Рівне – Упродовж осені мешканці одного з мікрорайонів міста Дубна потерпали від несанкціонованого скиду на їхню територію стічних вод із місцевої цукроварні. На заводі проблеми не визнавали, а санітарно-екологічні служби її не помічали. Лише втручання журналістів дозволило припинити екологічне лихо.
Що то за лихо, коли навколо тихо – за таким принципом від початку бурякопереробного сезону мешканці мікрорайону цукрового заводу понад два місяці періодично вдихали запаморочливий запах сірководню, котрий ішов з рукотворного струмка з-під заводського паркану. Поки сподівалися, що виробничники самі усунуть цю проблему, струмок перетворився в пінисту річку і потрапив через автотрасу Рівне-Тернопіль аж до мікрорайону Волиця, розповідає його мешканець Сава Андрійчук. Пінна річка текла по вулицях і всмовктувалася в городи.
Журналіст редакції газети «Дзеркало плюс» Святослав Добровольський, котрий першим виїхав на місце події, розповів: воличчани не могли повірити, що то виробничі стоки, а через наявність піни вважали, що сталася аварія на каналізації. «Що цікаво – піна досить стійка, минув не один день, а вона зберігалася. Це була стічна вода з характерним таким неприємним запахом» – зазначає Святослав Добровольський.
«Добриво» із цукроварні
На статтю під заголовком «Чим затопило і запінило Волицю?», котра вийшла ще 22 листопада в дубенській газеті «Дзеркало плюс», ніхто не відреагував. За тиждень журналісти повідомили про це у своєму виданні. А незабаром люди побачили на стадіоні цукровиків уже озеро піни, розповідає мешканка мікрорайону Віра Ільчишина.
«У мене тут грядка. Уже торік я з неї не могла нічого зібрати, а цього року ще гірше – капусту не зібрала, буряки, морква – все затоплене, – бідкалася жінка. – Що не говоримо – ніяких заходів не вживають. Ото буде йти, поки завод робить. Як запустили завод, як пішла вода – до цього часу йде».
Тим часом ті, хто мешкає зовсім поряд із цукроварнею, безпомилково констатували: ці стоки виходять із цукрового виробництва. Тамара Луць пропрацювала на заводі 36 років, і пам’ятає, як колись, через надмірну кількість забруднених буряків, вода після миття не встигала дістатися по трубах до фільтраційних полів на відстій – так звану ірригацію.
«Але такого, щоб вона ішла увесь час, не було, – констатує вона. – Наша грядка аж там, за клубом, стоїть, наполовину затоплена водою,... я посадила туди на зиму цибулю і часник – нічого з того вже не буде. Увесь стадіон затоплено і вся ця територія…»
Олена Васильченко виросла в селищі цукровиків і пам’ятає традиційний запах, який іде від заводу під час сезону переробки солодких коренів. Це запах бурякового жому, але жодним чином не сірководню. Нині ж усе було по-іншому.
«Невідомо, чи це тільки після миття вода, чи є там домішки для гасіння піни, – каже вона. – А це шкідливо для здоров’я. Застоюється ця вода, запах неприємний. Це не робить честі керівництву заводу, яке повинне було вжити заходів».
Ви не власники? Тоді вас не чують
Спроби людей усно звернутися до управлінців були марними – нині це приватне підприємство, куди не те що не пускають сторонніх, а й не бажають їх вислухати. У цьому змогло переконатися і Радіо Свобода. Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Нива» Володимира Фалка вдалося знайти лише за телефоном, однак існування проблеми він не визнав – повідомив, що ніяких скидів цукровий завод не робить. Директор говорив про це в ту хвилину, коли журналісти з фотоапаратами стояти біля стіни, з якої лилася брудна вода.
