Київ – Син Президента України і народний депутат із фракції Партії регіонів Віктор Янукович не бачить для себе іншого шляху, ніж залишатися в політиці. Про це він сказав у кулуарах Верховної Ради, відповідаючи на запитання журналістів, серед яких був і кореспондент Радіо Свобода. Віктор Янукович-молодший сказав, що вважає себе не популістом, а людиною конкретних справ, а також те, що рідко бачить батька. Спершу син Президента пояснив, чому вирішив залишитися в парламенті ще на 5 років.
– Я пройшов достатньо непростий шлях і, в принципі, рішення піти працювати далі, в наступне скликання, було схвалене, оскільки дуже багато процесів запущено і вони не доведені до вирішального закінчення і отримання безпосереднього результату. Тому я розраховую, що ті питання, які я веду, в мене вийде закінчити в наступному скликанні.
– А що Вам дали п’ять років перебування у Верховній Раді особисто?
– Це були непрості роки. Так чи інакше, перебування в політиці пов’язане з деякими незручностями. Публічні люди мене зрозуміють. Провокації, що завгодно.
– Ви вже звикли бути публічною людиною? Вам це подобається?
– До цього, напевно, неможливо звикнути. І подобатися це не може.
– Скажіть, будь ласка, ось минає п’ять років. Ви самі собі сказали: Вікторе, що я за ці п’ять років зробив для України? Була намічена молодіжна політика, молодіжні проекти.
– Я дуже багато спілкуюся зі своїми колегами і, на жаль, серед них дуже багато популістів. Я впевнений, що я не популіст. І те, що я зробив, це реальні речі, за які мене люблять конкретні, зрозумілі люди.
– Наприклад?
– Наприклад, я щодня працюю, відповідаю на звернення, а також допомагаю конкретними справами людям. Можу сказати, що я достатньо самокритичний, і ті результати, які є, для мене завжди не є топовими. Я завжди шукаю якихось ще кращих результатів.
– Ви зараз ідете в політику ще на п’ять років, для чого? От конкретно, що я буду робити: раз, два, три. В якому напрямку?
– Ті напрямки, якими я займаюся, це українська кінематографія, це галузь інформаційних технологій, це розвиток Автомобільної федерації України, розвиток не лише спортивного сегменту роботи Автомобільної федерації України. Я хочу, щоб Автомобільна федерація України була другом і союзником кожного автомобіліста в Україні.
– У який комітет Ви хочете потрапити?
– Я залишаюся у тому ж комітеті, в комітеті транспорту та зв’язку, в підкомітеті автотранспорту.
– Ви дивилися вже бюджет? Що Ви про нього скажете?
– Дивився, але хочу подивитися ще. Думаю, що замало. Прошу вибачення.
– На Ваш погляд, якби засуджена екс-прем’єр Юлія Тимошенко взяла участь у парламентських виборах, то чи щось би змінилося чи нічого?
– Важке запитання. Я чув таку думку, з якою частково погоджуюся, що навіть однопартійці Тимошенко користуються станом, в якому вона сьогодні є.
– Учора Апеляційний господарський суд Києва підтвердив, що Україна має віддавати Росії борги корпорації «ЄЕСУ»...
– Так, я чув. Я жахнувся взагалі, коли я чув про цю справу раніше. І ще раз, коли почув знову ці великі суми. Я не зовсім уявляю собі, як це взагалі буде відбуватися. Для мене це шок. Я розумію, наскільки непросто Україні. Я не можу обговорювати рішення суду.
– Чи Ви вже відчуваєте себе політиком більше, ніж раніше? Чи Вам треба ще вчитися?
– Я вважаю, що в мене немає іншого шляху.
– Ви так само продовжуєте допомагати батькові? Порадами?
– Аякже. Але ж не дуже часто його бачу.
– Прислуховується він чи ні?
– Інколи.
Your browser doesn’t support HTML5
– А що Вам дали п’ять років перебування у Верховній Раді особисто?
– Це були непрості роки. Так чи інакше, перебування в політиці пов’язане з деякими незручностями. Публічні люди мене зрозуміють. Провокації, що завгодно.
– Ви вже звикли бути публічною людиною? Вам це подобається?
– До цього, напевно, неможливо звикнути. І подобатися це не може.
– Скажіть, будь ласка, ось минає п’ять років. Ви самі собі сказали: Вікторе, що я за ці п’ять років зробив для України? Була намічена молодіжна політика, молодіжні проекти.
Те, що я зробив, це реальні речі, за які мене люблять конкретні, зрозумілі люди
– Я дуже багато спілкуюся зі своїми колегами і, на жаль, серед них дуже багато популістів. Я впевнений, що я не популіст. І те, що я зробив, це реальні речі, за які мене люблять конкретні, зрозумілі люди.
– Наприклад?
– Наприклад, я щодня працюю, відповідаю на звернення, а також допомагаю конкретними справами людям. Можу сказати, що я достатньо самокритичний, і ті результати, які є, для мене завжди не є топовими. Я завжди шукаю якихось ще кращих результатів.
– Ви зараз ідете в політику ще на п’ять років, для чого? От конкретно, що я буду робити: раз, два, три. В якому напрямку?
Хочу, щоб Автомобільна федерація України була другом і союзником кожного автомобіліста
– Ті напрямки, якими я займаюся, це українська кінематографія, це галузь інформаційних технологій, це розвиток Автомобільної федерації України, розвиток не лише спортивного сегменту роботи Автомобільної федерації України. Я хочу, щоб Автомобільна федерація України була другом і союзником кожного автомобіліста в Україні.
– У який комітет Ви хочете потрапити?
– Я залишаюся у тому ж комітеті, в комітеті транспорту та зв’язку, в підкомітеті автотранспорту.
– Ви дивилися вже бюджет? Що Ви про нього скажете?
– Дивився, але хочу подивитися ще. Думаю, що замало. Прошу вибачення.
– На Ваш погляд, якби засуджена екс-прем’єр Юлія Тимошенко взяла участь у парламентських виборах, то чи щось би змінилося чи нічого?
Чув думку, з якою частково погоджуюся, що навіть однопартійці Тимошенко користуються станом, у якому вона сьогодні є
– Важке запитання. Я чув таку думку, з якою частково погоджуюся, що навіть однопартійці Тимошенко користуються станом, в якому вона сьогодні є.
– Учора Апеляційний господарський суд Києва підтвердив, що Україна має віддавати Росії борги корпорації «ЄЕСУ»...
– Так, я чув. Я жахнувся взагалі, коли я чув про цю справу раніше. І ще раз, коли почув знову ці великі суми. Я не зовсім уявляю собі, як це взагалі буде відбуватися. Для мене це шок. Я розумію, наскільки непросто Україні. Я не можу обговорювати рішення суду.
– Чи Ви вже відчуваєте себе політиком більше, ніж раніше? Чи Вам треба ще вчитися?
– Я вважаю, що в мене немає іншого шляху.
– Ви так само продовжуєте допомагати батькові? Порадами?
– Аякже. Але ж не дуже часто його бачу.
– Прислуховується він чи ні?
– Інколи.