Гості «Вашої Свободи»: Віталій Бала, директор Агентства моделювання ситуацій; Ігор Попов, перший заступник голови Національного агентства України з питань державної служби.
Олександр Лащенко: Набирає обертів передвиборна кампанія в Україні. Як прогнозують у ЦВК, на цих виборах буде дуже багато кандидатів в мажоритарних округах, де оберуть 225 народних депутатів, рівно половину наступного кладу Верховної Ради.
Деякі кандидати та оглядачі вже констатують, що витрати на вибори в окрузі можуть сягати мільйонів доларів. Називають навіть суми до 35 мільйонів. Звісно, не в гривнях.
Панове, за скільки на цих виборах (чи є у вас такі дані) можна отримати це задоволення – бути обраним до найвищого законодавчого органу України?
Віталій Бала: Скільки коштує?
– Так, є дані такі зараз?
Віталій Бала: Ви знаєте, насправді цифра у 35 мільйонів мене трохи здивувала. Я хотів би подивитися на цей округ і тих людей, хто намалював, і ту людину, яка потратить ці гроші.
– Максимальну називають. Різні дані, до речі.
Віталій Бала: Бо за ці гроші (35 мільйонів доларів – ред.) можна по великому рахунку купити собі, якщо не перше місце, то друге, третє точно у прохідному списку. Це достатньо велика цифра.
Середня по підрахунках становить десь біля 2 мільйонів доларів. Але це не зараз, бо зараз лишилося фактично 2 місяці. Тобто мається на увазі, що за десь півроку, як починати працювати, більш-менш. Хто починав ще раніше, то він міг ще здешевити ці затрати.
Зараз мені важко уявити, куди можна витратити, умовно кажучи, за 2 місяці, якщо не 35, навіть 5 мільйонів доларів? Це треба так красти тим, хто працює на цього кандидата. Я навіть не знаю. Чи просто вистелити купюрами дорогу до кожної…
– Ну, якщо потенційний кандидат має такі ресурси, до 28 жовтня ще чимало часу. Вже запізно вкладати?
Віталій Бала: Це можуть бути тільки реально потрачені гроші на кого? На тих, хто ходить, на тих, хто розносить, на тих, хто сидить у комісіях, і на тих, хто за цими комісіями спостерігає.
Але це, дійсно, можуть бути такі цифри, які передбачають фальсифікацію на користь цього кандидата. Бо на інше я не бачу, щоб потратити гроші. Безумовно, що можна хіба що купити якийсь вертоліт, і хай у селі в якійсь школі буде цей вертоліт, то ще можна. Потім ще якийсь «Rolls-Royce» подарувати директору іншої школи. Чи, я не знаю, начальнику чи командиру військової частини персональний танк купити.
– А пару дитячих майданчиків побудувати на території?
Віталій Бала: Та це смішні гроші.
– Копійки.
Віталій Бала: Увесь округ можна зробити майданчиком спортивним за такі гроші. Навіть міні-стадіон або якийсь льодовий палац зробити.
Але по великому рахунку, мені видається, що в нас буде все-таки непросто на виборах. І я чомусь сподіваюся (хочу бути оптимістом), що все-таки є шанс для тих, хто має отримати довіру від людей і виграти ці вибори. Не тільки, умовно кажучи, гроші. Хоча, безумовно, в певних регіонах вони будуть мати місце. Але я все-таки сподіваюся на те, що люди, бачачи, що все-таки має бути ротація представників народу в парламенті, навіть щоб щось рухалося вперед, все-таки здоровий глузд має перемогти.
– Пане Ігорю, Ви погоджуєтеся з нашим гостем Віталієм Балою про те, що щастя потенційного кандидата в депутати не лише в грошах на цих виборах?
Ігор Попов: Звичайно. Мажоритарні вибори набагато ближчі до народу. І якщо у списку можна заховатися, то на мажоритарці не заховаєшся. Тебе видно і видно всі твої недоліки і всі твої вади.
Але яка б людина не була розумна, все-таки без ресурсу вона не може перемогти на цих виборах. У нас ставки високі. Якщо він не буде витрачати ресурси, то ці ресурси матимуть конкуренти – вони його обійдуть. Ресурс може бути різним. Людина може мати свій медійний ресурс, може мати чудову газету, яку всі читають – це здешевлює його безпосередні грошові видатки. Вона може мати тисячу осіб, які працюють на її підприємствах, які хочуть за неї агітувати безкоштовно.
– Благодійні фонди.
Ігор Попов: Благодійні фонди – це, як правило, прикриття для того, щоб легально витрачати кошти не готівкою, а все-таки більш-менш легалізувати.
Якщо зараз планка для перемоги – десь 30 тисяч голосів, то з розрахунку десь 50-60 доларів за голос витрат ми так і виходимо на 1,5-2 мільйони доларів. Це середня сума, яку витрачає кандидат, якого трохи знають.
Якщо він, звичайно, має особистий ресурс, він зірка, він чудово виступає, він довго живе, працює в цьому окрузі, він реально щось зробив для цього округу, то це, звичайно, здешевлює його витрати, тому що його вже й так знають.
– І це не залежить від регіону? Київ, наприклад? Округ у Закарпатті, приміром? Не має значення?
Ігор Попов: Звичайно, ціна виборів відрізняється від регіону до регіону. Якщо взяти виборчий бюджет, то він прив’язаний багато у чому до середньої зарплати, до вартості носіїв зовнішньої реклами. Звичайно, борд у Києві коштує набагато дорожче, ніж борд на трасі в сільському окрузі, де майже ніхто не їздить.
– А скільки, нагадайте, борд у Києві коштує?
Ігор Попов: Перед виборами зараз підняли ціни, звичайно. Тому в центральних районах чи на розв’язках можуть просити пару тисяч гривень, можуть просити і 5 тисяч гривень за місяць. За сіті-лайти…
Віталій Бала: До старту це було десь на рівні 500 доларів. Але дійсно зараз вони піднялися на цю рекламу. Безумовно, всі на цьому заробляють гроші. Це факт.
– Під час нинішньої передвиборної кампанії все-таки визнали активне використання благодійних фондів. Але, як стверджують деякі експерти, більшість кандидатів саме в одномандатних округах контролюють все-таки партії-фаворити виборних перегонів: «Батьківщина», Партія регіонів.
Пане Попов, Ви погоджуєтеся з такою думкою?
Ігор Попов: Партія може трошки додати, може трошки забрати голосів у кандидата. Все-таки на мажоритарці будуть більше дивитися на його особистість. Є винятки. Є у нас занадто політизовані округи. Тому на Галичині висуванець комуністів лише втратить, якщо його висуне така політична партія.
