Золоті та срібні танці українських боксерів у Лондоні (світова преса)

Прага – Світова преса підводить підсумки 30-х Олімпійських ігор у Лондоні і особливо відзначає успіх українських боксерів на цих іграх, які, незважаючи на незадовільне суддівство, здобули дві золоті, одну срібну та дві бронзові медалі. Тобто, боксери України завоювали четверту частину від усіх завойованих українськими атлетами медалей. Експерти у Європі також попереджають, що у новому «мовному законі» України «політично вибуховим є те, що цей закон дозволяє російськомовним в Україні практично обходитися без української мови». Деякі оглядачі також зауважують, що українські вибори є важливими для Росії і в плані врегулювання конфлікту в Придністров’ї.

Чеська IDNES виділяє серед найяскравіших успіхів атлетів на Олімпіаді в Лондоні успіхи українських боксерів – золоту медаль Василя Ломаченка, «срібний танець Дениса Берінчика» і «золотий танець Олександра Усика». Газета виділяє також майстерну перемогу у фіналі Олімпіади у категорії до 91 кілограма Олександра Усика над непоступливим італійцем Клементе Руссо. Газета вміщує фотографії українських боксерів із «козацькими оселедцями» та «козацькими золотими і срібними танцями» на рингу Олімпіади в Лондоні.

Американська Washington Post наголошує, що український боксер у категорії до 60 кілограмів Василь Ломаченко, переконливо перемігши у фіналі лондонської Олімпіади корейського боксера Хан Сун Чхоля (19-9), «вдруге став олімпійським чемпіоном», що є видатним досягненням у боксі. Газета також зазначає, що Василь Ломаченко – «це перший в історії України боксер, що став дворазовим олімпійським чемпіоном». Перший раз Ломаченко переміг на Олімпіаді в Пекіні у 2008 році.

Рудольф Герман, оглядач Neue Zürcher Zeitung, оприлюднив матеріал під назвою «Пастки українського мовного закону», де попереджає, що окрім характеристики передвиборчої направленості цього поспішного акту, «суперечливий закон» «має політично вибуховий потенціал, який полягає в тому, що він дозволяє етнічним росіянам в Україні практично обходитися без української мови». Автор також наводить побоювання експертів щодо ослаблення цим законом і без того молодої та нестійкої ще «української національної ідентичності», «розкол країни на основі відмінностей мовно-етнічних груп». Автор також наголошує, що «сильна російська група населення в Україні не є типовою меншістю», а наслідком радянської політики переважання «російського елементу» в неросійських регіонах з імперським мисленням, з цілеспрямованою підтримкою політики русифікації. Рудольф Герман також вважає, що ініціатива зустрічі Президента з українською інтелігенцією та обіцянка створити робочу групу для розробки заходів зі сприяння розвитку української мови є нічим іншим, як «фіговим листком». Окрім того, як пише автор аналізу, впровадження «мовного закону» потребуватиме великих грошей, «не менше ніж півтора мільярда доларів на рік».

Московська «Независимая газета» інформує про підготовку в Кишиневі до візиту канцлера Німеччини Анґели Меркель, яка, на думку деяких експертів, могла б активізувати німецько-російських діалог щодо вирішення долі Придністров’я. Хоча чимало експертів, особливо російських, кажуть, що «Росія почекає на результати парламентських і президентських виборів в Україні, потім проведе Олімпіаду, далі подивиться, чим завершаться чергові парламентські вибори в Молдові 2015 року і лише після цього буде видно, визнавати їй Придністров’я, чи ні…». Аналітики також попереджають, що «улюблена ідея Путіна – Євразійський союз – також включає і Молдову».