Брюссель – Демократично розвинена європейська співдружність основою основ у процесі розподілу влади та ухвалення рішень вважає принцип максимального наближення до народу, до регіонів. Це так званий «принцип субсидіарності». Суверенне право, скажімо, німецьких чи шведських регіонів самим управляти своїм життям у Євросоюзі, свято бережуть та поважають. Тим часом, регіональна політика, розроблена в керівних євроустановах, головним чином зосереджена на цільових інвестуваннях та програмуванні розвитку бідних провінцій. При цьому, на місця повертається аж 90 відсотків загальноєвропейського бюджету.
Переважна більшість навіть серед свідомих та політично зацікавлених мешканців держав об’єднаної Європи природньо зосереджена, насамперед, на житті своїх регіонів. І не лише тому, що люди тут дбають про те, що відбувається поруч зі своїм будинком, у рідному місті чи на його околицях.
Влада у державах європейської співдружності значною мірою сконцентрована не десь у столицях чи євроустановах, а саме у регіонах, які користуються значними повноваженнями. Це пояснюється тим, що тут у демократичному середовищі ще на зорі цивілізації сформувався так званий «принцип субсидіарності». Сьогодні він залишається однією з ключових та непорушних засад життєдіяльності Європейського Союзу і вписаний до його головних законодавчих угод.
Життя регіонів без столичних втручань
Клаус Кліпп, колишній генеральний секретар найбільшої мережі регіональних влад континенту, тобто, Асамблеї європейських регіонів, якось у Брюсселі зазначив, що субсидіарність – «це старий принцип нашої західної цивілізації, що бере початок ще у стародавній Греції». «Ідея така: люди самі ухвалюють рішення щодо їхнього власного життя, їх не сприймають, мов якісь предмети», – зазначає Кліпп.
«Владі вищого рівня передають управління тільки тими речами, з якими неможливо владнати на місцях, і в яких центральна влада буде більш ефективною. Це у реальності означає: надання регіонам повноважень керувати, ухвалювати рішення, діяти самим, бути творчими та самим управляти своїм життям», – додав Клаус Кліпп.
У цьому контексті нерідко наводять приклади місцевих депутатів, політиків, яких вибирають регіони і які в національних чи європейських органах центральної влади відстоюють інтереси своїх виборців.
Як пояснюють Радіо Свобода експерти різних аналітичних центрів Брюсселя, ці регіональні політики зосереджені на тому, щоб якось змінити ситуацію у своїх селищах, містах чи провінціях, виправдати довіру тих, хто їх обрав. Практично ніколи політологи не оминають ще один, можливо, найважливіший пункт: вищі ешелони влади у державах Євросоюзу не повинні заважати та втручатися у діяльність місцевих влад.
Щоправда, як пояснює аналітик із Європейського політичного центру Клер Дере, повноваження, скажімо, регіонів федеративної Німеччини значно більші та ширші, ніж повноваження, наприклад, французьких територіальних департаментів. Все залежить від інституційної та адміністративної структури кожної країни ЄС.
«У Європі простежується подальша тенденція децентралізації влади, – каже Радіо Свобода брюссельський експерт. – Тобто, регіонам чи провінціям, як ми це бачимо у Бельгії, надають більше повноважень визначатися з бюджетом чи іншими політичними кроками. Наприклад, у Німеччині регіони користуються величезною владою, скажімо, визначати головні напрямки освіти. Але це суто німецький підхід і таких широких повноважень немає в сусідніх французьких регіонів».
Контрольна місія Комітету регіонів
Водночас, через розподіл влади між центром та регіонами країн об’єднаної Європи, 18 років тому зробили ще один крок до посилення повноважень та контролю загальноєвропейської політики з боку міст та областей. Саме тоді створили окрему євроустанову – Комітет регіонів. Місцеву владу там представляють майже 350 депутатів, які п’ять разів на рік збираються на пленарні сесії. Головна місія – підтримати чи відкинути загальноєвропейські політичні рішення, ухвалені у Брюсселі чи Страсбурзі. Якщо пересічні громадяни відчувають недоліки тих чи інших директив чи законів, запропонованих євроустановами, то саме депутати з Комітету регіонів будуть зобов’язані надати на місцях пояснення та донести до Брюсселя критику з боку людей.