У переважній більшості інших регіонів кандидати хочуть бути самовисуванцями, хочуть зберегти свій ступінь свободи. І виборцю, можливо, набагато цікавіше вибрати самовисуванця.
Якби то не сталося, все рівно переважна більшість мажоритарників буде працювати і зі владою для того, щоб вирішувати і свої проблеми, і вирішувати проблеми виборців, якщо він це зможе і захоче робити. І вони будуть мігрувати, вони все рівно будуть «тушками».
– Будуть «тушки», так?
Ігор Попов: Переважна більшість буде працювати у складі більшості. За цих кілька років каденції більшість може змінюватися, змінюватися її кольори, ідеологія і програма, але оці мажоритарники у переважній більшості будуть все-таки там, при владі. Вони не є партійними, вони є лоялістами, вони є лояльними до влади. Можливо, це і правильно.
– Можливо, їх називати краще «конформістами»?
Ігор Попов: Деякі партійні прихильники можуть назвати їх ще іншими словами, які ми в ефірі не можемо говорити. Проте це ті реалії, з якими ми живемо.
– Пане Віталію, Ви погоджуєтеся з таким судженням?
Віталій Бала: Я ввів термін. Я їх називаю усіх «політичними поліцаями». Я говорю, що в нас може бути майбутній парламент «політичних поліцаїв». Бо коли йшли у поліцаї за часів війни, люди хотіли зберегти своє життя, тут люди хочуть зберегти своє політичне життя.
Навіть по списку ми побачили, як вони кинули свої партії. Якщо вони такі великі депутати, то я думаю, що, напевне, народ їх оцінив. Якщо їхня партія не здатна навіть 3% подолати, то треба йти у список Партії регіонів. Я думаю, що таким депутатам насправді вже не місце, бо це фактично є підсумок їхньої роботи. Якщо вони за рахунок інших списків хочуть потрапити в політичне життя, я їх назвав «політичними поліцаями».
Стосовно мажоритарників, то, безумовно, за певної умови вони також можуть бути такими «поліцаями», коли їх поставлять перед якимось вибором чи зроблять пропозицію, від якої буде важко або неможливо відмовитися. Але мені видається, що все-таки більшість буде ситуативна. І краще, напевне, було б, якби вона була ситуативна і в одну, і в іншу сторону – влада і опозиція.
Мені видається, що треба вже йти до якоїсь політичної конкуренції, у тому числі вже всередині у парламенті це починати. Навіть, умовно кажучи, якщо появиться 150 нових, абсолютно інших депутатів, бо кажуть, що десь 300…
– Третина.
Віталій Бала: Так. Там різні можуть бути. То навіть якщо з тих 150 буде хоча би 50 нормальних людей, таких, які йдуть… До речі, я знаю таких кандидатів, які самодостатні, яким набридло, що робиться в країні.У них дуже серйозні конфлікти з представниками влади, бо ті не хочуть, щоб вони йшли. Бо вони, скажімо так, некеровані. Навіть опозиція не завжди хоче з ними мати справу, бо вони мають свою думку.
– І це саме за округами?
Віталій Бала: І саме за округами.
Але ми відзначили такий факт, що в центральній частині країни автоматично, якщо ти – висуванець від Об’єднаної опозиції чи від «УДАРу», ти вже на старті перемагаєш висуванця від партії влади.
Як ми побачимо, що навіть у Києві будуть деякі висуванці, які будуть намагатися, що не мають ніякого відношення до партії влади, але хто з ними буде боротися, вони будуть їх до них прив’язувати. Я думаю, що це також дуже не допоможе тим кандидатам. Кращий варіант, коли, безумовно, були б якісь самовисуванці.
– Українські закони не обмежують витрати виборчого фонду. Так? Можливо, варто було б запровадити це обмеження?
Ігор Попов: У нас були ці обмеження. І практика показала, що вони не мають сенсу. Все рівно ніхто їх не дотримується. Через благодійні фонди «проганяється» 90% фінансування або взагалі роздається «чорною» готівкою. І коли у нас половина економіки в «тіні», то ми хочемо, щоб вибори у нас проходили офіційно?
Саме тому краще, щоб не дурити ні організаторів виборів, ні ЦВК, ні виборців,і лібералізувати у цьому плані законодавство, зняти ліміт, і нехай краще вони легалізують ті витрати, які пішли на вибори, щоб ми бачили всіх, реально хто потратив.
Віталій Бала: Хоча я тут вважаю, що нам потрібно мати жорстку прив’язку до тих, хто фінансує. Бо навіть і кандидати по мажоритарних округах, і деякі політичні партії – від того, як люди будуть знати, хто їх фінансує, будуть розуміти, що вони будуть робити в наступному парламенті. Можливо, після цього вже й не будуть голосувати ні за такого кандидата, ні за таку політичну партію.
І в цьому сенсі треба наводити лад, бо ми дуримо людей, дуримо громадян під якоюсь красивою обгорткою, а насправді там зовсім інше. І ми можемо завести у той же парламент, «політичного Троянського коня», а потім картина буде не такою, яка відповідає дійсності, не такою, за яку люди голосували, яку хотіли бачити політичну мапу в парламенті.
– Ми маємо запитання радіослухача.
Слухачка (переклад): Панове, як ви ставитеся до того, що наш колишній Президент Ющенко йде у парламент? Це ж взагалі сором! Як раніше говорили, «кіно і німці».
І хочу ще побажати нашим політологам (я їх дуже люблю і народ їм вірить у більшості, пану Віталієві, я колись з ним зустрічалася на Хрещатику, колив він був біля суду над Тимошенко, то ми з ним говорили), щоб вони говорили правду, тому що народ їм вірить.
І я раніше думала, що політолог, коли працює на одну партію, то це, як мовиться «до кінця свого життя», а вони, виявляється, по 8-10 партій і у більшості обманюють людей.
– Так. Ющенко знову йде на вибори. Знову «НУ». Стверджує він сам особисто, його є сподівання, що він набере більше 5% голосів і пройде до Верховної Ради.
Пане Ігорю, який Ваш коментар з цього приводу, як людини, яка працювала з Віктором Андрійовичем, колив він був Президентом.
Ігор Попов: У нас демократична країна, і кожен може висуватися, якщо він проходить по цензу. І у Віктора Андрійовича є цінності, які потребує українське суспільство, які останніми роками втрачаємо.
Проте інше питання – як вони захищалися останні роки, як вони просувалися, ці цінності, як будувалася та партія? І, звичайно, зараз (це твереза оцінка) у них немає шансів на проходження 5% бар’єру. І після виборів я не знаю, чи та партія ще житиме.
Проте ті ідеї мають право на існування. І, можливо, позитивним результатом його кампанії стане пропагування тих ідей, ув’язування суспільства в дискусію зі змістовних питань, а не з якихось питань, які відволікають не невірне.
– Пане Віталію, яка Ваша думка стосовно цього?
Віталій Бала: Я все-таки більше у цьому сенсі, як технолог, скажу. Якщо ти не маєш шансів взяти 5%, але ти все рівно йдеш на ці вибори…
– Може, олімпійський принцип «Участь, а не перемога»?
Віталій Бала: …значить це комусь потрібно. І знову складається враження, як завжди було так: «А Баба Яга завжди проти». От піде він (Ющенко – ред.), забере, я не знаю, 1%, 1,5% чи 2%, але він забере їх у кого? Правильно, він забере їх в Об’єднаної опозиції. І таким чином ця Об’єднана опозиція цих відсотків не дорахується.
Чи добре це? Навіть якщо ті є цінності, про які казав Ігор, йти і забирати ці 2% зараз, в цей момент, коли, як на мене, ситуація достатньо неоднозначна, і щоб рухатися вперед, має залишитися політична конкуренція, ніхто: ні лівий, ні правий берег – не має взяти абсолютну владу до себе. Це неправильно, це небезпечно для країни.
От що він буде робити? От це той же є «Троянський кінь», який увійде, буде намагатися зсередини щось там зробити. Це, напевне, його переконання. Він дійсно на це має право. А громадяни хай самі оцінять, чи варто за це голосувати. Все в руках громадян. Всі бачили, всі знають.
– І от один з громадян, потенційний учасник виборів, як та людина, яка прийде на виборчу дільницю, приєднався до нашої розмови.
Слухач: Панове, скажіть, будь ласка, якщо ця влада, Партія регіонів, програє на виборах до Верховної Ради, то ви знаєте, що вона так просто не здасться? Це така влада, яка нічого не хоче робити! У мене є рішення суду 8 місяців…
Ігор Попов: Ми бачимо модель, і ми бачимо, як працюють, наскільки професійно працюють команди. Скоріш за все (мій особистий прогноз), Партія регіонів матиме трохи більше, ніж «Батьківщина» і перше місце у командному заліку займе. І вона почне формувати більшість у парламенті, більшість мажоритарників туди приєднаються. Тому що на сьогодні партія і Президент є сильними. Тому навряд чи ця дискусія матиме місце.
А те, що у нас народ не задоволений діяльністю влади як такою, то це так, ми це бачимо. І з тим же виконанням рішень судів, то я через день стикаюся з цими ситуаціями. Я так розумію, що у людини там теж проблема. І ніхто: ні виконавча служба, ніхто – не хочуть виконувати рішення, яке, можливо, суперечить чиїмось інтересам, чиїмось принципам.
Це, звичайно, неправильно. Якщо це не буде подолано, то народ візьметься за вила.
– Пане Віталію?
Віталій Бала: Арифметично – влада не може виграти. Більше того, від 1998 року на жодних парламентських виборах влада не перемагала.
– Але, зрештою, формувала більшість, як, наприклад, у 2002 році.
Віталій Бала: Я погоджуюся, що у неї є всі шанси сформувати ту більшість. Знову ж, мені здається, вона буде ситуативною, бо є проблеми вже і всередині влади. І всі про це прекрасно знають. Не все так просто у данському королівстві, як здається зі сторони. І не така вона монолітна і вертикальна, не така вже й сильна, як про це говорили.
З приводу того, чи не захочуть, чи не будуть віддавати, то, розумієте, все ж насправді залежить від громадян. Але в цій ситуації, як мені видається, напевне, найголовніше не те, хто прийде першим, як кажуть на виборах, а хто прийде з підтримкою людей. Не за рахунок того, що він сфальшує ці вибори, а от легітимність.
Ми маємо розуміти, що для того, щоб бути реальною владою, має бути легітимізація цієї влади. Так от, вибори її легітимізують. І в даному випадку чим більше людей прийде, буде більша явка, тим менше шансів у влади перемогти, набрати більшість.
Громадяни це також мають розуміти. Для опозиції найголовніше – це мобілізувати людей, щоб вони прийшли на вибори. Якщо вони цього не зможуть зробити, тоді, дійсно, той сценарій песимістичний, який Ігор нам малює, має право на життя.
– Ну, для когось песимістичний, а для когось оптимістичний.
До речі, за законом, окружні і дільничні виборчі комісії формують зокрема представники партій. Це стосується взагалі виборів. І, щоб стати суб’єктом виборчого процесу, досить висунути хоча б одного кандидата-мажоритарника. І незалежно, яка це партія: Партія регіонів чи якась партія-одноденка.
Як стверджують в ЦВК (Андрія Магера про це заявляв на телебаченні), зараз купа з’явилася отаких кандидатів. І висувають їх партії-одноденки, щоб потім завдяки цьому висуненню виборчі дільниці можна було контролювати зокрема певним політичним силам.
Пане Віталію, Ви погоджуєтеся з такою тенденцією?
Віталій Бала: Так. Така технологія працює. Я думаю, що і влада, і опозиція буде цю технологію застосовувати. Тут не треба… Святих немає ні там, ні там. Я думаю, в даному випадку або треба чітко прописувати законом…
– І це має бути зареєстрована партія-одноденка якась чи…?
Віталій Бала: Безумовно, вона має бути зареєстрована.
– Скільки у нас зараз в Україні зареєстровано партій?
Віталій Бала: 182 чи 183. Я уже збився. Там постійно щось змінюється.
Ігор Попов: Так, там змінюється.
Віталій Бала: Я думаю, що партій 100, скажімо так, можна набрати, які можуть висунути, умовно кажучи.
І це, до речі, заробіток голови цієї партії. Він тепер собі сидить, до нього підходять…
– А щоб зараз зареєструвати партію, що треба робити?
Віталій Бала: Там же ж має бути певний термін, що вона зареєстрована. Що значить «зараз»? Спробуйте, підіть і зареєструйте зараз.
– Зараз уже ні.
Віталій Бала: Та і раніше не можна було. Це не так просто, як…
– Але ж понад 180 – це ж серйозна цифра!
Віталій Бала: Так. Але от був період, коли десь упродовж 2 років, особливо перед місцевими виборами, взагалі не можна було зареєструвати партію.
Ігор Попов: Партії-одноденки зареєстровані вже по 15 років. Інше питання…
– Ну, «карликові» партії, скажімо так.
Віталій Бала: «Диванні». Ми їх називаємо «диванні».
Ігор Попов: Так, «диванні», «піддиванні».
Зараз переважна кількість партій зареєструвала по одному кандидату–мажоритарнику саме тому, щоб братися у цю технологію, брати участь у жеребкуванні кандидатів до виборчих комісій. І як тільки вона попадає, вона починає торгувати цими місцями. Отака маленька собі, дрібна політична корупція. Порівняно з великою політичною корупцією – це взагалі дурниці.
