Позаду Львівський форум, попереду Книжковий Арсенал – уже четвертий книжковий ярмарок у Києві, починаючи з серпня.
Попереду і зима, традиційний час усамітнення з книжкою в руках. А навколо – Україна, яка поставила черговий новий рекорд по нечитанню книжок. Точніше, звичайно, – антирекорд, як ви вже зрозуміли.
Ситуація склалася парадоксальна і дуже нагадує ножиці – з літературою у нас все начебто добре, є нові автори, нові романи. А з виданням книг – все навпаки. До старих проблем видавничої індустрії додалися нові. Не рахуючи окремих приватних книжкових магазинів, тільки одна мережа – «Книгарня Є» – справно платить видавцям за продані книжки. Решта платити перестали. Видавці, що залишилися в результаті цієї ситуації без оборотних коштів, перестали давати книги магазинам-боржникам на реалізацію, ще й перестали видавати нові книги.
Зараз видавництва просто використовують виставки, щоб якось поправити свої справи. Багато хто з них привозять зі складу залишки колишніх тиражів і продають їх навіть не зі знижками, а по «соціальних» цінах. Лише б відмовитися від оренди складських приміщень, полегшивши собі життя хоча б цим. Ось і на Форумі в цей раз погляд привертали картонні ящики, в яких лежали книжки «все по 5 гривень» або «все по 10 гривень». Видавництва, що дозволили собі видати до Форуму новинки, оцінювали їх вже у 60-80-100 гривень.
А покетбуки українського виробництва, на жаль, взагалі зникли. І це вже найсерйозніший симптом загальної хвороби видавничої індустрії. Покетбуки коштують дешево тому, що видаються великими тиражами на недорогому папері. Розраховані вони на наймасовішого читача, в якого любов до легкого читання присутня, а гроші відсутні. І ось, українського покетбука більше не існує! Хто винен? Масовий читач, що перестав бути масовим? Частково так.
Українці витрачають на книги менше грошей, ніж кілька років тому. Але головна причина все-таки в іншому. Видавцям, як ви вже зрозуміли, просто ніде продавати книги. А книги, видані масовим тиражем, тим більше. Просто немає сенсу їх видавати. Ось так ми прийшли до абсолютно драматичної ситуації на внутрішньому книжковому ринку. І це в той час, коли на зовнішньому, європейському, інтерес до книжок українських авторів стабільно росте. У мене вже складається враження, що німецькі тиражі романів українських письменників перевищують їхні українські тиражі, що в принципі просто абсурдно!
Нація самообмежується
Що буде далі?! Адже кожне видавництво – це ще і місце роботи декількох або декількох десятків осіб. При зменшенні видавничих планів видавцям не обійтися без звільнення співробітників. Ця проблема зараз стала дуже актуальною. У видавництві «Зелений пес» у братів Капранових працює 100 осіб. Не виключено, що видавництво це буде змушене закритися, а значить, на біржу праці вишикується черга. І це у час загального «покращення»!
Вдарила нинішня внутрішня видавнича криза і по долях перекладних книг, а значить, і по проблемі розширення літературного кругозору українського читача. Вже давно український читач перестав читати перекладну літературу. Навіть книги, що вийшли за кордоном мільйонними тиражами – взяти хоча б романи шведа Стіга Ларсона! – продаються у нас тиражем у півтори-дві тисячі примірників! Загасання інтересу до перекладної літератури має явно економічні коріння, але наслідки цього процесу будуть швидше інтелектуальними. Нація самообмежується в своєму інтелектуальному розвитку. А фраза «все регулюється ринком» – в даній ситуації абсолютно недоречна. Тому що «український ринок» – це прямий результат української політики.
І ось, знову згадуючи Львівський форум і думаючи про Книжковий Арсенал, що проходитиме цього тижня, доводиться визнати, що такі книжкові свята стають поступово останньою надією українських видавців, останнім бастіоном чесного діалогу між читачами та видавцями, де видавець дійсно отримує гроші за видані книги. Ще трохи, і видавці, визначаючи тиражі майбутніх книжок, будуть орієнтуватися тільки на Львівський форум, Книжковий Арсенал і ще на пару київських книжкових виставок. А значить, тиражі навіть багатообіцяючих новинок обмежаться п’ятьмастами екземплярами – саме стільки книг можна реально продати на цих виставках!
