Київ – Україна розширила список об’єктів, які пропонує залучити до світової спадщини ЮНЕСКО. Тепер їх 15: лави претендентів поповнили дві номінації з Криму. Між тим у Міністерстві культури наголошують, що на позитивне рішення щодо більшості цих пам’яток очікувати не варто, адже Україна, мовляв, не вміє довести їхню світову значущість. Водночас експерти наголошують, що проблеми мають і ті українські об’єкти, які вже набули відповідного статусу, і називають причину: недосконалість політики щодо охорони та захисту цих пам’яток.
Дві номінації, якими Україна поповнила попередній список об’єктів, які пропонуватиме до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – це місто Бахчисарай та «печерні міста» Кримської Готії – Мангуп-Кале і Ескі-Кермен. Водночас Кам’янцю-Подільському до цього переліку потрапити так і не вдалося. А все через те, що експерти спершу неправильно визначили об’єкт його номінації, пояснює директор Департаменту культурної спадщини і культурних цінностей Міністерства культури Віктор Вечерський.
«Дуже шкода, що не пройшов Кам’янець. Як унікальне спільне творіння природи і людини, він є неповторним у Європі. Де ви в Європі ще знайдете, наприклад, міст, який поєднує два правих береги однієї і тієї ж річки? Якщо за Кам’янець серйозно взятися і зробити нормальне номінаційне досьє з максимальним залученням міжнародних експертів, то ця номінація матиме свої перспективи», – каже він.
Між тим, Віктор Вечерський зауважує: усі 15 українських об’єктів, які, в разі позитивного рішення ЮНЕСКО, мають шанси стати всесвітньою спадщиною, нині забезпечені відповідною обліковою і науково-проектною документацією, а також мають належне адміністрування.
Натомість він зазначає, що над представленням своїх пам’яток світовій спільноті Україна повинна ще суттєво попрацювати. Адже деякі номінанти стоять у попередньому списку ще від 1998 року. Головним чином – через невміння України довести ЮНЕСКО їхню світову значущість, каже Віктор Вечерський.
Політика заважає історії?
Водночас потрапити до всесвітньої спадщини українським об’єктам заважає і відсутність правильної культурної політики, на чому наголошує віце-президент Українського комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) Олена Сердюк. На її думку, це також зумовлює і значні проблеми навіть з тими п’ятьма українськими об’єктами, які ЮНЕСКО вже визнала.
«Проблеми наших пам’яток і проблеми з тим, що сьогодні відбувається у буферних зонах, – наслідок нашої пасивності, зокрема адміністрації заповідників, які уповноважені управляти не тільки пам’яткою, а всією ситуацією, що відбувається довкола, і розуміти її хоча б на рівні документів. А таких документів сьогодні ні по Лаврі, ні по Софії Київській не існує», – наголошує вона і додає, що нині багато культурних пам’яток України страждають від агресивного ставленням до них з боку «урбанізованого суспільства».
5 проти 15
Наразі ж до офіційного списку всесвітніх культурних пам’яток ЮНЕСКО входять 5 українських об’єктів: Софія Київська та Києво-Печерська лавра, історичний архітектурний ансамбль центру Львова, частина геодезичної лінії Струве, букові праліси Карпат, а також Резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Остання потрапила до цього переліку у 2011 році.
Між тим, у Міністерстві культури запевняють, що інформація щодо можливого позбавлення Софії Київської та Києво-Печерської лаври статусу всесвітньої культурної пам’ятки наразі не більше, ніж чутки. Кажуть, що «бути вилученим зі списку ЮНЕСКО набагато складніше, ніж потрапити до нього».
Дві номінації, якими Україна поповнила попередній список об’єктів, які пропонуватиме до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – це місто Бахчисарай та «печерні міста» Кримської Готії – Мангуп-Кале і Ескі-Кермен. Водночас Кам’янцю-Подільському до цього переліку потрапити так і не вдалося. А все через те, що експерти спершу неправильно визначили об’єкт його номінації, пояснює директор Департаменту культурної спадщини і культурних цінностей Міністерства культури Віктор Вечерський.
Шкода, що не пройшов Кам’янець. Як унікальне спільне творіння природи і людини, він є неповторним у ЄвропіВіктор Вечерський
«Дуже шкода, що не пройшов Кам’янець. Як унікальне спільне творіння природи і людини, він є неповторним у Європі. Де ви в Європі ще знайдете, наприклад, міст, який поєднує два правих береги однієї і тієї ж річки? Якщо за Кам’янець серйозно взятися і зробити нормальне номінаційне досьє з максимальним залученням міжнародних експертів, то ця номінація матиме свої перспективи», – каже він.
Між тим, Віктор Вечерський зауважує: усі 15 українських об’єктів, які, в разі позитивного рішення ЮНЕСКО, мають шанси стати всесвітньою спадщиною, нині забезпечені відповідною обліковою і науково-проектною документацією, а також мають належне адміністрування.
Натомість він зазначає, що над представленням своїх пам’яток світовій спільноті Україна повинна ще суттєво попрацювати. Адже деякі номінанти стоять у попередньому списку ще від 1998 року. Головним чином – через невміння України довести ЮНЕСКО їхню світову значущість, каже Віктор Вечерський.
Політика заважає історії?
Водночас потрапити до всесвітньої спадщини українським об’єктам заважає і відсутність правильної культурної політики, на чому наголошує віце-президент Українського комітету Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) Олена Сердюк. На її думку, це також зумовлює і значні проблеми навіть з тими п’ятьма українськими об’єктами, які ЮНЕСКО вже визнала.
Адміністрації заповідників уповноважені управляти не тільки пам’яткою, а всією ситуацією, що відбувається довколаОлена Сердюк
«Проблеми наших пам’яток і проблеми з тим, що сьогодні відбувається у буферних зонах, – наслідок нашої пасивності, зокрема адміністрації заповідників, які уповноважені управляти не тільки пам’яткою, а всією ситуацією, що відбувається довкола, і розуміти її хоча б на рівні документів. А таких документів сьогодні ні по Лаврі, ні по Софії Київській не існує», – наголошує вона і додає, що нині багато культурних пам’яток України страждають від агресивного ставленням до них з боку «урбанізованого суспільства».
5 проти 15
Наразі ж до офіційного списку всесвітніх культурних пам’яток ЮНЕСКО входять 5 українських об’єктів: Софія Київська та Києво-Печерська лавра, історичний архітектурний ансамбль центру Львова, частина геодезичної лінії Струве, букові праліси Карпат, а також Резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Остання потрапила до цього переліку у 2011 році.
Між тим, у Міністерстві культури запевняють, що інформація щодо можливого позбавлення Софії Київської та Києво-Печерської лаври статусу всесвітньої культурної пам’ятки наразі не більше, ніж чутки. Кажуть, що «бути вилученим зі списку ЮНЕСКО набагато складніше, ніж потрапити до нього».