Белград – Томислав Николич, котрий 20 травня в другому турі президентських виборів у Сербії переміг екс-президента Бориса Тадича, в четвер офіційно вступив на посаду й таким чином став другим главою колишньої югославської республіки, котра 2006 року стала незалежною державою.
Перед новим складом парламенту Томислав Николич заявив: «Присягаю, що всі свої сили присвячу збереженню суверенності й цілісносі Республіки Сербії, включаючи й Косово та Метохію як її складову частину, а також збереженню прав і свобод людини й національних меншин, що буду поважати й зберігати Конституцію й закони, що буду зберігати мир й добробут всіх громадян Республіки Сербії, та що буду совісно й відповідально виконувати всі свої обов’язки».
Новообраний сербський президент упродовж майже 20 років був найближчим співробітником вождя ультранаціоналістів Воїслава Шешеля, котрого тепер судять у Міжнародному трибуналі з воєнних злочинів. Чотири роки тому Николич із групою однодумців покинув Шешеля й заснував Прогресивну партію, котра на парламентських виборах 6 травня здобула найбільше голосів: вона має 73 з-поміж 250 місць у парламенті.
Чи колишній «вовк» зможе стати «ягням»?
Відразу після виборів Николич вийшов із партії й заявив, що бажає бути президентом всіх громадян. Місцеві оглядачі з цього приводу зазначають, що Борис Тадич, його попередник на цій посаді, всупереч Конституції перебував й на чолі партії. Через це вони Николича називають громадянином-президентом.
Томислав Николич суперечливий політик. У воєнні 90-ті роки він був завзятим сербським шовіністом. У передвиборчій кампанії його опоненти цитували чимало колишніх заяв Николича, якими, м’яко кажучи, не може пишатися пристойна, вихована людина. Частина коментаторів наполягає на тому, що політичний діяч має право змінитися, та що екстреміст може стати поміркованим. Інші стверджують, що вовк ніколи не стане ягнятком. Більшість виборців проголосувала за Николича. Голосували вони, на думку оглядачів та закордонних дипломатів, не за колишнього, а за нинішнього Николича.
Згідно з Конституцією Сербії, глава держави реалізує державну політику, котру визначають парламент та влада. Отож, його повноваження обмежені. Він може не погоджуватися з окремими рішеннями виконавчої влади, може критикувати їх, але не може проводити – спрощено кажучи – свою особисту політику. Все залежить від того, котрі партії сформують парламентську більшість і кабінет міністрів.
Найбільше шансів для формування парламентської більшості має Тадич
Упродовж минулих чотирьох років при владі перебували Демократична партія Бориса Тадича, Соціалістична партія Івіци Дачича та кілька регіональних партій. Згаданим партіям й наразі не важко сформувати владу, котру ймовірно підтримають й депутати від національних меншин. Натомість, прогресистам багато важче сформувати парламентську більшість, незважаючи на факт, що мають найбільше депутатів. Отож, колишньому й новообраному президентам залишається так звана коабітація, тобто поділ влади.
Згідно з Конституцією, мандат для формування уряду президент може надати лідерові найбільшої партії або тому, котрий гарантує, що спроможний сформувати більшість. Термін для вибору нового уряду – сто днів після першої сесії парламенту. Однак, в белградських політичних колах стверджують, що економічна криза не допускає зволікати, та що нову владу оберуть уже в червні. Прем’єр-міністром ймовірно стане Борис Тадич.
Перед новим складом парламенту Томислав Николич заявив: «Присягаю, що всі свої сили присвячу збереженню суверенності й цілісносі Республіки Сербії, включаючи й Косово та Метохію як її складову частину, а також збереженню прав і свобод людини й національних меншин, що буду поважати й зберігати Конституцію й закони, що буду зберігати мир й добробут всіх громадян Республіки Сербії, та що буду совісно й відповідально виконувати всі свої обов’язки».
Новообраний сербський президент упродовж майже 20 років був найближчим співробітником вождя ультранаціоналістів Воїслава Шешеля, котрого тепер судять у Міжнародному трибуналі з воєнних злочинів. Чотири роки тому Николич із групою однодумців покинув Шешеля й заснував Прогресивну партію, котра на парламентських виборах 6 травня здобула найбільше голосів: вона має 73 з-поміж 250 місць у парламенті.
Чи колишній «вовк» зможе стати «ягням»?
Відразу після виборів Николич вийшов із партії й заявив, що бажає бути президентом всіх громадян. Місцеві оглядачі з цього приводу зазначають, що Борис Тадич, його попередник на цій посаді, всупереч Конституції перебував й на чолі партії. Через це вони Николича називають громадянином-президентом.
Томислав Николич суперечливий політик. У воєнні 90-ті роки він був завзятим сербським шовіністом. У передвиборчій кампанії його опоненти цитували чимало колишніх заяв Николича, якими, м’яко кажучи, не може пишатися пристойна, вихована людина. Частина коментаторів наполягає на тому, що політичний діяч має право змінитися, та що екстреміст може стати поміркованим. Інші стверджують, що вовк ніколи не стане ягнятком. Більшість виборців проголосувала за Николича. Голосували вони, на думку оглядачів та закордонних дипломатів, не за колишнього, а за нинішнього Николича.
Згідно з Конституцією Сербії, глава держави реалізує державну політику, котру визначають парламент та влада. Отож, його повноваження обмежені. Він може не погоджуватися з окремими рішеннями виконавчої влади, може критикувати їх, але не може проводити – спрощено кажучи – свою особисту політику. Все залежить від того, котрі партії сформують парламентську більшість і кабінет міністрів.
Найбільше шансів для формування парламентської більшості має Тадич
Упродовж минулих чотирьох років при владі перебували Демократична партія Бориса Тадича, Соціалістична партія Івіци Дачича та кілька регіональних партій. Згаданим партіям й наразі не важко сформувати владу, котру ймовірно підтримають й депутати від національних меншин. Натомість, прогресистам багато важче сформувати парламентську більшість, незважаючи на факт, що мають найбільше депутатів. Отож, колишньому й новообраному президентам залишається так звана коабітація, тобто поділ влади.
Згідно з Конституцією, мандат для формування уряду президент може надати лідерові найбільшої партії або тому, котрий гарантує, що спроможний сформувати більшість. Термін для вибору нового уряду – сто днів після першої сесії парламенту. Однак, в белградських політичних колах стверджують, що економічна криза не допускає зволікати, та що нову владу оберуть уже в червні. Прем’єр-міністром ймовірно стане Борис Тадич.