Мінськ – У Білорусі завершено перший етап парламентської передвиборчої кампанії – формування окружних виборчих комісій. Від опозиції до їх складу потрапили одиниці. Незалежні спостерігачі заявляють, що таким чином влада дискримінує політичні партії та готує фальсифікації на виборах Національних зборів, призначених на 23 вересня.
Білоруська виборча система тримається на чотирьох китах – на громадських об’єднаннях, які формально не мають відношення до політики та за своїми статутами не можуть брати участь у виборчих перегонах: Білоруський республіканський союз молоді, Спілка ветеранів, Федерація профспілок Білорусі та організація «Біла Русь». Це в черговий раз виявилося після завершення формування окружних виборчих комісій, де ці провладні організації мають абсолютну більшість. Рішення на їхню користь були зроблені на спільних засіданнях президій місцевих рад та виконкомів. Більшість кандидатів до складу комісій від опозиції залишилася, так би мовити, «за бортом».
Координатор кампанії «За справедливі вибори» Сергій Калякін заявив Радіо Свобода, що білоруська влада таким чином, як і раніше, дискредитує опозицію.
«У цілому можу сказати, що влада провалила цей перший іспит на проведення рівноправних виборів. Уже сьогодні можна сказати, що, наприклад, в Гомельській області лише у 20 відсотках окружних комісій будуть представники опозиції», – зазначив Сергій Калякін.
Представники опозиції будуть тільки в окремих окружних комісіях, і будуть вони там у абсолютній меншості – 1 опозиціонер проти 12 прибічників чинного режиму, тому якось вплинути на рішення комісій опозиціонери не зможуть.
Секретар Центрвиборчкому Білорусі Микола Лозовик запевняє, що партійну квоту в одну третину складу виборчих комісій у цілому буде виконано, а пріоритет масових громадських об’єднань він називає природним явищем.
«У формуванні комісій беруть участь представники громадськості, – каже Лозовик. – І ці організації також мають соціально-політичні завдання».
Квазі-партії на службі влади
Виборчий кодекс вимагає, щоб третину місць у виборчих комісіях посідали політичні партії. Але білоруська влада знайшла і тут рішення – до складу комісій за цією квотою включають насамперед представників так званих квазі-партій: Соціально-спортивної, Аграрної, Партії праці та справедливості, які не ведуть ніякої помітної діяльності, а оживають лише на час виборів, щоб заповнити цю квоту.
Коли ж настає час формування дільничних комісій, які рахують голоси виборців, до них включають і так званих представників трудових колективів. Це ноу-хау радянських часів досі справно діє в Білорусі: дільничну комісію очолює, наприклад, директор школи чи начальник цеху, секретар – його заступник, а більшість членів – їхні підлеглі, які виконують роль статистів.
Альтернатива – бойкот?
Через таке сито жодний опозиціонер від 1996 року не може пробитися до білоруського парламенту. Тому частина опозиційних партій Білорусі закликає до бойкоту таких виборів. Зокрема Білоруська християнська демократія. Її лідер Віталій Римашевський зауважує, що гра опозиції у такі вибори є небезпечною.
«Те, скільки людей з опозиції влада допустила до цих комісій, також є показником. Коли це одиниці, то це ще раз підтверджує, що будуть тотальні фальсифікації. Але вплутуючись в цю гру з режимом, опозиція має розуміти відповідальність за легітимізацію нелегального парламенту, за обман народу», – наголошує Римашевський.
Тим часом із регіонів Білорусі вже надходять вістки, хто конкретно має «перемогти» в мажоритарних округах на вересневих парламентських виборах. Боротьба за місця в парламенті триває, але боротьба не на передвиборчих мітингах, а в кулуарах виконавчої влади. З цього приводу в Білорусі жартують: парламентські вибори пройшли вільно, згідно з волевиявленням виборця. Але виборець був один – на прізвище Лукашенко.
Білоруська виборча система тримається на чотирьох китах – на громадських об’єднаннях, які формально не мають відношення до політики та за своїми статутами не можуть брати участь у виборчих перегонах: Білоруський республіканський союз молоді, Спілка ветеранів, Федерація профспілок Білорусі та організація «Біла Русь». Це в черговий раз виявилося після завершення формування окружних виборчих комісій, де ці провладні організації мають абсолютну більшість. Рішення на їхню користь були зроблені на спільних засіданнях президій місцевих рад та виконкомів. Більшість кандидатів до складу комісій від опозиції залишилася, так би мовити, «за бортом».
Координатор кампанії «За справедливі вибори» Сергій Калякін заявив Радіо Свобода, що білоруська влада таким чином, як і раніше, дискредитує опозицію.
«У цілому можу сказати, що влада провалила цей перший іспит на проведення рівноправних виборів. Уже сьогодні можна сказати, що, наприклад, в Гомельській області лише у 20 відсотках окружних комісій будуть представники опозиції», – зазначив Сергій Калякін.
Представники опозиції будуть тільки в окремих окружних комісіях, і будуть вони там у абсолютній меншості – 1 опозиціонер проти 12 прибічників чинного режиму, тому якось вплинути на рішення комісій опозиціонери не зможуть.
Секретар Центрвиборчкому Білорусі Микола Лозовик запевняє, що партійну квоту в одну третину складу виборчих комісій у цілому буде виконано, а пріоритет масових громадських об’єднань він називає природним явищем.
«У формуванні комісій беруть участь представники громадськості, – каже Лозовик. – І ці організації також мають соціально-політичні завдання».
Квазі-партії на службі влади
Виборчий кодекс вимагає, щоб третину місць у виборчих комісіях посідали політичні партії. Але білоруська влада знайшла і тут рішення – до складу комісій за цією квотою включають насамперед представників так званих квазі-партій: Соціально-спортивної, Аграрної, Партії праці та справедливості, які не ведуть ніякої помітної діяльності, а оживають лише на час виборів, щоб заповнити цю квоту.
Коли ж настає час формування дільничних комісій, які рахують голоси виборців, до них включають і так званих представників трудових колективів. Це ноу-хау радянських часів досі справно діє в Білорусі: дільничну комісію очолює, наприклад, директор школи чи начальник цеху, секретар – його заступник, а більшість членів – їхні підлеглі, які виконують роль статистів.
Альтернатива – бойкот?
Через таке сито жодний опозиціонер від 1996 року не може пробитися до білоруського парламенту. Тому частина опозиційних партій Білорусі закликає до бойкоту таких виборів. Зокрема Білоруська християнська демократія. Її лідер Віталій Римашевський зауважує, що гра опозиції у такі вибори є небезпечною.
«Те, скільки людей з опозиції влада допустила до цих комісій, також є показником. Коли це одиниці, то це ще раз підтверджує, що будуть тотальні фальсифікації. Але вплутуючись в цю гру з режимом, опозиція має розуміти відповідальність за легітимізацію нелегального парламенту, за обман народу», – наголошує Римашевський.
Тим часом із регіонів Білорусі вже надходять вістки, хто конкретно має «перемогти» в мажоритарних округах на вересневих парламентських виборах. Боротьба за місця в парламенті триває, але боротьба не на передвиборчих мітингах, а в кулуарах виконавчої влади. З цього приводу в Білорусі жартують: парламентські вибори пройшли вільно, згідно з волевиявленням виборця. Але виборець був один – на прізвище Лукашенко.