Закон не є досконалим. Закон ухвалили «на «Ура!». Там більше 300 голосів. Влада з опозицією, всі разом. Але насправді в технічному плані таких заковик вистачає. Зараз юристи їх розібрали. І, власне, йде гра. Так само, як і в судовому процесі йде гра між двома сторонами, так само зараз у політиці.
– Опозиція-влада. Так?
Ігор Попов: Опозиція-влада – ці терміни є якимись некласичними з британською політичною моделлю, але…
– України сучасної вони мало стосуються.
Ігор Попов: Так. Ну, це смішно. Тому що зараз дивимося на списки – ці люди туди-сюди переходили стільки разів! А якщо говорити про різницю виборчих програм і гасел, то, оскільки за останніх 5 років всі по черзі були при владі, різниці вже немає взагалі ніякої. Тобто у ставці податку, у фіскальній політиці.
– Так який сенс тоді проводити вибори? Можна залишити одного з відомих депутатів, який говорить про «розводку» опозиції, як котят», там ще пару – і все буде вирішено. Який сенс тоді?
Ігор Попов: Ну, можливо, мажоритарники нам трохи дійсно розрідять ситуацію.
Тому що, крім мовного питання, різниці немає. А мовним питанням просто спекулюють для того, щоб «розводити» тих же виборців, «як котят».
– Причому з обох боків. Ви погоджуєтеся?
Ігор Попов: Звичайно. У нас є питання мови з певними проблемами і в нас є питання політичних спекуляцій на мові або на зовнішній політиці.
– Так, може, все вирішують президентські вибори – їх дочекатися? Тоді, можливо, якась зміна чи стабілізація ситуації?
Ігор Попов: Ну, звичайно. У нас конституційна модель. У нас президентсько-парламентська республіка. І президентські вибори набагато більше вирішать. Проте знову ж таки між потенційними кандидатами у президенти, якщо взяти те, як вони бачать майбутнє країни, великої різниці немає.У кожного є свої «любі друзі», є своє «оточення». І в принципі, йде звинувачення у тому один одного, хто більше вкрав, і хто потім переможе, менше вкраде.
– Пане Віталію, погоджуєтеся з цим, що фактично різниця невелика, а маленька як між кандидатами у депутати, так і між можливими кандидатами у президенти?
Віталій Бала: Різниця насправді є. Різниця, як мінімум, є вікова. Це перше. Різниця є в сенсі освіти дуже суттєва. І різниця є в тому, яке бачення майбутньої України. Розумієте?
Я так скажу, що це покоління політиків, яке зараз є, то це фактично політики вчорашнього дня.
– Ющенко. Янукович. Тимошенко. Я правильно кажу?
Віталій Бала: Так. Їм завтрашній день для України відносний. Їм треба сьогоднішній день. І, не бачачи завтрашнього чи післязавтрашнього дня (я умовно говорю про завтрашній день), важко вибудувати стратегію розвитку країни.
Оці, які молоді, у яких є свої вади…
– Ну, наприклад, Олесь Довгий – теж молодий політик, кандидат у депутати.
Віталій Бала: Це хай громадяни міста Києва визначать.
Якщо громадяни дадуть їм можливість бути депутатами, значить, це позиція така громадян. Значить, з такими людьми…
До речі, такі теж люди потрібні в українській політиці. Це абсолютно нормально. Не може бути тільки одних «білих», чи одних тільки «чорних». Так не буває. Тільки проблема в тому, що ми перетворюємося зараз у «сірих». І це найбільше мене непокоїть. Бо країна фактично…
Подивіться, у нас немає політичних зірок. У нас була дискусія з приводу того, що якихось зірок взяли в списки, я кажу: там тільки одна зірка: Шевченко. Всіх інших «зірками» я назвати не можу.
– Але не зірка політики. Йдеться не про народного депутата-журналіста.
Віталій Бала: Так. Безумовно, а зірок політики у нас немає. Так от, нам треба, щоб появлялися. Навіть, хай будуть такі одіозні, але хай вони будуть, тоді буде певна конкуренція. Це потрібно для країни.
– Ще запитання радіослухача.
Слухачка: Мені здається, що за «Батьківщину» вже об’єднану – це теж той «поліцай», який боїться, що програє. Тому що мовне питання не пройшло б навіть, а вони проголосували за це. Краще голосувати за партію «Свобода».
– Давайте не будемо займатися агітацією.
Панове, можна очікувати на цих виборах, крім традиційних: влада, її Партія регіонів уособлює, «Батьківщина», можливо, з’явиться у парламенті якась політична сила, не будемо називати конкретні політичні сили, яка матиме серйозний вплив? Можуть бути такі зміни в наступному складі парламенту?
Ігор Попов: У новому парламенті з’явиться велика кількість цікавих особистостей, що пройшли через мажоритарні вибори, що поспілкувалися з десятками тисяч людей. І багато з них посоромляться обдурити тих людей. І от на цьому етапі вони можуть об’єднатися. З того може бути толк. На партії я не сподіваюся.
Віталій Бала: Я підтримую Ігоря. Дійсно, тільки мажоритарники зможуть зробити цю правильну, потрібну силу політичну всередині парламенту у майбутній Верховній Раді. Це буде спочатку група за інтересами виборців. Бо, я думаю, що там будуть люди з совістю, з якимось почуттям відповідальності.
//www.facebook.com/plugins/likebox.php?href=http%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fvasha.svoboda&width=510&height=590&colorscheme=light&show_faces=true&border_color&stream=true&header=true
СЛУХАТИ / ДИВИТИСЬ
Олександр Лащенко: Набирає обертів передвиборна кампанія в Україні. Як прогнозують у ЦВК, на цих виборах буде дуже багато кандидатів в мажоритарних округах, де оберуть 225 народних депутатів, рівно половину наступного кладу Верховної Ради.
Деякі кандидати та оглядачі вже констатують, що витрати на вибори в окрузі можуть сягати мільйонів доларів. Називають навіть суми до 35 мільйонів. Звісно, не в гривнях.
Панове, за скільки на цих виборах (чи є у вас такі дані) можна отримати це задоволення – бути обраним до найвищого законодавчого органу України?
Віталій Бала: Скільки коштує?
– Так, є дані такі зараз?
Віталій Бала: Ви знаєте, насправді цифра у 35 мільйонів мене трохи здивувала. Я хотів би подивитися на цей округ і тих людей, хто намалював, і ту людину, яка потратить ці гроші.
– Максимальну називають. Різні дані, до речі.
