Київ – Орендарі та власники паїв Київщини побоюються продажу землі сільськогосподарського призначення, що може розпочатися вже з нового року. Фермери бояться, що їм не вистачить грошей «втримати» орендовану землю, бо її будуть викуповувати та змінювати цільове призначення для будівництва котеджів. Самі ж селяни не вірять, що зможуть продати свої паї вигідно, а відтак нерідко проти продажу землі. Експерти ж наголошують, що робити висновки рано – ще немає нормативної бази, яка регулюватиме земельний ринок.
В околицях української столиці сільськогосподарська земля дорожча в рази, ніж на периферії. Ідеться і про її оренду, і про ціну, за яку її продають після зміни цільового призначення. До прикладу, землю колишніх паїв, розділену на окремі ділянки та переоформлену для приватного будівництва чи садівництва, у прилеглих до столиці районах неможливо купити дешевше, ніж 500 доларів за сотку. Однак ставлення до того, що орну землю можна буде вільно продавати – неоднозначне навіть у самих власників паїв.
Дмитро, селянин із Київської області, має пай у Бориспільському районі. Він упевнений, що реальна його ціна досить висока. Однак Дмитро очікує, що продати власні три гектари за ринковою вартістю йому просто не дозволять.
«Якщо я маю землю, але вона мені не потрібна для сільського виробництва, я хотів би її продати, але за свою ціну. Якщо це стане можливим – нічого поганого не бачу. Але найімовірніше, хтось буде землю скуповувати, щоби потім перепродати «собі». Наприклад, чи вигідно селянину продати пай за сто тисяч доларів? Так, вигідно! Однак якийсь іноземний чи український інвестор буде згоден купити пай і за мільйон. Ну і поза сумнівом, тому, хто буде перепродувати (земельному банку) – це буде вигідно: купувати в селян, а тоді продавати у 10 разів дорожче!» – наголошує Дмитро.
Чим далі від української столиці, тим скептичніше ставляться селяни до ініціативи парламенту з продажу землі. Мешканці сіл одностайні щодо того, що на угодах із ріллею зароблять не вони, а хтось інший.
Андрій, житель найвіддаленішого, Миронівського району Київської області, зазначає: «Тут такий дивний момент: чому громадян України загалом 45 мільйонів, і хтось із них має паї, а хтось – ні? Чому в когось їх декілька – в когось нема взагалі? В нас у селі – паї лише в кожного другого. Ось поруч в сусіда ще до розпаювання померла бабця – так нікому з їхньої родини паїв не дали – «не положено!». Я навіть не сумніваюся, що землю в селян скуплять за безцінь, щоб потім поспекулювати нею».
А вже інший мешканець цього ж району Київщини Василь зауважує: «Я взагалі вважаю, що земля настільки стратегічно важливий об’єкт для держави, що її продаж у нинішніх умовах призведе то того, що ця земля зосередиться в тих руках, у яких багато грошей. Я впевнений, що ці руки будуть не українськими. Враховуючи продовольчу кризу у світі, іноземці безпосередньо у власників паїв, або через земельний банк швидко все скуплять. Через підставних осіб. Ніякого позитиву для України від продажу землі я не бачу абсолютно. Не впевнений, що олігархи з українською пропискою будуть робити щось добре для пересічних українців. Вони будуть робити собі прибутки, розташують їх у зручних, не українських банках, а нам залишиться по радіо слухати, як в нас росте ВВП, і розуміти, що заробітна платня лишається на тому ж рівні».
Василь пропонує обмежити вільний продаж аграрних земель невеликими ділянками для підсобного господарства – близько 10-20 соток.
Аграрії бояться, що поля продадуть під котеджі
Фермери та великі агрофірми від вільного продажу аграрних угідь у нинішніх умовах так само нічого не виграють, вважає віце-президент союзу сільськогосподарських кооперативів України Віталій Львов. Він називає припинення мораторію на продаж землі передчасним.
«Є загроза спочатку зміни орендарів земель, а потім – їх викупу і зміни цільового призначення. В околицях Києва вже пропонують не традиційні 3 відсотки від вартості землі в якості орендної плати, а 5-10 відсотків. Мета – перехопити паї. Коли запрацює ринок землі – багатьом фермерам загрожуватиме втрата орних площ. Не всі агрофірми мають достатньо обігових коштів, щоб викупити землю, яку вони орендують. Нічого доброго для аграрного сектору, особливо в 50-100-кілометровій зоні довкола Києва, чекати не варто», – зазначає Віталій Львов.
Подібна ситуація, прогнозує Віталій Львов, буде і довкола Харкова, Донецька, Дніпропетровська та у Криму.
Аграрій припускає, що позитивним моментом земельної реформи могли би стати дешеві кредити для аграріїв. «Є закон про земельний банк, який скуповуватиме землю в інтересах держави, і в перспективі – видаватиме кредити», – зауважує Віталій Львов. Однак, на його думку, навряд чи вони будуть такими, як для фермерів країн ЄС – 2-4 відсотки, й довгостроковими.
Зі свого боку, директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа наголошує, що ситуація на майбутньому ринку землі Київщини залежить від багатьох чинників: від цін на землю й кількості охочих її купити й до норм, які регулюватимуть продаж паїв. Відтак він вважає розмови про вигоди або ж ризики земельної реформи передчасними, бо саме запровадження ринку землі з нового року ще «під питанням».
