Брюссель – У середу в парламенті Європейського Союзу мають обговорити питання України, а саме, минулих парламентських виборів, ситуації в державі та планів щодо українсько-європейського майбутнього. Аналітик з брюссельського Центру європейської політики Аманда Пол в інтерв’ю Радіо Свобода висловлює думку, що від цієї установи слід чекати чергової критичної та негативної резолюції. Однак, зауваження, які Києву робить об’єднана Європа, українська влада може знову проігнорувати.
– Знаючи позицію дипломатів Євросоюзу, які наголосили на обов’язковому виконанні Києвом трьох головних умов для подальшого зближення з ЄС, чого слід чекати від значно розкутіших європейських парламентарів?
– Заява міністрів закордонних справ Євросоюзу досить прагматична. Я не уявляю, щоб подібна заява надійшла з Європейського парламенту, адже ця установа упродовж нинішнього року вже ухвалила низку резолюцій щодо України. Вочевидь, тепер до цих критичних та негативних документів долучиться ще один. Тож я не очікую суттєвого позитиву, який міститиме нова резолюція, зокрема тому, що Європейська народна партія відіграє важливу роль та впливає на ці документи. Водночас, ця політична сила не відіграє важливої ролі у відносинах України та ЄС.
– Київ відреагував на згадані висновки європейських міністрів закордонних справ, кажучи, що бере до уваги всі зауваження. Чи не будемо ми знову свідками ігнорування українською владою цих рекомендацій?
– Відомо, що історично Україна – це непередбачувано передбачувана держава. Мені здається що це одна із останніх нагод, яку може мати ця країна. У своїх висновках ЄС дуже чітко вказав на свої очікування. Тепер Україні слід самій визначити план подальших дій. Я так розумію, що Київ обіцяє прислухатися до рішень Європейського суду з прав людини у справі Тимошенко. Чи це буде дійсно так – судити не беруся, бо не знаю. Стосовно обіцянок щодо процесу реформ – то тут я дуже сумніваюся, хоча б тому, що одна з основних вимог Євросоюзу – щодо реформування судової системи – так і залишається на узбіччі. Може Київ цього разу й сприйме зауваження серйозніше, щоб змінити динаміку відносин із ЄС. Хоча з іншого боку, співдружність теж змушена продовжувати відкритий зв’язок із Києвом.
– Деякі європейські оглядачі кажуть, що своїми висновками Рада міністрів закордонних справ діє, мов пряником, намагаючись втримати Україну на шляху до Європи. Чи у Страсбурзі теж демонструватимуться спроби подіяти на Київ, щоб, скажімо, уникнути можливої ізоляції з боку Заходу?
– Білоруського сценарію не повинно бути серед можливостей. Ситуація із Білоруссю та санкціями довела, що це шлях у нікуди. Однак, для України наступний тиждень буде дуже важливим, бо має відбутися зустріч щодо питань Митного союзу. Однак Угода про асоціацію України та ЄС – це, так би мовити, набільший, найсолодший та найсмачніший пряник для Києва. На жаль, дехто в Україні привабливості цього пряника більше не бачить: в українській еліті панують розбіжності.
– Знаючи позицію дипломатів Євросоюзу, які наголосили на обов’язковому виконанні Києвом трьох головних умов для подальшого зближення з ЄС, чого слід чекати від значно розкутіших європейських парламентарів?
– Заява міністрів закордонних справ Євросоюзу досить прагматична. Я не уявляю, щоб подібна заява надійшла з Європейського парламенту, адже ця установа упродовж нинішнього року вже ухвалила низку резолюцій щодо України. Вочевидь, тепер до цих критичних та негативних документів долучиться ще один. Тож я не очікую суттєвого позитиву, який міститиме нова резолюція, зокрема тому, що Європейська народна партія відіграє важливу роль та впливає на ці документи. Водночас, ця політична сила не відіграє важливої ролі у відносинах України та ЄС.
– Київ відреагував на згадані висновки європейських міністрів закордонних справ, кажучи, що бере до уваги всі зауваження. Чи не будемо ми знову свідками ігнорування українською владою цих рекомендацій?
– Відомо, що історично Україна – це непередбачувано передбачувана держава. Мені здається що це одна із останніх нагод, яку може мати ця країна. У своїх висновках ЄС дуже чітко вказав на свої очікування. Тепер Україні слід самій визначити план подальших дій. Я так розумію, що Київ обіцяє прислухатися до рішень Європейського суду з прав людини у справі Тимошенко. Чи це буде дійсно так – судити не беруся, бо не знаю. Стосовно обіцянок щодо процесу реформ – то тут я дуже сумніваюся, хоча б тому, що одна з основних вимог Євросоюзу – щодо реформування судової системи – так і залишається на узбіччі. Може Київ цього разу й сприйме зауваження серйозніше, щоб змінити динаміку відносин із ЄС. Хоча з іншого боку, співдружність теж змушена продовжувати відкритий зв’язок із Києвом.
– Деякі європейські оглядачі кажуть, що своїми висновками Рада міністрів закордонних справ діє, мов пряником, намагаючись втримати Україну на шляху до Європи. Чи у Страсбурзі теж демонструватимуться спроби подіяти на Київ, щоб, скажімо, уникнути можливої ізоляції з боку Заходу?
– Білоруського сценарію не повинно бути серед можливостей. Ситуація із Білоруссю та санкціями довела, що це шлях у нікуди. Однак, для України наступний тиждень буде дуже важливим, бо має відбутися зустріч щодо питань Митного союзу. Однак Угода про асоціацію України та ЄС – це, так би мовити, набільший, найсолодший та найсмачніший пряник для Києва. На жаль, дехто в Україні привабливості цього пряника більше не бачить: в українській еліті панують розбіжності.