Київ – Міжнародний конкурс краси «Міс Земля» – корумпований. На цьому наголошують не лише російські журналісти, але й українська учасниця змагань Євгенія Прокопенко. Про це вона розповіла у інтерв’ю Радіо Свобода, у якому також наголосила, що екопроекти як обов’язкова умова конкурсу насправді не мають ніякого значення під час визначення переможниці. Водночас дівчина зауважила, що скандальну промову російської моделі Наталії Переверзєвої вона вважає неоднозначною і вбачає у ній елементи піару.
– За два тижні всі дівчата знали і розуміли, хто буде у «топ-16», хто буде у «топ-8» і хто отримає головну корону.
– А звідки про це знали? Це відкрито обговорювали? Можливо, є якісь конкретні цифри?
– Конкретних цифр немає. Але коли дівчину, не зважаючи на її зовнішність, не зважаючи на її підготовку, тягнуть «за вуха», просувають і вона отримує нагороди, які не отримують ті дівчата, які є краще підготованими, це завжди наводить на якісь роздуми. Та ж чешка: коли у нас була остання репетиція, всі дівчата виходили у однакових блакитних купальниках, але чешці та ще кільком іншим дівчатам видали купальники з «топ-16». І на питання інших дівчат: «Що це таке?» – вони сказали, що це їхні власні речі.
– А як взагалі організатори пояснювали це? Чи була якась офіційна позиція?
– Ніяк. Мовляв, вони найкращі, спробуйте іншого разу. У мене особисто виникла дуже неприємна ситуація, коли на сайті проводився конкурс «Міс фотогенічність». Я набрала 15 тисяч голосів та була на першому місці. На другому тоді була «Міс Індонезія». Я знаю, що за мене голосувала вся країна, тому що мені приходили листи. Однак, коли підбивали підсумки цього конкурсу, виявилось, що перше місце посіла «Міс Венесуела». Оголосили, що вона отримала 22 тисячі голосів, хоча на сайті було лише 7 тисяч. На наше питання, як це сталося, відповіли: «Так вирішили спонсори». І я зрозуміла, що на нашій країні у цьому році просто поставили хрест, тому що не потрібні дівчата, які думають і вміють ставити питання. У моєму випадку, я просто вміла рахувати.
– Якщо переходити, власне, до теми розумних дівчат (тому що на цьому конкурсі дівчата демонстрували не лише красу, але і розумові здібності), принагідно хочеться згадати виступ Вашої колеги-росіянки, про який дуже багато хто говорив. В Росії дуже критично сприйняли заяву Наталії Переверзєвої, де вона заявила, що «її Росія – жебрачка». Чи можна говорити, що на її модельній кар’єрі можна поставити здорову жирну крапку?
– Я навіть не знаю. Але я знаю, що через це дуже багато питань постало. Вона в інтерв’ю сказала, що не буде просити вибачення у Росії, і вона не вважає, що сказала щось, що не відповідає дійсності. Хоча я розумію, що деякими словами вона могла образити свою країну, свій власний народ. Я їй можу тільки побажати успіху. Був це піар чи не був, я не знаю, але у моїй країні я би вже не йшла на телебачення, тому що це скандал: дуже великий і не дуже гарний, і не дуже чистий.
– А чи можна говорити, що якщо учасниці конкурсів краси проявляють свою думку чи говорять те, про що інші мовчать, то це якось позначається на їхній подальшій кар’єрі?
– Позиції бувають різними, але позиції перш за все повинні бути толерантними щодо інших. Завжди це позначається на кар’єрі, але дівчина або вміє думати і висловлюватися, або вміє просто одягати гарний одяг і ходити по подіуму.
– Що ж до Наталії, це була все-таки її справжня позиція?
– Це була гарна позиція для піару.
– А якщо переходити до українських конкурсів, чи можна говорити, що у тут застосовуються подібні схеми?
– Я не можу сказати за всі конкурси. Я сама особисто з цим не стикалася, тому що я б тоді, напевно, не вірила свято у ті конкурси, але можливо все.
– Якщо ж українки потрапляють на конкурси такого масштабу, як «Міс Земля», то наскільки великими є їхні шанси на перемогу і як, власне, міжнародна спільнота ставиться до українських моделей?
