Брюссель – Різниця між рівнем життя у європейських селах, порівняно з містами, практично не відчутна. Тим часом місцеві фермерські господарства вже чимало років потерпають від непродуманих законів та поганої аграрної політики на рівні Євросоюзу. Сотні тисяч тваринників покидають своє родинне ремесло через нерентабельність та безвихідь. Молодь все менше цікавиться аграрним бізнесом. Минулого тижня фермери знову намагалися нагадати європейським лідерам про свої проблеми. Що саме змушує тваринників залишати свої ферми й тракторним маршем йти ночувати під вікнами та стукати у двері брюссельських установ ЄС?
Південь Бельгії, аграрна Валонія, колись налічував десятки тисяч ферм. Нині тваринницьких підприємств тут є тільки 13 тисяч. Лише за останній рік понад 900 ферм назавжди зачинили свої ворота. Більшість тих, що ще існують – у руках людей старшого покоління: неприбутковий та важкий сільський бізнес мало приваблює молодь.
Левова частка спадкових фермерів зазнає величезних збитків, політика вільного ринку призвела до порушення природного балансу у цій сфері: у той час як вартість процесу виробництва молока невпинно зростає, ціни на молоко падають.
Нинішнє покоління фермерів – останнє?
Ервіна Шопґерса, фермера та голову асоціації аграріїв Бельгії, Радіо Свобода застало на його фермі під час доїння корів. «Я люблю мою роботу, як на мене, то вона – найкраща у світі», – каже він.
«Однак я себе запитую: чи існуватиме ця ферма через 2–3 роки, – додає бельгійський тваринник. – Я не хочу з року в рік втрачати гроші. Мій дід та батько розбудовували ферму протягом десятиліть, крок за кроком. А нині виникає питання: чи не стану я представником останнього покоління місцевого сімейного фермерства?»
Декілька років тому європейські тваринники вже намагалися боротися за своє виживання, вимагаючи у національних урядів та європейських установ справедливих цін на свої продукти. Телебачення транслювало разючі сцени розливання молока на полях та на вулицях деяких столиць.
Минулого тижня терпець фермерів урвався знову, та ще й з новою силою. Під Європейським парламентом спалили опудало єврокомісара з питань сільського господарства, фасад установи поливали молочним струменем, а Брюссель два дні був у облозі, створеній довжелезними колонами тракторів із різних куточків Євросоюзу.
Ервін Шопґерс звернувся до євродепутатів у залі засідань Європарламенту з хвилюючою промовою.
«Ми робимо нашу роботу з серцем та любов’ю, – наголосив бельгійський фермер зі сльозами на очах. – Ми це робимо, бо любимо природу, тварин і довкілля, але, коли я бачу, в якій опинився ситуації... я маю 70 корів, маю 20-річного сина, який хотів би продовжити мою справу. Але сьогодні я кажу йому: «Ні, шукай щось інше». У якому світі ми живемо? Ви, політики, за це відповідальні. І якщо ви не зміните системи, то повірте мені: наступні покоління вам цього не вибачать».
Тим часом на вулиці вирували різнокольорові колони фермерів із Франції, Німеччини, Бельгії, Польщі, Данії та інших держав співдружності. Зібралася історична кількість протестувальників із європейських сіл.
Молочні ріки ще повернуться на вулиці європейських міст?
Дачан Чолош, єврокомісар з аграрних питань та розвитку села, обіцяє, що на цьоготижневому засіданні Ради міністрів ЄС розглядатимуть нові пропозиції на підтримку фермерів.
«Ситуація з фермерством дещо покращилася, бо вони, порівняно з минулим, мають більше можливостей домовлятися щодо цін. Але закупівельна вартість молока раніше зросла, а потім знову впала. Ця ситуація пов’язана не лише з кон’юнктурою ринку. На Раді міністрів ми розглянемо декілька ідей, але вирішити ці проблеми за один день неможливо», – каже він.
Тим часом досягти відчутних та сталих результатів для підтримки фермерства буде непросто навіть тому, що погляди міністрів різних держав Європи на проблеми села дуже різняться.
«Нам слід створити правила. Нам потрібен вільний ринок, але водночас мають існувати правила, що захищатимуть фермерів від спекуляцій та відсутності реакції на виклик, який, напевне, є найбільшим за все століття – виклик сільському господарству», – пояснює Паоло де Кастро, італійський євродепутат, який головує у парламентському комітеті з аграрних питань та проблем розвитку села.
