Київ – У ніч на 7 липня християни східного обряду в Україні, Росії й Білорусі відзначатимуть свято Івана Купала. Цими днями за традицією зустрічали літнє сонце. Дівчата ворожили на свого судженого, хлопці котили палаюче колесо, сміливці стрибали через вогонь. Народознавці водночас називають ці популярні на Купала обряди недостовірними – кажуть, надто багато часу минуло, щоб достовірно відтворити дохристиянське купальське дійство. Вони також радять бути обачними в ніч на 7 липня – щоб не наразитися на нечисту силу.
Знайти квітку папороті, вмитися росою, очиститися вогнем і зустріти свою долю – все це можна встигнути лише за одну ніч, з 6 на 7 липня. В ці дні давні слов’яни проводжали весняне сонце – Ярило, і зустрічали літнє – Купала.
«Треба було людям нагадати, що сонечко буде йти на спад. А можливо, люди відтворювали все те, що відбувається в природі на свій лад», – розповіла народознавець Ярослава Музиченко.
Кропива проти відьом
Втім, перш ніж вітати Купала, треба вберегти себе від неприємностей у ніч до свята. Адже, за народними повір’ям, раз на рік, в ніч перед Купалом звільнялися нечисті сили. Відьми, русалки, чорти до самого ранку створювали неприємності людям. Аби вберегтися від нещасть, у ніч перед Купала необхідно відгородити себе від нечисті.
«Щоб відьма не залізла у двір, до колодязя, почали затикати в любі двері кропиву. Щоб коли вона протягла руки, щоб вона собі їх попекла і не зробила якоїсь підлості», – розповідає народна народна майстриня і фольклорист Уляна Кот.
Зранку, коли відступали нечисті сіли, на землю опускалося нове, літнє сонце. Все довкола набувало чарівних і цілющих властивостей. «Беруть полотнинку рано вранці, ще до світанку, накладають її на росяні трави, а потім цю росу зціджують в бляшаночку. Така роса вважалася дуже помічною на очі», – повідала Радіо Свобода Ярослава Музиченко.
Традиції забулися, все – за сценарієм
Проте для багатьох українців сьогодні давні купальські традиції нічого не важать, говорить етнограф Олексій Доля. Вони радше вироджуються, ніж відроджуються.
«До Купала в мене ставлення неоднозначне. Те, що зараз роблять, – це не зовсім Купала. Це скоріше виродження. Зараз все роблять за якимось сценарієм, який був написаний у 80-х роках, придумали цих нептунів і русалок, це абсолютно ніякого відношення немає до того Купала, яке було в Україні. Віддрукували ледь не мільйон примірників цього сценарію, розіслали по всіх клубах і мало хто цікавиться, яке воно було і як має бути», – розповідає Доля.
Однак, продовжує етнограф, у столиці все ж іще є кілька місць, де можна побачити найбільш автентичне святкування Івана Купала: це, зокрема, музей Пирогів, парк «Київська Русь» та центр народознавства «Мамаєва слобода».
Знайти квітку папороті, вмитися росою, очиститися вогнем і зустріти свою долю – все це можна встигнути лише за одну ніч, з 6 на 7 липня. В ці дні давні слов’яни проводжали весняне сонце – Ярило, і зустрічали літнє – Купала.
Треба було людям нагадати, що сонечко буде йти на спад. А можливо, люди відтворювали все те, що відбувається в природі на свій ладЯрослава Музиченко
Кропива проти відьом
Втім, перш ніж вітати Купала, треба вберегти себе від неприємностей у ніч до свята. Адже, за народними повір’ям, раз на рік, в ніч перед Купалом звільнялися нечисті сили. Відьми, русалки, чорти до самого ранку створювали неприємності людям. Аби вберегтися від нещасть, у ніч перед Купала необхідно відгородити себе від нечисті.
«Щоб відьма не залізла у двір, до колодязя, почали затикати в любі двері кропиву. Щоб коли вона протягла руки, щоб вона собі їх попекла і не зробила якоїсь підлості», – розповідає народна народна майстриня і фольклорист Уляна Кот.
Зранку, коли відступали нечисті сіли, на землю опускалося нове, літнє сонце. Все довкола набувало чарівних і цілющих властивостей. «Беруть полотнинку рано вранці, ще до світанку, накладають її на росяні трави, а потім цю росу зціджують в бляшаночку. Така роса вважалася дуже помічною на очі», – повідала Радіо Свобода Ярослава Музиченко.
Традиції забулися, все – за сценарієм
Проте для багатьох українців сьогодні давні купальські традиції нічого не важать, говорить етнограф Олексій Доля. Вони радше вироджуються, ніж відроджуються.
Те, що зараз роблять, – це не зовсім Купала. Це скоріше виродження. Зараз все роблять за якимось сценарієм, який був написаний у 80-х рокахОлексій Доля
Однак, продовжує етнограф, у столиці все ж іще є кілька місць, де можна побачити найбільш автентичне святкування Івана Купала: це, зокрема, музей Пирогів, парк «Київська Русь» та центр народознавства «Мамаєва слобода».