Найбільшою інтригою виборів буде «УДАР» Віталія Кличка. Зараз, за результатами соціологічних досліджень, він упевнено посідає третє місце в рейтингах. І, на відміну від влади і Об’єднаної опозиції, у нього більше можливостей для завоювання нового електорату як на Сході, так і на Заході. «УДАР» може дати нову якість українській політиці, але може і повторити сумний досвід Партії зелених України.
Схоже, Віталій Кличко вже охолов до змагань за крісло столичного мера і має намір всерйоз позмагатися за крісло президента. Саме цим можна пояснити, що він не зумів домовитися (на відміну від, скажімо, Тягнибока) з Об’єднаною опозицією про розподіл виборчих округів.
На виборах-2015 Кличко та Яценюк, ймовірно, будуть конкурентами. Тож немає сенсу розмінюватися на виборах парламентських, коли є можливість позмагатися за округи. Перед президентськими перегонами кандидатові треба опертися на потужну фракцію.
Кандидатське розмаїття
Утім, кадрове питання є однією із найслабших ланок «Українського демократичного альянсу за реформи» («УДАР»). Однією з найбільших проблем Кличка може стати те, що він зібрав надто різношерсту публіку. Тут і бунтарі з «Пори», і пристосуванці з «Єдиного центру»… «УДАР» іде в парламент під опозиційними гаслами, але під прапором Кличка зібралися дуже різні люди, і декого з них важко уявити опозиціонером.
У цій площині не виникає питань до колишнього соратника Віктора Ющенка та Об’єднаної опозиції екс-голови СБУ Валентина Наливайченка. Але від «УДАРу» балотується також міліцейський генерал Костянтин Бриль – колишній ад’ютант міністра Юрія Кравченка, який згодом зробив кар’єру в податковій. Звісно, люди змінюються, але такі персонажі украй рідко стають опозиціонерами.
Треба визнати, що в процесі формування списків Кличко посилив опозиційну складову. А ціла низка близьких до влади та/або великого бізнесу кандидатів випали з його обойми. З іншого боку, Кличко підібрав кількох опозиціонерів, для яких не знайшли місця в лавах Об’єднаної опозиції. Наприклад, в «УДАРі» опинився Віталій Чепінога – багаторічний спічрайтер Юлії Тимошенко. Утім, і тут не все однозначно, бо одночасно соратником Кличка став Сергій Куніцин, який у 1998-2010 роках обіймав вищі керівні посади в Криму, перебуваючи в лавах то однієї, то іншої «партії влади».
Кандидати від «УДАРу» скали присягу, що в жодному разі не підуть на співпрацю із чинною владою (доводилося чути, що кожен депутат склав таку присягу індивідуально із записом на відео). Утім, це аж ніяк не гарантія, як свідчить сумний досвід БЮТ.
Сила та слабкість «УДАРу»
На відміну від влади та Об’єднаної опозиції, Віталій Кличко може похвалитися тим, що має приблизно однаковий успіх як у східно-, так і в західноукраїнських областях.
Взагалі, Кличко дуже нетиповий для України політичний лідер. Зазвичай, у нас мали успіх ті, хто проявив себе на якійсь керівній посаді у виконавчій владі. Українці із задоволенням голосують за бюрократів-господарників, а президентами обирають людей із досвідом прем’єр-міністра. Тож маємо справу із лідером, який іде до влади нетрадиційним для України шляхом. Можливо, це може мати і нетипові наслідки. Ну, хто б очікував, що колишній голлівудський актор Рональд Рейган може стати ефективним президентом США?
Утім, тут варто згадати не лише успішний закордонний досвід, а й сумний вітчизняний. На парламентських виборах 1998-го Партія зелених України, справедливо критикуючи політиканів, здобула четверте місце. Проте під прапором турботи про екологію до парламенту потрапили бізнесмени, які швидко порозумілися зі владою, ставши її частиною.
Відтак, зелені запам’яталися хіба тим, що одного разу приїхали до парламенту на велосипедах, а потім одного з них спіймали на полюванні в недозволений час. Із політичної альтернативи вийшов нетривалий бізнес-проект.
