Сімферополь – Євро-2012 розбив міф про «катастрофічну роз’єднаність» України – жителі країни з різних її регіонів однаково щиро підтримують свою збірну, радіють перемозі і засмучуються поразці. Цю думку, причому, на високому експертному рівні, доводилося не раз чути і читати в останні дні. Особливо цікаво щодо цього висловився молодий, але дуже популярний сімферопольський журналіст Павло Казарін, який вважає, що гравцям національної збірної України «вдалося зробити те, що виявилося не під силу політикам» – об’єднати країну.
Павло Казарін описував, як нічний Сімферополь відгукувався на перемогу української збірної над шведськими гудками клаксонів і державними прапорами з віком автомобілів, які проїжджали. «У цьому святі не було місця безглуздим пересудам про єдину мову чи домінантну конфесію – спорт примирив усіх, – зазначає журналіст, – П’єр де Кубертен зрадів би, якби побачив Україну в цей момент».
Автору здалося, що багатолітня суперечка щодо майбутнього поступилася місцем відчуттю теперішнього. «Того самого, що здатне об’єднати в один табір жителя Львова і Донецька, Івано-Франківська і Луганська. Крим не став винятком», – наголошує Павло Казарін.
Українські прапори на кримських автівках
Після перемоги над шведами українці поступилися французам, а шанси подолати англійську збірну – досить примарні. Але що це? З кожним днем все більше на вулицях Сімферополя автомобілів з українськими стягами. За пів години опівдні в понеділок я сфотографував зо три десятка автівок із причепленими державними прапорами України.
Новенькі великі іномарки і старі, маленькі вироби радянського автопрому – однаково гордо над ними майоріли блакитно-жовті прапорці. Різниця була лише в кількості – дехто прикріпляв два, а на одній «Славуті», яку не встиг сфотографувати, побачив аж три прапори. Причому, на всіх машинах були кримські номери.
Водії, з якими я розмовляв, зізнавалися, що вболівають за різні клубні команди: переважно, за сімферопольську «Таврію», а також за донецький «Шахтар», київське «Динамо» і навіть за московський «Спартак» та мадридський «Реал», а дехто клубним футболом не цікавився. Але зараз усі вони – найпалкіші вболівальники української збірної.
Найцікавішими мені видалися слова 30-літнього підприємця Анатолія з Алушти, який розповів, що саме Євро-2012 дозволив йому відкрито демонструвати свій патріотизм. Каже, в Криму це було «якось не прийнято», але тепер все більше людей «відчуває себе частиною України, а блакитно-жовтий стяг – своїм прапором».
І останнє сімферопольське спостереження: на стоянках біля Ради міністрів Криму, кількох міністерств і кримської міліції я не побачив жодного автомобіля, прикрашеного українськими прапорцями.
Павло Казарін описував, як нічний Сімферополь відгукувався на перемогу української збірної над шведськими гудками клаксонів і державними прапорами з віком автомобілів, які проїжджали. «У цьому святі не було місця безглуздим пересудам про єдину мову чи домінантну конфесію – спорт примирив усіх, – зазначає журналіст, – П’єр де Кубертен зрадів би, якби побачив Україну в цей момент».
Автору здалося, що багатолітня суперечка щодо майбутнього поступилася місцем відчуттю теперішнього. «Того самого, що здатне об’єднати в один табір жителя Львова і Донецька, Івано-Франківська і Луганська. Крим не став винятком», – наголошує Павло Казарін.
Українські прапори на кримських автівках
Після перемоги над шведами українці поступилися французам, а шанси подолати англійську збірну – досить примарні. Але що це? З кожним днем все більше на вулицях Сімферополя автомобілів з українськими стягами. За пів години опівдні в понеділок я сфотографував зо три десятка автівок із причепленими державними прапорами України.
Новенькі великі іномарки і старі, маленькі вироби радянського автопрому – однаково гордо над ними майоріли блакитно-жовті прапорці. Різниця була лише в кількості – дехто прикріпляв два, а на одній «Славуті», яку не встиг сфотографувати, побачив аж три прапори. Причому, на всіх машинах були кримські номери.
Водії, з якими я розмовляв, зізнавалися, що вболівають за різні клубні команди: переважно, за сімферопольську «Таврію», а також за донецький «Шахтар», київське «Динамо» і навіть за московський «Спартак» та мадридський «Реал», а дехто клубним футболом не цікавився. Але зараз усі вони – найпалкіші вболівальники української збірної.
Найцікавішими мені видалися слова 30-літнього підприємця Анатолія з Алушти, який розповів, що саме Євро-2012 дозволив йому відкрито демонструвати свій патріотизм. Каже, в Криму це було «якось не прийнято», але тепер все більше людей «відчуває себе частиною України, а блакитно-жовтий стяг – своїм прапором».
І останнє сімферопольське спостереження: на стоянках біля Ради міністрів Криму, кількох міністерств і кримської міліції я не побачив жодного автомобіля, прикрашеного українськими прапорцями.