– Завжди говорили, що українські жінки найгарніші жінки у світі. Я можу говорити тільки про «Міс Землю». На мою думку, там в української дівчини шансів практично немає, якщо за нею ніхто не стоїть. Я не можу говорити про попередній рік, але можу говорити про цей і, напевно, що про майбутній.
– Ви говорите, що без протекції неможливо пробитися у верхні позиції цього конкурсу. То якою повинна бути та сума, щоб дівчина гарантовано потрапила у півфінал, фінал і здобула перемогу?
– Наскільки ми чули від Лорен Шак (співголова конкурсу – ред.), 4 мільйони доларів – це перше місце. Не знаю. Можна якось вирахувати.
– А як організатори поставились до вашого екологічного проекту і взагалі яку вагу він мав для перемоги на конкурсі?
– На міжнародному конкурсі навіть дивитися цей проект ніхто не захотів, хоча дівчина повинна була не лише підготувати його на папері, але і привезти відео про те, як над ним працює. Для того, щоб хтось подивився цей проект, ми в буквальному сенсі змушені були ходити за організаторами і просити: перегляньте, тому що ми це готували, тому що це стосувалося і дітей, і землі, і це допомога не лише країні, але і всьому світові. На що нам відповідали спочатку, що всі проекти будуть переглянуті у закритій кімнаті тільки членами журі, а потім, що цей проект нічого не значить і що він лише для того, щоб дівчата мали про що спілкуватися між собою. Далі мені сказали, що мій проект взагалі не відкривається, як і багато інших. І вже на фіналі нам багато говорили, що будемо захищати їх, їх будуть показувати на великому екрані, але виявилося, що у багатьох цих проектів не було.
– Не було, бо не відкривалися їхні файли чи вони їх не подали?
– Взагалі не подали. І троє таких дівчат навіть потрапило у «топ-16». Вони просто не привезли їх, бо, напевно, знали що це ніякий не екологічний конкурс, тож ніякого екологічного відео не потрібно. І коли я розказувала про свій проект, то цікавість членів журі була, адже за допомогою нього можна допомогти не тільки Чорнобилю, але і після аварії на Фукусімі. Однак це був лише людський фактор, а ніяк не фактор, який вплинув на перше, друге чи третє місце.
– За два тижні всі дівчата знали і розуміли, хто буде у «топ-16», хто буде у «топ-8» і хто отримає головну корону.
– А звідки про це знали? Це відкрито обговорювали? Можливо, є якісь конкретні цифри?
– Конкретних цифр немає. Але коли дівчину, не зважаючи на її зовнішність, не зважаючи на її підготовку, тягнуть «за вуха», просувають і вона отримує нагороди, які не отримують ті дівчата, які є краще підготованими, це завжди наводить на якісь роздуми. Та ж чешка: коли у нас була остання репетиція, всі дівчата виходили у однакових блакитних купальниках, але чешці та ще кільком іншим дівчатам видали купальники з «топ-16». І на питання інших дівчат: «Що це таке?» – вони сказали, що це їхні власні речі.
– А як взагалі організатори пояснювали це? Чи була якась офіційна позиція?
– Ніяк. Мовляв, вони найкращі, спробуйте іншого разу. У мене особисто виникла дуже неприємна ситуація, коли на сайті проводився конкурс «Міс фотогенічність». Я набрала 15 тисяч голосів та була на першому місці. На другому тоді була «Міс Індонезія». Я знаю, що за мене голосувала вся країна, тому що мені приходили листи. Однак, коли підбивали підсумки цього конкурсу, виявилось, що перше місце посіла «Міс Венесуела». Оголосили, що вона отримала 22 тисячі голосів, хоча на сайті було лише 7 тисяч. На наше питання, як це сталося, відповіли: «Так вирішили спонсори». І я зрозуміла, що на нашій країні у цьому році просто поставили хрест, тому що не потрібні дівчата, які думають і вміють ставити питання. У моєму випадку, я просто вміла рахувати.
