Белград – Містечко Пірот розташоване у південно-східній Сербії неподалік кордону з Болгарією. В його мешканців специфічний діалект, свого роду суміш сербської та болгарської мов. Вони відомі на всю країну й через свою надмірну ощадливість.
Злі язики кажуть, що мешканцям Пірота притаманна скупість, і розповідають такий анекдот про піротців:
Батько й син вирушили до Америки. У дорозі син питає:
– Тату, ще далеко та Америка?
– Синку, мовчи й пливи!
Ось у такому середовищі живе Панта Петрович, котрий взимку мешкає в печері, а влітку – на дереві. Чому? Так йому подобається. Він пояснює: «Я не люблю гроші. Люблю спокій і тишу. Маю дві-три хати, однак постановив жити 16 метрів над землею. Властиво, колиба висить на 14 метрах висоти. Немає кращого спання, аніж коли доберетеся так високо. Там немає мух, нема комарів, нічого... Лише час від часу прилетить горобчик та іноді якийсь лелека».
«Він піротська легенда, добродій, цей Панта», – кажуть його земляки.
Панта Петрович, між іншим, побудував три мостики на річках, які перетинають містечко... Він називає себе майстром ста ремесел. Однак ніколи не вдалося йому довго працювати в одному підприємстві. Причина в тому, що начальники завжди гальмували його творчі ініціативи, а він не звик, щоб до його роботи втручався хто-небудь.
Одна співгромадянка, болгарка за національністю, каже: «Так, ми почули про нього, ми пізнаємо його. Це дуже добра людина, він багато зробив для нас. Усім нам допомагає».
Добряга й роботяга Панта Петрович дуже любить людей, а ще більше дітей. Їх розважають його нерозлучні друзі – собака та осел, котрих назвав іменами з дитячої казки – Івіца і Маріца.
Злі язики кажуть, що мешканцям Пірота притаманна скупість, і розповідають такий анекдот про піротців:
Батько й син вирушили до Америки. У дорозі син питає:
– Тату, ще далеко та Америка?
– Синку, мовчи й пливи!
Ось у такому середовищі живе Панта Петрович, котрий взимку мешкає в печері, а влітку – на дереві. Чому? Так йому подобається. Він пояснює: «Я не люблю гроші. Люблю спокій і тишу. Маю дві-три хати, однак постановив жити 16 метрів над землею. Властиво, колиба висить на 14 метрах висоти. Немає кращого спання, аніж коли доберетеся так високо. Там немає мух, нема комарів, нічого... Лише час від часу прилетить горобчик та іноді якийсь лелека».
«Він піротська легенда, добродій, цей Панта», – кажуть його земляки.
Панта Петрович, між іншим, побудував три мостики на річках, які перетинають містечко... Він називає себе майстром ста ремесел. Однак ніколи не вдалося йому довго працювати в одному підприємстві. Причина в тому, що начальники завжди гальмували його творчі ініціативи, а він не звик, щоб до його роботи втручався хто-небудь.
Одна співгромадянка, болгарка за національністю, каже: «Так, ми почули про нього, ми пізнаємо його. Це дуже добра людина, він багато зробив для нас. Усім нам допомагає».
Добряга й роботяга Панта Петрович дуже любить людей, а ще більше дітей. Їх розважають його нерозлучні друзі – собака та осел, котрих назвав іменами з дитячої казки – Івіца і Маріца.