Брюссель – П’ятнадцятирічний досвід поглибленого партнерства між НАТО й Україною – це нагода підбити підсумки й подивитися у майбутнє. За словами начальника управління співробітництва та регіональної безпеки Міжнародного військового штабу альянсу, генерал-майора Карлуша Бранку (Carlos Branco), політичні зміни в Україні не мали згубного впливу на двостороннє військове співробітництво. У деяких сферах ці практичні відносини навіть посилюються, зазначив генерал, спілкуючись у штаб-квартирі НАТО з українськими журналістами.
– Говорячи про співпрацю України й НАТО, ми кожного разу забуваємо один аспект, а саме: про внесок України до так званих «штабних елементів партнерства». Йдеться про українських офіцерів, які у рамках партнерства працюють у командних структурах НАТО. Кидається у вічі їхній високий професіоналізм, наполегливість у навчанні. У рамках операційної взаємодії українські офіцери вчаться у нас вести справи, а для Збройних сил України користь від цього примножуватиметься.
– Які основні підсумки п’ятнадцяти років поглибленої співпраці НАТО й України?
– Розвиток подій у політичній сфері не погіршив, не вплинув негативно на наше військове співробітництво. Попри оголошення у 2010 році того, що Україну більше не цікавить членство в НАТО, ми все ж продовжуємо цю співпрацю на високому рівні, а в деяких сферах ми її навіть поглибили. Безумовно, найуспішнішою ця співпраця є у залученні України до операцій під керівництвом Північноатлантичного альянсу. Це єдина країна-партнер, що бере участь у всіх трьох операціях під командуванням альянсу: силах стабілізації в Афганістані, Косові, а також у антитерористичній морській місії «Активні зусилля», яка з операційної має у майбутньому перетворитися на централізовано-мереживну. Зокрема, наголошу, що Україна була першою нацією серед партнерів, що зробила свій внесок до Сил реагування НАТО.
– Які подальші плани цієї співпраці?
– Президент Янукович уже заявив, що він із 2015 року надасть 500 тисяч доларів (як участь у трансформації Афганістану). Україна також готова долучитися до майбутньої натовської місії у цьому регіоні. Слід відзначити й готовність українців до участі наступного року в операції «Океанський щит» із фрегатом «Гетьман Сагайдачний». Важливо сказати й про збільшення внеску України до Сил реагування НАТО. Цього року готовими до залучення є 6 українських частин, а в майбутньому їхня кількість має зрости до 14.
– Не торкаючись політичних, а тільки військових аспектів, яке місце буде відведене Україні у створюваній НАТО європейській системі ПРО?
– Як відомо, на саміті у Чикаго НАТО оголосила про тимчасові можливості (ПРО), які, звичайно, захищатимуть лише деякі частини території. Ця система має стати повністю операційною до кінця цього десятиліття. Північноатлантичний союз ще має визначити, яким буде внесок держав-партнерів у цей проект. Наразі рішення ще немає, ведеться внутрішня робота. Про остаточне рішення буде повідомлено, коли буде визначена позиція НАТО. Хоча неофіційні дискусії вже ведуться, альянс все ще не знає, як саме до цього будуть залучати країн-партнерів.
– Говорячи про співпрацю України й НАТО, ми кожного разу забуваємо один аспект, а саме: про внесок України до так званих «штабних елементів партнерства». Йдеться про українських офіцерів, які у рамках партнерства працюють у командних структурах НАТО. Кидається у вічі їхній високий професіоналізм, наполегливість у навчанні. У рамках операційної взаємодії українські офіцери вчаться у нас вести справи, а для Збройних сил України користь від цього примножуватиметься.
– Які основні підсумки п’ятнадцяти років поглибленої співпраці НАТО й України?
Попри оголошення у 2010 році того, що Україну більше не цікавить членство в НАТО, ми все ж продовжуємо співпрацю на високому рівні, а у деяких сферах ми її навіть поглибили
– Розвиток подій у політичній сфері не погіршив, не вплинув негативно на наше військове співробітництво. Попри оголошення у 2010 році того, що Україну більше не цікавить членство в НАТО, ми все ж продовжуємо цю співпрацю на високому рівні, а в деяких сферах ми її навіть поглибили. Безумовно, найуспішнішою ця співпраця є у залученні України до операцій під керівництвом Північноатлантичного альянсу. Це єдина країна-партнер, що бере участь у всіх трьох операціях під командуванням альянсу: силах стабілізації в Афганістані, Косові, а також у антитерористичній морській місії «Активні зусилля», яка з операційної має у майбутньому перетворитися на централізовано-мереживну. Зокрема, наголошу, що Україна була першою нацією серед партнерів, що зробила свій внесок до Сил реагування НАТО.
– Які подальші плани цієї співпраці?
– Президент Янукович уже заявив, що він із 2015 року надасть 500 тисяч доларів (як участь у трансформації Афганістану). Україна також готова долучитися до майбутньої натовської місії у цьому регіоні. Слід відзначити й готовність українців до участі наступного року в операції «Океанський щит» із фрегатом «Гетьман Сагайдачний». Важливо сказати й про збільшення внеску України до Сил реагування НАТО. Цього року готовими до залучення є 6 українських частин, а в майбутньому їхня кількість має зрости до 14.
– Не торкаючись політичних, а тільки військових аспектів, яке місце буде відведене Україні у створюваній НАТО європейській системі ПРО?
– Як відомо, на саміті у Чикаго НАТО оголосила про тимчасові можливості (ПРО), які, звичайно, захищатимуть лише деякі частини території. Ця система має стати повністю операційною до кінця цього десятиліття. Північноатлантичний союз ще має визначити, яким буде внесок держав-партнерів у цей проект. Наразі рішення ще немає, ведеться внутрішня робота. Про остаточне рішення буде повідомлено, коли буде визначена позиція НАТО. Хоча неофіційні дискусії вже ведуться, альянс все ще не знає, як саме до цього будуть залучати країн-партнерів.