Київ – Для того, щоб втілити у життя винахід, недостатньо бути геніальним інженером. На шляху до реалізації власних проектів українським винахідниам доводиться долати багато перешкод. Про важкі будні українських винахідників розповів патентний повірений України Валерій Сітцевий, який представляє Біржу інтелектуальної власності.
– Чим можна пояснити те, що в Україні настільки складно впроваджувати нові розробки?
– Це можна пояснити, по-перше, менталітетом наших державних службовців. При Радянському Союзі було так: хочеш впровадити якийсь винахід – записуй мене в співавтори.
По-друге, для того щоб впровадити дійсно цікаві винаходи, потрібні інвестиції. У нас зараз діють за принципом, щоб якийсь дохід був відразу – за місяць, два чи три. Але в це іноді треба вкладати роками. Наприклад, візьмемо виплавку металу чи сталі. Іноді невигідно. Треба перебудовувати і вкладати мільярди під нову технології. Старі поки що працюють – ну й хай працюють… Що тут винаходити?
– Чи є якісь юридичні перешкоди для винахідників? Наскільки складно їм в Україні захистити свої розробки?
– Відносно цього у нас все нормально, у нас нормальне законодавство. Можна робити…
Питання більше економічне. Підготувати нормальний патент – це десь від 1500 до 5000 доларів. Чи є такі гроші у молодих спеціалістів?
– Наскільки часто Вам пропонують нові винаходи?
Не пропонують. І я дивлюсь на конкурентів : якщо у них 2–3 якісь є, то воно лежить і лежить. І нікому воно не потрібне.
А взагалі на ті 100 патентів на винаходи, які отримують, то якщо один-два впроваджуються, то це дуже добре. Всі інші лежать.
– Як можна покращити ситуацію із впровадженнями нових розробок?
– Вкладати треба гроші на це!
Пам’ятаєте, був такий препарат – «Україн», який ракові клітини попереджує? Людина поїхала в Австрію, зробила там патент і зараз виробляє. І тепер цей препарат ввозиться в Україну за валюту. Я багато таких прикладів знаю, на жаль…
Є цікаві розробки, але вони не використовуються. Хочете чи не хочете, але економіка є економікою. Як казав Брежнєв: «Економіка має бути економною».
– Чим можна пояснити те, що в Україні настільки складно впроваджувати нові розробки?
– Це можна пояснити, по-перше, менталітетом наших державних службовців. При Радянському Союзі було так: хочеш впровадити якийсь винахід – записуй мене в співавтори.
По-друге, для того щоб впровадити дійсно цікаві винаходи, потрібні інвестиції. У нас зараз діють за принципом, щоб якийсь дохід був відразу – за місяць, два чи три. Але в це іноді треба вкладати роками. Наприклад, візьмемо виплавку металу чи сталі. Іноді невигідно. Треба перебудовувати і вкладати мільярди під нову технології. Старі поки що працюють – ну й хай працюють… Що тут винаходити?
– Чи є якісь юридичні перешкоди для винахідників? Наскільки складно їм в Україні захистити свої розробки?
– Відносно цього у нас все нормально, у нас нормальне законодавство. Можна робити…
Питання більше економічне. Підготувати нормальний патент – це десь від 1500 до 5000 доларів. Чи є такі гроші у молодих спеціалістів?
– Наскільки часто Вам пропонують нові винаходи?
Не пропонують. І я дивлюсь на конкурентів : якщо у них 2–3 якісь є, то воно лежить і лежить. І нікому воно не потрібне.
А взагалі на ті 100 патентів на винаходи, які отримують, то якщо один-два впроваджуються, то це дуже добре. Всі інші лежать.
– Як можна покращити ситуацію із впровадженнями нових розробок?
Вкладати треба гроші на це!
– Вкладати треба гроші на це!
Пам’ятаєте, був такий препарат – «Україн», який ракові клітини попереджує? Людина поїхала в Австрію, зробила там патент і зараз виробляє. І тепер цей препарат ввозиться в Україну за валюту. Я багато таких прикладів знаю, на жаль…
Є цікаві розробки, але вони не використовуються. Хочете чи не хочете, але економіка є економікою. Як казав Брежнєв: «Економіка має бути економною».