Віталій Бала
За ці гроші (35 мільйонів доларів – ред.) можна купити собі, якщо не перше місце, то друге, третє точно у прохідному списку. Біля 2 мільйонів доларів. За півроку, як починати працювати. Хто починав ще раніше, міг ще здешевити ці затрати
Середня по підрахунках становить десь біля 2 мільйонів доларів. Але це не зараз, бо зараз лишилося фактично 2 місяці. Тобто мається на увазі, що за десь півроку, як починати працювати, більш-менш. Хто починав ще раніше, то він міг ще здешевити ці затрати.
Зараз мені важко уявити, куди можна витратити, умовно кажучи, за 2 місяці, якщо не 35, навіть 5 мільйонів доларів? Це треба так красти тим, хто працює на цього кандидата. Я навіть не знаю. Чи просто вистелити купюрами дорогу до кожної…
– Ну, якщо потенційний кандидат має такі ресурси, до 28 жовтня ще чимало часу. Вже запізно вкладати?
Віталій Бала: Це можуть бути тільки реально потрачені гроші на кого? На тих, хто ходить, на тих, хто розносить, на тих, хто сидить у комісіях, і на тих, хто за цими комісіями спостерігає.
Але це, дійсно, можуть бути такі цифри, які передбачають фальсифікацію на користь цього кандидата. Бо на інше я не бачу, щоб потратити гроші. Безумовно, що можна хіба що купити якийсь вертоліт, і хай у селі в якійсь школі буде цей вертоліт, то ще можна. Потім ще якийсь «Rolls-Royce» подарувати директору іншої школи. Чи, я не знаю, начальнику чи командиру військової частини персональний танк купити.
– А пару дитячих майданчиків побудувати на території?
Віталій Бала: Та це смішні гроші.
– Копійки.
Віталій Бала: Увесь округ можна зробити майданчиком спортивним за такі гроші. Навіть міні-стадіон або якийсь льодовий палац зробити.
Але по великому рахунку, мені видається, що в нас буде все-таки непросто на виборах. І я чомусь сподіваюся (хочу бути оптимістом), що все-таки є шанс для тих, хто має отримати довіру від людей і виграти ці вибори. Не тільки, умовно кажучи, гроші. Хоча, безумовно, в певних регіонах вони будуть мати місце. Але я все-таки сподіваюся на те, що люди, бачачи, що все-таки має бути ротація представників народу в парламенті, навіть щоб щось рухалося вперед, все-таки здоровий глузд має перемогти.
– Пане Ігорю, Ви погоджуєтеся з нашим гостем Віталієм Балою про те, що щастя потенційного кандидата в депутати не лише в грошах на цих виборах?
Ігор Попов
Якщо у списку можна заховатися, то на мажоритарці не заховаєшся. Але яка б людина не була розумна, без ресурсу вона не може перемогти на цих виборах
Але яка б людина не була розумна, все-таки без ресурсу вона не може перемогти на цих виборах. У нас ставки високі. Якщо він не буде витрачати ресурси, то ці ресурси матимуть конкуренти – вони його обійдуть. Ресурс може бути різним. Людина може мати свій медійний ресурс, може мати чудову газету, яку всі читають – це здешевлює його безпосередні грошові видатки. Вона може мати тисячу осіб, які працюють на її підприємствах, які хочуть за неї агітувати безкоштовно.
– Благодійні фонди.
Благодійні фонди прикриття для того, щоб легально витрачати кошти не готівкою
Якщо зараз планка для перемоги 30 тисяч голосів, то з розрахунку 50-60 доларів за голос витрат ми виходимо на 1,5-2 мільйони. Це середня сума, яку витрачає кандидат, якого трохи знають
Якщо зараз планка для перемоги – десь 30 тисяч голосів, то з розрахунку десь 50-60 доларів за голос витрат ми так і виходимо на 1,5-2 мільйони доларів. Це середня сума, яку витрачає кандидат, якого трохи знають.
Якщо він, звичайно, має особистий ресурс, він зірка, він чудово виступає, він довго живе, працює в цьому окрузі, він реально щось зробив для цього округу, то це, звичайно, здешевлює його витрати, тому що його вже й так знають.
– І це не залежить від регіону? Київ, наприклад? Округ у Закарпатті, приміром? Не має значення?
Ігор Попов: Звичайно, ціна виборів відрізняється від регіону до регіону. Якщо взяти виборчий бюджет, то він прив’язаний багато у чому до середньої зарплати, до вартості носіїв зовнішньої реклами. Звичайно, борд у Києві коштує набагато дорожче, ніж борд на трасі в сільському окрузі, де майже ніхто не їздить.
– А скільки, нагадайте, борд у Києві коштує?
Ігор Попов: Перед виборами зараз підняли ціни, звичайно. Тому в центральних районах чи на розв’язках можуть просити пару тисяч гривень, можуть просити і 5 тисяч гривень за місяць. За сіті-лайти…
Віталій Бала: До старту це було десь на рівні 500 доларів. Але дійсно зараз вони піднялися на цю рекламу. Безумовно, всі на цьому заробляють гроші. Це факт.
– Під час нинішньої передвиборної кампанії все-таки визнали активне використання благодійних фондів. Але, як стверджують деякі експерти, більшість кандидатів саме в одномандатних округах контролюють все-таки партії-фаворити виборних перегонів: «Батьківщина», Партія регіонів.
Пане Попов, Ви погоджуєтеся з такою думкою?
У переважній більшості регіонів кандидати хочуть бути самовисуванцями, хочуть зберегти свій ступінь свободи. Переважна більшість мажоритарників буде працювати і зі владою. Вони будуть мігрувати, все рівно будуть «тушками»
Ігор Попов: Партія може трошки додати, може трошки забрати голосів у кандидата. Все-таки на мажоритарці будуть більше дивитися на його особистість. Є винятки. Є у нас занадто політизовані округи. Тому на Галичині висуванець комуністів лише втратить, якщо його висуне така політична партія.
У переважній більшості інших регіонів кандидати хочуть бути самовисуванцями, хочуть зберегти свій ступінь свободи. І виборцю, можливо, набагато цікавіше вибрати самовисуванця.
Якби то не сталося, все рівно переважна більшість мажоритарників буде працювати і зі владою для того, щоб вирішувати і свої проблеми, і вирішувати проблеми виборців, якщо він це зможе і захоче робити. І вони будуть мігрувати, вони все рівно будуть «тушками».
– Будуть «тушки», так?
Ігор Попов: Переважна більшість буде працювати у складі більшості. За цих кілька років каденції більшість може змінюватися, змінюватися її кольори, ідеологія і програма, але оці мажоритарники у переважній більшості будуть все-таки там, при владі. Вони не є партійними, вони є лоялістами, вони є лояльними до влади. Можливо, це і правильно.
