Львів – «Жива історія» – виставку під такою назвою можна оглянути у Львові у музеї історії релігії. Це розповідь у світлинах і документах, спогадах про главу Української греко-католицької церкви, кардинала Йосипа Сліпого. Чимало матеріалів представлені вперше. Ця видатна церковна особа 18 років провела на засланні, у тюрмах, у таборах. В Україні і світі цьогоріч вшановують 120-річчя від дня народження глави церкви Йосипа Спіпого.
Десять років тому в колишньому будинку монастиря Сестер милосердя у Львові монахині знайшли ризи, чаші і документи. Серед них листи з ув’язнення кардинала Йосипа Сліпого до сестер, написані у період 1953–1963 років.
Із них дізналися, що владика Сліпий освячував навіть у неволі миро (використовується у таїнстві миропомазання, при освяченні священиків і єпископів).
Висвячували Йосипа Сліпого таємно у Львові
На виставці «Жива історія» представлені документи, знайдені у монастирі, зі збірки музею історії релігії, інституту історії церкви, а також із приватних архівів людей, які знали кардинала Йосипа Сліпого.
Є ще один представлений важливий документ, розповіла завідувач відділу історії греко-католицької церкви Наталія Матлашенко, який підтверджує те, що німецькі окупанти вважали небезпечними греко-католицьких священиків, тому що отці Шептицького поширювали українську національну ідею.
«На мою думку, це унікальний документ, датований 1942 роком, розпорядження, надіслане з Берліна у Рейхскомісаріат у Рівне, а копія у Львів, де зазначається, що душпастирство у таборах для військовополонених має розділити полонених на тих, хто зі Сходу України, тобто православних, і греко-католиків графа Шептицького, тому що священики Шептицького є носіями української національної ідеї і можуть її поширювати серед східняків. В інструкції наголошується, щоб не допускати людей Шептицького до спілкування з українцями-військовополоненими зі Сходу України», – каже Наталія Матлашенко.
Кардинал Сліпий дбав про майбутнє Церкви
Листи, світлини, документи розповідають про походження Йосипа Сліпого, який народився у селі Заздрість на Тернопільщині 17 лютого 1892 року; показують життя і діяльність кардинала Сліпого у довоєнний час, коли він очолював Богословську академію; його працю як провідника Церкви від 1944-го до 1984-го, року смерті. Радянські окупанти арештували главу церкви 11 квітня 1945-го. 18 років він провів у тюрмах і таборах, але навіть у тих умовах був зі своїми вірними.
У 1963 році глава УГКЦ Йосип Сліпий прибув у Рим. За його звільнення клопотали перед керівником СРСР Микитою Хрущовим американський президент Джон Кеннеді і Святіший отець Іван ХХІІІ.
Йосип Сліпий був людиною, яка у середині ХХ століття потрясла цілим світом, говорить доктор богослов’я, отець Севастіян Дмитрух.
«Будучи в’язнем, каторжником, Божа воля розпорядилась так, що він знову опиняється на волі, на волі у такому віці, що радянська влада сподівалась, що відправить його на лоно Авраама, – повертається до Рима, активно розвиває життя поміж українцями в цілому світі, мобілізує українське релігійне національне життя по світу, дає нове життя УГКЦ, займається великою науковою працею, видає літературу з думкою, що у добрий час книжки будуть потрібні Україні. Це людина гідна подиву. Такий заповіт рідко коли яка людина залишає, а тим паче духовна людина», – наголошує отець Севастіян Дмитрух.
«Брак почуття і розуміння єдності в основних питаннях життя Церкви і народу – це наше нещастя, це наш споконвічний гріх! Замислювався я над причинами цього невтішного явища: це насамперед недостатня богословська освіта, виховання в чужих школах, впливи чужого оточення, незнання минулого своєї Церкви, якій покликані вони на вершинах служити…» – ці слова із Заповіту патріарха Йосипа Сліпого донині не втрачають актуальності для українців.
У Римі зберігається великий архів патріарха Йосипа Сліпого. Документи вже впорядковані і невдовзі стануть доступними для науковців.
