Прага – Впливові європейські експерти аналізують спадщину революцій пострадянського простору, насамперед в Україні та Грузії. Вони вважають, що головною проблемою вождів-революціонерів було те, що вони вийшли зі старих авторитарних номенклатурних структур і не мали рішучості зламати їх та витворити нові, сприятливі громадські інституції. Нове відео із заявою Юлії Тимошенко і гострою критикою режиму Президента Януковича коментують у європейській пресі, де звертають увагу на те, що ув’язнення не зламало лідера «Батьківщини». Хто в Європі допоможе кримським татарам повернутися на батьківщину, запитують експерти і губляться з відповідями – про це також пишуть європейські газети.
У зв’язку парламентськими виборами в Грузії австрійський аналітик Едуарад Штайнер вирішив проаналізувати на сторінках Die Presse деякі причини невдач таких революційних лідерів пострадянського простору, як Міхеїл Саакашвілі, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко. Автор статті вважає, що від Помаранчевої революції в Україні чи Революції троянд у Грузії не можна було очікувати абсолютно нових вождів-реформаторів з тієї простої причини, що очолили ці революції вихідці зі старої радянської «номенклатури». Якщо в країнах Центральної Європи, наприклад, у Чехії, де за Гавела нові сили намагалися проріджувати старі номенклатурні системи, це вдавалося, то в Україні чи Грузії лідери намагалися змінювати свою політику і майже нічого не зробили для зміни громадянських суспільних інститутів, які сприяли їхньому приходу. Лідери ці набралися європейського духу, але у них не було наполегливості й відчуття небезпеки з боку старих структур. Тобто, як цитує Штайнер відомих експертів, рівень пострадянських еліт не міг бути вищим від рівня суспільства, в якому вони діяли, тому й не було досягнуто повноцінної демократії. В Україні революціонерам типу Тимошенко і Ющенка не вдалося консолідувати «дисфункціональну демократію», тому й зміг повернутися Янукович і здати назад до авторитаризму (номенклатури). Едуард Штайнер вважає, що новий крок у демократичному розвитку таких країн колишнього СРСР можуть зробити лише молоді революціонери, які не мають нічого спільного зі старою номенклатурою радянських часів і роблять висновки з помилок тих, хто зійшов із політичних рейок недовершених революцій.
Чеська Lidove noviny інформує про новий конфлікт, який стався наприкінці минулого тижня між Юлією Тимошенко і владою на теренах Харківської залізничної лікарні, коли влада не пустила на побачення з ув’язненою її політичних соратників. Газета зауважує, що Юлія Тимошенко не лише активно протестувала проти таких перешкод з боку в’язничної адміністрації, але й випустила у світ відео-протест, у якому рішуче засудила систему влади Президента Януковича, назвавши її «мафією Януковича», котра вибудувала за два роки кримінальну державу проти власного народу. Чеська газета зазначає, що лідер опозиції, хоча й схудла і зблідла в ув’язненні, але не втратила своєї «рішучості та енергії» у боротьбі з режимом.
Петро Кощинський і Тетяна Серветник з польської Rzeczpospolita аналізують проблеми кримських татар і розмірковують, разом із експертами з України та Європи, над перспективами вирішення цієї проблеми на українському півострові Крим. Автори матеріалу наголошують, що нині в Криму проживає 280 тисяч кримських татар, ще близько 180 тисяч поза його межами. Чи повернеться решта, запитують експерти і прогнозують, як можуть змінитися міжетнічні стосунки на «гарячому» українському півострові, де більшість становлять росіяни. Тут також ідеться про те, що і Європа неоднозначно ставиться до консолідації кримськотатарського народу в Криму. Німці, як вважають деякі європейські експерти, не дуже переймаються цим питанням, бо не хочуть гнівати Кремль. А польські депутати Європарламенту вважають, що нині в ЄС важко випрацювати якусь спільну позицію щодо цього питання, хоча схильні до цивілізованого його вирішення на користь кримських татар України.
У зв’язку парламентськими виборами в Грузії австрійський аналітик Едуарад Штайнер вирішив проаналізувати на сторінках Die Presse деякі причини невдач таких революційних лідерів пострадянського простору, як Міхеїл Саакашвілі, Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко. Автор статті вважає, що від Помаранчевої революції в Україні чи Революції троянд у Грузії не можна було очікувати абсолютно нових вождів-реформаторів з тієї простої причини, що очолили ці революції вихідці зі старої радянської «номенклатури». Якщо в країнах Центральної Європи, наприклад, у Чехії, де за Гавела нові сили намагалися проріджувати старі номенклатурні системи, це вдавалося, то в Україні чи Грузії лідери намагалися змінювати свою політику і майже нічого не зробили для зміни громадянських суспільних інститутів, які сприяли їхньому приходу. Лідери ці набралися європейського духу, але у них не було наполегливості й відчуття небезпеки з боку старих структур. Тобто, як цитує Штайнер відомих експертів, рівень пострадянських еліт не міг бути вищим від рівня суспільства, в якому вони діяли, тому й не було досягнуто повноцінної демократії. В Україні революціонерам типу Тимошенко і Ющенка не вдалося консолідувати «дисфункціональну демократію», тому й зміг повернутися Янукович і здати назад до авторитаризму (номенклатури). Едуард Штайнер вважає, що новий крок у демократичному розвитку таких країн колишнього СРСР можуть зробити лише молоді революціонери, які не мають нічого спільного зі старою номенклатурою радянських часів і роблять висновки з помилок тих, хто зійшов із політичних рейок недовершених революцій.
Чеська Lidove noviny інформує про новий конфлікт, який стався наприкінці минулого тижня між Юлією Тимошенко і владою на теренах Харківської залізничної лікарні, коли влада не пустила на побачення з ув’язненою її політичних соратників. Газета зауважує, що Юлія Тимошенко не лише активно протестувала проти таких перешкод з боку в’язничної адміністрації, але й випустила у світ відео-протест, у якому рішуче засудила систему влади Президента Януковича, назвавши її «мафією Януковича», котра вибудувала за два роки кримінальну державу проти власного народу. Чеська газета зазначає, що лідер опозиції, хоча й схудла і зблідла в ув’язненні, але не втратила своєї «рішучості та енергії» у боротьбі з режимом.
Петро Кощинський і Тетяна Серветник з польської Rzeczpospolita аналізують проблеми кримських татар і розмірковують, разом із експертами з України та Європи, над перспективами вирішення цієї проблеми на українському півострові Крим. Автори матеріалу наголошують, що нині в Криму проживає 280 тисяч кримських татар, ще близько 180 тисяч поза його межами. Чи повернеться решта, запитують експерти і прогнозують, як можуть змінитися міжетнічні стосунки на «гарячому» українському півострові, де більшість становлять росіяни. Тут також ідеться про те, що і Європа неоднозначно ставиться до консолідації кримськотатарського народу в Криму. Німці, як вважають деякі європейські експерти, не дуже переймаються цим питанням, бо не хочуть гнівати Кремль. А польські депутати Європарламенту вважають, що нині в ЄС важко випрацювати якусь спільну позицію щодо цього питання, хоча схильні до цивілізованого його вирішення на користь кримських татар України.