Харків – Жахливі сільські дороги та шляхи міжрайонного сполучення, відсутність вуличного освітлення, земельні питання, низькі закупівельні ціни на м’ясо та молоко – ці питання непокоять селян Дворічанського району, що на Харківщині. Мешканці сіл хотіли б особисто поговорити з кандидатами в народні депутати про наболіле напередодні парламенських виборів, але політики не дуже то й поспішають до них на зустрічі. Жителі сіл Другий Лиман, Жовтневе та Вільшани вдосталь мають агітаційних матеріалів від партій та мажоритарників. Однак зауважують, що самі кандидати в народні депутати їх не тішать приїздами в глибинку, щоб поговорити віч-на-віч про майбутнє села.
Біля сільської крамниці в центрі Другого Лиману лунає голос агітатора: «Я закликаю вас 28-го числа обрати депутата, щоб ви відчували, що у Вас є надійний товариш, до якого ви зможете звернутися й отримати допомогу».
Бабі Ганні, мешканці Другого Лиману, нема коли дослухатися до закликів агітатора. На її порядку денному – зустріч корів із пасовища. Жінка каже, молоко добре, якісне, але вимушена продавати за безцінь.
«По два двадцять у нас беруть не дорожче. У нас в магазині газована вода дорожча, ніж молоко», – сумно зауважує ділиться пенсіонерка. Вона має на місяць 960 гривень, вона ображена, що її молоко в супермаркеті коштує вже від восьми гривень і вище.
А вже інша мешканка Другого Лиману Ганна Леонідівна поскаржилася: «Мені й 50 років немає, а я сиджу на материній пенсії. Я сиджу, мій син сидить, людям роботи немає. Ви подивіться: стоїть двоповерхова будівля одна, а там друга – без вікон і дверей. Тому що людям немає роботи в селі, а раніше то все працювало».
Теперішній жебрацький заробіток лиманчан – власне підсобне господарство та зерно, овочі, гроші від місцевих фермерів за оренду паїв, розповідає агроном колишнього колгоспу Віра Рогова.
«Якби у мене була можливість звернутися до народного депутата, то я б попросила звернути увагу на наші дороги, – це перше. По-друге – це медичне обслуговування. Якби у нас була робота, то молодь залишалася б тут. У нас село гарне, поряд залізниця. Але як молодь може залишатися, якщо усі бояться закриття школи – дітей немає», – зазначає Віра Рогова.
Мешканець Вільшан дід Іван щодо медичного обслуговування на селі пояснює: у зв’язку з медичною реформою були скорочені сільські лікарні, тепер людям доводиться їздити далеко – до Дворічного.
«Наприклад, захворіла 78-річна жінка. Чим вона поїде в ту Дворічну? Наша лікарка відвезла б, але каже: «Немає бензину», – зауважує мешканець Вільшан.
«Ви розумієте, що люди нікому не вірять»
Яке майбутнє в українського села? Відповідь на це глобальне запитання селяни мають шукати до 28 жовтня у передвиборних програмах кандидатів у народні депутати, вважає харківський політолог Денис Под’ячев.
«Якщо уважніше вчитуватися в їхні гасла, вони все ж таки видаються достатньо популістськими, – каже він. – Головні гравці вважають, що селян можна більше підкупити універсальними гаслами».
За словами експерта, «Україна – Вперед» обіцяє дбати про культурний розвиток сіл, зокрема виступає за відновлення мережі сільських бібліотек, комуністи планують відродити сільські клуби, а ще вони перейматимуться телефонізацією та газифікацією сіл. «Батьківщина» виступає за чисті села, а Партія регіонів каже, що сприятиме посиленню аграрних потужностей. Щодо часто згадуваного у розмовах земельного питання, партії «Свобода», «Батьківщина», КПУ, УДАР Кличка, Соціалістична партія одностайні в програмній обіцянці: має діяти заборона на продаж української землі громадянам інших держав.
Як визнають самі селяни, передвиборних програм не читали, та й не вірять написаному.
«Ви розумієте, що люди нікому не вірять», – такими словами завершила розповідь про своє життя у Другому Лимані Ганна Леонідівна. Її підхоплює односельчанка Валентина з подругами: «Нікому вони вже не вірять, немає ніякої допомоги, можливо, іншим селам більше щастить».
А в інших селах, як звітує у рекламних передвиборних роликах кандидат-мажоритарник у народні депутати від Партії регіонів у 176 окрузі Дмитро Шенцев, з’являються нові дитячі майданчики, ремонтують дахи, людям роздають окуляри. Щоправда не за кошт політика, що балотується до Верховної Ради, а за гроші місцевих підприємців та з бюджету, розповідають тутешні представники бізнесу.