Якщо в ув’язненні кардинал Йосип Сліпий був «німим свідком Церкви», то згодом став голосом «мовчазної Церкви» та її духовною опорою, ніколи не забуваючи про тих своїх земляків, які й далі каралися в неволі, мовиться у Пастирському посланні Синоду Єпископів УГКЦ до вірних з нагоди 120-літнього ювілею патріарха Йосифа Сліпого.
Десять років тому в колишньому будинку монастиря Сестер милосердя у Львові монахині знайшли ризи, чаші і документи. Серед них листи з ув’язнення кардинала Йосипа Сліпого до сестер, написані у період 1953–1963 років.
Із них дізналися, що владика Сліпий освячував навіть у неволі миро (використовується у таїнстві миропомазання, при освяченні священиків і єпископів).
Висвячували Йосипа Сліпого таємно у Львові
На виставці «Жива історія» представлені документи, знайдені у монастирі, зі збірки музею історії релігії, інституту історії церкви, а також із приватних архівів людей, які знали кардинала Йосипа Сліпого.
Із експозиції виставки
Серед експонатів є портрет отця Йосипа Кладочного, який у 1939 році нелегально відбув у Рим з окупованого більшовиками Львова, щоб передати лист митрополита Шептицького і отримати дозвіл Святішого отця про висвячення його наступника, отця Йосипа Сліпого, ректора Богословської академії. Хіротонія отця Сліпого відбулась таємно у каплиці митрополита Андрея Шептицького у Львові у 1939 році, і Рим це рішення підтвердив.Є ще один представлений важливий документ, розповіла завідувач відділу історії греко-католицької церкви Наталія Матлашенко, який підтверджує те, що німецькі окупанти вважали небезпечними греко-католицьких священиків, тому що отці Шептицького поширювали українську національну ідею.
«На мою думку, це унікальний документ, датований 1942 роком, розпорядження, надіслане з Берліна у Рейхскомісаріат у Рівне, а копія у Львів, де зазначається, що душпастирство у таборах для військовополонених має розділити полонених на тих, хто зі Сходу України, тобто православних, і греко-католиків графа Шептицького, тому що священики Шептицького є носіями української національної ідеї і можуть її поширювати серед східняків. В інструкції наголошується, щоб не допускати людей Шептицького до спілкування з українцями-військовополоненими зі Сходу України», – каже Наталія Матлашенко.
Кардинал Сліпий дбав про майбутнє Церкви
Листи, світлини, документи розповідають про походження Йосипа Сліпого, який народився у селі Заздрість на Тернопільщині 17 лютого 1892 року; показують життя і діяльність кардинала Сліпого у довоєнний час, коли він очолював Богословську академію; його працю як провідника Церкви від 1944-го до 1984-го, року смерті. Радянські окупанти арештували главу церкви 11 квітня 1945-го. 18 років він провів у тюрмах і таборах, але навіть у тих умовах був зі своїми вірними.
У 1963 році глава УГКЦ Йосип Сліпий прибув у Рим. За його звільнення клопотали перед керівником СРСР Микитою Хрущовим американський президент Джон Кеннеді і Святіший отець Іван ХХІІІ.
Йосип Сліпий був людиною, яка у середині ХХ століття потрясла цілим світом, говорить доктор богослов’я, отець Севастіян Дмитрух.
Це людина гідна подиву. Такий заповіт рідко коли яка людина залишає, а тим паче духовна людинаСевастіян Дмитрух
«Брак почуття і розуміння єдності в основних питаннях життя Церкви і народу – це наше нещастя, це наш споконвічний гріх! Замислювався я над причинами цього невтішного явища: це насамперед недостатня богословська освіта, виховання в чужих школах, впливи чужого оточення, незнання минулого своєї Церкви, якій покликані вони на вершинах служити…» – ці слова із Заповіту патріарха Йосипа Сліпого донині не втрачають актуальності для українців.
У Римі зберігається великий архів патріарха Йосипа Сліпого. Документи вже впорядковані і невдовзі стануть доступними для науковців.
Якщо в ув’язненні кардинал Йосип Сліпий був «німим свідком Церкви», то згодом став голосом «мовчазної Церкви» та її духовною опорою, ніколи не забуваючи про тих своїх земляків, які й далі каралися в неволі, мовиться у Пастирському посланні Синоду Єпископів УГКЦ до вірних з нагоди 120-літнього ювілею патріарха Йосифа Сліпого.