Потрібен фільтр, щоб зупиняти антиукраїнські законопроекти – віце-спікер, свободівець Кошулинський

Київ – ВО «Свобода» прийшло в парламент, щоб докорінно змінити його, запевнив Радіо Свобода представник цієї політичної сили й від 13 грудня заступник Голови Верховної Ради Руслан Кошулинський. За його словами, такого, «як було. вже не буде й земля горітиме під ногами тушок».

Суботнє інтерв’ю

– Як Вам сиділося перший день на місці віце-спікера? Як виглядає згори заповнена Верховна Рада?

– За своїм темпераментом я холерик із сангвінічними вкрапленнями. Для мене достатньо складно дивитися, коли твої побратими блокують трибуну, а ти не можеш їм допомогти. А бути віце-спікером – це не мета життя Кошулинського і це не є заслуга Кошулинського.

– Але чи є метою ВО «Свобода» лише блокувати трибуну, виходити з зали або демонструвати свій протест?

– Звісна річ, що метою «Свободи» як політичної партії – є боротьба за владу. Тому «Свобода» чітко задекларувала на своєму останньому 26-му з’їзді, що ми претендуємо на посаду віце-спікера. Так, це була офіційна позиція ВО «Свободи». Але враховуючи наші взаємини сьогодні з партнерами – з фракцією «Батьківщина» і з партією УДАР – ми подивилися на їхні пропозиції чи це корелюється з нашими й запропонували свою позицію. Вони погодилися на це.

Тобто, кожна партія зараз виходить зі своїх позицій, зі своїх мотивацій, для чого вони прийшли у парламент. Комусь більше потрібні комітети, робота в комітетах, у керівництві комітетів. Можливо, «Батьківщині» не потрібний такий досвід, бо серед них є люди, які очолювали парламент, мали досвід роботи першого заступника й заступника Голови Верховної Ради. ВО «Свобода» має мати такий досвід – управління Верховною Радою, тому ми й претендували на цю посаду.

– У четвер за Вас віддали свої голоси 305 народних обранців, серед них 126 представників Партії регіонів. Це результат якогось компромісу? Ви про щось домовлялись з Партією регіонів?

– Я не домовлявся, я не був на жодних перемовинах.

– Я маю на увазі ВО «Свобода».

– Ні, ми не домовлялися. Українське законодавство не передбачає сьогодні права меншості або права опозиції. У нас немає закону «Про опозицію. У нас немає виписаних нормативних правил, політичних традицій щодо більшості й меншості, навіть на рівні домовленостей. Наприклад, лічильна комісія, яка б мала відійти як контролюючий орган опозиції – сьогодні в лічильній комісії керівник від Партії регіонів, секретар від комуністів, які спільно утворюють більшість у Верховній Раді. Представник опозиції тільки є заступником, просто заступником. Ми сьогодні не маємо механізму офіційного, юридичного отримання першого заступника Голови Верховної Ради від опозиції.

– Іншими словами, пане віце-спікер, не було якихось конкретних домовленостей, наприклад, таких, що Партія регіонів пообіцяла підтримати Вашу кандидатуру в обмін на підтримку вашою політичною силою якогось цікавого для них законопроекту.

– Ні, категорично. Вони могли на це не погоджуватися. Вони не знали Кошулинського персонально, бо Кошулинський як постать є практично невідомий для Партії регіонів. Це є керівник штабу Всеукраїнського об’єднання «Свобода», є мінімально публічна постать. Вони мене побачили тільки на погоджувальній раді. Я виступав на засіданні підготовчої групи й представляв позицію ВО «Свобода».

– Ті, хто спостерігав за виборчою кампанією, теж могли пересвідчитися у Ваших здібностях. А для тих, хто, можливо, вперше Вас побачить на сайті Радіо Свобода або почує цю нашу розмову, я кажу, що у нас уже є розвідка. Наша колега Галина Терещук підготувала матеріал про Вас, в якому є цікаві факти біографії. Я запитаю про Ваш диплом. На сайті Львівської міськради я прочитала, що Ви 2006 року отримали диплом правника у Тернопільському державному економічному університеті. Ви справді вчилися й диплом справжній?

