«Енергетична Свобода» – це спільний проект Радіо Свобода та Інституту енергетичних досліджень. Ставте свої запитання в коментарях, а також на нашій сторінці у мережі Facebook і отримайте відповіді експертів.
Київ – Використання енергії каналізаційних стоків та відходів тваринництва в Україні може на чверть зменшити закупівлю російського газу та забезпечити пальним увесь міський транспорт – стверджують експерти. Утім, на їхню думку, виробництво з фекалій струму, тепла й біогазу запроваджується повільно через відсутність державних дотацій. З цієї причини в кількох населених пунктах зупиняються приватні установки з виробництва енергії зі стоків. Натомість у Мінрегіонбуді починають реалізацію державної програми, яка передбачає використання каналізаційних стоків як енергоресурсу.
Полтава – єдиний обласний центр України, який використовує тепло побутової каналізації для опалення. Вже три роки поспіль станція очищення стічних вод «Полтававодоканал» виробляє з міських стоків електроенергію, якої вистачає, щоб опалювати всі будівлі підприємства.
Придбане за кордоном обладнання виявилася ефективним, тож полтавчани планують збільшувати виробництво енергії.
«Ми відбираємо тепло стоків, які надходять до нас на очистку. У лотках, де вони течуть, закладено два кілометри труб зі звичайною водою. Звідти вона йде на теплонасоси, які виробляють електроенергію. Її достатньо для опалення адміністративних будівель та приміщень очисних споруд. Стоки завжди теплі. І навіть різниці температур на два градуси нам вистачає, щоб отримувати достатню кількість електроенергії», – наголошує головний інженер «Полтававодоканалу» Володимир Кротибіч.
Досвід Швеції: міський транспорт їздить «на стоках»
У Європі побутові стоки та гній з тваринницьких комплексів використовують як енергетичну сировину кілька разів поспіль: після теплообмінника фекалії надходять до установки з виробництва біогазу, а твердий осад, який залишається по тому, спалюють або переробляють на добрива. До прикладу, Швеція так використовує більшу частину від своїх міських стоків, і забезпечує за рахунок них одну п’яту свого енергетичного балансу – повідомляють у Національному екологічному центрі України. Застосувавши такі технології, стоки звичайного українського міста можуть повністю забезпечити струмом та пальним його громадський транспорт, заявив Радіо Свобода експерт НЕЦУ Олексій Пасюк.
«Найцікавішим, на мою думку, є виробництво біогазу на станціях водоочищення. Я був на такій станції у Швеції. Вони виробляють на ній газ, що служить пальним для автобусів. Коли ми спробували оцінити обсяг виробництва цього пального, нам сказали, що відходи міста дають достатньо пального для міського транспорту, навіть якщо він складається лише з автобусів, – пояснює еколог. – Тобто в Україні, де є центральна каналізація, це правило теж працює. Цікаво, що на шведській станції виробництва біогазу не має відходів: твердий осад вони потім продають як добриво».
Інша європейська країна, Німеччина, має понад сім тисяч установок із виробництва біогазу, які разом дають майже три гігавати електроенергії, – як одна потужна атомна електростанція.
Однак в Україні біогазові установки можна полічити на пальцях, а їхня частка в енергетиці держави мізерна, зауважує директор Науково-технічного центру «Біомаса» Георгій Гелетуха. Він згадує про невеликі потужності з виробництва газу із фекалій у Миколаївській, Донецькій областях та в Києві на станції Бортничі.
Георгій Гелетуха наголошує, що найбільша станція очищення побутових стоків в Україні, однак біогазу тут видобувають небагато через використання малоефективних технологій.
Альтернативна енергетика «згортається» без зеленого тарифу
Що ж до приватних виробників біогазу в Україні, то частина з них зупиняють свої потужності. Серед них – аграрне підприємство села Терезіне Києво-Святошинського району, яке донедавна виробляло біогаз із гною свого тваринницького комплексу. Установку зупинили, бо електромережі припинили купувати її електроенергію, а для власного господарства її було забагато, розповів Радіо Свобода інженер з охорони праці товариства з додатковою відповідальністю «Терезине» Максим Підвальний.
