Лондон – Виборці у Британії, голосуючи на парламентських виборах, отримують бюлетені зі списком імен, але біля кожного з них позначено, яку саме партію представляє конкретний кандидат. Мають право балотуватися також і самовисуванці (незалежні кандидати), але на такий крок зважуються лише одиниці.
Особливість британської політичної системи полягає у тому, що уряд країни формує саме парламентська фракція партії-переможця, або, як зараз, коаліція двох партій.
І сам прем’єр-міністр, і всі урядові міністри насамперед є депутатами, обраними у своїх відповідних округах. Вони і сидять на перших лавах у Палаті громад.
На що саме сподіваються британські виборці, голосуючи за того або іншого кандидата – представлення інтересів місцевих виборців чи роботи з загальнонаціональними справами? Це одне з перших запитань у розмові Радіо Свобода з двома лондонцями виборчого віку Робертом і Аліс.
«Це важке запитання, бо не хочеться опускатися до містечковості. Ми очікували б від свого кандидата, щоб він міг захищати і відображати потреби свого округу. Ми також хотіли б, щоб наш представник був впливовим, але безперечно, що наш депутат мав би відповідати за наші місцеві потреби», – наголошує Аліс.
«Я хотів би бути впевненим у тому, що, якби у мене було питання, яке стосується округу, то мій депутат мав би бути доступним, щоб я міг до нього піти на прийом, і щоб мої депутати озвучували мої потреби у парламенті», – погоджується Роберт.
А як бути з тими виборцями в окрузі, які голосували за кандидата, котрий не прошов? Депутат Шерил Ґілан вважає, що з цим проблем немає.
«Я представляю людей, які голоcували за мене, голосували проти мене і тих людей, які не голосували взагалі. Важливо також пам’ятати про людей, які не можуть голосувати. Це неповнолітні, або ті, хто прибув з інших країн і не мають права голосу. Після обрання я з кандидата від Консерваторів перетворююсь на члена парламенту від цілого округу», – наголошує пані Ґілан.
Партія відбирає кандидата і відповідає за депутата
Виборчих округів у Британії загалом близько 650. Стільки ж і депутатів у Палаті громад.
Яку роль відіграє партійність під час виборів? Співрозмовники Радіо Свобода кажуть, що партійна належність часто має вирішальне значення.
«З власного досвіду я би сказав, що перший критерій – це партія. Але, можливо, це особливість Лондона, де дуже багато округів і чимало політиків є мало відомими. Ймовірно є регіони країни, де люди мають відомих кандидатів і гуртуються навколо них, але для мене чинником у виборі найчастіше була партія», – каже лондонець Роберт, який наголошує, що він покладає саме на партію відповідальність за визначення кандидата, який мав би сповідувати певні переконання.
«Так. Я сказала б, що я дивилася б на партію, але це на додаток до імені. Адже частиною нашої культури є і вибір з особистостей. Якщо я бачу ім’я, яке я знаю, тоді партія значення не має. Кандидат повинен відображати мої переконання», – наголошує Аліс.
Чесність важливіша за професіоналізм
Якими ще є критерії щодо кандидата на депутатство у парламенті? Наприклад, чи мав би у наших співрозмовників перевагу кандидат із юридичним фахом? Адже йдеться про роботу законотворця.
«Зовсім ні. Я хотів би від мого кандидата чесності і відданості справі, вірності певним цінностям, а також відданості обов’язкам парламентаря. Це людина, яка регулярно була б і в парламенті і проводила зустрічі з виборцями в окрузі», – підкреслює Роберт.
«Так. Я також так вважаю. Що стосується професійних юристів, то вони, напевне, мали би перевагу, добре знаючись на системі і могли би краще на неї впливати. Але, водночас, вони були би більш податливі до корупції», – вважає Аліс. Тим часом Роберт розвиває свою думку далі.
«Я вважаю, що чесність набагато важливіша за професіоналізм. Я сказав би, що у парламенті мають бути представлені якнайширші кола суспільства», – додає лондонець.
Це, очевидно, досить загальні думки і є, звичайно, винятки з будь-яких правил. Крім того, чинна виборча система у Великобританії задовольняє не усіх.