– Якщо переходити, власне, до теми розумних дівчат (тому що на цьому конкурсі дівчата демонстрували не лише красу, але і розумові здібності), принагідно хочеться згадати виступ Вашої колеги-росіянки, про який дуже багато хто говорив. В Росії дуже критично сприйняли заяву Наталії Переверзєвої, де вона заявила, що «її Росія – жебрачка». Чи можна говорити, що на її модельній кар’єрі можна поставити здорову жирну крапку?
– Я навіть не знаю. Але я знаю, що через це дуже багато питань постало. Вона в інтерв’ю сказала, що не буде просити вибачення у Росії, і вона не вважає, що сказала щось, що не відповідає дійсності. Хоча я розумію, що деякими словами вона могла образити свою країну, свій власний народ. Я їй можу тільки побажати успіху. Був це піар чи не був, я не знаю, але у моїй країні я би вже не йшла на телебачення, тому що це скандал: дуже великий і не дуже гарний, і не дуже чистий.
– А чи можна говорити, що якщо учасниці конкурсів краси проявляють свою думку чи говорять те, про що інші мовчать, то це якось позначається на їхній подальшій кар’єрі?
– Позиції бувають різними, але позиції перш за все повинні бути толерантними щодо інших. Завжди це позначається на кар’єрі, але дівчина або вміє думати і висловлюватися, або вміє просто одягати гарний одяг і ходити по подіуму.
– Що ж до Наталії, це була все-таки її справжня позиція?
– Це була гарна позиція для піару.
– А якщо переходити до українських конкурсів, чи можна говорити, що у тут застосовуються подібні схеми?
– Я не можу сказати за всі конкурси. Я сама особисто з цим не стикалася, тому що я б тоді, напевно, не вірила свято у ті конкурси, але можливо все.
– Якщо ж українки потрапляють на конкурси такого масштабу, як «Міс Земля», то наскільки великими є їхні шанси на перемогу і як, власне, міжнародна спільнота ставиться до українських моделей?
– Завжди говорили, що українські жінки найгарніші жінки у світі. Я можу говорити тільки про «Міс Землю». На мою думку, там в української дівчини шансів практично немає, якщо за нею ніхто не стоїть. Я не можу говорити про попередній рік, але можу говорити про цей і, напевно, що про майбутній.
– Ви говорите, що без протекції неможливо пробитися у верхні позиції цього конкурсу. То якою повинна бути та сума, щоб дівчина гарантовано потрапила у півфінал, фінал і здобула перемогу?
– Наскільки ми чули від Лорен Шак (співголова конкурсу – ред.), 4 мільйони доларів – це перше місце. Не знаю. Можна якось вирахувати.
– А як організатори поставились до вашого екологічного проекту і взагалі яку вагу він мав для перемоги на конкурсі?
– На міжнародному конкурсі навіть дивитися цей проект ніхто не захотів, хоча дівчина повинна була не лише підготувати його на папері, але і привезти відео про те, як над ним працює. Для того, щоб хтось подивився цей проект, ми в буквальному сенсі змушені були ходити за організаторами і просити: перегляньте, тому що ми це готували, тому що це стосувалося і дітей, і землі, і це допомога не лише країні, але і всьому світові. На що нам відповідали спочатку, що всі проекти будуть переглянуті у закритій кімнаті тільки членами журі, а потім, що цей проект нічого не значить і що він лише для того, щоб дівчата мали про що спілкуватися між собою. Далі мені сказали, що мій проект взагалі не відкривається, як і багато інших. І вже на фіналі нам багато говорили, що будемо захищати їх, їх будуть показувати на великому екрані, але виявилося, що у багатьох цих проектів не було.
– Не було, бо не відкривалися їхні файли чи вони їх не подали?
– Взагалі не подали. І троє таких дівчат навіть потрапило у «топ-16». Вони просто не привезли їх, бо, напевно, знали що це ніякий не екологічний конкурс, тож ніякого екологічного відео не потрібно. І коли я розказувала про свій проект, то цікавість членів журі була, адже за допомогою нього можна допомогти не тільки Чорнобилю, але і після аварії на Фукусімі. Однак це був лише людський фактор, а ніяк не фактор, який вплинув на перше, друге чи третє місце.