«Рідкий гній не розглядається як біомаса, – каже він. – Ми просто не можемо отримати дозволів, щоб продавати енергію чи використовувати деінде. Теоретично, ми могли б брати її для своїх потреб. Але це теж бюрократична морока. До того ж, такий обсяг ми не зможемо використати».
У Терезиному планують запустити виробництво біогазу та електроенергії з нього, лише тоді, коли для неї діятиме «зелений тариф».
Так званий «зелений тариф», тобто вищу вартість електроенергії, виробленої з біогазу, можна запровадити після певних змін до законодавства, вважає керівник департаменту Міненерговугілля Вадим Запорожченко.
«Зелений тариф поширюється на електроенергію, вироблену з біомаси, а не на біогаз як такий. Якщо господарство продукує біогаз, воно й зараз може виробляти з нього електроенергію на свої потреби і отримувати від цього економічний ефект. Якщо буде законопроект щодо зеленого тарифу на енергію з біогазу і його схвалить Верховна Рада, буде зелений тариф», – каже посадовець.
Водоканали зроблять джерелом твердого палива?
Невдовзі українські міста зможуть отримувати енергію з фекалій без біогазу, а отже, продавати її за зеленим тарифом. Міністерство регіонального будівництва, розвитку та житлово-комунального господарства підготувало відповідний законопроект та державну програму, розповів Радіо Свобода начальник Управління водопровідно-каналізаційного господарства міністерства Олег Жученко.
«Одним із напрямків програми є утилізація побутових стоків. Передбачене виділення коштів на проектування й реконструкцію очисних споруд в українських містах – це близько 49 мільярдів гривень. Після реконструкції зі стічних вод виділятимуть твердий осад, який використовуватиметься як паливо. Проект передбачає утилізацію осаду з отриманням альтернативних видів енергії», – розповів Олег Жученко.
Хто заважає Україні зменшити імпорт газу?
Нині енергія каналізаційних стоків та відходів тваринництва забезпечує менше одного відсотка від усіх енергетичних потреб України, в державах ЄС із фекалій виробляють у 10-20 разів більше, стверджують фахівці.
Така велика різниця є тому, що держава не підтримує виробництво енергії з фекалій, а також – через лобі бізнесменів, що розвивають сонячну та вітрову енергетику, або ж торгують природним газом, вважає директор науково-технічного центру «Біомаса» Георгій Гелетуха.
«Триває бізнес-конкуренція, і не дуже чесна. Наприклад, в Україні тариф на електроенергію з сонця є найвищим у Європі. Ми просимо підвищений тариф для енергії з біогазу – нам не дають. Президент наклав вето на закон, за який уже проголосували, і ми досі не маємо зеленого тарифу на біогаз. Хоча він міг би замінити до 8 мільярдів кубометрів природного газу, який ми імпортуємо».
За розрахунками НТЦ «Біомаса» завдяки використанню фекалій та відходів сільського господарства як джерела енергії, Україна може у найближчі роки на чверть зменшити закупівлю газу в Росії. Якщо ж цей напрямок відновлюваної енергетики Україна не розвиватиме зараз, за 15 років вона все одно буде змушена згадати про нього через подорожчання інших ресурсів, але тоді вона безнадійно відстане від решти європейських держав, прогнозує Георгій Гелетуха.
Між тим, економити тепло, газ та електроенергію за рахунок використання фекалій та гною намагаються самі українці. Інтернет рясніє оголошеннями про продаж малооб’ємних установок з виробництва біогазу, і навіть інструкціями, як спорудити таку власноруч – над вигрібною ямою. Біогазові установки під ключ для приватного будинку коштують кількадесят тисяч гривень, залежно від обсягу і країни-виробника. Отриманий у них газ має багато домішок, але для опалення та приготування їжі годиться, кажуть продавці такого обладнання. Сто кілограмів стоків з ванної та відходів з городу дають приблизно 15 кубометрів біогазу.
