Я далека від думки, що ідеолог цього варварства бігає топлес перед журналістськими камерами. Він сидить десь у своєму кріслі ампір, нюхає дорогу сигару й задоволено кривиться у подобі посмішки, переглядаючи випуски новин.
Він знає, що робить. І він робить це з насолодою. Можливо, він не декларує, або навіть не признається самому собі, що ненавидить Україну й все українське за щось особисте, щось таке, про що не розповідають. Він мабуть ховає це від сторонніх. А на поверхні, як він пояснює, йому просто дуже цікаво спостерігати, як «його дівчатка» успішно стовплять у світі образ України – божевільної повії, яка пробиває собі місце у топах світових новин оголеними грудьми, скиданням кубків та святотатством.
ТИМ БІЛЬШЕ, що за це ще й так щедро платять.
Цього разу, йому здається, він зіграв блискуче. Навіть сам себе перевершив. Одним шабашем на пагорбі над Майданом він запустив отруйні стріли в усі боки.
Звалення Подячного хреста вдарило по критиках вироку Хамовницького районного суду Москви щодо Pussy Riot. Мовляв, подивіться, ви маєте претензії до Кремля, а тут таке!!! Змістились акценти, розпорошилася увага, один інформаційний привід «Pussy Riot» підмінився іншим – «голі ріжуть хреста».
І якого Хреста! Встановлення його ж освятив сам Папа Іван Павло ІІ! То хіба ця Україна християнська держава за європейськими стандартами?! Та яка там Європа! Це ж варвари! Їм одна дорога – прохачами у євразійський простір.
І влада українська вже програла, бо щоб не зробила, буде винною. Засудить за хуліганство – тоталітарна й недемократична (така ж, як і в Росії, тож із нею нехай і якшається), не засудить – слабка й беззуба, нездатна присікти вандалізм і дикість у серці столиці.
Недовлада недокраїни, посміхається власник феменок, потирає руки!
А який прицільний плювок вийшов у серця тих, хто знає, що таке Майдан! Тоді ж, 26 листопада 2004 року, цього Хреста привезли аж із закарпатського Джублика, щоб поставити над Майданом на честь Спасителя, щоб віддати належне усім невинно убієнним і закатованим українцям, і щоб НЕ БУЛО КРОВОРОЛИТТЯ. Це ж якраз були дні, коли ображені тиснули на Кучму, вимагаючи силового розгону Майдану. І тепер цей оберіг понівечений!
А український традиційний віночок? Він вже не асоціюється з гордими чорнобровими красунями, що граційно плескають у долоні, підтримуючи карколомні гопакові па своїх хлопців-козаків. Віночок втоптаний у багнюку і звідти недвозначно підморгує молодим українкам: «не пручайтеся! Ваше місце на світовій «окружній!».
Чи не забагато провокацій для еклектичного змішування середньовічного відьомського шабашу й більшовицького скидання хрестів?!
Перебір, пане ідеолог! Далі буде тільки відраза…
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Він знає, що робить. І він робить це з насолодою. Можливо, він не декларує, або навіть не признається самому собі, що ненавидить Україну й все українське за щось особисте, щось таке, про що не розповідають. Він мабуть ховає це від сторонніх. А на поверхні, як він пояснює, йому просто дуже цікаво спостерігати, як «його дівчатка» успішно стовплять у світі образ України – божевільної повії, яка пробиває собі місце у топах світових новин оголеними грудьми, скиданням кубків та святотатством.
ТИМ БІЛЬШЕ, що за це ще й так щедро платять.
Цього разу, йому здається, він зіграв блискуче. Навіть сам себе перевершив. Одним шабашем на пагорбі над Майданом він запустив отруйні стріли в усі боки.
Звалення Подячного хреста вдарило по критиках вироку Хамовницького районного суду Москви щодо Pussy Riot. Мовляв, подивіться, ви маєте претензії до Кремля, а тут таке!!! Змістились акценти, розпорошилася увага, один інформаційний привід «Pussy Riot» підмінився іншим – «голі ріжуть хреста».
І якого Хреста! Встановлення його ж освятив сам Папа Іван Павло ІІ! То хіба ця Україна християнська держава за європейськими стандартами?! Та яка там Європа! Це ж варвари! Їм одна дорога – прохачами у євразійський простір.
І влада українська вже програла, бо щоб не зробила, буде винною. Засудить за хуліганство – тоталітарна й недемократична (така ж, як і в Росії, тож із нею нехай і якшається), не засудить – слабка й беззуба, нездатна присікти вандалізм і дикість у серці столиці.
Недовлада недокраїни, посміхається власник феменок, потирає руки!
А який прицільний плювок вийшов у серця тих, хто знає, що таке Майдан! Тоді ж, 26 листопада 2004 року, цього Хреста привезли аж із закарпатського Джублика, щоб поставити над Майданом на честь Спасителя, щоб віддати належне усім невинно убієнним і закатованим українцям, і щоб НЕ БУЛО КРОВОРОЛИТТЯ. Це ж якраз були дні, коли ображені тиснули на Кучму, вимагаючи силового розгону Майдану. І тепер цей оберіг понівечений!
А український традиційний віночок? Він вже не асоціюється з гордими чорнобровими красунями, що граційно плескають у долоні, підтримуючи карколомні гопакові па своїх хлопців-козаків. Віночок втоптаний у багнюку і звідти недвозначно підморгує молодим українкам: «не пручайтеся! Ваше місце на світовій «окружній!».
Чи не забагато провокацій для еклектичного змішування середньовічного відьомського шабашу й більшовицького скидання хрестів?!
Перебір, пане ідеолог! Далі буде тільки відраза…
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода