Київ – Цього року, за підрахунками Радіо Свобода, до парламенту потраплять щонайменше 27 молодих політиків-мажоритарників (віком до 35 років). Дехто з них пройшов усі сходинки – від низів до вищих щаблів управління державою, комусь допомогли впливові родичі, а дехто, можливо, одразу після навчання отримає перший запис у трудовій книжці – «народний депутат Верховної Ради України». Відсутність досвіду – не перепона, кажуть політологи. Інша справа – тиск авторитету старших колег.
Політична кар’єра 26-річного магістра гірничої справи Олександра Присяжнюка почалася у 2003 році. Тоді він вступив до Ленінського комсомолу України. Нині Олександр є депутатом Житомирської обласної ради та п’ятим у списку Комуністичної партії України. За результатами цьогорічних виборів Олександр Присяжнюк проходить у парламент. Своєю перемогою, каже молодий комуніст, він завдячує своєму виборцеві, який за останні кілька років значно помолодшав. Присяжнюк додає: відсутність політичного досвіду його зовсім не лякає.
«Я думаю, що досвід надзвичайно швидко приходить до тих, хто хоче навчатися. Можна мати і 60 років, а робити зовсім не те, що декларуєш. 20 років незалежності України зайвий раз це підтверджують. У нас збереглася дуже гарна кадрова школа – піонер, комсомолець, член партії. Ми, навпаки, пишаємося, що у нас в партії є герої соціалістичної праці, герої Радянського Союзу, ветерани Вітчизняної війни. В нас виходить дуже гарна співпраця, порозуміння і, найголовніше, – передача досвіду», – пишається молодий комуніст.
Без наставника – нікуди
Для того, щоб працювати законотворцем, потрібен великий життєвий досвід, впевнений депутат від Партії регіонів Олександр Стоян. Він пропрацював у Верховній Раді майже 20 років і пригадує: навіть у 40 влитися в роботу парламенту було нелегко.
«Я відчував нестачу законодавчої бази, незнання, з ким спілкуватися, коли я приймаю той чи інший закон, яку отримати консультацію», – згадує він.
Чекати від молоді якихось позитивних або великих результатів у цьому парламенті неможливо, вважає регіонал. Особливо від тих молодих кандидатів, які балотувались у мажоритарних округах без підтримки якоїсь із політичних сил. Вони не зможуть виконати те, що пообіцяли, і розчарують свого виборця. Єдиний шанс – залучитись підтримкою авторитетного наставника, каже депутат.
«Повинен бути нормальний наставник, який не перший рік у парламенті і має певний законотворчий досвід, навіть елементарний – в який кабінет зайти, як пишуться закони, як вони подаються, як їх доповісти. Молоді люди – це в принципі непогано, але чекати від них в цьому парламенті якихось позитивних або великих результатів, мабуть, неможливо, тому що вони просто не зможуть цього робити», – переконаний Стоян.
Молоді перебіжчики
На думку політолога, керівника соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, щоб стати компетентним депутатом Верховної Ради, молодому політикові вистачить і 6 місяців. Проте у лави депутатів йому потрапити набагато важче, ніж раніше.
«Молоді депутати потрапляють у парламент під час сильних потрясінь, а зараз система «устаканилась». Вона зі скрипом пропускає молодого депутата в політику, старається його, так би мовити, якнайшвидше обробити, поставити в стійло, знайти йому застосування. Коли формувалась Україна, 20 років тому, все було набагато простіше», – каже Небоженко.
Українських молодих політиків від європейських колег відрізняє схильність до переходу з однієї політичної сили в іншу, додає політолог. Проте, за його словами, свіжа кров українській політиці на даному етапі становлення держави життєво необхідна.
Політична кар’єра 26-річного магістра гірничої справи Олександра Присяжнюка почалася у 2003 році. Тоді він вступив до Ленінського комсомолу України. Нині Олександр є депутатом Житомирської обласної ради та п’ятим у списку Комуністичної партії України. За результатами цьогорічних виборів Олександр Присяжнюк проходить у парламент. Своєю перемогою, каже молодий комуніст, він завдячує своєму виборцеві, який за останні кілька років значно помолодшав. Присяжнюк додає: відсутність політичного досвіду його зовсім не лякає.
Я думаю, що досвід надзвичайно швидко приходить до тих, хто хоче навчатися. Можна мати і 60 років, а робити зовсім не те, що декларуєш. У нас збереглася дуже гарна кадрова школа – піонер, комсомолець, член партії.Олександр Присяжнюк
Без наставника – нікуди
Для того, щоб працювати законотворцем, потрібен великий життєвий досвід, впевнений депутат від Партії регіонів Олександр Стоян. Він пропрацював у Верховній Раді майже 20 років і пригадує: навіть у 40 влитися в роботу парламенту було нелегко.
«Я відчував нестачу законодавчої бази, незнання, з ким спілкуватися, коли я приймаю той чи інший закон, яку отримати консультацію», – згадує він.
Чекати від молоді якихось позитивних або великих результатів у цьому парламенті неможливо, вважає регіонал. Особливо від тих молодих кандидатів, які балотувались у мажоритарних округах без підтримки якоїсь із політичних сил. Вони не зможуть виконати те, що пообіцяли, і розчарують свого виборця. Єдиний шанс – залучитись підтримкою авторитетного наставника, каже депутат.
Молоді люди – це в принципі непогано, але чекати від них в цьому парламенті якихось позитивних або великих результатів, мабуть, неможливо, тому що вони просто не зможуть цього робитиОлександр Стоян
Молоді перебіжчики
На думку політолога, керівника соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, щоб стати компетентним депутатом Верховної Ради, молодому політикові вистачить і 6 місяців. Проте у лави депутатів йому потрапити набагато важче, ніж раніше.
«Молоді депутати потрапляють у парламент під час сильних потрясінь, а зараз система «устаканилась». Вона зі скрипом пропускає молодого депутата в політику, старається його, так би мовити, якнайшвидше обробити, поставити в стійло, знайти йому застосування. Коли формувалась Україна, 20 років тому, все було набагато простіше», – каже Небоженко.
Українських молодих політиків від європейських колег відрізняє схильність до переходу з однієї політичної сили в іншу, додає політолог. Проте, за його словами, свіжа кров українській політиці на даному етапі становлення держави життєво необхідна.