– Чесно, ходив на всі пари. Дуже складно було.

– Ви працювали вже помічником народного депутата?

– Так. Насправді, це і була основна спонука для того, щоб отримувати ще одну освіту в зв’язку з тим, що я кардинально змінив фах. За першим фахом я – технік-технолог із приготування їжі. І в мене приблизно є 10 років стажу. Я – людина, яка своїми руками приготувала не одне весілля. Готував все – від дичини: налима, омуля, куріпки, глухаря, лося – закінчуючи традиційним запеченим пацям, якоюсь заливною рибою, фаршированою тощо.

– Ви не хотіли говорити про інтимні подробиці?

– А це не інтимні.

– А дехто вважатиме, що це якраз інтимне.

– Це не інтимні подробиці. Це є подробиці мого фаху. Я щасливий, що так сталося в моєму житті, що я хоча б частково пізнав цей фах. Це неймовірно цікаво.

– Чи вдасться Вам справити з парламентською кухнею? Ви вже дивилися свої обов’язки, як віце-спікера, заступника Голови Верховної Ради?

– Ми їх ще не обумовлювали з Головою Верховної Ради.

– Вони є прописані.

– Вони є частково прописані, так. Все таки сподіваюся, що життєвий досвід, комунікації, зокрема, із засобами масової інформації у мене достатньо вагомий. Я думаю, що ми знайдемо спільну мову.

– ЗМІ якраз і показали людям, що документи державної ваги, закони, які впливають на щоденне життя громадян, як от державний бюджет, наприклад, – ухвалюються за командою і депутати їх навіть не читають. Так от, у Ваших обов’язках, я подивилася, є те, що заступник Голови Верховної Ради забезпечує підготовку і провадження пленарних засідань, готує погоджувальну раду і допомагає, готує, забезпечує законотворчу діяльність парламентарів. Чи може Руслан Кошулинський сьогодні сказати, що він зробить все можливе, щоб депутати вчасно ознайомлювалися із законопроектами і голосували за те, що вони знають й підтримують, а не за те, за що їм наказали проголосувати?

– Ви, пані Ірино, наклали інформацію про роботу парламенту VI скликання, з помахом «золотої руки пана Чечетова», на новий парламент. А найвищий власник цієї країни – виборець проголосував за те, щоб такого більше не було. Народ практично змінив більше як на половину персональний склад Верховної Ради. Своїм вибором громадяни чітко заявили: ми не хочемо того, що відбувалося.

Тому опозиційні фракції ще під час роботи підготовчої групи з проведення першого пленарного засідання чітко поставили перше завдання – виключно персональне голосування. Такого як було – вже не буде! Ви побачили, як ми можемо діяти. У будь-який спосіб! Плакатися в кулуарах, що вони такі погані, нас не слухаються – так не буде! Буде дуже жорстко, максимально, на межі фолу виключно! Тому що в іншому випадку – парламент знову перетвориться на те, що було.

– Пане Кошулинський, але я про ту саму парламентську кухню. Ви ж знаєте, якщо якась група хоче провести якийсь законопроект дуже швидко, то його «тримають в тіні», а потім дуже швидко вносять у сесійну залу і більшість парламентарів не знає, за який документ вони голосують.

– Погоджуюся з Вами.

– Що Ви зможете зробити, щоб такого не було?

– Саме для того, щоб такого не було й посада віце-спікера потрібна опозиції, для того, щоб висловити свою позицію ще до винесення на пленарне засідання законопроекту. Тобто, щоб забрати, хоча б мінімізувати проходження негативних, непідготовлених або антиукраїнських законопроектів ще до пленарного засідання – для того, щоб поставити фільтр. Це і є завдання сьогодні заступника Голови Верховної Ради, це є завдання, яке делегували опозиційні фракції цьому заступникові – стрижнева позиція, відстоювання, захист прав меншості.

