірливою людиною і мав винятково тонке почуття гумору.
«Понині немає і не буде такої людини, яка б мала таку довіру у людей і була такою популярною. Після смерті він став ще більш авторитетним, ми на нього дивились і чекали, що нам Славко скаже», – пригадує приятель.
Чорновіл був би добрим Президентом – школярі школи його імені
Якби В’ячеслав Чорновіл став Президентом України, то яким би був главою держави? Про це я поцікавилась в учнів львівської школи № 46 імені В’ячеслава Чорновола.
– Він був патріот, дав багато б доброго для України, особливо Західної.
– Він не допустив би розподілу держави, підтримував національні цінності. Україна була б єдиною.
– Він був би чесним.
– Справедливим і рішучим Президентом.
Коли поцікавилась у дітей про обставини смерті В’ячеслава Чорновола, то їхня відповідь була одностайна: «В’ячеславу Чорноволу влаштували аварію, і винні мають бути покарані».
Саме зі Львова, з багатотисячного протесту восени 1989 року Народний рух В’ячеслава Чорновола розійшовся українськими містами. У 1990 році він був обраний депутатом Верховної Ради, а невдовзі і Львівської обласної ради, яку й очолив.
Нині про В’ячеслава Чорновола у Львові згадують лише в день його народження і в день смерті, коли кладуть до підніжжя його пам’ятника квіти, як це було сьогодні – у день його 75-річчя. Але зібралось обмаль людей, лише одиниці місцевих депутатів прийшли вшанувати видатного українця.
Чорновіл був другом багатьох львів’ян
Поет, колишній політичний в’язень Ігор Калинець, котрий, як і його дружина, приятелював з В’ячеславом Чорноволом, вважає, що таку людину, як Чорновіл, в Україні не вшановують належно.
Чорновіл відмовився давати свідчення, ніхто на це не відважувався, а він уже знав радянські закони, в які ми не вникали.Ігор Калинець
«Про нього вже мали б писати у шкільних підручниках, тоді б молодь знала, і взагалі дуже мало говориться про події середини 60-х, зокрема про українське відродження. Чорновіл у Львові з’явився у середині 60-х. Я пам’ятаю його присутність у залі суду у квітні 1966 року на процесі над першими арештованими інтелігентами у 65-му році (процес над наступною групою львівської інтелігенції відбувся 13–18 квітня 1966 року, на закритому засіданні Львівський обласний суд розглядав справу про обвинувачення Богдана Гориня, його брата Михайла, Мирослави Зваричевської та Михайла Осадчого). Чорновіл відмовився давати свідчення, це було дуже цікаво, бо ніхто на це не відважувався, а він вже знав радянські закони, в які ми не вникали. Він вже тоді був нашим порадником у цих справах», – пригадує Ігор Калинець.
У 1967 році В’ячеслав Чорновіл був вперше позбавлений волі на три роки, які відбув у таборах суворого режиму, за книжку «Лихо з розуму», в якій написав про арештованих у 1965 році шістдесятників. Після звільнення в 1969 році він працював на метеорологічній станції в Закарпатті, землекопом археологічної експедиції, вантажником. У 1970 році Чорновіл почав видавати підпільний журнал «Український вісник», але через два роки його вдруге арештовують і засуджують вже на 6 років таборів і три роки заслання. У 1980 році він втретє опинився в неволі – вже як член Гельсінської групи.
Експресивність лідера Руху запалювала
Лише у травні 1985 року В’ячеслав Чорновіл повернувся в Україну. Про ці факти з життя В’ячеслава Чорновола пригадували його друзі, про них промовляли і світлини, представлені на виставці у музеї визвольних змагань. Львівський фотограф Любомир Криса розповів Радіо Свобода, що любив фотографувати В’ячеслава Чорновола.
«Чорновіл був дуже експресивний. Ось подивіться на цю фотографію, який він тут веселий, потім він вже таким не був. Я тішусь, що пережив цей час», – каже фотомитець.
Власне, на всіх світлинах, зроблених у Львові наприкінці 80-х – початку 90-х, В’ячеслав Чорновіл усміхається і розмахує руками, спілкується з людьми. Він вірив, що Україна піде демократичним шляхом. А ось вже на світлинах, зроблених у Києві, незадовго до смерті, він виглядає сумний. Надто багато людей, яким він довіряв, його зрадили.
Нестор Гнатів, який працював з Чорноволом у Львові, зазначає, що він був дуже довірливою людиною і мав винятково тонке почуття гумору.
Понині немає і не буде такої людини, яка б мала таку довіру у людей і була такою популярною.Нестор Гнатів
«Понині немає і не буде такої людини, яка б мала таку довіру у людей і була такою популярною. Після смерті він став ще більш авторитетним, ми на нього дивились і чекали, що нам Славко скаже», – пригадує приятель.
Чорновіл був би добрим Президентом – школярі школи його імені
Якби В’ячеслав Чорновіл став Президентом України, то яким би був главою держави? Про це я поцікавилась в учнів львівської школи № 46 імені В’ячеслава Чорновола.
– Він був патріот, дав багато б доброго для України, особливо Західної.
– Він не допустив би розподілу держави, підтримував національні цінності. Україна була б єдиною.
– Він був би чесним.
– Справедливим і рішучим Президентом.
Коли поцікавилась у дітей про обставини смерті В’ячеслава Чорновола, то їхня відповідь була одностайна: «В’ячеславу Чорноволу влаштували аварію, і винні мають бути покарані».