Зауважимо, що 70 відсотків пропозицій Єврокомісії проходять через обов’язкові консультації у Комітеті регіонів. А в питаннях транспорту, зайнятості, соціальної політики, навчання, проблем молоді, культури, охорони здоров’я та екології без «зеленого світла» з боку регіональних представників керівні євроустанови не можуть ступити й кроку.
Дев’яносто відсотків бюджету Європи повертають регіонам
Тим часом, без прямого втручання у справи регіональної влади Європейська комісія послідовно займається зменшенням різниці у розвитку слабших регіонів, порівняно з процвітаючими та потужними містами й провінціями. Для цього розроблено спеціальну стратегію, якою керує єврокомісар з питань регіональної політики Йоганнес Ган, який зауважує, що понад 90 відсотків бюджету Євросоюзу повертається до регіонів.
Єврокомісар зазначає, що «регіональна політика відкрита всім регіонам, яких у Євросоюзі є 271. Звичайно, вона враховує різницю їхнього розвитку.
«Якщо ми хочемо втілити європейські цілі, то для цього слід було знайти відповідний засіб, – пояснює Йоганнес Ган. – І цим засобом, безумовно, є регіональна політика. Створення робочих місць, стале економічне зростання вимагають інвестицій у регіони. На місцях вже є багато ініціатив для підтримки зайнятості та розвитку».
«Наразі європейський бюджет в основному служить регіонам. Не забуваймо, що понад 90 відсотків цього бюджету вкладається назад у держави ЄС та їхні регіони. І вже їм вирішувати, як адекватно це використовувати, щоб допомогти людям, гарантувати зростання та роботу, й забезпечити громадянам позитивне й безхмарне майбутнє», – заявив щойно у Брюсселі європейський комісар.
Переважна більшість навіть серед свідомих та політично зацікавлених мешканців держав об’єднаної Європи природньо зосереджена, насамперед, на житті своїх регіонів. І не лише тому, що люди тут дбають про те, що відбувається поруч зі своїм будинком, у рідному місті чи на його околицях.
Влада у державах європейської співдружності значною мірою сконцентрована не десь у столицях чи євроустановах, а саме у регіонах, які користуються значними повноваженнями. Це пояснюється тим, що тут у демократичному середовищі ще на зорі цивілізації сформувався так званий «принцип субсидіарності». Сьогодні він залишається однією з ключових та непорушних засад життєдіяльності Європейського Союзу і вписаний до його головних законодавчих угод.
Життя регіонів без столичних втручань
Клаус Кліпп, колишній генеральний секретар найбільшої мережі регіональних влад континенту, тобто, Асамблеї європейських регіонів, якось у Брюсселі зазначив, що субсидіарність – «це старий принцип нашої західної цивілізації, що бере початок ще у стародавній Греції». «Ідея така: люди самі ухвалюють рішення щодо їхнього власного життя, їх не сприймають, мов якісь предмети», – зазначає Кліпп.
Владі вищого рівня передають управління тільки тими речами, з якими неможливо владнати на місцях, і в яких центральна влада буде більш ефективноюКлаус Кліпп
«Владі вищого рівня передають управління тільки тими речами, з якими неможливо владнати на місцях, і в яких центральна влада буде більш ефективною. Це у реальності означає: надання регіонам повноважень керувати, ухвалювати рішення, діяти самим, бути творчими та самим управляти своїм життям», – додав Клаус Кліпп.
У цьому контексті нерідко наводять приклади місцевих депутатів, політиків, яких вибирають регіони і які в національних чи європейських органах центральної влади відстоюють інтереси своїх виборців.