Ми вже проговорили і задекларували механізм про те, що від Кабінету Міністрів, від Президента, так би мовити, першочергові законопроекти, які мають йти на розгляд, не можуть надходити в день або в переддень пленарного засідання. Тобто має бути чіткий механізм для того, щоб депутати могли ознайомитися з матеріалами і, як Ви говорите, не в сліпу ухвалювати рішення. Вже навіть на сьогоднішній день – це вже є задекларована опозиція.

– Пане Кошулинський, що буде з тими людьми, які пройшли за списками однієї політичної сили, а потім відмовилися входити до фракції? Їх називають «тушками».

– Для них буде політична смерть. Це є нормальна політична норма будь-якого цивілізованого парламенту. Уявіть собі, умовно, республіканець переходить до консерваторів – ніхто цього навіть уявити не може!

– Як зможе опозиція і ВО «Свобода» примусити людину, яка входить за версією журналу «Фокус у дві сотні найбагатших людей України», Олександра Табалова віддати депутатський мандат?

– Я говорю про їхню політичну смерть.

– Тобто, ніколи не балотуватися в представницькі органи влади?

– Він не зможе потім балотуватися. На рівні побутовому це є інформація для всіх. Це буде дуже жорстко. Ми рекомендуємо, зокрема, нашим колегам з опозиції, з ВО «Батьківщина», застосувати ці методи до них на їхніх заводах, там, де вони мешкають, їхнім сусідам, їхнім батькам, їхнім дітям, там, де вони вчаться, там, де вони працюють. Мають всі знати, що вони є зрадники, що вони прикриваючись програмою, брендом, тобто силою цієї організації стали депутатами і зрадили. Про це мають знати всі! Починаючи від не подавання руки в сесійній залі, починаючи від ігнорування цих людей, шумових ефектів під час їхніх виступів, будь-які їхні кроки – їм треба створити просто аномальні моменти життя, щоб це було для них «згорілою землею».

– Якби син Олександра Табалова, Андрій не пройшов до Верховної Ради, то я б мусила нагадати, що завжди треба пам’ятати про права людини, про те, що діти за батьків не відповідають, оскільки Радіо Свобода завжди переймається правами людей.

– Я розумію, але інформувати треба.

– Пане Кошулинський, спікер Верховної Ради Володимир Рибак говорив про те, що якщо опозиція примусила всіх голосувати тепер тільки власноруч, то і вони мають бути послідовними у всьому. Опозиція не повинна блокувати трибуну, опозиція не повинна покидати сесійну залу. Як Ви оцінюєте цей закид у неконструктивній роботі?

– Якщо нам вдалося протягом двох пленарних засідань примусити Партію регіонів визнати голосування персональним – це є великий заділ і це є правильно. В будь-який спосіб ми будемо зупиняти незаконне – не персональне голосування.

А які потреби блокувати трибуну, коли виконується закон і Конституція? Конституція чітко говорить про персональне голосування. Це чітко говорить Закон «Про регламент». Ми вимагаємо дотримання закону і Конституції України. Більше нічого не вимагаємо. Навіщо тоді блокувати трибуну? Це і є демократичні засади. Це є право більшості, їх більше і вони за це голосують, але будьте чесні і голосуйте кожен за себе – тоді немає проблем.