Людям хотілося б віч-на-віч поспілкуватися як з кандидатами від опозиційних сил, так і від провладних. Їм хочеться дізнатися, чи не закриється школа, чи працюватиме взимку молодша група у дитячому садку, як відновити освітлення на сільських вулицях, чому так рідко ходять автобуси.
Біля сільської крамниці в центрі Другого Лиману лунає голос агітатора: «Я закликаю вас 28-го числа обрати депутата, щоб ви відчували, що у Вас є надійний товариш, до якого ви зможете звернутися й отримати допомогу».
Бабі Ганні, мешканці Другого Лиману, нема коли дослухатися до закликів агітатора. На її порядку денному – зустріч корів із пасовища. Жінка каже, молоко добре, якісне, але вимушена продавати за безцінь.
«По два двадцять у нас беруть не дорожче. У нас в магазині газована вода дорожча, ніж молоко», – сумно зауважує ділиться пенсіонерка. Вона має на місяць 960 гривень, вона ображена, що її молоко в супермаркеті коштує вже від восьми гривень і вище.
А вже інша мешканка Другого Лиману Ганна Леонідівна поскаржилася: «Мені й 50 років немає, а я сиджу на материній пенсії. Я сиджу, мій син сидить, людям роботи немає. Ви подивіться: стоїть двоповерхова будівля одна, а там друга – без вікон і дверей. Тому що людям немає роботи в селі, а раніше то все працювало».
Теперішній жебрацький заробіток лиманчан – власне підсобне господарство та зерно, овочі, гроші від місцевих фермерів за оренду паїв, розповідає агроном колишнього колгоспу Віра Рогова.
«Якби у мене була можливість звернутися до народного депутата, то я б попросила звернути увагу на наші дороги, – це перше. По-друге – це медичне обслуговування. Якби у нас була робота, то молодь залишалася б тут. У нас село гарне, поряд залізниця. Але як молодь може залишатися, якщо усі бояться закриття школи – дітей немає», – зазначає Віра Рогова.
Мешканець Вільшан дід Іван щодо медичного обслуговування на селі пояснює: у зв’язку з медичною реформою були скорочені сільські лікарні, тепер людям доводиться їздити далеко – до Дворічного.
«Наприклад, захворіла 78-річна жінка. Чим вона поїде в ту Дворічну? Наша лікарка відвезла б, але каже: «Немає бензину», – зауважує мешканець Вільшан.
«Ви розумієте, що люди нікому не вірять»
Яке майбутнє в українського села? Відповідь на це глобальне запитання селяни мають шукати до 28 жовтня у передвиборних програмах кандидатів у народні депутати, вважає харківський політолог Денис Под’ячев.
Головні гравці вважають, що селян можна більше підкупити універсальними гасламиДенис Под’ячев
«Якщо уважніше вчитуватися в їхні гасла, вони все ж таки видаються достатньо популістськими, – каже він. – Головні гравці вважають, що селян можна більше підкупити універсальними гаслами».
За словами експерта, «Україна – Вперед» обіцяє дбати про культурний розвиток сіл, зокрема виступає за відновлення мережі сільських бібліотек, комуністи планують відродити сільські клуби, а ще вони перейматимуться телефонізацією та газифікацією сіл. «Батьківщина» виступає за чисті села, а Партія регіонів каже, що сприятиме посиленню аграрних потужностей. Щодо часто згадуваного у розмовах земельного питання, партії «Свобода», «Батьківщина», КПУ, УДАР Кличка, Соціалістична партія одностайні в програмній обіцянці: має діяти заборона на продаж української землі громадянам інших держав.
Як визнають самі селяни, передвиборних програм не читали, та й не вірять написаному.
«Ви розумієте, що люди нікому не вірять», – такими словами завершила розповідь про своє життя у Другому Лимані Ганна Леонідівна. Її підхоплює односельчанка Валентина з подругами: «Нікому вони вже не вірять, немає ніякої допомоги, можливо, іншим селам більше щастить».
А в інших селах, як звітує у рекламних передвиборних роликах кандидат-мажоритарник у народні депутати від Партії регіонів у 176 окрузі Дмитро Шенцев, з’являються нові дитячі майданчики, ремонтують дахи, людям роздають окуляри. Щоправда не за кошт політика, що балотується до Верховної Ради, а за гроші місцевих підприємців та з бюджету, розповідають тутешні представники бізнесу.
Людям хотілося б віч-на-віч поспілкуватися як з кандидатами від опозиційних сил, так і від провладних. Їм хочеться дізнатися, чи не закриється школа, чи працюватиме взимку молодша група у дитячому садку, як відновити освітлення на сільських вулицях, чому так рідко ходять автобуси.