Сорок три студенти з України щороку отримують стипендії програми академічних обмінів імені Фулбрайт для навчання на магістратурі в американських університетах. Для них – це нові знання, підхід до роботи, і спілкування з друзями та колегами. Молоді випускники повертаються з навчання з багажем досвіду, який намагаються використати в українських умовах.
Катерина Нечай майже півтора роки тому отримала диплом магістра міжнародних відносин політехнічного державного університету штату Вірджинія як випускниця програми Фулбрайт. Сьогодні вона працює у міжнародній організації, де займається питаннями міграції та протидії торгівлі людьми. Звичка багато працювати та критично мислити – це перше, чого Катерину навчила американська система освіти.
«До того, як я мала можливість отримати ці знання, в мене були більш вузькі погляди, я не знала всього, що відбувається у світі настільки, щоб мати можливість правильно проаналізувати», – каже вона.
Викладач чи начальник – не гуру, це колега з яким потрібно обговорювати проблеми. Такий підхід до викладання, фулбрайтер, Антон Симкович запозичив від своїх американських професорів. Колишній студент Ужгородського університету, Антон поїхав в Америку вивчати соціологію та кримінологію, а потім у Кембріджі отримав ступінь доктора.
«Студентів я виховую так, щоб вони стали не просто освіченими людьми, я хочу, щоб вони стали вільними громадянами, демократичними громадянами, які цю культуру чинопоклонництва, яка панує в Україні, щоб вони її почали руйнувати зсередини. Щоб вони поважали викладача не за його посаду, чи за те, що бояться, а за певні професійні індивідуальні риси, які викликають повагу», – розповідає Антон.
Антон написав перше англомовне дослідження про феномен української тюрми та зміни пенітенціарної системи, які відбулися після розпаду Радянського Союзу. Своїм практичним досвідом та знаннями він ділиться зі студентами на курсах, які читає в Києво-Могилянській академії.
«Чого не вистачає у нашій системі освіти – це критичного сприйняття інформації, а по-друге обґрунтовування своєї думки і певної толерантності», – говорить молодий науковець.
З особистого досвіду навчання в Америці випускниця програми Фулбрайт, Оксана Онасенко говорить, що найбільша цінність – це знати, чого хочеш, а потім, якщо багато працювати – будь-що можна зробити навіть з мінімальними ресурсами.
Як координатор Програми Волонтери ООН в Україні, Оксана використовує свій американський досвід, щоб заохоти більше українців об’єднуватися та допомагати власній громаді. Утім, завданням номер один залишається зробити суспільство більш відкритим для нових практик та стандартів роботи.
(Передрук з «Голосу Америки»)
Катерина Нечай майже півтора роки тому отримала диплом магістра міжнародних відносин політехнічного державного університету штату Вірджинія як випускниця програми Фулбрайт. Сьогодні вона працює у міжнародній організації, де займається питаннями міграції та протидії торгівлі людьми. Звичка багато працювати та критично мислити – це перше, чого Катерину навчила американська система освіти.
«До того, як я мала можливість отримати ці знання, в мене були більш вузькі погляди, я не знала всього, що відбувається у світі настільки, щоб мати можливість правильно проаналізувати», – каже вона.
Викладач чи начальник – не гуру, це колега з яким потрібно обговорювати проблеми. Такий підхід до викладання, фулбрайтер, Антон Симкович запозичив від своїх американських професорів. Колишній студент Ужгородського університету, Антон поїхав в Америку вивчати соціологію та кримінологію, а потім у Кембріджі отримав ступінь доктора.
«Студентів я виховую так, щоб вони стали не просто освіченими людьми, я хочу, щоб вони стали вільними громадянами, демократичними громадянами, які цю культуру чинопоклонництва, яка панує в Україні, щоб вони її почали руйнувати зсередини. Щоб вони поважали викладача не за його посаду, чи за те, що бояться, а за певні професійні індивідуальні риси, які викликають повагу», – розповідає Антон.
Антон написав перше англомовне дослідження про феномен української тюрми та зміни пенітенціарної системи, які відбулися після розпаду Радянського Союзу. Своїм практичним досвідом та знаннями він ділиться зі студентами на курсах, які читає в Києво-Могилянській академії.
«Чого не вистачає у нашій системі освіти – це критичного сприйняття інформації, а по-друге обґрунтовування своєї думки і певної толерантності», – говорить молодий науковець.
З особистого досвіду навчання в Америці випускниця програми Фулбрайт, Оксана Онасенко говорить, що найбільша цінність – це знати, чого хочеш, а потім, якщо багато працювати – будь-що можна зробити навіть з мінімальними ресурсами.
Як координатор Програми Волонтери ООН в Україні, Оксана використовує свій американський досвід, щоб заохоти більше українців об’єднуватися та допомагати власній громаді. Утім, завданням номер один залишається зробити суспільство більш відкритим для нових практик та стандартів роботи.
(Передрук з «Голосу Америки»)