Наступного понеділка слухайте про можливості переходу українських теплоелектростанцій з газу на вугілля.
«Енергетична Свобода» – це спільний проект Радіо Свобода та Інституту енергетичних досліджень. Ставте свої питання у режимі коментарів, а також на нашій сторінці у мережі Facebook і отримайте відповіді експертів. Також пропонуйте теми, які для Вас є цікавими.
Київ – Використання енергії каналізаційних стоків та відходів тваринництва в Україні може на чверть зменшити закупівлю російського газу та забезпечити пальним увесь міський транспорт – стверджують експерти. Утім, на їхню думку, виробництво з фекалій струму, тепла й біогазу запроваджується повільно через відсутність державних дотацій. З цієї причини в кількох населених пунктах зупиняються приватні установки з виробництва енергії зі стоків. Натомість у Мінрегіонбуді починають реалізацію державної програми, яка передбачає використання каналізаційних стоків як енергоресурсу.
Полтава – єдиний обласний центр України, який використовує тепло побутової каналізації для опалення. Вже три роки поспіль станція очищення стічних вод «Полтававодоканал» виробляє з міських стоків електроенергію, якої вистачає, щоб опалювати всі будівлі підприємства.
Придбане за кордоном обладнання виявилася ефективним, тож полтавчани планують збільшувати виробництво енергії.
«Ми відбираємо тепло стоків, які надходять до нас на очистку. У лотках, де вони течуть, закладено два кілометри труб зі звичайною водою. Звідти вона йде на теплонасоси, які виробляють електроенергію. Її достатньо для опалення адміністративних будівель та приміщень очисних споруд. Стоки завжди теплі. І навіть різниці температур на два градуси нам вистачає, щоб отримувати достатню кількість електроенергії», – наголошує головний інженер «Полтававодоканалу» Володимир Кротибіч.
Досвід Швеції: міський транспорт їздить «на стоках»
У Європі побутові стоки та гній з тваринницьких комплексів використовують як енергетичну сировину кілька разів поспіль: після теплообмінника фекалії надходять до установки з виробництва біогазу, а твердий осад, який залишається по тому, спалюють або переробляють на добрива. До прикладу, Швеція так використовує більшу частину від своїх міських стоків, і забезпечує за рахунок них одну п’яту свого енергетичного балансу – повідомляють у Національному екологічному центрі України. Застосувавши такі технології, стоки звичайного українського міста можуть повністю забезпечити струмом та пальним його громадський транспорт, заявив Радіо Свобода експерт НЕЦУ Олексій Пасюк.
На шведській станції виробництва біогазу немає відходів: твердий осад вони потім продають як добривоОлексій Пасюк
Інша європейська країна, Німеччина, має понад сім тисяч установок із виробництва біогазу, які разом дають майже три гігавати електроенергії, – як одна потужна атомна електростанція.
Однак в Україні біогазові установки можна полічити на пальцях, а їхня частка в енергетиці держави мізерна, зауважує директор Науково-технічного центру «Біомаса» Георгій Гелетуха. Він згадує про невеликі потужності з виробництва газу із фекалій у Миколаївській, Донецькій областях та в Києві на станції Бортничі.
Георгій Гелетуха наголошує, що найбільша станція очищення побутових стоків в Україні, однак біогазу тут видобувають небагато через використання малоефективних технологій.
Альтернативна енергетика «згортається» без зеленого тарифу
Що ж до приватних виробників біогазу в Україні, то частина з них зупиняють свої потужності. Серед них – аграрне підприємство села Терезіне Києво-Святошинського району, яке донедавна виробляло біогаз із гною свого тваринницького комплексу. Установку зупинили, бо електромережі припинили купувати її електроенергію, а для власного господарства її було забагато, розповів Радіо Свобода інженер з охорони праці товариства з додатковою відповідальністю «Терезине» Максим Підвальний.