Минулотижневу боротьбу фермерів за виживання євроустанови бачили не вперше. З огляду на відсутність надійних рішень, вочевидь, і не востаннє.
Південь Бельгії, аграрна Валонія, колись налічував десятки тисяч ферм. Нині тваринницьких підприємств тут є тільки 13 тисяч. Лише за останній рік понад 900 ферм назавжди зачинили свої ворота. Більшість тих, що ще існують – у руках людей старшого покоління: неприбутковий та важкий сільський бізнес мало приваблює молодь.
Левова частка спадкових фермерів зазнає величезних збитків, політика вільного ринку призвела до порушення природного балансу у цій сфері: у той час як вартість процесу виробництва молока невпинно зростає, ціни на молоко падають.
Нинішнє покоління фермерів – останнє?
Ервіна Шопґерса, фермера та голову асоціації аграріїв Бельгії, Радіо Свобода застало на його фермі під час доїння корів. «Я люблю мою роботу, як на мене, то вона – найкраща у світі», – каже він.
«Однак я себе запитую: чи існуватиме ця ферма через 2–3 роки, – додає бельгійський тваринник. – Я не хочу з року в рік втрачати гроші. Мій дід та батько розбудовували ферму протягом десятиліть, крок за кроком. А нині виникає питання: чи не стану я представником останнього покоління місцевого сімейного фермерства?»
Декілька років тому європейські тваринники вже намагалися боротися за своє виживання, вимагаючи у національних урядів та європейських установ справедливих цін на свої продукти. Телебачення транслювало разючі сцени розливання молока на полях та на вулицях деяких столиць.
Минулого тижня терпець фермерів урвався знову, та ще й з новою силою. Під Європейським парламентом спалили опудало єврокомісара з питань сільського господарства, фасад установи поливали молочним струменем, а Брюссель два дні був у облозі, створеній довжелезними колонами тракторів із різних куточків Євросоюзу.
Ервін Шопґерс звернувся до євродепутатів у залі засідань Європарламенту з хвилюючою промовою.
«Ми робимо нашу роботу з серцем та любов’ю, – наголосив бельгійський фермер зі сльозами на очах. – Ми це робимо, бо любимо природу, тварин і довкілля, але, коли я бачу, в якій опинився ситуації... я маю 70 корів, маю 20-річного сина, який хотів би продовжити мою справу. Але сьогодні я кажу йому: «Ні, шукай щось інше». У якому світі ми живемо? Ви, політики, за це відповідальні. І якщо ви не зміните системи, то повірте мені: наступні покоління вам цього не вибачать».
Тим часом на вулиці вирували різнокольорові колони фермерів із Франції, Німеччини, Бельгії, Польщі, Данії та інших держав співдружності. Зібралася історична кількість протестувальників із європейських сіл.
Молочні ріки ще повернуться на вулиці європейських міст?
Дачан Чолош, єврокомісар з аграрних питань та розвитку села, обіцяє, що на цьоготижневому засіданні Ради міністрів ЄС розглядатимуть нові пропозиції на підтримку фермерів.
«Ситуація з фермерством дещо покращилася, бо вони, порівняно з минулим, мають більше можливостей домовлятися щодо цін. Але закупівельна вартість молока раніше зросла, а потім знову впала. Ця ситуація пов’язана не лише з кон’юнктурою ринку. На Раді міністрів ми розглянемо декілька ідей, але вирішити ці проблеми за один день неможливо», – каже він.
Тим часом досягти відчутних та сталих результатів для підтримки фермерства буде непросто навіть тому, що погляди міністрів різних держав Європи на проблеми села дуже різняться.
«Нам слід створити правила. Нам потрібен вільний ринок, але водночас мають існувати правила, що захищатимуть фермерів від спекуляцій та відсутності реакції на виклик, який, напевне, є найбільшим за все століття – виклик сільському господарству», – пояснює Паоло де Кастро, італійський євродепутат, який головує у парламентському комітеті з аграрних питань та проблем розвитку села.
Минулотижневу боротьбу фермерів за виживання євроустанови бачили не вперше. З огляду на відсутність надійних рішень, вочевидь, і не востаннє.