Одеса – Один із найбільших глядацьких кінофорумів Східної Європи відкрився у п’ятницю в Одесі. Третій Одеський Міжнародний кінофестиваль (ОМКФ) зі своїми п’ятьма тисячами учасників та близько сотні тисяч глядачів за масштабами поступається лише фестивалям у Карлових Варах та в Москві.
Головний парадокс фестивалю полягає у тому, що він стає дедалі масштабнішим і популярнішим, хоча діє на теренах країни, чий кінематограф ніяк не може вийти із затяжної кризи, й у місті, що позбулося колись доволі потужного кіновиробництва.
Відтак переважна більшість представлених тут стрічок – зарубіжного, здебільшого – західного виробництва. Українські ретроспективи та вперше запланований у рамках фестивалю національний конкурс кінофільмів виглядають хіба жестом доброї волі у бік власної країни.
Втім, демонстрація кращих взірців європейського кінематографу та регулярні відвідини українських теренів кінодіячами з усього світу мають зробити свій внесок у відродження українського кінематографу. Тут представлений практично весь світ, зазначає арт-директор фестивалю Алік Шпилюк.
«У нас просто дуже широка програма: представлені, починаючи від наших сусідів, Румунії, Угорщини, Латвії, такі потужні кінематографії, як Німеччина, як Великобританія, як Сполучені Штати Америки».
Особливу увагу на фестивалі прикуто до французького кінематографу. «Французька кінематографія найбільш потужна і єдина в світі, яка може протистояти Голівуду, який заполонив абсолютно всі екрани. Їм це вдається, і нам здається, що це має бути гарним прикладом для українських і режисерів, і кінопрофесіоналів, які щось мають робити, щоб намагатися дістати цього рівня», – пояснює Алік Шпилюк.
Якщо французи демонструють, що кіно можна робити не лише в Голівуді, то росіяни, вважає арт-директор одеського кінофестивалю, доводять, що кіно можна робити навіть і на теренах колишнього СРСР. А це – ще один гарний приклад для українців, каже він.
«Досвід розвитку кіноіндустрії показує, так вже склалося – ми повторюємо те, що проходить російський кінематограф із запізненням, скажімо, у 5-6 років», – зауважив Алік Шпилюк.
Одеський фестиваль нині дозволяє, якщо не сягнути вершин європейського кінематографу, то, принаймні, побачити його вживу. Так традиційний кіноперфоманс на Потьомкінських сходах, котрий цього разу присвячений славетній стрічці великого Чарлі Чапліна «Вогні великого міста», публіці представлять нащадки геніального актора та режисера – його дочка, відома кіноактриса Джеральдін Чаплін та онук Чарлі Сістоваріс.
Клаудіа Кардинале не переймається ані ліфтингами, ані ностальгією
Культову стрічку Федеріко Феліні «8 з половиною» на Одеському кінофестивалі представить легенда кінематографу 60-70-х років Клаудіа Кардинале. Легендарна кіноактриса була безумовною зіркої сьогоднішньої прес-конференції. Журналісти оплесками приймали її відповіді про те, що вона не вважає себе аристократкою, що намагається приймати час і зміни і не любить мучити себе всілякими ліфтингами, але при цьому вже 54 роки перебуває у професії і продовжує зніматися й досі.
Одеська побачення зі стрічкою, в якій вона знялася на початку своєї кар’єри якогось особливого щему у неї не викликає
«Я не відчуваю ностальгії, я живу теперішнім моментом. Але, звісно, мене запрошують на багато фестивалів, і така можливість переглянути старі фільми – це чудово», – зауважила Клаудіа Кардинале.
Чудові старі і нові фільми, якими Одеса житиме протягом найближчого тижня, мають бодай навіяти думку про те, що вітчизняний кінематограф має викликати у нас не лише почуття ностальгії.
Головний парадокс фестивалю полягає у тому, що він стає дедалі масштабнішим і популярнішим, хоча діє на теренах країни, чий кінематограф ніяк не може вийти із затяжної кризи, й у місті, що позбулося колись доволі потужного кіновиробництва.
Відтак переважна більшість представлених тут стрічок – зарубіжного, здебільшого – західного виробництва. Українські ретроспективи та вперше запланований у рамках фестивалю національний конкурс кінофільмів виглядають хіба жестом доброї волі у бік власної країни.
Втім, демонстрація кращих взірців європейського кінематографу та регулярні відвідини українських теренів кінодіячами з усього світу мають зробити свій внесок у відродження українського кінематографу. Тут представлений практично весь світ, зазначає арт-директор фестивалю Алік Шпилюк.
«У нас просто дуже широка програма: представлені, починаючи від наших сусідів, Румунії, Угорщини, Латвії, такі потужні кінематографії, як Німеччина, як Великобританія, як Сполучені Штати Америки».
Із Голівудом конкурують лише французи – Шпилюк
Особливу увагу на фестивалі прикуто до французького кінематографу. «Французька кінематографія найбільш потужна і єдина в світі, яка може протистояти Голівуду, який заполонив абсолютно всі екрани. Їм це вдається, і нам здається, що це має бути гарним прикладом для українських і режисерів, і кінопрофесіоналів, які щось мають робити, щоб намагатися дістати цього рівня», – пояснює Алік Шпилюк.
Якщо французи демонструють, що кіно можна робити не лише в Голівуді, то росіяни, вважає арт-директор одеського кінофестивалю, доводять, що кіно можна робити навіть і на теренах колишнього СРСР. А це – ще один гарний приклад для українців, каже він.
«Досвід розвитку кіноіндустрії показує, так вже склалося – ми повторюємо те, що проходить російський кінематограф із запізненням, скажімо, у 5-6 років», – зауважив Алік Шпилюк.
Одеський фестиваль нині дозволяє, якщо не сягнути вершин європейського кінематографу, то, принаймні, побачити його вживу. Так традиційний кіноперфоманс на Потьомкінських сходах, котрий цього разу присвячений славетній стрічці великого Чарлі Чапліна «Вогні великого міста», публіці представлять нащадки геніального актора та режисера – його дочка, відома кіноактриса Джеральдін Чаплін та онук Чарлі Сістоваріс.
Клаудіа Кардинале не переймається ані ліфтингами, ані ностальгією
Культову стрічку Федеріко Феліні «8 з половиною» на Одеському кінофестивалі представить легенда кінематографу 60-70-х років Клаудіа Кардинале. Легендарна кіноактриса була безумовною зіркої сьогоднішньої прес-конференції. Журналісти оплесками приймали її відповіді про те, що вона не вважає себе аристократкою, що намагається приймати час і зміни і не любить мучити себе всілякими ліфтингами, але при цьому вже 54 роки перебуває у професії і продовжує зніматися й досі.
Одеська побачення зі стрічкою, в якій вона знялася на початку своєї кар’єри якогось особливого щему у неї не викликає
«Я не відчуваю ностальгії, я живу теперішнім моментом. Але, звісно, мене запрошують на багато фестивалів, і така можливість переглянути старі фільми – це чудово», – зауважила Клаудіа Кардинале.
Чудові старі і нові фільми, якими Одеса житиме протягом найближчого тижня, мають бодай навіяти думку про те, що вітчизняний кінематограф має викликати у нас не лише почуття ностальгії.