NASA оприлюднила плани у 2016 році розпочати геологічну розвідку Червоної планети. Проект коштуватиме 425 мільйонів доларів і полягатиме у відправці на Марс літального апарату, робота якого ґрунтуватиметься на даних із марсохода Curiosity. Науковці цього тижня обговорюють також походження індоєвропейських мов та вплив віку батьків на розвиток дитини.
Посадковий модуль InSight (Interior Exploration Using Seismic Investigations, Geodesy, and Heat Transport) на Марсі, за планом, пробурить кількаметрову свердловину, щоб проаналізувати кору, мантію та ядро Червоної планети. Саме InSight, як повідомили у NASA, фактично продовжить роботу Curiosity – нинішнього проекту розвідки поверхні Марса.
Очікується, що InSight розмістить на поверхні Марса сейсмометр, а також опустить у свердловину температурний сенсор, за допомогою яких розвідає особливості надр Червоної планети. Донині Марс, нарівні з Венерою та Меркурієм, – серед планет, про еволюцію яких практично нічого не відомо.
У гонитві за реалізацією InSight переміг два інші проекти, які також претендували на втілення. Один із них полягав у висадці модуля на поверхні озера зі зрідженого газу на Титані, інший – у висадці на активну комету.
З огляду на досягнення марсоходу Curiosity, ЗМІ пригадали про приватний проект Mars One – плани нідерландського дослідника Баса Лансдорпа заснувати на Червоній планеті постійну людську колонію. Зважаючи на наукові розвідки NASA, вчений очікує, що перші чотири поселенці з Землі з’являться там уже в 2023 році. Для того, щоб оселитися на Марсі, їм треба буде летіти до нього 7 місяців. Кожні два роки до них мають приєднуватися нові люди, і протягом десяти років число тих, хто переселиться жити на Марс на постійно, сягне понад двадцяти.
Як пояснюють розробники проекту Mars One, Червону планету для заселення вони обрали тому, що у всій Сонячній системі вона є «потенційно найбільш пристосованою для життя» – звісно, після Землі. Марсіанський ґрунт містить воду, температура на планеті не висока і не надто низька – у середньому близько мінус 60 градусів за Цельсієм, – а сонячного світла туди доходить достатньо для того, щоб встановити на поверхні спеціальні панелі для переробки сонячної енергії. На Марсі також є атмосфера: хоч вона і дуже розріджена (як на висоті близько 20 кілометрів над Землею), але може до певної міри захищати планету від шкідливого космічного і сонячного випромінювання. Окрім того, доба на Марсі триває 24 години 40 хвилин, що дозволить людині легше пристосуватися до змін.
Чим старший тато, тим більше ризиків
Вік батька при зачатті дитини може бути причиною мутацій у її геномі. За даними учених із ісландської лабораторії DeCODE, чим старший тато, тим більшою є ймовірність розвитку у дитини шизофренії й аутизму. Науковці називають вік батька вирішальним фактором у всій сукупності спадкової генетичної інформації організму його нащадка.
Кількість мутацій, які батько може передати дитині, подвоюється кожні 16 із половиною років, підрахували ісландські вчені. Це означає, що дитина 36-річного батька отримає у геном вдвічі більше мутацій, ніж якби її татові було 20 років. Такі висновки науковці зробили на основі аналізу геному новонароджених у 78 ісландських сім’ях.
У середньому геном кожної дитини налічує пересічно 60 мутацій, переданих їй від батьків. Однак при цьому 20-річні батьки передають нащадкам у середньому 25 нових мутацій, а 40-річні – близько 65.
При цьому матері, як виявилося, майже не впливали на кількість мутацій у геномі дитини, передаючи їх приблизно по 15 у будь-якому віці. Науковці пояснюють це відмінностями у походженні яйцеклітин і сперматозоїдів. Якщо всі жіночі статеві клітини формуються ще до народження жінки, то запас чоловічих безперервно оновлюється в перебігу циклу сперматогенезу, тривалість якого складає 2 місяці.