– Можливо, їх називати краще «конформістами»?
Ігор Попов: Деякі партійні прихильники можуть назвати їх ще іншими словами, які ми в ефірі не можемо говорити. Проте це ті реалії, з якими ми живемо.
– Пане Віталію, Ви погоджуєтеся з таким судженням?
У нас може бути майбутній парламент «політичних поліцаїв». Коли йшли у поліцаї за часів війни, хотіли зберегти своє життя, тут люди хочуть зберегти своє політичне життя
Віталій Бала: Я ввів термін. Я їх називаю усіх «політичними поліцаями». Я говорю, що в нас може бути майбутній парламент «політичних поліцаїв». Бо коли йшли у поліцаї за часів війни, люди хотіли зберегти своє життя, тут люди хочуть зберегти своє політичне життя.
Навіть по списку ми побачили, як вони кинули свої партії. Якщо вони такі великі депутати, то я думаю, що, напевне, народ їх оцінив. Якщо їхня партія не здатна навіть 3% подолати, то треба йти у список Партії регіонів. Я думаю, що таким депутатам насправді вже не місце, бо це фактично є підсумок їхньої роботи. Якщо вони за рахунок інших списків хочуть потрапити в політичне життя, я їх назвав «політичними поліцаями».
Стосовно мажоритарників, то, безумовно, за певної умови вони також можуть бути такими «поліцаями», коли їх поставлять перед якимось вибором чи зроблять пропозицію, від якої буде важко або неможливо відмовитися. Але мені видається, що все-таки більшість буде ситуативна. І краще, напевне, було б, якби вона була ситуативна і в одну, і в іншу сторону – влада і опозиція.
Мені видається, що треба вже йти до якоїсь політичної конкуренції, у тому числі вже всередині у парламенті це починати. Навіть, умовно кажучи, якщо появиться 150 нових, абсолютно інших депутатів, бо кажуть, що десь 300…
– Третина.
Якщо буде хоча б 50 нормальних людей. Я знаю таких кандидатів, яким набридло, що робиться в країні. У них дуже серйозні конфлікти з представниками влади, бо ті не хочуть, щоб вони йшли. Навіть опозиція не завжди хоче з ними мати справу, бо вони мають свою думку
Віталій Бала: Так. Там різні можуть бути. То навіть якщо з тих 150 буде хоча би 50 нормальних людей, таких, які йдуть… До речі, я знаю таких кандидатів, які самодостатні, яким набридло, що робиться в країні.У них дуже серйозні конфлікти з представниками влади, бо ті не хочуть, щоб вони йшли. Бо вони, скажімо так, некеровані. Навіть опозиція не завжди хоче з ними мати справу, бо вони мають свою думку.
– І це саме за округами?
У центральній частині країни автоматично, якщо ти висуванець від Об’єднаної опозиції чи від «УДАРу», ти вже на старті перемагаєш висуванця від партії влади
Але ми відзначили такий факт, що в центральній частині країни автоматично, якщо ти – висуванець від Об’єднаної опозиції чи від «УДАРу», ти вже на старті перемагаєш висуванця від партії влади.
Як ми побачимо, що навіть у Києві будуть деякі висуванці, які будуть намагатися, що не мають ніякого відношення до партії влади, але хто з ними буде боротися, вони будуть їх до них прив’язувати. Я думаю, що це також дуже не допоможе тим кандидатам. Кращий варіант, коли, безумовно, були б якісь самовисуванці.
– Українські закони не обмежують витрати виборчого фонду. Так? Можливо, варто було б запровадити це обмеження?
Через благодійні фонди «проганяється» 90% фінансування або взагалі роздається «чорною» готівкою. Коли у нас половина економіки в «тіні», ми хочемо, щоб вибори у нас проходили офіційно?
Ігор Попов: У нас були ці обмеження. І практика показала, що вони не мають сенсу. Все рівно ніхто їх не дотримується. Через благодійні фонди «проганяється» 90% фінансування або взагалі роздається «чорною» готівкою. І коли у нас половина економіки в «тіні», то ми хочемо, щоб вибори у нас проходили офіційно?
Саме тому краще, щоб не дурити ні організаторів виборів, ні ЦВК, ні виборців,і лібералізувати у цьому плані законодавство, зняти ліміт, і нехай краще вони легалізують ті витрати, які пішли на вибори, щоб ми бачили всіх, реально хто потратив.
Віталій Бала: Хоча я тут вважаю, що нам потрібно мати жорстку прив’язку до тих, хто фінансує. Бо навіть і кандидати по мажоритарних округах, і деякі політичні партії – від того, як люди будуть знати, хто їх фінансує, будуть розуміти, що вони будуть робити в наступному парламенті. Можливо, після цього вже й не будуть голосувати ні за такого кандидата, ні за таку політичну партію.
І в цьому сенсі треба наводити лад, бо ми дуримо людей, дуримо громадян під якоюсь красивою обгорткою, а насправді там зовсім інше. І ми можемо завести у той же парламент, «політичного Троянського коня», а потім картина буде не такою, яка відповідає дійсності, не такою, за яку люди голосували, яку хотіли бачити політичну мапу в парламенті.
– Ми маємо запитання радіослухача.
Слухачка (переклад): Панове, як ви ставитеся до того, що наш колишній Президент Ющенко йде у парламент? Це ж взагалі сором! Як раніше говорили, «кіно і німці».
І хочу ще побажати нашим політологам (я їх дуже люблю і народ їм вірить у більшості, пану Віталієві, я колись з ним зустрічалася на Хрещатику, колив він був біля суду над Тимошенко, то ми з ним говорили), щоб вони говорили правду, тому що народ їм вірить.
І я раніше думала, що політолог, коли працює на одну партію, то це, як мовиться «до кінця свого життя», а вони, виявляється, по 8-10 партій і у більшості обманюють людей.
– Так. Ющенко знову йде на вибори. Знову «НУ». Стверджує він сам особисто, його є сподівання, що він набере більше 5% голосів і пройде до Верховної Ради.
Пане Ігорю, який Ваш коментар з цього приводу, як людини, яка працювала з Віктором Андрійовичем, колив він був Президентом.
Ігор Попов: У нас демократична країна, і кожен може висуватися, якщо він проходить по цензу. І у Віктора Андрійовича є цінності, які потребує українське суспільство, які останніми роками втрачаємо.
Проте інше питання – як вони захищалися останні роки, як вони просувалися, ці цінності, як будувалася та партія? І, звичайно, зараз (це твереза оцінка) у них немає шансів на проходження 5% бар’єру. І після виборів я не знаю, чи та партія ще житиме.
Проте ті ідеї мають право на існування. І, можливо, позитивним результатом його кампанії стане пропагування тих ідей, ув’язування суспільства в дискусію зі змістовних питань, а не з якихось питань, які відволікають не невірне.
– Пане Віталію, яка Ваша думка стосовно цього?
Якщо ти не маєш шансів взяти 5%, але ти все рівно йдеш на ці вибори. Значить, це комусь потрібно. Знову складається враження: «А Баба Яга завжди проти». Піде він (Ющенко – ред.), забере 1% чи 2%, але забере їх в Об’єднаної опозиції
Віталій Бала: Я все-таки більше у цьому сенсі, як технолог, скажу. Якщо ти не маєш шансів взяти 5%, але ти все рівно йдеш на ці вибори…
– Може, олімпійський принцип «Участь, а не перемога»?
Віталій Бала: …значить це комусь потрібно. І знову складається враження, як завжди було так: «А Баба Яга завжди проти». От піде він (Ющенко – ред.), забере, я не знаю, 1%, 1,5% чи 2%, але він забере їх у кого? Правильно, він забере їх в Об’єднаної опозиції. І таким чином ця Об’єднана опозиція цих відсотків не дорахується.
Чи добре це? Навіть якщо ті є цінності, про які казав Ігор, йти і забирати ці 2% зараз, в цей момент, коли, як на мене, ситуація достатньо неоднозначна, і щоб рухатися вперед, має залишитися політична конкуренція, ніхто: ні лівий, ні правий берег – не має взяти абсолютну владу до себе. Це неправильно, це небезпечно для країни.
От що він буде робити? От це той же є «Троянський кінь», який увійде, буде намагатися зсередини щось там зробити. Це, напевне, його переконання. Він дійсно на це має право. А громадяни хай самі оцінять, чи варто за це голосувати. Все в руках громадян. Всі бачили, всі знають.
– І от один з громадян, потенційний учасник виборів, як та людина, яка прийде на виборчу дільницю, приєднався до нашої розмови.
Слухач: Панове, скажіть, будь ласка, якщо ця влада, Партія регіонів, програє на виборах до Верховної Ради, то ви знаєте, що вона так просто не здасться? Це така влада, яка нічого не хоче робити! У мене є рішення суду 8 місяців…
Партія регіонів матиме трохи більше, ніж «Батьківщина». Вона почне формувати більшість у парламенті
Ігор Попов: Ми бачимо модель, і ми бачимо, як працюють, наскільки професійно працюють команди. Скоріш за все (мій особистий прогноз), Партія регіонів матиме трохи більше, ніж «Батьківщина» і перше місце у командному заліку займе. І вона почне формувати більшість у парламенті, більшість мажоритарників туди приєднаються. Тому що на сьогодні партія і Президент є сильними. Тому навряд чи ця дискусія матиме місце.
А те, що у нас народ не задоволений діяльністю влади як такою, то це так, ми це бачимо. І з тим же виконанням рішень судів, то я через день стикаюся з цими ситуаціями. Я так розумію, що у людини там теж проблема. І ніхто: ні виконавча служба, ніхто – не хочуть виконувати рішення, яке, можливо, суперечить чиїмось інтересам, чиїмось принципам.
Це, звичайно, неправильно. Якщо це не буде подолано, то народ візьметься за вила.
– Пане Віталію?
Арифметично влада не може виграти. Від 1998 року на жодних парламентських виборах влада не перемагала
Віталій Бала: Арифметично – влада не може виграти. Більше того, від 1998 року на жодних парламентських виборах влада не перемагала.
– Але, зрештою, формувала більшість, як, наприклад, у 2002 році.
Є проблеми в середині влади. Не все так просто у «Датському королівстві». не така вона монолітна і вертикальна, не така вже й сильна, як про це говорили
Чим більше людей прийде, тим менше шансів у влади перемогти, набрати більшість
З приводу того, чи не захочуть, чи не будуть віддавати, то, розумієте, все ж насправді залежить від громадян. Але в цій ситуації, як мені видається, напевне, найголовніше не те, хто прийде першим, як кажуть на виборах, а хто прийде з підтримкою людей. Не за рахунок того, що він сфальшує ці вибори, а от легітимність.
Ми маємо розуміти, що для того, щоб бути реальною владою, має бути легітимізація цієї влади. Так от, вибори її легітимізують. І в даному випадку чим більше людей прийде, буде більша явка, тим менше шансів у влади перемогти, набрати більшість.
Громадяни це також мають розуміти. Для опозиції найголовніше – це мобілізувати людей, щоб вони прийшли на вибори. Якщо вони цього не зможуть зробити, тоді, дійсно, той сценарій песимістичний, який Ігор нам малює, має право на життя.
– Ну, для когось песимістичний, а для когось оптимістичний.
До речі, за законом, окружні і дільничні виборчі комісії формують зокрема представники партій. Це стосується взагалі виборів. І, щоб стати суб’єктом виборчого процесу, досить висунути хоча б одного кандидата-мажоритарника. І незалежно, яка це партія: Партія регіонів чи якась партія-одноденка.
Як стверджують в ЦВК (Андрія Магера про це заявляв на телебаченні), зараз купа з’явилася отаких кандидатів. І висувають їх партії-одноденки, щоб потім завдяки цьому висуненню виборчі дільниці можна було контролювати зокрема певним політичним силам.
Пане Віталію, Ви погоджуєтеся з такою тенденцією?
Віталій Бала: Так. Така технологія працює. Я думаю, що і влада, і опозиція буде цю технологію застосовувати. Тут не треба… Святих немає ні там, ні там. Я думаю, в даному випадку або треба чітко прописувати законом…
– І це має бути зареєстрована партія-одноденка якась чи…?
Віталій Бала: Безумовно, вона має бути зареєстрована.
– Скільки у нас зараз в Україні зареєстровано партій?
Віталій Бала: 182 чи 183. Я уже збився. Там постійно щось змінюється.
Ігор Попов: Так, там змінюється.
Віталій Бала: Я думаю, що партій 100, скажімо так, можна набрати, які можуть висунути, умовно кажучи.
І це, до речі, заробіток голови цієї партії. Він тепер собі сидить, до нього підходять…
– А щоб зараз зареєструвати партію, що треба робити?
Віталій Бала: Там же ж має бути певний термін, що вона зареєстрована. Що значить «зараз»? Спробуйте, підіть і зареєструйте зараз.
– Зараз уже ні.
Віталій Бала: Та і раніше не можна було. Це не так просто, як…
– Але ж понад 180 – це ж серйозна цифра!
Віталій Бала: Так. Але от був період, коли десь упродовж 2 років, особливо перед місцевими виборами, взагалі не можна було зареєструвати партію.