Подальші політичні перспективи Віталія Кличка значною мірою залежать від уміння підбирати соратників і працювати із ними.
Дмитро Шурхало – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Схоже, Віталій Кличко вже охолов до змагань за крісло столичного мера і має намір всерйоз позмагатися за крісло президента. Саме цим можна пояснити, що він не зумів домовитися (на відміну від, скажімо, Тягнибока) з Об’єднаною опозицією про розподіл виборчих округів.
На виборах-2015 Кличко та Яценюк, ймовірно, будуть конкурентами. Тож немає сенсу розмінюватися на виборах парламентських, коли є можливість позмагатися за округи. Перед президентськими перегонами кандидатові треба опертися на потужну фракцію.
Кандидатське розмаїття
Утім, кадрове питання є однією із найслабших ланок «Українського демократичного альянсу за реформи» («УДАР»). Однією з найбільших проблем Кличка може стати те, що він зібрав надто різношерсту публіку. Тут і бунтарі з «Пори», і пристосуванці з «Єдиного центру»… «УДАР» іде в парламент під опозиційними гаслами, але під прапором Кличка зібралися дуже різні люди, і декого з них важко уявити опозиціонером.
У цій площині не виникає питань до колишнього соратника Віктора Ющенка та Об’єднаної опозиції екс-голови СБУ Валентина Наливайченка. Але від «УДАРу» балотується також міліцейський генерал Костянтин Бриль – колишній ад’ютант міністра Юрія Кравченка, який згодом зробив кар’єру в податковій. Звісно, люди змінюються, але такі персонажі украй рідко стають опозиціонерами.
Треба визнати, що в процесі формування списків Кличко посилив опозиційну складову. А ціла низка близьких до влади та/або великого бізнесу кандидатів випали з його обойми. З іншого боку, Кличко підібрав кількох опозиціонерів, для яких не знайшли місця в лавах Об’єднаної опозиції. Наприклад, в «УДАРі» опинився Віталій Чепінога – багаторічний спічрайтер Юлії Тимошенко. Утім, і тут не все однозначно, бо одночасно соратником Кличка став Сергій Куніцин, який у 1998-2010 роках обіймав вищі керівні посади в Криму, перебуваючи в лавах то однієї, то іншої «партії влади».
Кандидати від «УДАРу» скали присягу, що в жодному разі не підуть на співпрацю із чинною владою (доводилося чути, що кожен депутат склав таку присягу індивідуально із записом на відео). Утім, це аж ніяк не гарантія, як свідчить сумний досвід БЮТ.
Сила та слабкість «УДАРу»
На відміну від влади та Об’єднаної опозиції, Віталій Кличко може похвалитися тим, що має приблизно однаковий успіх як у східно-, так і в західноукраїнських областях.
Взагалі, Кличко дуже нетиповий для України політичний лідер. Зазвичай, у нас мали успіх ті, хто проявив себе на якійсь керівній посаді у виконавчій владі. Українці із задоволенням голосують за бюрократів-господарників, а президентами обирають людей із досвідом прем’єр-міністра. Тож маємо справу із лідером, який іде до влади нетрадиційним для України шляхом. Можливо, це може мати і нетипові наслідки. Ну, хто б очікував, що колишній голлівудський актор Рональд Рейган може стати ефективним президентом США?
Утім, тут варто згадати не лише успішний закордонний досвід, а й сумний вітчизняний. На парламентських виборах 1998-го Партія зелених України, справедливо критикуючи політиканів, здобула четверте місце. Проте під прапором турботи про екологію до парламенту потрапили бізнесмени, які швидко порозумілися зі владою, ставши її частиною.
Відтак, зелені запам’яталися хіба тим, що одного разу приїхали до парламенту на велосипедах, а потім одного з них спіймали на полюванні в недозволений час. Із політичної альтернативи вийшов нетривалий бізнес-проект.
Подальші політичні перспективи Віталія Кличка значною мірою залежать від уміння підбирати соратників і працювати із ними.
Дмитро Шурхало – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода