Київ – Вісімдесят років виповнюється 7 серпня від дня ухвалення постанови, так званого «закону про п’ять колосків», спрямованого проти селянства. Положення виписаного Сталіним закону «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів, кооперативів та зміцнення громадської власності» передбачали розстріл або позбавлення волі строком на 10 років. На літо 1933 року за цим законом було засуджено 150 000 людей, зокрема й дітей. Амністія у таких справах заборонялась.
Закон «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів, кооперативів та зміцнення громадської власності» ухвалили на спільному засіданні Центрального виконавчого комітету та Раднаркому СРСР 7 серпня 1932 року.
За «розкрадання колгоспного і кооперативного майна» радянська влада вирішила карати людей «розстрілом із конфіскацією всього майна» або, за пом'якшуючих обставин, «позбавленням свободи на термін не нижче 10 років». Арешт міг застосовуватися й застосовувався без вікових обмежень. Наглядачі за колгоспними полями та майном мали усі підстави стріляти в людей та дітей навіть за спробу щось з’їсти.
Закон «про про п’ять колосків» як передвісник Голодомору
У 1933 році Україні поставили план хлібозаготівель, що дорівнював плану для усіх хлібовиробних регіонів європейської частини Радянського Союзу, разом узятих.
Як розповів Радіо Свобода заступник директора Інституту історії Національної академії наук України Станіслав Кульчицький, «раніше Україна ніколи не давала такої кількості зерна, тому Сталін провокаційно організував ситуацію так, щоб викликати бунт українських селян і одразу його придушити».
На думку історика, наразі важко судити про мотиви Сталіна, але селяни обрали для боротьби єдину зброю, яка в них залишилася, – саботаж. Селяни не хотіли йти до колгоспів і ховали своє зерно.
«Саме саботаж і спричинив той важкий удар Сталіна по селянству в грудні 1932-го – січні 1933 років, який ми називаємо Голодомором», – зазначає Кульчицький.
Але ще «влітку 1932 року українське село було повністю пограбоване і людям просто не було чого їсти через те, що все забрали. Керівники України в своїх доповідях Сталіну казали про те, що багато хто саджає цибулю, через декілька днів викопує її та з’їдає. Так само, коли визрівав влітку 32-го року врожай, то селяни тільки чекали моменту, коли колос наллється. Для того, щоб це зупинити Сталін видав «закон про п’ять колосків».
Безпрецедентно жорстокий закон
Закон «про колоски» не має прецедентів у світовій історії за своєю жорстокістю, наголошує професор Кульчицький.
«Якщо селянина заставали на колгоспному полі, його чекало ув’язнення, швидкий суд та у кращому випадку 10 років таборів. Сталін вважав, що саме таким способом він зможе врятувати врожай. Але цього не сталося, не тому, що колгоспники його з’їли, а тому, що вони не бажали працювати на полі, знаючи, що врожай піде не до них, а в державу. Це був хибний шлях Сталіна», – додає історик.
За офіційними даними, до жовтня 1933 року було засуджено понад 200 тисяч осіб, зазначив у коментарі Радіо Свобода історик Олег Бажан, заступник головного редактора журналу «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» та часопису «Краєзнавство».
«Коли ці дані лягли на стіл прокурору і з ними ознайомився Сталін, влада сама налякалася масштабам цього закону, тому від 34-го року почали знімати обвинувачення за ці порушення. Хоча цей закон застосовувався ще й у 1946–47 роках», – розповідає Бажан.
Закон «про колоски» став ще одним фактором, який примножив число жертв великого терору голодом. Дослідники Голодомору в Україну називають різне число жертв голоду: від 4 до 12 мільйонів осіб. Точну кількість жертв встановити наразі неможливо.
Історичний факт Голодомору в Україні 1932–33 років визнали 70 країн світу. Десять країн (США, Канада, Естонія, Аргентина, Австралія, Італія, Угорщина, Литва, Грузія, Польща) визнали його актом геноциду.