Ігор Попов: Партії-одноденки зареєстровані вже по 15 років. Інше питання…
– Ну, «карликові» партії, скажімо так.
Віталій Бала: «Диванні». Ми їх називаємо «диванні».
Переважна кількість партій зареєструвала по одному кандидату-мажоритарнику, щоб брати участь у жеребкуванні кандидатів до виборчих комісій. Як тільки вона попадає, починає торгувати цими місцями
Ігор Попов: Так, «диванні», «піддиванні».
Зараз переважна кількість партій зареєструвала по одному кандидату–мажоритарнику саме тому, щоб братися у цю технологію, брати участь у жеребкуванні кандидатів до виборчих комісій. І як тільки вона попадає, вона починає торгувати цими місцями. Отака маленька собі, дрібна політична корупція. Порівняно з великою політичною корупцією – це взагалі дурниці.
Закон не є досконалим. Закон ухвалили «на «Ура!». Там більше 300 голосів. Влада з опозицією, всі разом. Але насправді в технічному плані таких заковик вистачає. Зараз юристи їх розібрали. І, власне, йде гра. Так само, як і в судовому процесі йде гра між двома сторонами, так само зараз у політиці.
– Опозиція-влада. Так?
Ігор Попов: Опозиція-влада – ці терміни є якимись некласичними з британською політичною моделлю, але…
– України сучасної вони мало стосуються.
Ігор Попов: Так. Ну, це смішно. Тому що зараз дивимося на списки – ці люди туди-сюди переходили стільки разів! А якщо говорити про різницю виборчих програм і гасел, то, оскільки за останніх 5 років всі по черзі були при владі, різниці вже немає взагалі ніякої. Тобто у ставці податку, у фіскальній політиці.
– Так який сенс тоді проводити вибори? Можна залишити одного з відомих депутатів, який говорить про «розводку» опозиції, як котят», там ще пару – і все буде вирішено. Який сенс тоді?
Ігор Попов: Ну, можливо, мажоритарники нам трохи дійсно розрідять ситуацію.
Тому що, крім мовного питання, різниці немає. А мовним питанням просто спекулюють для того, щоб «розводити» тих же виборців, «як котят».
– Причому з обох боків. Ви погоджуєтеся?
Ігор Попов: Звичайно. У нас є питання мови з певними проблемами і в нас є питання політичних спекуляцій на мові або на зовнішній політиці.
– Так, може, все вирішують президентські вибори – їх дочекатися? Тоді, можливо, якась зміна чи стабілізація ситуації?
Ігор Попов: Ну, звичайно. У нас конституційна модель. У нас президентсько-парламентська республіка. І президентські вибори набагато більше вирішать. Проте знову ж таки між потенційними кандидатами у президенти, якщо взяти те, як вони бачать майбутнє країни, великої різниці немає.У кожного є свої «любі друзі», є своє «оточення». І в принципі, йде звинувачення у тому один одного, хто більше вкрав, і хто потім переможе, менше вкраде.
– Пане Віталію, погоджуєтеся з цим, що фактично різниця невелика, а маленька як між кандидатами у депутати, так і між можливими кандидатами у президенти?
Віталій Бала: Різниця насправді є. Різниця, як мінімум, є вікова. Це перше. Різниця є в сенсі освіти дуже суттєва. І різниця є в тому, яке бачення майбутньої України. Розумієте?
Я так скажу, що це покоління політиків, яке зараз є, то це фактично політики вчорашнього дня.
– Ющенко. Янукович. Тимошенко. Я правильно кажу?
Віталій Бала: Так. Їм завтрашній день для України відносний. Їм треба сьогоднішній день. І, не бачачи завтрашнього чи післязавтрашнього дня (я умовно говорю про завтрашній день), важко вибудувати стратегію розвитку країни.
Оці, які молоді, у яких є свої вади…
– Ну, наприклад, Олесь Довгий – теж молодий політик, кандидат у депутати.
Не може бути тільки одних «білих», чи одних тільки «чорних». Так не буває. Тільки проблема в тому, що ми перетворюємося зараз у «сірих»
Віталій Бала: Це хай громадяни міста Києва визначать.
Якщо громадяни дадуть їм можливість бути депутатами, значить, це позиція така громадян. Значить, з такими людьми…
До речі, такі теж люди потрібні в українській політиці. Це абсолютно нормально. Не може бути тільки одних «білих», чи одних тільки «чорних». Так не буває. Тільки проблема в тому, що ми перетворюємося зараз у «сірих». І це найбільше мене непокоїть. Бо країна фактично…
Подивіться, у нас немає політичних зірок. У нас була дискусія з приводу того, що якихось зірок взяли в списки, я кажу: там тільки одна зірка: Шевченко. Всіх інших «зірками» я назвати не можу.
– Але не зірка політики. Йдеться не про народного депутата-журналіста.
Віталій Бала: Так. Безумовно, а зірок політики у нас немає. Так от, нам треба, щоб появлялися. Навіть, хай будуть такі одіозні, але хай вони будуть, тоді буде певна конкуренція. Це потрібно для країни.
– Ще запитання радіослухача.
Слухачка: Мені здається, що за «Батьківщину» вже об’єднану – це теж той «поліцай», який боїться, що програє. Тому що мовне питання не пройшло б навіть, а вони проголосували за це. Краще голосувати за партію «Свобода».
– Давайте не будемо займатися агітацією.
Панове, можна очікувати на цих виборах, крім традиційних: влада, її Партія регіонів уособлює, «Батьківщина», можливо, з’явиться у парламенті якась політична сила, не будемо називати конкретні політичні сили, яка матиме серйозний вплив? Можуть бути такі зміни в наступному складі парламенту?
Ігор Попов: У новому парламенті з’явиться велика кількість цікавих особистостей, що пройшли через мажоритарні вибори, що поспілкувалися з десятками тисяч людей. І багато з них посоромляться обдурити тих людей. І от на цьому етапі вони можуть об’єднатися. З того може бути толк. На партії я не сподіваюся.
Тільки мажоритарники зможуть зробити потрібну силу політичну всередині. Це буде спочатку група за інтересами виборців. Там будуть люди з совістю, з якимось почуттям відповідальності
Віталій Бала: Я підтримую Ігоря. Дійсно, тільки мажоритарники зможуть зробити цю правильну, потрібну силу політичну всередині парламенту у майбутній Верховній Раді. Це буде спочатку група за інтересами виборців. Бо, я думаю, що там будуть люди з совістю, з якимось почуттям відповідальності.
//www.facebook.com/plugins/likebox.php?href=http%3A%2F%2Fwww.facebook.com%2Fvasha.svoboda&width=510&height=590&colorscheme=light&show_faces=true&border_color&stream=true&header=true