«Рідкий гній не розглядається як біомаса, – каже він. – Ми просто не можемо отримати дозволів, щоб продавати енергію чи використовувати деінде. Теоретично, ми могли б брати її для своїх потреб. Але це теж бюрократична морока. До того ж, такий обсяг ми не зможемо використати».
У Терезиному планують запустити виробництво біогазу та електроенергії з нього, лише тоді, коли для неї діятиме «зелений тариф».
Так званий «зелений тариф», тобто вищу вартість електроенергії, виробленої з біогазу, можна запровадити після певних змін до законодавства, вважає керівник департаменту Міненерговугілля Вадим Запорожченко.
«Зелений тариф поширюється на електроенергію, вироблену з біомаси, а не на біогаз як такий. Якщо господарство продукує біогаз, воно й зараз може виробляти з нього електроенергію на свої потреби і отримувати від цього економічний ефект. Якщо буде законопроект щодо зеленого тарифу на енергію з біогазу і його схвалить Верховна Рада, буде зелений тариф», – каже посадовець.
Водоканали зроблять джерелом твердого палива?
Невдовзі українські міста зможуть отримувати енергію з фекалій без біогазу, а отже, продавати її за зеленим тарифом. Міністерство регіонального будівництва, розвитку та житлово-комунального господарства підготувало відповідний законопроект та державну програму, розповів Радіо Свобода начальник Управління водопровідно-каналізаційного господарства міністерства Олег Жученко.
«Одним із напрямків програми є утилізація побутових стоків. Передбачене виділення коштів на проектування й реконструкцію очисних споруд в українських містах – це близько 49 мільярдів гривень. Після реконструкції зі стічних вод виділятимуть твердий осад, який використовуватиметься як паливо. Проект передбачає утилізацію осаду з отриманням альтернативних видів енергії», – розповів Олег Жученко.
Хто заважає Україні зменшити імпорт газу?
Нині енергія каналізаційних стоків та відходів тваринництва забезпечує менше одного відсотка від усіх енергетичних потреб України, в державах ЄС із фекалій виробляють у 10-20 разів більше, стверджують фахівці.
Така велика різниця є тому, що держава не підтримує виробництво енергії з фекалій, а також – через лобі бізнесменів, що розвивають сонячну та вітрову енергетику, або ж торгують природним газом, вважає директор науково-технічного центру «Біомаса» Георгій Гелетуха.
Президент наклав вето на закон. Досі не маємо зеленого тарифу на біогаз. Хоча він міг би замінити до 8 мільярдів кубометрів природного газуГеоргій Гелетуха
За розрахунками НТЦ «Біомаса» завдяки використанню фекалій та відходів сільського господарства як джерела енергії, Україна може у найближчі роки на чверть зменшити закупівлю газу в Росії. Якщо ж цей напрямок відновлюваної енергетики Україна не розвиватиме зараз, за 15 років вона все одно буде змушена згадати про нього через подорожчання інших ресурсів, але тоді вона безнадійно відстане від решти європейських держав, прогнозує Георгій Гелетуха.
Між тим, економити тепло, газ та електроенергію за рахунок використання фекалій та гною намагаються самі українці. Інтернет рясніє оголошеннями про продаж малооб’ємних установок з виробництва біогазу, і навіть інструкціями, як спорудити таку власноруч – над вигрібною ямою. Біогазові установки під ключ для приватного будинку коштують кількадесят тисяч гривень, залежно від обсягу і країни-виробника. Отриманий у них газ має багато домішок, але для опалення та приготування їжі годиться, кажуть продавці такого обладнання. Сто кілограмів стоків з ванної та відходів з городу дають приблизно 15 кубометрів біогазу.
Наступного понеділка слухайте про можливості переходу українських теплоелектростанцій з газу на вугілля.
«Енергетична Свобода» – це спільний проект Радіо Свобода та Інституту енергетичних досліджень. Ставте свої питання у режимі коментарів, а також на нашій сторінці у мережі Facebook і отримайте відповіді експертів. Також пропонуйте теми, які для Вас є цікавими.