Харків – Конфлікти між поляками і українцями в роки Другої світової війни й досі викликають в українців та поляків, що живуть по обидва боки українського кордону, болючі родинні спогади, а дискусії істориків давно перейшли у політичну площину. Харківський театр «Арабески» разом із польськими акторами готують виставу про трагедію українського та польського народів у 1940-х роках. Минулого місяця міжнародна театральна група працювала у Харкові, а тепер – їхні репетиції проходять у польському Любліні.
«Пам’ятай великі дні наших Визвольних змагань! Озброєним повстанцям ворог ніде не страшний, однак прикро мати сутичку в хаті чи біля хати щирих людей, які переховують повстанців…» – це інтерпретований фрагмент із «Десяти заповідей українського націоналіста» у виконанні актора Харківського експерементального театру «Арабески» Миська Барбари.
«Декалог» – робоча назва вистави про трагедію українців західних областей і поляків, що жили на українських етнічних землях, частина з яких відійшла до Польщі. Десять історій, що їх проживають українські та польські актори, ілюструють, часом дискутують, а подекуди пояснюють 10 пунктів «Декалогу», де викладені марально-етичні засади учасника українських національно-визвольних змагань.
Режисер театру «Арабески» Світлана Олешко та режисер Люблінського театру InVitro Лукаш Вітт-Міхаловський прагнуть уникнути коментування, нав’язування, своїх думок. У драмі демонструватимуть різні історичні погляди на українсько-польський конфлікт сорокових років. Наприклад, претензії Тараса Бульби-Боровця до бандерівців, розповідає Світлана Олешко. «Відкритий лист Бульба-Боровець написав до бандерівців у 43-му році, і там, зокрема, звинуватив їх у тому, що вони вирізують поляків», – зауважує вона.
Вистава із записами живих голосів свідків тих страшних подій
Творці вистави усвідомлюють, що їхні прем’єри, як у Польщі, так і в Україні супроводжуватимуться скандалами, можливо й вуличними протестами, бо вистава насичена політично-неприємними фактами для обох країн.
«Наприклад, є документ який розповідає про вирок суду. Це стенограма судового вироку комуністичної Польщі в 47-му році для української селянки. Вона зізналася, що була зв’язковою УПА, збирала зілля для поранених вояків УПА», – поділилася з Радіо Свобода задумом Світлана Олешко.
Вона і Лукаш Вітт-Міхаловський – режисери однієї вистави, але у кожного з них свої мініспектаклі з двома режисерськими поглядами, що мають скластися в єдину театральну розповідь. Анжеліка Куявяк та Аліна Чижевська – акторки польських театрів – самі очікують, як саме будуть реалізовані творчі пошуки Харківського та Люблінського режисерів.
«Декалог» – це вистава з фото- і відеоінсталяціями, із записами живих голосів свідків тих страшних подій.
Про свою частину Світлана Олешко розповіла: «Є вісім акторів: п’ятеро українців і троє поляків. У моїй театральній частині група сучасних людей переносяться в часі, в різні ситуації, наприклад, у вишкільний табір повстанців, де їх готують бути партизанами, Або – грають у футбол на сучасному стадіоні, але не можуть позбутися роздумів про Бандеру чи Голодомор».
Театральний проект «Декалог» створюється на кошти польських урядових та громадських організацій. Першими його побачать Люблянці – 14 жовтня, а потім – львів’яни, івано-франківці, кияни та харків’яни.
«Пам’ятай великі дні наших Визвольних змагань! Озброєним повстанцям ворог ніде не страшний, однак прикро мати сутичку в хаті чи біля хати щирих людей, які переховують повстанців…» – це інтерпретований фрагмент із «Десяти заповідей українського націоналіста» у виконанні актора Харківського експерементального театру «Арабески» Миська Барбари.
«Декалог» – робоча назва вистави про трагедію українців західних областей і поляків, що жили на українських етнічних землях, частина з яких відійшла до Польщі. Десять історій, що їх проживають українські та польські актори, ілюструють, часом дискутують, а подекуди пояснюють 10 пунктів «Декалогу», де викладені марально-етичні засади учасника українських національно-визвольних змагань.
Режисер театру «Арабески» Світлана Олешко та режисер Люблінського театру InVitro Лукаш Вітт-Міхаловський прагнуть уникнути коментування, нав’язування, своїх думок. У драмі демонструватимуть різні історичні погляди на українсько-польський конфлікт сорокових років. Наприклад, претензії Тараса Бульби-Боровця до бандерівців, розповідає Світлана Олешко. «Відкритий лист Бульба-Боровець написав до бандерівців у 43-му році, і там, зокрема, звинуватив їх у тому, що вони вирізують поляків», – зауважує вона.
Репетиції української частини. Тренінг з сценічного бою, Харків
Вистава із записами живих голосів свідків тих страшних подій
Творці вистави усвідомлюють, що їхні прем’єри, як у Польщі, так і в Україні супроводжуватимуться скандалами, можливо й вуличними протестами, бо вистава насичена політично-неприємними фактами для обох країн.
«Наприклад, є документ який розповідає про вирок суду. Це стенограма судового вироку комуністичної Польщі в 47-му році для української селянки. Вона зізналася, що була зв’язковою УПА, збирала зілля для поранених вояків УПА», – поділилася з Радіо Свобода задумом Світлана Олешко.
Вона і Лукаш Вітт-Міхаловський – режисери однієї вистави, але у кожного з них свої мініспектаклі з двома режисерськими поглядами, що мають скластися в єдину театральну розповідь. Анжеліка Куявяк та Аліна Чижевська – акторки польських театрів – самі очікують, як саме будуть реалізовані творчі пошуки Харківського та Люблінського режисерів.
Репетиція польської частини, Харків
«Для нас, із акторської точки зору, це теж поки що залишається загадкою, як поєднаються обидві частини у щось одне. Світлана і Лукаш творять абсолютно різними театральними мовами», – усміхаючись розповідає про підготовку до вистави Анжеліка Куявяк.«Декалог» – це вистава з фото- і відеоінсталяціями, із записами живих голосів свідків тих страшних подій.
Про свою частину Світлана Олешко розповіла: «Є вісім акторів: п’ятеро українців і троє поляків. У моїй театральній частині група сучасних людей переносяться в часі, в різні ситуації, наприклад, у вишкільний табір повстанців, де їх готують бути партизанами, Або – грають у футбол на сучасному стадіоні, але не можуть позбутися роздумів про Бандеру чи Голодомор».
Театральний проект «Декалог» створюється на кошти польських урядових та громадських організацій. Першими його побачать Люблянці – 14 жовтня, а потім – львів’яни, івано-франківці, кияни та харків’яни.