В околицях української столиці сільськогосподарська земля дорожча в рази, ніж на периферії. Ідеться і про її оренду, і про ціну, за яку її продають після зміни цільового призначення. До прикладу, землю колишніх паїв, розділену на окремі ділянки та переоформлену для приватного будівництва чи садівництва, у прилеглих до столиці районах неможливо купити дешевше, ніж 500 доларів за сотку. Однак ставлення до того, що орну землю можна буде вільно продавати – неоднозначне навіть у самих власників паїв.
Дмитро, селянин із Київської області, має пай у Бориспільському районі. Він упевнений, що реальна його ціна досить висока. Однак Дмитро очікує, що продати власні три гектари за ринковою вартістю йому просто не дозволять.
«Якщо я маю землю, але вона мені не потрібна для сільського виробництва, я хотів би її продати, але за свою ціну. Якщо це стане можливим – нічого поганого не бачу. Але найімовірніше, хтось буде землю скуповувати, щоби потім перепродати «собі». Наприклад, чи вигідно селянину продати пай за сто тисяч доларів? Так, вигідно! Однак якийсь іноземний чи український інвестор буде згоден купити пай і за мільйон. Ну і поза сумнівом, тому, хто буде перепродувати (земельному банку) – це буде вигідно: купувати в селян, а тоді продавати у 10 разів дорожче!» – наголошує Дмитро.
Чим далі від української столиці, тим скептичніше ставляться селяни до ініціативи парламенту з продажу землі. Мешканці сіл одностайні щодо того, що на угодах із ріллею зароблять не вони, а хтось інший.
Не сумніваюся, що землю в селян скуплять за безцінь, щоб потім поспекулювати нею
Андрій, житель найвіддаленішого, Миронівського району Київської області, зазначає: «Тут такий дивний момент: чому громадян України загалом 45 мільйонів, і хтось із них має паї, а хтось – ні? Чому в когось їх декілька – в когось нема взагалі? В нас у селі – паї лише в кожного другого. Ось поруч в сусіда ще до розпаювання померла бабця – так нікому з їхньої родини паїв не дали – «не положено!». Я навіть не сумніваюся, що землю в селян скуплять за безцінь, щоб потім поспекулювати нею».
А вже інший мешканець цього ж району Київщини Василь зауважує: «Я взагалі вважаю, що земля настільки стратегічно важливий об’єкт для держави, що її продаж у нинішніх умовах призведе то того, що ця земля зосередиться в тих руках, у яких багато грошей. Я впевнений, що ці руки будуть не українськими. Враховуючи продовольчу кризу у світі, іноземці безпосередньо у власників паїв, або через земельний банк швидко все скуплять. Через підставних осіб. Ніякого позитиву для України від продажу землі я не бачу абсолютно. Не впевнений, що олігархи з українською пропискою будуть робити щось добре для пересічних українців. Вони будуть робити собі прибутки, розташують їх у зручних, не українських банках, а нам залишиться по радіо слухати, як в нас росте ВВП, і розуміти, що заробітна платня лишається на тому ж рівні».
Василь пропонує обмежити вільний продаж аграрних земель невеликими ділянками для підсобного господарства – близько 10-20 соток.
Аграрії бояться, що поля продадуть під котеджі
Фермери та великі агрофірми від вільного продажу аграрних угідь у нинішніх умовах так само нічого не виграють, вважає віце-президент союзу сільськогосподарських кооперативів України Віталій Львов. Він називає припинення мораторію на продаж землі передчасним.
Є загроза спочатку зміни орендарів земель, а потім – їх викупу і зміни цільового призначенняВіталій Львов
«Є загроза спочатку зміни орендарів земель, а потім – їх викупу і зміни цільового призначення. В околицях Києва вже пропонують не традиційні 3 відсотки від вартості землі в якості орендної плати, а 5-10 відсотків. Мета – перехопити паї. Коли запрацює ринок землі – багатьом фермерам загрожуватиме втрата орних площ. Не всі агрофірми мають достатньо обігових коштів, щоб викупити землю, яку вони орендують. Нічого доброго для аграрного сектору, особливо в 50-100-кілометровій зоні довкола Києва, чекати не варто», – зазначає Віталій Львов.
Подібна ситуація, прогнозує Віталій Львов, буде і довкола Харкова, Донецька, Дніпропетровська та у Криму.
Аграрій припускає, що позитивним моментом земельної реформи могли би стати дешеві кредити для аграріїв. «Є закон про земельний банк, який скуповуватиме землю в інтересах держави, і в перспективі – видаватиме кредити», – зауважує Віталій Львов. Однак, на його думку, навряд чи вони будуть такими, як для фермерів країн ЄС – 2-4 відсотки, й довгостроковими.
Зі свого боку, директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа наголошує, що ситуація на майбутньому ринку землі Київщини залежить від багатьох чинників: від цін на землю й кількості охочих її купити й до норм, які регулюватимуть продаж паїв. Відтак він вважає розмови про вигоди або ж ризики земельної реформи передчасними, бо саме запровадження ринку землі з нового року ще «під питанням».