Є активісти й політики, які ведуть кампанію за удосконалення виборчого закону так, щоб у парламенті краще були представлені не лише консерватори і лейбористи, але й менші партії. Проте минулого року на референдумі з пропозиціями змінити виборчу систему у Британії виборці висловилися проти.
Особливість британської політичної системи полягає у тому, що уряд країни формує саме парламентська фракція партії-переможця, або, як зараз, коаліція двох партій.
І сам прем’єр-міністр, і всі урядові міністри насамперед є депутатами, обраними у своїх відповідних округах. Вони і сидять на перших лавах у Палаті громад.
На що саме сподіваються британські виборці, голосуючи за того або іншого кандидата – представлення інтересів місцевих виборців чи роботи з загальнонаціональними справами? Це одне з перших запитань у розмові Радіо Свобода з двома лондонцями виборчого віку Робертом і Аліс.
«Це важке запитання, бо не хочеться опускатися до містечковості. Ми очікували б від свого кандидата, щоб він міг захищати і відображати потреби свого округу. Ми також хотіли б, щоб наш представник був впливовим, але безперечно, що наш депутат мав би відповідати за наші місцеві потреби», – наголошує Аліс.
«Я хотів би бути впевненим у тому, що, якби у мене було питання, яке стосується округу, то мій депутат мав би бути доступним, щоб я міг до нього піти на прийом, і щоб мої депутати озвучували мої потреби у парламенті», – погоджується Роберт.
А як бути з тими виборцями в окрузі, які голосували за кандидата, котрий не прошов? Депутат Шерил Ґілан вважає, що з цим проблем немає.
«Я представляю людей, які голоcували за мене, голосували проти мене і тих людей, які не голосували взагалі. Важливо також пам’ятати про людей, які не можуть голосувати. Це неповнолітні, або ті, хто прибув з інших країн і не мають права голосу. Після обрання я з кандидата від Консерваторів перетворююсь на члена парламенту від цілого округу», – наголошує пані Ґілан.
Партія відбирає кандидата і відповідає за депутата
Виборчих округів у Британії загалом близько 650. Стільки ж і депутатів у Палаті громад.
Яку роль відіграє партійність під час виборів? Співрозмовники Радіо Свобода кажуть, що партійна належність часто має вирішальне значення.
«З власного досвіду я би сказав, що перший критерій – це партія. Але, можливо, це особливість Лондона, де дуже багато округів і чимало політиків є мало відомими. Ймовірно є регіони країни, де люди мають відомих кандидатів і гуртуються навколо них, але для мене чинником у виборі найчастіше була партія», – каже лондонець Роберт, який наголошує, що він покладає саме на партію відповідальність за визначення кандидата, який мав би сповідувати певні переконання.
«Так. Я сказала б, що я дивилася б на партію, але це на додаток до імені. Адже частиною нашої культури є і вибір з особистостей. Якщо я бачу ім’я, яке я знаю, тоді партія значення не має. Кандидат повинен відображати мої переконання», – наголошує Аліс.
Чесність важливіша за професіоналізм
Якими ще є критерії щодо кандидата на депутатство у парламенті? Наприклад, чи мав би у наших співрозмовників перевагу кандидат із юридичним фахом? Адже йдеться про роботу законотворця.
«Зовсім ні. Я хотів би від мого кандидата чесності і відданості справі, вірності певним цінностям, а також відданості обов’язкам парламентаря. Це людина, яка регулярно була б і в парламенті і проводила зустрічі з виборцями в окрузі», – підкреслює Роберт.
«Так. Я також так вважаю. Що стосується професійних юристів, то вони, напевне, мали би перевагу, добре знаючись на системі і могли би краще на неї впливати. Але, водночас, вони були би більш податливі до корупції», – вважає Аліс. Тим часом Роберт розвиває свою думку далі.
«Я вважаю, що чесність набагато важливіша за професіоналізм. Я сказав би, що у парламенті мають бути представлені якнайширші кола суспільства», – додає лондонець.
Це, очевидно, досить загальні думки і є, звичайно, винятки з будь-яких правил. Крім того, чинна виборча система у Великобританії задовольняє не усіх.
Є активісти й політики, які ведуть кампанію за удосконалення виборчого закону так, щоб у парламенті краще були представлені не лише консерватори і лейбористи, але й менші партії. Проте минулого року на референдумі з пропозиціями змінити виборчу систему у Британії виборці висловилися проти.