Водночас, на думку науковців, «оновлення» у цьому випадку означає «псування». Чим старший чоловік, тим менш «якісним» є вихідний матеріал для чоловічих статевих клітин – клітини-сперматогонії, які переживають зі зростанням віку все більше поділів, кожен із яких може принести мутації. І накопичення аномалій у геномі може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям потомства. Хоча вчені закликають не панікувати – адже ймовірність цих проблем усе одно лишиться дуже мала.
Прабатьківщина української мови – Туреччина?
Анатолія (нині – азійська частина Туреччини), ймовірно, є прабатьківщиною всіх мов індоєвропейської сім’ї, до якої належить і українська мова. Таке відкриття зробила команда новозеландських учених, аналізуючи подібності у деяких словах сучасних мов з точки зору теорії біологічної еволюції.
Дослідники на чолі з Квентіном Аткінсом із університету Окленда перевіряли істинність двох найпоширеніших теорій походження індоєвропейської мовної сім’ї – анатолійської та каспійської. Згідно з першою, пращур індоєвропейських мов виник саме на території сучасної Туреччини. Друга припускає формування цієї мовної сім’ї у прикаспійських степах.
Новозеландські вчені вирішили проаналізувати еволюцію мов за алгоритмом живих організмів, які розвивалися від одного предка. За «гени» науковці взяли так звані когнати – однокорінні слова, які у кількох самостійних мовах мають спільне походження і до тієї чи іншої міри схоже звучання і значення. Аналіз цих когнатів допоміг скласти орієнтовний поетапний план еволюції індоєвропейської сім’ї.
Для цього новозеландські вчені підрахували кількість однакових та відмінних когнатів у різних мовах, при цьому схожі слова вважалися за «гени», які мови могли набувати або втрачати під час своєї еволюції, відмінні – за «мутації».
Далі «гени» і «мутації» проаналізували за допомогою комп’ютерного алгоритму, який використовують в еволюційній біології для пошуку зв’язків між різними штамами вірусів. Отриманий результат науковці з Нової Зеландії наклали на карту Євразії. За висновками Аткінсона і команди, індоєвропейські мови походять таки з Анатолії.
Критики цього дослідження наголошують, що біологічний підхід у справі визначення еволюції мовної сім’ї є дуже сумнівним. Зокрема, Віктор Мейр, американський лінгвіст і фахівець із сино-тибетських та індоєвропейських мов, вважає, що у роботі вчених із Нової Зеландії «є багато змінних, значення яких визначені довільно».
Посадковий модуль InSight (Interior Exploration Using Seismic Investigations, Geodesy, and Heat Transport) на Марсі, за планом, пробурить кількаметрову свердловину, щоб проаналізувати кору, мантію та ядро Червоної планети. Саме InSight, як повідомили у NASA, фактично продовжить роботу Curiosity – нинішнього проекту розвідки поверхні Марса.
Очікується, що InSight розмістить на поверхні Марса сейсмометр, а також опустить у свердловину температурний сенсор, за допомогою яких розвідає особливості надр Червоної планети. Донині Марс, нарівні з Венерою та Меркурієм, – серед планет, про еволюцію яких практично нічого не відомо.
У гонитві за реалізацією InSight переміг два інші проекти, які також претендували на втілення. Один із них полягав у висадці модуля на поверхні озера зі зрідженого газу на Титані, інший – у висадці на активну комету.
З огляду на досягнення марсоходу Curiosity, ЗМІ пригадали про приватний проект Mars One – плани нідерландського дослідника Баса Лансдорпа заснувати на Червоній планеті постійну людську колонію. Зважаючи на наукові розвідки NASA, вчений очікує, що перші чотири поселенці з Землі з’являться там уже в 2023 році. Для того, щоб оселитися на Марсі, їм треба буде летіти до нього 7 місяців. Кожні два роки до них мають приєднуватися нові люди, і протягом десяти років число тих, хто переселиться жити на Марс на постійно, сягне понад двадцяти.
Як пояснюють розробники проекту Mars One, Червону планету для заселення вони обрали тому, що у всій Сонячній системі вона є «потенційно найбільш пристосованою для життя» – звісно, після Землі. Марсіанський ґрунт містить воду, температура на планеті не висока і не надто низька – у середньому близько мінус 60 градусів за Цельсієм, – а сонячного світла туди доходить достатньо для того, щоб встановити на поверхні спеціальні панелі для переробки сонячної енергії. На Марсі також є атмосфера: хоч вона і дуже розріджена (як на висоті близько 20 кілометрів над Землею), але може до певної міри захищати планету від шкідливого космічного і сонячного випромінювання. Окрім того, доба на Марсі триває 24 години 40 хвилин, що дозволить людині легше пристосуватися до змін.