У день ухвалення сталінського закону «про п’ять колосків» біля меморіалу жертвам Голодомору запалили свічі пам’яті.
Закон «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів, кооперативів та зміцнення громадської власності» ухвалили на спільному засіданні Центрального виконавчого комітету та Раднаркому СРСР 7 серпня 1932 року.
За «розкрадання колгоспного і кооперативного майна» радянська влада вирішила карати людей «розстрілом із конфіскацією всього майна» або, за пом'якшуючих обставин, «позбавленням свободи на термін не нижче 10 років». Арешт міг застосовуватися й застосовувався без вікових обмежень. Наглядачі за колгоспними полями та майном мали усі підстави стріляти в людей та дітей навіть за спробу щось з’їсти.
Закон «про про п’ять колосків» як передвісник Голодомору
У 1933 році Україні поставили план хлібозаготівель, що дорівнював плану для усіх хлібовиробних регіонів європейської частини Радянського Союзу, разом узятих.
Як розповів Радіо Свобода заступник директора Інституту історії Національної академії наук України Станіслав Кульчицький, «раніше Україна ніколи не давала такої кількості зерна, тому Сталін провокаційно організував ситуацію так, щоб викликати бунт українських селян і одразу його придушити».
На думку історика, наразі важко судити про мотиви Сталіна, але селяни обрали для боротьби єдину зброю, яка в них залишилася, – саботаж. Селяни не хотіли йти до колгоспів і ховали своє зерно.
«Саме саботаж і спричинив той важкий удар Сталіна по селянству в грудні 1932-го – січні 1933 років, який ми називаємо Голодомором», – зазначає Кульчицький.
Сталіну казали, що багато хто саджає цибулю, через декілька днів викопує її та з’їдаєСтаніслав Кульчицький
Але ще «влітку 1932 року українське село було повністю пограбоване і людям просто не було чого їсти через те, що все забрали. Керівники України в своїх доповідях Сталіну казали про те, що багато хто саджає цибулю, через декілька днів викопує її та з’їдає. Так само, коли визрівав влітку 32-го року врожай, то селяни тільки чекали моменту, коли колос наллється. Для того, щоб це зупинити Сталін видав «закон про п’ять колосків».
Безпрецедентно жорстокий закон
Закон «про колоски» не має прецедентів у світовій історії за своєю жорстокістю, наголошує професор Кульчицький.
«Якщо селянина заставали на колгоспному полі, його чекало ув’язнення, швидкий суд та у кращому випадку 10 років таборів. Сталін вважав, що саме таким способом він зможе врятувати врожай. Але цього не сталося, не тому, що колгоспники його з’їли, а тому, що вони не бажали працювати на полі, знаючи, що врожай піде не до них, а в державу. Це був хибний шлях Сталіна», – додає історик.
За офіційними даними до жовтня 1933 року було засуджено понад 200 тисяч осібОлег Бажан
За офіційними даними, до жовтня 1933 року було засуджено понад 200 тисяч осіб, зазначив у коментарі Радіо Свобода історик Олег Бажан, заступник головного редактора журналу «З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ» та часопису «Краєзнавство».
«Коли ці дані лягли на стіл прокурору і з ними ознайомився Сталін, влада сама налякалася масштабам цього закону, тому від 34-го року почали знімати обвинувачення за ці порушення. Хоча цей закон застосовувався ще й у 1946–47 роках», – розповідає Бажан.
Закон «про колоски» став ще одним фактором, який примножив число жертв великого терору голодом. Дослідники Голодомору в Україну називають різне число жертв голоду: від 4 до 12 мільйонів осіб. Точну кількість жертв встановити наразі неможливо.
Історичний факт Голодомору в Україні 1932–33 років визнали 70 країн світу. Десять країн (США, Канада, Естонія, Аргентина, Австралія, Італія, Угорщина, Литва, Грузія, Польща) визнали його актом геноциду.
У день ухвалення сталінського закону «про п’ять колосків» біля меморіалу жертвам Голодомору запалили свічі пам’яті.