Як пояснюють Радіо Свобода експерти різних аналітичних центрів Брюсселя, ці регіональні політики зосереджені на тому, щоб якось змінити ситуацію у своїх селищах, містах чи провінціях, виправдати довіру тих, хто їх обрав. Практично ніколи політологи не оминають ще один, можливо, найважливіший пункт: вищі ешелони влади у державах Євросоюзу не повинні заважати та втручатися у діяльність місцевих влад.
Щоправда, як пояснює аналітик із Європейського політичного центру Клер Дере, повноваження, скажімо, регіонів федеративної Німеччини значно більші та ширші, ніж повноваження, наприклад, французьких територіальних департаментів. Все залежить від інституційної та адміністративної структури кожної країни ЄС.
У Європі простежується подальша тенденція децентралізації владиКлер Дере
«У Європі простежується подальша тенденція децентралізації влади, – каже Радіо Свобода брюссельський експерт. – Тобто, регіонам чи провінціям, як ми це бачимо у Бельгії, надають більше повноважень визначатися з бюджетом чи іншими політичними кроками. Наприклад, у Німеччині регіони користуються величезною владою, скажімо, визначати головні напрямки освіти. Але це суто німецький підхід і таких широких повноважень немає в сусідніх французьких регіонів».
Контрольна місія Комітету регіонів
Водночас, через розподіл влади між центром та регіонами країн об’єднаної Європи, 18 років тому зробили ще один крок до посилення повноважень та контролю загальноєвропейської політики з боку міст та областей. Саме тоді створили окрему євроустанову – Комітет регіонів. Місцеву владу там представляють майже 350 депутатів, які п’ять разів на рік збираються на пленарні сесії. Головна місія – підтримати чи відкинути загальноєвропейські політичні рішення, ухвалені у Брюсселі чи Страсбурзі. Якщо пересічні громадяни відчувають недоліки тих чи інших директив чи законів, запропонованих євроустановами, то саме депутати з Комітету регіонів будуть зобов’язані надати на місцях пояснення та донести до Брюсселя критику з боку людей.
Зауважимо, що 70 відсотків пропозицій Єврокомісії проходять через обов’язкові консультації у Комітеті регіонів. А в питаннях транспорту, зайнятості, соціальної політики, навчання, проблем молоді, культури, охорони здоров’я та екології без «зеленого світла» з боку регіональних представників керівні євроустанови не можуть ступити й кроку.
Дев’яносто відсотків бюджету Європи повертають регіонам
Тим часом, без прямого втручання у справи регіональної влади Європейська комісія послідовно займається зменшенням різниці у розвитку слабших регіонів, порівняно з процвітаючими та потужними містами й провінціями. Для цього розроблено спеціальну стратегію, якою керує єврокомісар з питань регіональної політики Йоганнес Ган, який зауважує, що понад 90 відсотків бюджету Євросоюзу повертається до регіонів.
Єврокомісар зазначає, що «регіональна політика відкрита всім регіонам, яких у Євросоюзі є 271. Звичайно, вона враховує різницю їхнього розвитку.
«Якщо ми хочемо втілити європейські цілі, то для цього слід було знайти відповідний засіб, – пояснює Йоганнес Ган. – І цим засобом, безумовно, є регіональна політика. Створення робочих місць, стале економічне зростання вимагають інвестицій у регіони. На місцях вже є багато ініціатив для підтримки зайнятості та розвитку».
Наразі європейський бюджет в основному служить регіонамЙоганнес Ган
«Наразі європейський бюджет в основному служить регіонам. Не забуваймо, що понад 90 відсотків цього бюджету вкладається назад у держави ЄС та їхні регіони. І вже їм вирішувати, як адекватно це використовувати, щоб допомогти людям, гарантувати зростання та роботу, й забезпечити громадянам позитивне й безхмарне майбутнє», – заявив щойно у Брюсселі європейський комісар.