Луганськ – Безробіття є гострою проблемою на сході України. У Луганській області, в середньому, на одну вакансію у центрі зайнятості претендує 5-6 осіб, а в деяких районах – у чотири рази більше.
Луганський міський центр зайнятості займає 9-поверхову будівлю у центрі міста. На порозі установи зустрічаю пані Віру. Місяць тому вона втратила роботу. Спочатку жінка сама, через газету, намагалася знайти нове місце заробітку, але всі вакансії, які їй підходили, були уже зайняті.
«Я місяць пробігала, мене місяць промурижили ці газети, з цим мільйоном вакансій, – каже вона. – Починаєш дзвонити, але у всіх уже є кандидатури на ці місця. Незрозуміло, навіщо їх виставляють ці вакансії».
Тож жінка вирішила звернутися до центру занятості. Пані Віра – інженер, розраховує на зарплату у три тисячі гривень.
Ринку праці бракує фахівців робітничих спеціальностей
На обліку в обласній службі зайнятості за перше півріччя цього року нараховувалося понад 40 тисяч людей. За цей період служба зайнятості допомогла працевлаштуватися понад 16 тисячам громадянам, направила на навчання 5 тисяч безробітних. Найбільш затребуваними, зазначає директор Луганської обласної служби зайнятості Сергій Болотський, є електрики, слюсарі, токарі, механіки і багато інших робітничих спеціальностей. Натомість найменший попит на бухгалтерів, економістів, юристів та екологів.
Працівників робітничих спеціальностей навіть намагаються переманити російські роботодавці. Так, нещодавно на Луганщину приїздили представники авіабудівної компанії з Комсомольська-на-Амурі шукати собі фрезерувальників та зварювальників. За словами Сергія Болотського, обласна служба зайнятості про такі пропозиції лише інформує безробітних.
«Сьогодні до нас звертаються підприємства з Російської Федерації, які знають, що у нас достатньо великий промисловий потенціал, шукають у нас робітників саме таких професій. Хорошого фахівця можна заманити лише хорошою зарплатою. І ось тут у нас є невеликий дисбаланс», – каже Болотський.
Страх перед безробіттям
Хоча у Луганську, згідно зі статистикою, ще не найгірша ситуація із роботою – на одну вакансію тут претендує одна людина. Для порівняння, в Лисичанську і Первомайську на одне вільне місце припадає 20 безробітних.
«Роботи у Лисичанську немає. Закрили содовий завод. Там декілька тисяч людей на біржу пішло. У нас взагалі всі підприємства закриті. Працює тільки завод «Пролетар», скло випускає, і то, одна лінія там не працює. Більше підприємств у нас немає. У нас зупинені всі підприємства», – розповіла Радіо Свобода Світлана Попова, працівниця Лисичанського нафтопереробного заводу, який теж не працює.
За даними соціологічного опитування агентства незалежної аналітики Sociolab, проведеного у серпні цього року на Луганщині, найбільше жителів області бояться нестримного зростання цін – понад 35% респондентів, на другому місці страх перед безробіттям – більше ніж 26% опитаних.
Луганський міський центр зайнятості займає 9-поверхову будівлю у центрі міста. На порозі установи зустрічаю пані Віру. Місяць тому вона втратила роботу. Спочатку жінка сама, через газету, намагалася знайти нове місце заробітку, але всі вакансії, які їй підходили, були уже зайняті.
«Я місяць пробігала, мене місяць промурижили ці газети, з цим мільйоном вакансій, – каже вона. – Починаєш дзвонити, але у всіх уже є кандидатури на ці місця. Незрозуміло, навіщо їх виставляють ці вакансії».
Тож жінка вирішила звернутися до центру занятості. Пані Віра – інженер, розраховує на зарплату у три тисячі гривень.
Ринку праці бракує фахівців робітничих спеціальностей
На обліку в обласній службі зайнятості за перше півріччя цього року нараховувалося понад 40 тисяч людей. За цей період служба зайнятості допомогла працевлаштуватися понад 16 тисячам громадянам, направила на навчання 5 тисяч безробітних. Найбільш затребуваними, зазначає директор Луганської обласної служби зайнятості Сергій Болотський, є електрики, слюсарі, токарі, механіки і багато інших робітничих спеціальностей. Натомість найменший попит на бухгалтерів, економістів, юристів та екологів.
Працівників робітничих спеціальностей навіть намагаються переманити російські роботодавці. Так, нещодавно на Луганщину приїздили представники авіабудівної компанії з Комсомольська-на-Амурі шукати собі фрезерувальників та зварювальників. За словами Сергія Болотського, обласна служба зайнятості про такі пропозиції лише інформує безробітних.
«Сьогодні до нас звертаються підприємства з Російської Федерації, які знають, що у нас достатньо великий промисловий потенціал, шукають у нас робітників саме таких професій. Хорошого фахівця можна заманити лише хорошою зарплатою. І ось тут у нас є невеликий дисбаланс», – каже Болотський.
Страх перед безробіттям
Хоча у Луганську, згідно зі статистикою, ще не найгірша ситуація із роботою – на одну вакансію тут претендує одна людина. Для порівняння, в Лисичанську і Первомайську на одне вільне місце припадає 20 безробітних.
«Роботи у Лисичанську немає. Закрили содовий завод. Там декілька тисяч людей на біржу пішло. У нас взагалі всі підприємства закриті. Працює тільки завод «Пролетар», скло випускає, і то, одна лінія там не працює. Більше підприємств у нас немає. У нас зупинені всі підприємства», – розповіла Радіо Свобода Світлана Попова, працівниця Лисичанського нафтопереробного заводу, який теж не працює.
За даними соціологічного опитування агентства незалежної аналітики Sociolab, проведеного у серпні цього року на Луганщині, найбільше жителів області бояться нестримного зростання цін – понад 35% респондентів, на другому місці страх перед безробіттям – більше ніж 26% опитаних.