Але є і права меншості. Ми сьогодні говоримо про статтю 17 Конституції, про багатоманітність, про право контролю за діями більшості й право донесення своєї позиції. Тобто, ми вимагаємо права меншості. Це також демократична засада. Ми можемо сьогодні говорити, що це є маніпуляція Партії регіонів, коли вони підміняють право більшості правом сили. Ми можемо зараз на конкретному прикладі це показати: на підготовчій групі ми обговорювали дуже банальну проблему – місце, де і яка фракція буде перебувати – банальне розташування фракцій. Із чотирьох чи з п’яти варіантів, які запропонувала Партія регіонів, єдине місце, на якому була розташована «Свобода» – це там, де вона зараз є. Нам це вдалося, бо ми запитали: за яким принципом ви намалювали це розташування? За принципом більшості: вибирають спочатку найбільшу фракцію і по низхідній пішли чи за правом меншості: даємо спочатку найменші фракції і йдемо по висхідній? За ідеологічним розподілом, ліва сторона – лівим ідеологічним партіям, права сторона – правим ідеологічним партіям? Чи ви пропонуєте діяти з позиції сили, як ви задекларували – «як ми сказали, так воно і буде, ми вас все одно переголосуємо».

Вони спробували цей механізм сили застосувати й під час пленарного засідання. На що ми сказали: так не буде, спробуєте – отримаєте адекватну відповідь, в кулуарах плакатися не будемо, будемо діяти адекватно до ваших дій. Порушуєте закон – стаття 15 Закону «Про статус народного депутата» зобов’язує народного депутата зупиняти порушення закону в будь-який спосіб. Ми це будемо робити.

– Пане Кошулинський, все ж виборці підтримали ВО «Свобода» за гасла, але тепер люди очікують реальних кроків. Із яким пакетом законодавчих актів ВО «Свобода» прийшла у Верховну Раду?

– Я переконаний, що не тільки за гасла голосували за нас українці.

– Мається на увазі, що ВО «Свобода» не працювала як парламентська сила і тому їхньої роботи у парламенті ніхто не бачив. За вас голосувало багато російськомовних людей із різних регіонів, де ВО «Свобода» не мала широкого представництва. А я питаю, з чим ви прийшли до парламенту?

– Отож, які завдання сьогодні стоять перед ВО «Свобода», як опозиційною фракцією, яка входить, скажімо, в групу опозиційних сил? Звісно, що ми розуміємо, що нам не вистачатиме голосів для ухвалення наших законопроектів. Ми реалісти й розуміємо наші противники – комуністи і регіони – ніколи не голосуватимуть за наші законопроекти. Але наше завдання, окрім парламентського контролю ще й захист прав людей. Два основних засадничих наших положення – це захист прав українців і контроль за діями влади, зокрема, виконавчої влади. Ми можемо як народні депутати виконувати певні контролюючі функції.

Тепер третя частина – законотворча, про яку ми зараз з Вами говоримо. Звісна річ, окрім стратегічних програмових засад, які в нас є, по кожному пункту, розділу програми – ми висуватимемо свій законопроект. Ми говоримо, я б навіть сказав, про тактичні законопроекти. Наприклад, ми хочемо змінити таку галузь державотворення, як місцеве самоврядування – невід’ємну від демократичного суспільства.

Самоврядування сьогодні настільки упосліджене, що практично місцеві органи влади перетворилися на каси з видачі зарплати працівникам місцевих органів влади. Сьогодні практично є заблоковано близько 4 мільярди гривень на рахунках місцевих органів влади. Тобто грошима, які заробили місцеві органи влади, які зараз не можуть розрахуватися навіть за отримані послуги, – послуговується державна влада. Тобто держава сьогодні практично знівелювала фінансову самостійність місцевих органів влади.

– Ви хочете її повернути?

– Звісно.

– І механізми для цього прописали?

– Законопроект про ліквідацію приватних монополій і олігополій. Законопроект про спрощену процедуру реєстрації малого і середнього бізнесу. Законопроект про повернення коштів із офшорних зон.

– Чи маєте ви контр-законопроект відомому мовному закону? Що ви можете запропонувати і титульній нації і представникам інших національностей, які живуть в Україні?