На підприємство медійників не пустили, інформаційний запит не прийняли, а порадили надіслати його поштою. Саме так ми й зробили, а тоді попрямували до Дубенської санітарної станції. Тут нам повідомили, що не роблять аналізу стічних вод, а що стосується повітря – то тут на заваді, на думку лікарів, стає документ, котрий 31 жовтня надійшов з Мінекобезпеки. Його процитував санітарний лікар Дубенської районної санітарно-епідеміологічної станції Петро Подворний: «Позапланові заходи за зверненням фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання норм законодавства здійснюються тільки за наявності згоди органу центральної виконавчої влади на його проведення. Наш орган виконавчої влади – Державна санітарно-епідеміологічна служба України» .
Отож, констатували санітарні лікарі, вони повинні направляти листи-клопотання і копії звернень громадян до цієї структури, і поки вона вирішуватиме, що з ними робити, такі проби буде брати пізно.
Еколихо локалізували. А наслідки?
Все ж журналістам вдалося домогтися перевірки стоків, яку здійснили комунальне підприємство «Дубноводоканал» та обласна екологічна інспекція.
Результати підтвердили, що це стоки цукрового заводу, який належить Спільному підприємству «Нива». Про це повідомив заступник міського голови Дубна Руслан Мосійчук, якого виробничники також на підприємство не пустили. Хоча й пообіцяли, що усунуть неполадки.
У четвер мешканці постраждалого мікрорайону повідомили Радіо Свобода, що витікання стічних вод, від яких вони потерпали упродовж кількох місяців, припинилося. Статті і фотографії з місця довготривалої виробничої аварії передані до обласної природоохоронної прокуратури. Адже до цього часу жодна з інстанцій не відповіла на запитання: яка саме суміш у стічній воді заводу давала поверхнево активні речовини у вигляді піни? Як буде покаране підприємство-винуватець, і що робитиме влада для того, щоб локальне екологічне лихо не стало щорічною традицією?
P.S. Органічні сполуки, які потрапляють до природних водойм та в ґрунти внаслідок забруднення довкілля цукровими заводами, легко загнивають і можуть викликати інфекційні захворювання. Так, минулої весни через викиди місцевих цукрових заводів загинула вся риба в річці Талянка на Черкащині.
Що то за лихо, коли навколо тихо – за таким принципом від початку бурякопереробного сезону мешканці мікрорайону цукрового заводу понад два місяці періодично вдихали запаморочливий запах сірководню, котрий ішов з рукотворного струмка з-під заводського паркану. Поки сподівалися, що виробничники самі усунуть цю проблему, струмок перетворився в пінисту річку і потрапив через автотрасу Рівне-Тернопіль аж до мікрорайону Волиця, розповідає його мешканець Сава Андрійчук. Пінна річка текла по вулицях і всмовктувалася в городи.
Журналіст редакції газети «Дзеркало плюс» Святослав Добровольський, котрий першим виїхав на місце події, розповів: воличчани не могли повірити, що то виробничі стоки, а через наявність піни вважали, що сталася аварія на каналізації. «Що цікаво – піна досить стійка, минув не один день, а вона зберігалася. Це була стічна вода з характерним таким неприємним запахом» – зазначає Святослав Добровольський.
«Добриво» із цукроварні
На статтю під заголовком «Чим затопило і запінило Волицю?», котра вийшла ще 22 листопада в дубенській газеті «Дзеркало плюс», ніхто не відреагував. За тиждень журналісти повідомили про це у своєму виданні. А незабаром люди побачили на стадіоні цукровиків уже озеро піни, розповідає мешканка мікрорайону Віра Ільчишина.
«У мене тут грядка. Уже торік я з неї не могла нічого зібрати, а цього року ще гірше – капусту не зібрала, буряки, морква – все затоплене, – бідкалася жінка. – Що не говоримо – ніяких заходів не вживають. Ото буде йти, поки завод робить. Як запустили завод, як пішла вода – до цього часу йде».