Чим старший тато, тим більше ризиків
Вік батька при зачатті дитини може бути причиною мутацій у її геномі. За даними учених із ісландської лабораторії DeCODE, чим старший тато, тим більшою є ймовірність розвитку у дитини шизофренії й аутизму. Науковці називають вік батька вирішальним фактором у всій сукупності спадкової генетичної інформації організму його нащадка.
Кількість мутацій, які батько може передати дитині, подвоюється кожні 16 із половиною років, підрахували ісландські вчені. Це означає, що дитина 36-річного батька отримає у геном вдвічі більше мутацій, ніж якби її татові було 20 років. Такі висновки науковці зробили на основі аналізу геному новонароджених у 78 ісландських сім’ях.
У середньому геном кожної дитини налічує пересічно 60 мутацій, переданих їй від батьків. Однак при цьому 20-річні батьки передають нащадкам у середньому 25 нових мутацій, а 40-річні – близько 65.
При цьому матері, як виявилося, майже не впливали на кількість мутацій у геномі дитини, передаючи їх приблизно по 15 у будь-якому віці. Науковці пояснюють це відмінностями у походженні яйцеклітин і сперматозоїдів. Якщо всі жіночі статеві клітини формуються ще до народження жінки, то запас чоловічих безперервно оновлюється в перебігу циклу сперматогенезу, тривалість якого складає 2 місяці.
Водночас, на думку науковців, «оновлення» у цьому випадку означає «псування». Чим старший чоловік, тим менш «якісним» є вихідний матеріал для чоловічих статевих клітин – клітини-сперматогонії, які переживають зі зростанням віку все більше поділів, кожен із яких може принести мутації. І накопичення аномалій у геномі може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям потомства. Хоча вчені закликають не панікувати – адже ймовірність цих проблем усе одно лишиться дуже мала.
Прабатьківщина української мови – Туреччина?
Анатолія (нині – азійська частина Туреччини), ймовірно, є прабатьківщиною всіх мов індоєвропейської сім’ї, до якої належить і українська мова. Таке відкриття зробила команда новозеландських учених, аналізуючи подібності у деяких словах сучасних мов з точки зору теорії біологічної еволюції.
Дослідники на чолі з Квентіном Аткінсом із університету Окленда перевіряли істинність двох найпоширеніших теорій походження індоєвропейської мовної сім’ї – анатолійської та каспійської. Згідно з першою, пращур індоєвропейських мов виник саме на території сучасної Туреччини. Друга припускає формування цієї мовної сім’ї у прикаспійських степах.
Новозеландські вчені вирішили проаналізувати еволюцію мов за алгоритмом живих організмів, які розвивалися від одного предка. За «гени» науковці взяли так звані когнати – однокорінні слова, які у кількох самостійних мовах мають спільне походження і до тієї чи іншої міри схоже звучання і значення. Аналіз цих когнатів допоміг скласти орієнтовний поетапний план еволюції індоєвропейської сім’ї.
Для цього новозеландські вчені підрахували кількість однакових та відмінних когнатів у різних мовах, при цьому схожі слова вважалися за «гени», які мови могли набувати або втрачати під час своєї еволюції, відмінні – за «мутації».
Далі «гени» і «мутації» проаналізували за допомогою комп’ютерного алгоритму, який використовують в еволюційній біології для пошуку зв’язків між різними штамами вірусів. Отриманий результат науковці з Нової Зеландії наклали на карту Євразії. За висновками Аткінсона і команди, індоєвропейські мови походять таки з Анатолії.
Критики цього дослідження наголошують, що біологічний підхід у справі визначення еволюції мовної сім’ї є дуже сумнівним. Зокрема, Віктор Мейр, американський лінгвіст і фахівець із сино-тибетських та індоєвропейських мов, вважає, що у роботі вчених із Нової Зеландії «є багато змінних, значення яких визначені довільно».