– Якщо ми порівняємо українське законодавство щодо національних меншин, і однієї з країн Євросоюзу, наприклад, Угорщини, – ви побачите, наскільки безправні в нас є представники національних меншин. Тому хочемо хоча б привести до європейської норми взаємини держави і національних меншин. І такий законопроект у нас буде.

Ремарка: маю доброго знайомого – грузина. Я питаю: Джумбер, а чому ти голосуєш за «Свободу»? На що він відповідає: «У мене є двоє дітей, так сталося, що я живу в Україні, в мене дружина – українка, ви дали мені можливість заробити (тобто стіл і до столу), ви дали мені дах над головою, мої діти вчать грузинську (я їх вчу грузинської) і українську, ми збираємося ходимо до своєї церкви, але коли їм буде 16 років, я хочу, щоб вони отримали паспорт громадянина України і з тим паспортом проїхали до своїх дідуся і бабусі в Грузію і там було написано – грузин у графі національність. Саме тому я за Вас голосую». Я тисну руку цій людині, бо вона поважає своїх батьків, вона шанує свою традицію, вона шанує свою культуру, і шанує культуру українців, на чиїй землі вона мешкає. Тому законопроект про графу в паспорті «національність» також буде.

– У день складання новообраними депутатами присяги під парламент прийшли люди з антифашистськими гаслами. Чомусь вони звинувачували ВО «Свобода» у фашизмі. Ви знаєте чому?

– Ви питаєте у нас замість того, щоб запитати у тих людей, які це звинувачення роблять?

– Я їх теж питаю.

– Отож, у нашій програмі немає жодного слова проти когось, тобто проти якоїсь нації чи проти якихось особистих цінностей людей. Ми пропонуємо програму захисту українців. Чому нас звинувачують у таких речах?! Ці люди не знають елементарних визначень, не знають у чому різниця фашистської Італії або нацистської Німеччини.

Неетично навіть пояснювати щось цим людям, адже провідник українського націоналізму Степан Бандера перебував у фашистському концтаборі, а його послідовники, послідовники націоналістичної ідеології, боролися зі зброєю в руках із нацистським режимом.

Чому зараз звучать ці звинувачення? Мені складно сказати. Думаю, що це є політичні ігрища і накладання наличок на політичних опонентів.

– Ми, зокрема, опитували представників ініціативи «Першого грудня» і усіх, з ким ми мали розмову, висловили симпатію ВО «Свобода», але висловили й низку застережень. Одне з них – це якраз не піддаватися на провокації, бо тоді ви не зможете працювати. А інше звучало так, що «ВО «Свободі» треба» відмовитися від застрашливої риторики», від ксенофобських висловів і довести під час роботи в парламенті представникам різних національностей, що захист інтересів українства, це я цитую Івана Дзюбу, не є і не означає наступ на інтереси представників інших меншин.

– Якщо людина шанує себе – вона не соромиться своєї нації, вона не соромиться своїх батьків, вона не соромиться своєї культури. Живучи тут в Україні, я тисну їй руку, бо вона шануватиме і мою культуру, культуру українців. На цій основі може бути консенсус тих багатьох народів і етносів, які живуть на території України. Якщо ти знаєш українську культуру, знаєш українську мову, шануєш правила, шануєш закони – немає проблем. Якщо ти цього не робиш – вибач. Це є нормальна європейська практика, світова практика, коли ти зобов’язаний знати мову держави, в якій ти живеш, знати культуру. В деяких країнах навіть іспити є, щоб отримати громадянство цієї країни, іспити з мови, іспити з історії, культури цієї держави.

Тож я, зокрема, шаную пана Брюховецького, який є членом цієї ініціативи «Першого грудня». Звісно, ми частково ідеологічно різні, вони є дещо демоліберальні за своїм світоглядом. Тобто в нас є свої відмінності, але в концепції державотворення сьогоденного напрямку руху України – наші погляди збігаються.