Тим часом ті, хто мешкає зовсім поряд із цукроварнею, безпомилково констатували: ці стоки виходять із цукрового виробництва. Тамара Луць пропрацювала на заводі 36 років, і пам’ятає, як колись, через надмірну кількість забруднених буряків, вода після миття не встигала дістатися по трубах до фільтраційних полів на відстій – так звану ірригацію.
«Але такого, щоб вона ішла увесь час, не було, – констатує вона. – Наша грядка аж там, за клубом, стоїть, наполовину затоплена водою,... я посадила туди на зиму цибулю і часник – нічого з того вже не буде. Увесь стадіон затоплено і вся ця територія…»
Олена Васильченко виросла в селищі цукровиків і пам’ятає традиційний запах, який іде від заводу під час сезону переробки солодких коренів. Це запах бурякового жому, але жодним чином не сірководню. Нині ж усе було по-іншому.
«Невідомо, чи це тільки після миття вода, чи є там домішки для гасіння піни, – каже вона. – А це шкідливо для здоров’я. Застоюється ця вода, запах неприємний. Це не робить честі керівництву заводу, яке повинне було вжити заходів».
Ви не власники? Тоді вас не чують
Спроби людей усно звернутися до управлінців були марними – нині це приватне підприємство, куди не те що не пускають сторонніх, а й не бажають їх вислухати. У цьому змогло переконатися і Радіо Свобода. Керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Нива» Володимира Фалка вдалося знайти лише за телефоном, однак існування проблеми він не визнав – повідомив, що ніяких скидів цукровий завод не робить. Директор говорив про це в ту хвилину, коли журналісти з фотоапаратами стояти біля стіни, з якої лилася брудна вода.
На підприємство медійників не пустили, інформаційний запит не прийняли, а порадили надіслати його поштою. Саме так ми й зробили, а тоді попрямували до Дубенської санітарної станції. Тут нам повідомили, що не роблять аналізу стічних вод, а що стосується повітря – то тут на заваді, на думку лікарів, стає документ, котрий 31 жовтня надійшов з Мінекобезпеки. Його процитував санітарний лікар Дубенської районної санітарно-епідеміологічної станції Петро Подворний: «Позапланові заходи за зверненням фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання норм законодавства здійснюються тільки за наявності згоди органу центральної виконавчої влади на його проведення. Наш орган виконавчої влади – Державна санітарно-епідеміологічна служба України» .
Отож, констатували санітарні лікарі, вони повинні направляти листи-клопотання і копії звернень громадян до цієї структури, і поки вона вирішуватиме, що з ними робити, такі проби буде брати пізно.
Еколихо локалізували. А наслідки?
Все ж журналістам вдалося домогтися перевірки стоків, яку здійснили комунальне підприємство «Дубноводоканал» та обласна екологічна інспекція.
Результати підтвердили, що це стоки цукрового заводу, який належить Спільному підприємству «Нива». Про це повідомив заступник міського голови Дубна Руслан Мосійчук, якого виробничники також на підприємство не пустили. Хоча й пообіцяли, що усунуть неполадки.
У четвер мешканці постраждалого мікрорайону повідомили Радіо Свобода, що витікання стічних вод, від яких вони потерпали упродовж кількох місяців, припинилося. Статті і фотографії з місця довготривалої виробничої аварії передані до обласної природоохоронної прокуратури. Адже до цього часу жодна з інстанцій не відповіла на запитання: яка саме суміш у стічній воді заводу давала поверхнево активні речовини у вигляді піни? Як буде покаране підприємство-винуватець, і що робитиме влада для того, щоб локальне екологічне лихо не стало щорічною традицією?
P.S. Органічні сполуки, які потрапляють до природних водойм та в ґрунти внаслідок забруднення довкілля цукровими заводами, легко загнивають і можуть викликати інфекційні захворювання. Так, минулої весни через викиди місцевих цукрових заводів загинула вся риба в річці Талянка на Черкащині.