Київ – Понад 300 скарг щодня надходить до начальника Лук’янівського СІЗО, з них близько десятка стосуються умов утримання та надання медичної допомоги. Перевантаженість ізолятора вдалося подолати, зазначає начальник СІЗО Павло Голубовський, проте останніми днями у приміщеннях ще більш спекотно, аніж на вулиці. При цьому, за його словами, умови роботи персоналу мало відрізняються від умов утримання ув’язнених.
Після фільму Костянтина Усова про Київський СІЗО цей заклад став об’єктом загальноукраїнської уваги. Щомісячно тут ремонтують 4-6 камер: міняють електрику, лагодять ліжка і фарбують стіни. Окрім того, за словами начальника СІЗО Павла Голубовського, вдалося вирішити проблему з перевантаженістю ізолятора, здебільшого – через перегляд судом запобіжного заходу.
Пізніше є намір перевести частину утримуваних до Ірпінського ізолятора. «Зараз у Київському слідчому ізоляторі – 3 тисячі людей. Три місяці тому тут було 3 тисячі 400», – зауважує Голубовський.
За словами начальника СІЗО, труднощі виникають через погоду: бетонні стіни й асфальт навколо ізолятора нагріваються за день, тож всередині у найспекотніші дні температура була вища, аніж на вулиці. Доводилось відкривати двері камер і почергово їх провітрювати, зазначив Павло Голубовський. Така ж ситуація – і в кабінетах співробітників, яких тут на 6 відсотків менше, аніж потрібно, говорить він. Дефіцит персоналу Голубовський пояснює непрестижністю такої роботи: мало хто хоче працювати у таких умовах, тим більше що зарплата там корелюється від півтори до трьох тисяч гривень.
Де ремонт, там і VIP?
Цього року на поточний ремонт приміщень ізолятора держава виділила 670 тисяч гривень, заявив начальник департаменту виробничої діяльності та ресурсного забезпечення Державної пенітенціарної служби України Валерій Пудак. За його словами, це перше таке надходження за останні 20 років, однак цього мало.
«Камеру відремонтували – а через місяць вона вже зіпсована нашими підопічними, – говорить чиновник. – Тому, я думаю, в першу чергу потрібно навести лад у приміщеннях загального користування: медчастині, харчоблоку та душових».
Наявність vip-камер для високопоставлених утриманців він заперечує, каже: у яку камеру потрапиш – залежить від випадку.
До СІЗО громадськість практично не має доступу – правозахисник
На сьогодні однією з найбільших проблем для правозахисників є закритість для громадськості пенітенціарної системи: до СІЗО, зокрема, має доступ лише обмежена кількість людей, зауважує Андрій Діденко із Харківської правозахисної групи. За його словами, будь-яку інформацію дуже складно перевірити: лишаються з одного боку – заяви керівництва таких закладів, з іншого – скарги людей, які утримуються там під вартою.
«Сподівання – на те, що із роботою нового уповноваженого з прав людини Валерії Лутковської буде створено національний превентивний механізм по запобіганню катувань, – каже Андрій Діденко. – Будуть діяти мобільні групи, які матимуть право безперешкодно і без попереджень відвідувати будь-які місця несвободи».
Певні надії, зокрема, щодо запобігання переповненості СІЗО, правозахисник покладає на ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу, де – окрім утримання під вартою – передбачені й інші форми запобіжних заходів. Проте, за його словами, щоб новий кодекс був ефективним, потрібно, щоб він почав діяти разом із законами про адвокатуру і прокуратуру.
Після фільму Костянтина Усова про Київський СІЗО цей заклад став об’єктом загальноукраїнської уваги. Щомісячно тут ремонтують 4-6 камер: міняють електрику, лагодять ліжка і фарбують стіни. Окрім того, за словами начальника СІЗО Павла Голубовського, вдалося вирішити проблему з перевантаженістю ізолятора, здебільшого – через перегляд судом запобіжного заходу.
Пізніше є намір перевести частину утримуваних до Ірпінського ізолятора. «Зараз у Київському слідчому ізоляторі – 3 тисячі людей. Три місяці тому тут було 3 тисячі 400», – зауважує Голубовський.
За словами начальника СІЗО, труднощі виникають через погоду: бетонні стіни й асфальт навколо ізолятора нагріваються за день, тож всередині у найспекотніші дні температура була вища, аніж на вулиці. Доводилось відкривати двері камер і почергово їх провітрювати, зазначив Павло Голубовський. Така ж ситуація – і в кабінетах співробітників, яких тут на 6 відсотків менше, аніж потрібно, говорить він. Дефіцит персоналу Голубовський пояснює непрестижністю такої роботи: мало хто хоче працювати у таких умовах, тим більше що зарплата там корелюється від півтори до трьох тисяч гривень.
Де ремонт, там і VIP?
Цього року на поточний ремонт приміщень ізолятора держава виділила 670 тисяч гривень, заявив начальник департаменту виробничої діяльності та ресурсного забезпечення Державної пенітенціарної служби України Валерій Пудак. За його словами, це перше таке надходження за останні 20 років, однак цього мало.
«Камеру відремонтували – а через місяць вона вже зіпсована нашими підопічними, – говорить чиновник. – Тому, я думаю, в першу чергу потрібно навести лад у приміщеннях загального користування: медчастині, харчоблоку та душових».
Наявність vip-камер для високопоставлених утриманців він заперечує, каже: у яку камеру потрапиш – залежить від випадку.
До СІЗО громадськість практично не має доступу – правозахисник
На сьогодні однією з найбільших проблем для правозахисників є закритість для громадськості пенітенціарної системи: до СІЗО, зокрема, має доступ лише обмежена кількість людей, зауважує Андрій Діденко із Харківської правозахисної групи. За його словами, будь-яку інформацію дуже складно перевірити: лишаються з одного боку – заяви керівництва таких закладів, з іншого – скарги людей, які утримуються там під вартою.
«Сподівання – на те, що із роботою нового уповноваженого з прав людини Валерії Лутковської буде створено національний превентивний механізм по запобіганню катувань, – каже Андрій Діденко. – Будуть діяти мобільні групи, які матимуть право безперешкодно і без попереджень відвідувати будь-які місця несвободи».
Певні надії, зокрема, щодо запобігання переповненості СІЗО, правозахисник покладає на ухвалення нового Кримінально-процесуального кодексу, де – окрім утримання під вартою – передбачені й інші форми запобіжних заходів. Проте, за його словами, щоб новий кодекс був ефективним, потрібно, щоб він почав діяти разом із законами про адвокатуру і прокуратуру.