Андрій Курков – письменник, журналіст, кіносценарист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Попереду і зима, традиційний час усамітнення з книжкою в руках. А навколо – Україна, яка поставила черговий новий рекорд по нечитанню книжок. Точніше, звичайно, – антирекорд, як ви вже зрозуміли.
Ситуація склалася парадоксальна і дуже нагадує ножиці – з літературою у нас все начебто добре, є нові автори, нові романи. А з виданням книг – все навпаки. До старих проблем видавничої індустрії додалися нові. Не рахуючи окремих приватних книжкових магазинів, тільки одна мережа – «Книгарня Є» – справно платить видавцям за продані книжки. Решта платити перестали. Видавці, що залишилися в результаті цієї ситуації без оборотних коштів, перестали давати книги магазинам-боржникам на реалізацію, ще й перестали видавати нові книги.
Зараз видавництва просто використовують виставки, щоб якось поправити свої справи. Багато хто з них привозять зі складу залишки колишніх тиражів і продають їх навіть не зі знижками, а по «соціальних» цінах. Лише б відмовитися від оренди складських приміщень, полегшивши собі життя хоча б цим. Ось і на Форумі в цей раз погляд привертали картонні ящики, в яких лежали книжки «все по 5 гривень» або «все по 10 гривень». Видавництва, що дозволили собі видати до Форуму новинки, оцінювали їх вже у 60-80-100 гривень.
А покетбуки українського виробництва, на жаль, взагалі зникли. І це вже найсерйозніший симптом загальної хвороби видавничої індустрії. Покетбуки коштують дешево тому, що видаються великими тиражами на недорогому папері. Розраховані вони на наймасовішого читача, в якого любов до легкого читання присутня, а гроші відсутні. І ось, українського покетбука більше не існує! Хто винен? Масовий читач, що перестав бути масовим? Частково так.
Українці витрачають на книги менше грошей, ніж кілька років тому. Але головна причина все-таки в іншому. Видавцям, як ви вже зрозуміли, просто ніде продавати книги. А книги, видані масовим тиражем, тим більше. Просто немає сенсу їх видавати. Ось так ми прийшли до абсолютно драматичної ситуації на внутрішньому книжковому ринку. І це в той час, коли на зовнішньому, європейському, інтерес до книжок українських авторів стабільно росте. У мене вже складається враження, що німецькі тиражі романів українських письменників перевищують їхні українські тиражі, що в принципі просто абсурдно!
Нація самообмежується
Що буде далі?! Адже кожне видавництво – це ще і місце роботи декількох або декількох десятків осіб. При зменшенні видавничих планів видавцям не обійтися без звільнення співробітників. Ця проблема зараз стала дуже актуальною. У видавництві «Зелений пес» у братів Капранових працює 100 осіб. Не виключено, що видавництво це буде змушене закритися, а значить, на біржу праці вишикується черга. І це у час загального «покращення»!
Вдарила нинішня внутрішня видавнича криза і по долях перекладних книг, а значить, і по проблемі розширення літературного кругозору українського читача. Вже давно український читач перестав читати перекладну літературу. Навіть книги, що вийшли за кордоном мільйонними тиражами – взяти хоча б романи шведа Стіга Ларсона! – продаються у нас тиражем у півтори-дві тисячі примірників! Загасання інтересу до перекладної літератури має явно економічні коріння, але наслідки цього процесу будуть швидше інтелектуальними. Нація самообмежується в своєму інтелектуальному розвитку. А фраза «все регулюється ринком» – в даній ситуації абсолютно недоречна. Тому що «український ринок» – це прямий результат української політики.
І ось, знову згадуючи Львівський форум і думаючи про Книжковий Арсенал, що проходитиме цього тижня, доводиться визнати, що такі книжкові свята стають поступово останньою надією українських видавців, останнім бастіоном чесного діалогу між читачами та видавцями, де видавець дійсно отримує гроші за видані книги. Ще трохи, і видавці, визначаючи тиражі майбутніх книжок, будуть орієнтуватися тільки на Львівський форум, Книжковий Арсенал і ще на пару київських книжкових виставок. А значить, тиражі навіть багатообіцяючих новинок обмежаться п’ятьмастами екземплярами – саме стільки книг можна реально продати на цих виставках!
Андрій Курков – письменник, журналіст, кіносценарист
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода